Справа № 420/25157/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме: №0217667-2407-1553-иА51100270000073549 від 14.05.2025 року на суму 14072,50 грн за 2022 рік; №0217666-2407-1553-ІІА51100270000073549 від 14.05.2025 року на суму 14505,50 грн на 2023 рік, №0217665-2407-1553-иА51100270000073549 від 14.05.2025 року на суму 15371,50 грн за 2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй на праві власності належать будівлі та споруди загальною площею 216,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , які згідно п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, оскільки відносяться до будівель промисловості, що використовуються нею в господарській діяльності як фізичною особою-підприємцем.
Отже на підставі п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України вона звільнена від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо належних їй нежитлових приміщень, що свідчить про протиправність прийнятих ГУ ДПС оскаржуваних податкових повідомлень-рішення та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник ГУ ДПС подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що керуючись ст.266 ПК України в автоматичному режимі, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, позивачці нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, оскільки за позивачкою зареєстроване право власності на об'єкт нежитлової нерухомості, а саме нежитлова будівля загальною площею 216,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, заява щодо неможливості виконання податкових зобов'язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, від ОСОБА_1 до ГУ ДПС не надавалась.
Крім того платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (п. 8.1 розд. VIII Порядку №1588).
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог Закону та обґрунтовано.
Позивачка подала до суду відзив на позов, у якому просила задовольнити позовні вимоги з викладених у позові підстав, додаткового зазначивши, що вона подала в строки до контролюючого органу заяву у вигляді форми 20-ОПП, у разі неподання якої на неї був би накладений штраф. Проте за весь час діяльності жодного штрафу з даної підстави на неї накладено не було, що свідчить про виконання вимог п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників і зборів № 1488 та ст. 63.3 ПК України.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 17.01.2002 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність за основним видом код КВЕД 15.12 Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів. Інші види діяльності за кодом 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З 22.01.2009 року ОСОБА_1 на праві приватної власності є власником об'єкту нежитлової нерухомості - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.09.2025 року.
ГУ ДПС 14.05.2025 прийнято відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення, а саме:
№0217667-2407-1553-иА51100270000073549, яким позивачці визначена сума податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 14072,50 грн;
№0217666-2407-1553-ІІА51100270000073549, яким позивачці визначена сума податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 14505,50 грн;
№0217665-2407-1553-иА51100270000073549, яким позивачці визначена сума податкового зобов'язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 15371,50 грн.
Позивачка, вважаючи прийняті ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулася до суду з цим позовом.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України (далі ПК України).
Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Спірні правовідносини виникли з приводу того, чи є нерухоме майно, що належить позивачці на праві приватної власності, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Впродовж податкового періоду 2022-2023 року, за який позивачці нараховано податкові зобов'язання, п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачалось, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до технічного паспорту від 29.12.2008 року нежитлові приміщення загальною площею 216,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд.5/12 включає: 111 цех; 111а цех; 112 кабінет; 112а коридор; 1126 кладова; 112в кладова; 118 коридор; 119 склад; 120 підсобне; 121 підсобне; 122 душова; 122а коридор; 1226 туалет, що згідно з ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості» (підклас 1251.4 в частині майстерень (цехів).
Отже, належне позивачці приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням за податковий період 2022-2023 років відноситься до будівель промисловості.
На час податкового періоду 2024 року п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України в редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024, який набрав законної сили 16.03.2024 року, передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Судом встановлено, що класифікатор будівель і споруд НК 018:2023 вказує, що до підкласу «Промислові будівлі» класу «Промислові та складські будівлі» (код 1251) включаються: - будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: - резервуари, силоси та складські приміщення (1252); - будівлі сільськогосподарського призначення (1271); - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
В цьому випадку належне позивачці на праві приватної власності нежитлове приміщення є саме промисловим, що підтверджується наявністю цехів у складі нежитлових приміщень.
Таким чином, належне позивачці нерухоме майно відноситься до підкласу «Промислові будівлі» класу «Промислові та складські будівлі».
Верховний Суд у постановах від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі №420/12318/21 зазначив, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду та вважає, що по цій справі дослідженню підлягає чи об'єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов'язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме виготовлені виробів з металу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом господарювання, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань.
Основним видом діяльності позивачки є: код КВЕД 15.12 Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів (що відповідає критеріям вищевказаної норми пункту «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України).
При цьому, згідно з технічними умовами №487 від 05.06.2002 року при проектуванні водопостачання та водовідведення об'єкту враховувався окремий швацький цех.
Отже, суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно, у складі якого є швацький цех, використовується позивачкою у власній господарській діяльності саме для виробництва продукції, а тому відповідає критеріям застосування податкової пільги.
При цьому, відповідачем не заперечується, що у 2022-2024 роках (періоді за який нараховано податок за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням) нежитлове приміщення в оренду, лізинг чи позичку позивачкою не передавалось.
На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено наявність у неї в податковий період 2022-2024 рік обов'язкових ознак наявності підстав для звільнення її від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд.5/12 згідно з абз. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Суд не приймає посилання представника відповідача на обов'язок платника податків подавати повідомлення за формою 20-ОПП, оскільки навіть за умови її неподання чи подання вказане не може слугувати підставою для нарахування податкових зобов'язань у спірних правовідносинах та не спростовує висновків суду щодо наявності у позивачки права на податкову пільгу відповідно до абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР від 14.05.2025 року №0217667-2407-1553-иА51100270000073549, №0217666-2407-1553-ІІА51100270000073549 та №0217665-2407-1553-иА51100270000073549.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 139, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняті відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.05.2025 року №0217667-2407-1553-иА51100270000073549 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковий період 2022 року у розмірі 14072,50 грн, №0217666-2407-1553-ІІА51100270000073549 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковий період 2023 року у розмірі 15460,92 грн 14505,50 грн та №0217665-2407-1553-иА51100270000073549 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковий період 2024 року у розмірі 15371,50 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва