Справа № 420/10652/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,
11 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», в якій позивач, з урахуванням нової редакції позовної заяви від 21.04.2025, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення (індивідуальний акт) КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання позивача ОСОБА_1 особою з інвалідністю - довідку Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 №52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю;
визнати протиправними дії КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо прийняття рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, складання/видання довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 № 52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, направлення довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 № 52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняття рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, складання/видання довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 № 52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю та направлення її ГУ ПФУ в Одеській області порушує його права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Позивач також зазначає, що ОСОБА_1 не повідомлявся відповідачем про прийняття рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю (і скасування у такий спосіб його інвалідності (статусу інваліда), що раніше було йому визначено вищезазначеним рішенням Суворовської МР МСЕК), ані про причини/підстави цього, і не повідомлявся, зокрема, і про складання вказаної довідки КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 13.12.2024 № 52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, вказану довідку/її копію він не отримував і про її наявність дізнався лише з вищевказаного листа ГУ ПФУ в Одеській області від 16.12.2024 № 1500-0217-8/192889.
Після визнання особою з інвалідністю позивач ОСОБА_1 повторно жодною медико-соціальною експертною комісію (МСЕК) не оглядався/не переоглядався, а отже завідомо відсутні підстави для прийняття відповідачем рішення про невизнання його особою з інвалідністю та складання вищевказаної оскаржуваної довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 № 52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю через порушення встановленої процедури прийняття такого рішення.
Відповідач не надав відзив на позов.
Суд ухвалою від 28 квітня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Суд ухвалою від 28.04.2025 витребував:
у Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»:
належним чином засвідчені копії рішення про невизнання позивача ОСОБА_1 особою з інвалідністю та інформації/відомостей та засвідчених копії всіх відповідних документів щодо прийняття цього рішення і таких, що пов'язані з прийняттям такого рішення, зокрема довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 №52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, відповідних протоколів засідання МСЕК, записів з журналів протоколів засідань МСЕК, актів огляду МСЕК, рішень МСЕК, копії медико-експертної справи ОСОБА_1 тощо;
у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області:
належним чином засвідчену копії довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 №52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, про яку йдеться у листі від 16.12.2024 № 1500-0217- 8/192889.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі №420/10652/25 до отримання витребуваних документів.
На виконання ухвали суду від 28.04.2025, відповідач надав до суду письмове повідомлення разом з доказами на підтвердження вказаних обставин.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 по справі №420/10652/25, надало до суду відповідні пояснення та наявні докази.
Суд ухвалою від 23 липня 2025 року поновив провадження в адміністративній справі за №420/10652/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення зі стадії, на якій його було зупинено.
23 вересня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання ухвали суду від 28.04.2025, надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Суд з метою процесуальної економії та своєчасного розгляду справи у категорії про захист соціальних прав осіб, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності наданого відзиву не позов.
Необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку, які визнаються відповідачем, шляхом ігнорування процесуальних прав та обов'язків, відсутня.
З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі обставини.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №887695 від 08.07.2024 позивачу встановлено 2 групу інвалідності на строк до 01.08.2025.
Листом від 12.12.2024 №823 відповідач повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що, на підставі виявлених фактів підробки медичної документації, яку було подано до комісійного розгляду, ОСОБА_1 було анульовано рішення Суворовської міжрайонної МСЕК, зазначене у акті огляду №1849 від 08.07.2024 щодо присвоєння 2 групи інвалідності строком на 1 рік.
При цьому, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.12.2024 зазначено, що, згідно довідки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 № 52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у листі від 22.09.2025 також повідомило суд, що до Головного управління надійшла не довідка від 13.12.2024 №52703/8, а лист Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи, який зареєстрований 13.12.2024 № 52703/8. Отже, довідка від 13.12.2024 № 52703/8 до Головного управління не надходила.
У повідомленні відповідача, наданому на виконання ухвали суду від 28.04.2025, комісія з припинення комунальної установи «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» повідомила, що, відповідно до рішення Одеської обласної ради від 12.12.2024 № 724-VIII, КУООЦМСЕ припиняється шляхом ліквідації. Рішенням створено комісію з припинення КУООЦМСЕ, до складу якої входить підписант, згідно даних ЄДР. Комісія з припинення виконує дії, пов'язані з ліквідацією юридичної особи.
Наприкінці жовтня 2024 в КУООЦМСЕ розпочалися різноманітні перевірки, запити, процесуальні заходи (виїмка медико-експертних справ, перегляд попередніх рішень МСЕК в рамках кримінальних проваджень), зокрема і правоохоронних органів (відповідними підрозділами Національної поліції, СБУ, прокуратурою тощо).
З 19.12.2024 розпочала роботу комісія з припинення КУООЦМСЕ.
З 25.12.2024 припинили роботу всі МСЕК, які були у складі КУООЦМСЕ, у тому числі Суворівська міжрайонна МСЕК КУООЦМСЕ.
До 20.02.2025 МСЕКі співробітниками КУООЦМСЕ (медичними реєстраторами, головами МСЕК) здійснювалась робота з передавання медико-експертних справ до відповідних закладів охорони здоров'я (постанова КМУ від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»).
Після того, як 20.02.2025 всі працівники КУООЦМСЕ були звільненні, Комісія з припинення зіткнулась з тим, що відсутні повні данні, відомості, документи про рух медикоекспертних справ, які передавались, були вилучені тощо з листопада 2024 року. Так, зокрема і сталося з медико-експертною справою позивача ОСОБА_1 .
Комісії з припинення нічого невідомо про рішення МСЕК від 13.12.2024 про скасування ОСОБА_1 інвалідності, ні про місцезнаходження його медико-експертної справи.
При цьому, у листі позивачу відповідач повідомив, що Комісія з припинення КУ «Одеський обласний центр МСЕ» не знайшла медико-експертної справи або документів ОСОБА_2 згідно яких він був не визнаний особою з інвалідністю.
Комісія з припинення може лише підтвердити що довідка серії 12 ААГ № 887695 дійсно була видана.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон №875-XII, який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-XII, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону №875-XII).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом №2961-IV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами 1 та 2 статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12 статті 7 Закону №2961-IV).
Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар (пункт 4 Положення про МСЕ).
Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
За приписами п.17 Положення про МСЕ, Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.
Відповідно до п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Механізм встановлення груп інвалідності регулюється Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №561).
Згідно з Інструкцією №561, Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов'язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз'яснення з інших питань, що пов'язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.
Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (1317-2009-п).
При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, листом від 12.12.2024 №823 відповідач повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що, на підставі виявлених фактів підробки медичної документації, яку було подано до комісійного розгляду, ОСОБА_1 було анульовано рішення Суворовської міжрайонної МСЕК, зазначене у акті огляду №1849 від 08.07.2024 щодо присвоєння 2 групи інвалідності строком на 1 рік.
При цьому, у повідомленні відповідача, наданому на виконання ухвали суду від 28.04.2025, комісія з припинення комунальної установи «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» повідомила, що відсутні повні данні, відомості, документи про рух медико експертних справ, які передавались, були вилучені тощо з листопада 2024 року, зокрема з медико-експертної справи позивача ОСОБА_1 . Комісії з припинення нічого не відомо про рішення МСЕК від 13.12.2024 про скасування ОСОБА_1 інвалідності, ні про місцезнаходження його медико-експертної справи.
Сторонами не заперечується, що після визнання особою з інвалідністю позивач повторно жодною медико-соціальною експертною комісію (МСЕК) не оглядався/не переоглядався.
За приписами підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
Таким чином, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно, виключно у випадках неможливості особи, що звертається для встановлення інвалідності, прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії. Тобто, для реалізації комісією МСЕК права на заочний розгляд, єдиною та безумовною підставою для його проведення, є неможливість особи прибути на такий огляд, про що має бути повідомлено відповідну комісію, а отже і має бути підтверджено відповідними доказами.
Проте, матеріали справи таких доказів, як і доказів виклику позивача на повторний розгляд не містять. Матеріали справи також не містять відповідного рішення про скасування інвалідності позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо направлення листа від 12.12.2024 №823 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про анулювання рішення Суворовської міжрайонної МСЕК, зазначене у акті огляду №1849 від 08.07.2024 щодо присвоєння позивачу 2 групи інвалідності строком на 1 рік.
Суд звертає увагу, що у спірному періоді ще діяло Положення №1317. Вказаним Положенням на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладено повноваження перевірки обґрунтованості рішень. У свою чергу, Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» - адреса: вул. Костянтинівська 36, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 38260065 - це окрема юридична особа. Тобто, виключно вказана особа має повноваження на здійснення перевірки (переогляду) за зверненням правоохоронних органів.
Це означає, що відповідач у даній справі не має повноважень на здійснення переогляду та прийняття рішення про скасування інвалідності.
Більше того, переогляд здійснюється у встановленому порядку, а саме: медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у правовідносинах стосовно позивача направлено лист-повідомлення за зверненням правоохоронних органів на підставі фактів, які самою комісією не перевірялись. Матеріали справи не містять медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі уповноважених установ.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що направлення листа-повідомлення щодо скасування рішення про встановлення інвалідності позивачу прийнято:
не уповноваженим на це органом;
без дослідження медичних даних згідно медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі уповноважених установ;
без дотримання форми прийняття такого рішення.
Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Разом з тим, відповідач під час розгляду справи жодним чином не заперечив та не спростував доводи позивача про те, що після визнання особою з інвалідністю позивач повторно жодною медико-соціальною експертною комісію (МСЕК) не оглядався/не переоглядався.
Таким чином, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо направлення листа до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.12.2024 №823 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю є протиправними.
Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправним та скасування рішення (індивідуальний акт) КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання позивача ОСОБА_1 особою з інвалідністю - довідку Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.12.2024 №52703/8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, оскільки судом не встановлено, що таке рішення приймалось.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зареєстровано під №52703/8 від 13.12.2024 саме лист комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 12.12.2024 №823.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Суд встановив, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а відтак, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Водночас, відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
За таких обставин, не підлягає стягненню з відповідача сума сплаченого судового збору.
Водночас, суд зазначає, що сума надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» (вул. Чорноморського козацтва, б.40, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 03321555) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо направлення листа від 12.12.2024 №823 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про анулювання рішення Суворовської міжрайонної МСЕК, зазначене у акті огляду №1849 від 08.07.2024, щодо присвоєння ОСОБА_1 2 групи інвалідності строком на 1 рік.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО