Справа № 420/23066/24
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 липня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі “Електронний суд» 23.07.2024 року) до Військової частини НОМЕР_1 , у якій представник позивача просить суд:
розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони
України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Разом з позовною заявою подане клопотання про витребування доказів.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : засвідчені копії документів, які підтверджують здійснення ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 26.02.2022 року по 20.05.2022 року; копії документів щодо нарахованих та виплачених ОСОБА_1 сум донарахованої винагороди, передбаченої постановою Кабміну України №68 від 28.02.2022 року за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на особливий період військового стану у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою у військовому квитку. У період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Херсон, м. Миколаєві, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 № 656. Відтак, у зв'язку з безпосередньою участю в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року. 30.05.2024 р. в інтересах позивача було направлено адвокатський запит. 17.06.2024 року отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_1 , в якій повідомлено: «…згідно довідки №656 від 17.06.2024 р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федераці проти України (форма №6) сержант ОСОБА_1 приймав участь у таких заходах в період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року. Щодо решти запитів з надання інформації у даному адвокатському запиті повідомлено, що у вказаних запитах не зазначено чітких (спірних) періодів, зокрема, щодо надання інформації про нарахування та виплати додаткової винагороди сержанту ОСОБА_1 , в той час, як надання такої інформації за весь період служби вказаного військовослужбовця є недоцільним, оскільки становить великий обсяг інформації, яка не стосується спірного періоду, про який зазначає заявник…».
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо н нарахування йому збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди.
12.08.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що на підставі довідки, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 від 11.09.2023 №1594/2/2703 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 12.09.2023 №573 (з адміністративно - господарської діяльності) про виплату додаткових винагород. Відповідно до даного наказу військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 приймав безпосередню у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на території України тимчасово окупованій, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання. У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2023 №573 «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 26 лютого по 21 травня 2022 року, з урахуванням виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби в період з 26 лютого по 21 травня 2022 року. В списку особового складу військової частини НОМЕР_1 на право отримання додаткової винагороди значиться старший солдат ОСОБА_1 . В даному випадку військова частина НОМЕР_2 в порушення термінів, які вказані у вищенаведених керівних документах видала довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в бойових діях від 11.09.2023 №1894/2/2703 більше, ніж через рік після ймовірного виконання бойових завдань. Також потребує додаткового з'ясування питання наявності бойового розпорядження вищого штабу про передачу в оперативне підпорядкування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 або їх відрядження до військової частини НОМЕР_2 , а також, чи були включені військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 до складу діючих угруповань. Зважаючи на вищезазначене, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які були відряджені до військової частини НОМЕР_2 за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 правові підстави відсутні.
Витребуваних доказів відповідач не надав, отже справа розглядається за наявними у ній доказами згідно ч.9 ст.80 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26), до теперішнього часу проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою у військовому квитку та не оспорюється відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 старшого солдат ОСОБА_1 призначено стрільцем стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 (а.с. зворот 32-33).
Представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача, в якому просив:
«Надати інформацію та документи (їх засвідчені копії), які підтверджують період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Надати інформацію та документи (їх засвідчені копії), які підтверджують здійснення ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 26.02.2022 року по 20.05.2022 року, із зазначенням: - підстав; - мети, - строків виконання таких завдань.
Надати інформацію та документи (їх засвідчені копії), які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії шляхом виконання бойових (спеціальних) завдань: -під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; -у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; -із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; -у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; -на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; -з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; -кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); -у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; -з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Надати інформацію та документи (їх засвідчені копії) щодо нарахованих та виплачених ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. за період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , із зазначенням: -календарних місяців, за які нараховано додаткову винагороду; -календарних місяців, у яких було фактично нараховано та виплачено додаткову винагороду за відповідний календарний місяць.
Надати інформацію та документи (їх засвідчені копії) щодо підстав не включення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. за окремі періоди, а саме військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (у разі наявності таких підстав);
Надати інформацію та документи щодо того, чи дійсно були вжиті заходи, спрямовані на фіксування факту виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань протягом тих періодів, за які ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. Якщо відповідні заходи проводилися, то які саме? (а.с. зворот 29-30).
У відповідь 17.06.2024 року отримав лист №1406 від відповідача, в якому відповідач зазначив, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №17 від 24.02.2022 року сержант ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 , водночас, згідно довідки ф.5 №655 від 17.06.2024 вищевказаний військовослужбовець проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 по теперішній час. Згідно довідки №656 від 17.06.2024 р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (форма №6) сержант ОСОБА_1 приймав участь у таких заходах в період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року. Щодо решти запитів з надання інформації у даному адвокатському запиті повідомив, що у вказаних запитах не зазначено чітких (спірних) періодів. зокрема, щодо надання інформації про нарахування та виплати додаткової винагороди сержанту ОСОБА_1 , в той час, як надання такої інформаці за весь період служби вказаного військовослужбовця є недоцільним, оскільки становить великий обсяг інформації, яка не стосується спірного періоду, про який зазначає заявник (а.с.31).
В матеріалах справи міститься довідка Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025 року №656 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 року по 21.05.2022 року (а.с. зворот 33).
Довідка видана на підставі наказів командирів Військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 та журналу бойових дій від 24.02.2022 року (а.с. зворот 33).
Позивач стверджує, що стосовно вказаного у позові періоду відповідачем не нараховано та не виплачено спірну додаткову винагороду у розмірі до 100000грн., що фактично відповідачем також не заперечується.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з приписами ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан- це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008). Згідно п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Згідно з ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції до 21.01.2023р.) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач, покликається на довідку Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 року №656 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 року по 21.05.2022 року (а.с. зворот 33).
Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 року у справі №200/ 706/23 дійшов висновку, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Доказів невиконання виданих відповідачем бойових розпоряджень, притягнення позивача за час військової служби до дисциплінарної відповідальності відповідач не надавав та про наявність таких обставин не зазначав.
При вирішенні спору суд враховує, що чинне законодавство до 01.02.2023 року не вимагало наявності відповідних рапортів та журналу бойових дій для сплати додаткової винагороди; невиконання бойових завдань є дисциплінарним проступком у розумінні Дисциплінарного статуту ЗСУ, до якої позивач не притягався; у спірному періоді, позивач відповідає умовам для сплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн., пропорційно часу залучення до виконання бойових завдань; жодних доказів сплати як додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. за спірний період відповідач не надав.
Суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути “ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі “Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі “Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі “Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд враховує особисті обставини позивача та загальний правовий контекст нормативно-правового акту, на якому ґрунтуються позовні вимоги, а також спрямованість вимог позивача на відновлення принципу справедливості.
Згідно ч.2 ст. 245 КАС України, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належить задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваної бездіяльності не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищевикладених мотивів.
Суд констатує, що відповідачем не спростовано, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди. Фактично ним це не спростовано.
Замість цього відповідач висуває аргумент, що спирається невизнанні виданої Військовою частиною НОМЕР_1 довідки від 11.09.2023 року, яка була видана на підставі бойових розпоряджень та наказів, дійсність та чинність яких нічим не спростована.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 26.02.2022 по 21.05.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя М.М. Аракелян