29 вересня 2025 рокусправа № 380/10103/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРІВАН" до Головного управління ДПС у Львівській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРІВАН" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17521/13-01-07-06 від 22.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 355 138 (чотири мільйони триста п'ятдесят п'ять тисяч сто тридцять вісім) грн., 75 коп.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17518/13-01-07-06 від 22.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3 487 575 (три мільйони чотириста вісімдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн., 50 коп.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17522/13-01-07-06 від 22.04.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 126 013 (сто двадцять шість тисяч тринадцять) грн., 00 коп.
В заявах по суті справи позивач наводить наступні аргументи.
Звертає увагу суду на те, що жодна норма чинного законодавства не покладає обов'язку на платника податків здійснювати перевірку інформації про подання іншим контрагентом податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, з можливістю встановити кількість працівників та оформлення ними трудових відносин. Також зазначає, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку. Крім того, вказує на те, що відомості з баз даних ДПС можуть слуг вати лише підставою для проведення перевірки платників податків у встановленому законом порядку, однак не є самостійною підставою для визначення податкових зобов'язань. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному продукті податкового органу, продовжує позивач, безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків. Предметом доказування, зазначає позивач, у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, підсумовує позивач, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних, які, тим більше стосуються не позивача, а контрагентів його контрагентів. Також посилається на висновки викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Відповідач у своїх заявах по суті справи наводить такі спростування.
Господарські операції позивача з його контрагентами не є реальними з урахуванням дослідженого ланцюга постачання, як це у випадку з ТзОВ "Люкспромсервіс КР"; часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення даних робіт, відсутність засобів для надання послуг, анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість, різноплановість робіт, відсутністю факту придбання матеріалів для надання робіт, дослідження ланцюга постачання - ТзОВ "Інтент Глейд", ТзОВ "Блок-Буд інвест", ТзОВ "В-Інтер груп", ПП "Захід госпторг", ТзОВ "Антико россо" та ТзОВ "Європроектшляхбуд". Як наслідок, висновує відповідач, господарські операції між позивачем та згаданими контрагентами фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо) не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Також, позивач посилається на практику Верховного Суду.
Ухвалою суду від 26.05.2025 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 07.07.2025 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 01.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ "Люкспромсервіс КР" за період листопад 2018 року, ТзОВ "Інтент Глейд" за період листопад 2018 року, січень 2019 року, ТзОВ "Блок-Буд інвест" за період лютий 2019 року, ТзОВ "В-Інтер груп" за період вересень 2019 року, січень 2020 року, ПП "Захід госпторг" за період червень 2020 року, березень 2021 року, ТзОВ "Антико россо" заперіод квітень, травень 2021 року, ТзОВ "Європроектшляхбуд" за період червень, вересень, жовтень, листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на доадну вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідачем складено акт від 01.04.2025 року за №14458/13-01-07-06/22337776.
У висновку акта перевірки встановлено порушення:
- п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 «Витрати», підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на загальну суму 3249108 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 290480 грн., за 2019 рік на суму 663390 грн., за 2020 рік на суму 276477 грн., за 2021 рік на суму 2018761 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (показник рядка 18 Декларації) на загальну суму 3484111 грн., в тому числі за листопад 2018 року на суму 322755 грн., за січень 2019 року на суму 244031 грн., за лютий 2019 року на суму 106724 грн., за вересень 2019 року на суму 291000 грн., за січень 2020 року на суму 127596 грн., за червень 2020 року на суму 148937 грн., за березень 2021 року на суму 164777 грн., за квітень 2021 року на суму 257848 грн., за травень 2021 року на суму 442 251 грн., за червень 2021 року на суму 473707 грн., за липень 2021 року на суму 82088 грн., за вересень 2021 року на суму 203248 грн., за жовтень 2021 року на суму 186832 грн, за листопад 2021 року на суму 432317 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) на загальну суму 126013 грн., в тому числі за січень 2019 року на суму 39303 грн., за лютий 2019 року на суму 56043 грн, за січень 2020 року на суму 30667 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2025 року:
- № 17518/13-01-07-06, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3487575 грн. 00 коп. (за основною сумою - 3249108 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 238467 грн. 50 коп.);
- № 17521/13-01-07-06, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 4355138 грн. 75 коп. (за основною сумою - 3484111 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 871027 грн. 75 коп.);
- № 17522/13-01-07-06, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 126013 грн. 00 коп.
Змістом спірних правовідносин є відповідність спірних податкових повідомлень-рішень критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).
При цьому, ключовим у даному спорі є оцінка висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства, суд виходив з наступних мотивів.
Згідно положень ст.3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
У відповідності до положень ст.19 Основного Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Щодо податкового повідомлення-рішення за №17518/13-01-07-06.
Зміст акта перевірки та цього податкового повідомлення-рішення вказує на те, що збільшення сум грошового забезпечення з податку на прибуток приватних підприємств обґрунтовано висновком про формування позивачем витрат (собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг)) без належного оформлення первинних документів, що підтверджують фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей. Таке твердження грунтується на аналізі первинних бухгалтерських документів та податкової інформації по контрагентах позивача у його взаємовідносинах з ТзОВ "Люкспромсервіс КР", ТзОВ "Інтент Глейд", ТзОВ "Блок-Буд інвест", ТзОВ "В-Інтер груп", ПП "Захід госпторг", ТзОВ "Антико россо" та ТзОВ "Європроектшляхбуд".
Як передбачено п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
У відповідності до положень підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Пунктом 137.1 статті 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Висновок контролюючого органу ґрунтувався на тому, що перевіркою не підтверджено факту продажу ТзОВ "Люкспромсервіс КР" товарів на адресу позивача, оскільки відсутнє джерело походження товару, відсутність виробників по ланцюгу, відсутність у контрагентів-постачальників умов для введення в обіг товарів, не підтверджено факту транспортування товару. При цьому контролюючим органом досліджувався ланцюг постачання.
Також, під час аналізу господарських операцій позивача та ТзОВ "Інтент Глейд", ТзОВ "Блок-Буд інвест" (попередня назва ТзОВ "Спецоптстрой", ТзОВ "В-Інтер груп", ПП "Захід госпторг", ТзОВ "Антико россо" та ТзОВ "Європроектшляхбуд" відповідач у акті перевірки зазначив, що наведені контрагенти не могли фактично здійснювати такі операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцязнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсівта відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення даних робіт.
Загальний висновок контролюючого органу зводиться до того що господарські операції позивача з його контрагентами не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети), а наслідками такої діяльності є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань позивача.
Даючи оцінку таким висновкам контролюючого органу судом враховано таке.
Верховним Судом сформовано основні судові доктрини як методи боротьби з недобросовісними платниками податків, а саме:
- превалювання сутності над формою (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 440/1082/19, від 10 березня 2020 року у справі № 816/1601/14 та інші);
- ділової мети (постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 2а-0870/1161/11, від 21 липня 2020 року у справі № 816/191/17 та інші);
- дослідження ланцюга постачання (постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19, 12 жовтня 2022 року у справі № 520/2388/2020 та інші).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справа №826/6821/13-а зазначено:
"...
Згідно основоположних принципів та положень цивільного законодавства підприємницька діяльність в Україні здійснюється на підставі принципів її свободи, законності та добросовісності. Хоча чинним законодавством і передбачено свободу у виборі напрямків реалізації такої діяльності, її форми, однак підприємницька діяльність побудована в першу чергу на добросовісному виконанні суб'єктом господарювання своїх обов'язків, взятих на себе зобов'язань та дотриманні встановлених державою правил поведінки. Одним із проявів дотримання суб'єктом господарювання принципу добросовісності є розумна обачність, яка реалізується, зокрема, при належному та розумному виборі контрагентів.
Оскільки, підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачність, особливо враховуючи придбання такого специфічного товару - природний газ, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.".
Також, в силу положень ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європецського суду з прав людини.
Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної податку на додану ввартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з декларування податку на додану вартість, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податку на додану вартість повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
У справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Зокрема у п. 38, 39, 40 РішенняЄвропейського суду з прав людини (Заява №803/02) від 9.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України», суд вказав на те, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, а їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд далі зауважує, що з квітня 1998 р. відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалося. Такі затримки були спричинені ситуацією, у якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно з матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Суд констатував, що такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатися до суду з ідентичними скаргами. На думку Суду, вимогу щодо оскарження таких відмов в одному або декількох випадках можна вважати доцільною.
Підтвердженням того, що платника податку на додану вартість не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03). У рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії» зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.
Підсумовуючи викладене, в тому числі в контексті принципу належної обачності, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Крім того, у відповідності до положень абзацу першого п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Як наслідок, при наданні правової оцінки висновким контралюючого органу, судом враховуються наведені судові доктрин, практика Європецського суду з прав людини, та досліджується обставини наявності у діях позивача належної обачності та складу податкового правопорушення, зокрема, вини.
Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий цього ж пункту).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року №996-XIV (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом п'ятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Абзацом тринадцятим цієї ж статті передбачено, що первинним документом уважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, продовжується у цій частині, можуть складатися зведені облікові документи.
Як наслідок, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає такому принципу превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Оцінюючи докази, які були предметом дослідження під час перевірки, через призму наведеного, суд зазначає таке.
В матеріалах справи наявні наступні докази в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.
27 листопада 2018 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Люкспромсервіс КР» (Виконавець) укладено договір купівлі-продажу №27/11, згідно умов якого виконавець зобов'язується неадати послуги поставки та продати рейки залізничні бувші у вжитку типу Р65 вартістю 4 000 000,00 грн. 27 листопада 2018 року виконавець здійснив поставку, що підтверджується видатковою накладною №32 та товаро-транспортною накладною №30. 27 листопада 2018 року виконавцем складено та зареєстровано податкову накладну №6. 29 листопада 2018 року виконавець здійснив поставку, що підтверджується видатковою накладною №33 та товаро-транспортною накладною №31. 29 листопада 2018 року виконавцем складено та зареєстровано податкову накладну №6. Оплата за поставлений товар здійснена 30 листопада 2018 року.
27 вересня 2018 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Інтент Глейд» (Виконавець) укладено договір №28, згідно умов якого виконавець зобов'язувається виконати будівництво під'їзної залізничної колії на залізобетонних шпалах довжиною - 0,323 км. протягом 60 днів. Вартість таких робіт становила 943402,74 грн., які мали бути оплачені на основі виставлених рахунків, протягом 3-х банківських днів з дати підписання актів поетапно виконаних щомісячних робіт. По факту виконаних робіт сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року. 01 листопада 2018 року позивач здійснив оплату за виконані роботи на суму 943 402,74 грн. По факту здійснення оплати ТзОВ «Інтент Глейд» складено та зареєстровано податкову накладну №44 від 01.11.2018 року.
29 листопада 2018 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Інтент Глейд» (Виконавець) укладено договір №40, згідно умов якого виконавець зобов'язувалося виконати і здати земляні роботи по влаштуванню залізобетонних труб, та будівництво під'їзної колії на території замовника визначені відповідно до проектної документації, та попередньо узгодженої «Договірної ціни» протягом 90 днів. Вартість таких робіт становила 2800000.00 грн., які мали бути оплачені на основі виставлених рахунків, протягом 3-х банківських днів з дати підписання актів поетапно виконаних щомісячних робіт. По факту виконаних робіт за договором №28 від 29 листопада 2018 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2019 року. 04 січня 2019 року позивач здійснив оплату за виконані роботи. За наслідками здійснення оплати ТзОВ «Інтент Глейд» складено та зареєстровано податкову накладну №5 від 04.01.2019 року.
04 лютого 2019 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Спецоптстрой» (Виконавець) укладено договір №03, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи по плануванню території під будівництво залізничної колії на території замовника, а саме: підсипка ґрунтом місця прокладання залізничної колії з ущільненням, прокладання залізобетонних труб для відводу води, засипка з ущільненням; прокладання залізної труби для відводу води в загальну канаву, засипка, трамбівка; підсипка та планування площадки для тимчасового складу з ущільненням. Вартість робіт становить 1476300,00 грн. По факту виконаних робіт за договором №03 від 04 лютого 2019 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року. 26 лютого 2019 року позивач здійснив оплату за виконані роботи на суму 480 000,00 грн. Після здійснення оплати ТзОВ «Спецоптстрой» склав та зареєстрував податкову накладну №211 від 26.02.2019 року. 27 лютого 2019 року позивавч здійснив оплату за виконані роботи. По факту здійснення оплати ТзОВ «Спецоптстрой» складено та зареєстровано податкову накладну №212.
01 вересня 2019 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «В-Інтер Груп» (Виконавець) укладено договір №19, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи по плануванню, ущільненню території під будівництво залізничної колії, виправлення та балансування колії, установка тягових лебідок, підсипка тимчасових проїздів, переїздів до місця виконаних робіт на території замовника. Строк виконання робіт до 31 грудня 2019 року. Вартість робіт - 2000000,00 грн. По факту виконаних робіт за договором №19 від 01 вересня 2019 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року. 26 вересня 2019 року позивач здійснив оплату за виконані роботи на суму 1500000,00 грн. За наслідками здійснення оплати ТзОВ «В-Інтер Груп» складено та зареєстровано податкову накладну №528 від 27.09.2019 року. 27 вересня 2019 року позивач здійснив оплату за виконані роботи на суму 246 000,00 грн. По факту здійснення оплати ТзОВ «В-Інтер Груп» складено та зареєстровано податкову накладну №539.
23 грудня 2019 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «В-Інтер Груп» (Виконавець) укладено договір №26, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи по будівництву підкранової колії, яка включає наступні види робіт: роботи, пов'язані з розробкою землі. Виставленням опалубки, ущільненням; армування та укладання бетону; укладання підкранових блоків та рейок на колії; підсипка та планування тимчасових проїздів з ущільненням, для проїздів до місця виконання робіт. Вартість робіт становить 2000000,00 грн. По факту виконаних робіт за договором №26 від 23 грудня 2019 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року на суму 471052,51 грн. По факту виконання робіт ТзОВ «В-Інтер Груп» складено та зареєстровано податкову накладну №390 від 30.01.2020 року. Оплата за виконані роботи здійснена 31 січня 2020 року. По факту виконаних робіт за договором №26 від 23 грудня 2019 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року. По факту виконання робіт ТзОВ «В-Інтер Груп» складено та зареєстровано податкову накладну №391 від 30.01.2020 року. Оплата за виконані роботи здійснена 31 січня 2020 року.
02 червня 2020 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Захід Госпторг» (Виконавець) укладено договір підряду №10, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати комплекс будівельних та повязаних з ними робіт з побудови підкранової колії в с.Тщанець Мостиського району Львівської області вул.Елеваторна,4. Вартість таких робіт становила 895 000,00 грн. По факту виконаних робіт за договором №10 від 02 червня 2020 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року на суму 893621,89 грн. 26 червня 2020 року позивач здійснив оплату за виконані роботи. По факту здійснення оплати ТзОВ «Захід Госпторг» складено та зареєстровано податкову накладну №7 від 26.06.2020 року.
02 лютого 2021 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Захід Госпторг» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №2, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати та здати замовнику комплекс будівельних робіт з побудови під'їзної колії по з/д Мостиська-2, а також інші роботи, що можуть бути необхідні та погоджені із замовником в обсягах, обумовлених Договірною документацією. Вартість таких робіт становила 6 045693,56 грн., які мали бути оплачені на основі виставлених рахунків, протягом 5-ти днів з моменту завершення певного етапу робіт. По факту виконаних робіт за договором №2 від 02 лютого 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року на суму 484770,05 грн. 12 березня 2021 року позивач здійснив оплату за виконані роботи на суму 484 770,05 грн. За наслідками оплати ТзОВ «Захід Госпторг» складено та зареєстровано податкову накладну №4 від 12.03.2021 року. По факту виконаних робіт за договором №2 від 02 лютого 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року на суму 359769,79 грн. По факту виконання робіт ТзОВ «Захід Госпторг» складено та зареєстровано податкову накладну №1 від 31.03.2021 року. Оплата за виконані роботи здійснена 31 березня 2021 року.
25 березня 2021 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Захід Госпторг» (Виконавець) укладено договір підряду №9, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи по влаштуванню бетонних відкосів на водостічних трубах, діаметром 1200 мм розташованих за адресою: с.Волиця Яворівського району Львівської області. Вартість таких робіт становила 144120,56 грн., які мали бути оплачені у день підписання сторонами Акту здачі-прийому виконаних робіт. По факту виконаних робіт за договором №9 від 25 березня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року на суму 144120,56 грн. 31 березня 2021 року позивач здійснив оплату за виконані роботи на суму 144120,56 грн. По факту здійснення оплати ТзОВ «Захід Госпторг» складено та зареєстровано податкову накладну №2 від 12.03.2021 року.
01 квітня 2021 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Антико Россо» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №11. Згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати комплекс будівельних робіт з побудови під'їзної колії, що включають роботи із побудови під'їзної залізничної колії, а також інші роботи, які можуть бути необхідні та погоджені із замовником, в обсягах, порядку та строки, обумовлені технічним завданням. Вартість таких робіт становила 3 737138,00 грн. 13 квітня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року на суму 462561,00 грн. Податкова накладна №135 від 13.04.2021 року складена та зареєстрована. 18 квітня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року на суму 462561,00 грн. Податкова накладна №450 від 29.04.2021 року складена та зареєстрована. 30 квітня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року на суму 497135,99 грн. Податкова накладна №487 від 30.04.2021 року складена та зареєстрована. 30 квітня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року на суму 124829,47 грн. Податкова накладна №490 від 30.04.2021 року складена та зареєстрована. 17 травня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року на суму 495737,59 грн. Податкова накладна №490 від 30.04.2021 року складена та зареєстрована. 19 травня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року на суму 496488,49 грн. Податкова накладна №151 від 19.05.2021 року складена та зареєстрована. 25 травня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року на суму 491867,93 грн. Податкова накладна №272 від25.05.2021 року складена та зареєстрована. 31 травня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року на суму 499607,23 грн. Податкова накладна №446 від 31.05.2021 року складена та зареєстрована. 31 травня 2021 року за договором №11 від 01 квітня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року на суму 499849,97 грн. Податкова накладна №447 від 31.05.2021 року складена та зареєстрована. Оплата за виконані роботи за договором №11 від 01 квітня 2021 року здійснена у повному обсязі.
04 травня 2021 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Антико Россо» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №17, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати будівельні роботи по улаштуванню бетонних відкосів по укріпленню стінок водовідвідної канави. Вартість таких робіт становила 169951,88 грн. 17 травня 2021 року за договором №17 від 04 травня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року на суму 495737,59 грн. Податкова накладна №124 від 17.05.2021 року складена та зареєстрована. 26 травня 2021 року за договором №17 від 04 травня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року на суму 169951,88 грн. Податкова накладна №310 від 26.05.2021 року складена та зареєстрована. Оплата за виконані роботи згідно Договору №17 від 04 травня 2021 року здійснена у повному обсязі.
01 червня 2021 року між позивачем та ТзОВ «Європроектшляхбуд» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №18, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати комплекс будівельних робіт з побудови під'їзної колії, що включають: роботи із побудови залізничної під'їзної колії, а також інші роботи, які можуть бути необхідні та погоджені з замовником, в обсягах, порядку. Строки, обумовлені технічним завданням. Вартість таких робіт становила 5600000,00 грн. 16 червня 2021 за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 498 793,64 грн. Податкова накладна №7 від 16.06.2021 року складена та зареєстрована. 18 червня 2021 за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 492529,37 грн. Податкова накладна №1 від 18.06.2021 року складена та зареєстрована. 24 червня 2021 за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 492529,37 грн. Податкові накладні №1 та №2 від 24.06.2021 року складено та зареєстровано. 25 червня 2021 за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 492529,37 грн. Податкова №3 від 25.06.2021 року накладна складена та зареєстрована. 29 червня 2021 за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 492529,37 грн. Податкова накладна №1 від 29.06.2021 року складена та зареєстрована. 30 червня 2021 за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 373333,16 грн. Податкова накладна №2 від 30.06.2021 року складена та зареєстрована. 18 жовтня 2021 року за договором №18 від 01 червня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року на суму 238649,69 грн. Податкова накладна №11 від 18.10.2021 року складена та зареєстрована.
10 вересня 2021 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Європроектшляхбуд» (Виконавець) укладено договір №24/09, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з реконструкції та будівництва під'їзної колії, орієнтовно довжиною 400 м.п., укладання 3 (трьох) стріллочних переводів, під'єднання колії до колії загального призначення, включення вхідних стрілочних переводів в систему централізованого управління, згідно «Проекту під'їзної залізничної колії по з/д ст.Заболотів, Івано-Франківської обл.». Вартість таких робіт становила 1219489,69 грн. 29 вересня 2021 за договором №24/09 від 10 вересня 2021 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 1219489,69 грн. Податкова накладна №9 від 29.09.2021 року складена та зареєстрована.
Сукупність наведених доказів вказують на підтвердження позивачем обставин зміни в структурі активів, власному капіталі, що знайшло відображення у документах фінансової та податкової звітності.
При цьому, встановлені під час перевірки обставини відсутності у контрагентів позивача фізичної та технічної можливості вчинення таких господарських операцій, не можуть обґрунтовувати висновки контролюючого органу, оскільки такі знаходились поза межами його (позивача - платника податків) контролю.
Зміст акта перевірки вказує на те, що висновки відповідача грунтувались у переважній більшості на інформація, яка була доступна лише контролюючому органу (податкова інформація).
При цьому, у пунктах 48 та 49 постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справа № 520/2388/2020 зазначено: «Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.».
Як наслідок, бази даних АІС Податковий блок, які містять інформацію щодо контрагентів позивача, в силу положень ч.2 ст.74 КАС України, не можуть уважатись допустимими доказами, та у сукупності з наведеними первинними документами, вказувати на «нереальність» досліджених господарських операцій.
У цьому контексті також слід зазначити і те, що податкова інформація є достопною лише контролюючому органу, а тому не мав достатніх підстав, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
При цьому, територіальні контролюючі органи Державної податкової служби України, маючи достатні повноваження для виявлення невиконання постачальниками своїх обов'язків як платників податку могли розпочати податковий контроль таких постачальників з тим, щоб стягнути з них належні платежі та штрафні санкції, або ж припинити їх фіктивну діяльність, серед іншого у спосіб передбачений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, з наступними змінами та доповненнями.
Як наслідок, вчасне невиконання цього Порядку під час реєстрації контролюючими органми податкових накладних контрагентів позивача, дозволяло останньому мати законні сподівання у добросовісності його контрагентів.
Крім того, на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, у тому числі як платники податків та які подавали податкову звітність в установленому законом порядку, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання господарських договорів з ними у позивача не було. До того ж, рішення №45415 про відповідність одного з контрагентів позивача (ТзОВ "Європроектшляхбуд") критерію ризиковості платника податку прийнято після здійснення господарських операцій. Інших таких рішень відповідачем надано не було.
Додатково слід зазначити, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб. Якщо контрагенти позивача або суб'єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Також суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
У цьому контексті слід зазначити, що під час перевірки було встановлено наявність у деяких контрагентів (ТзОВ "Блок-буд інвест", ТзОВ "В-Інтер груп", ПП "Захід госпторг", ТзОВ "Антико россо", ТзОВ "Європроектшляхбуд") трудових ресурсів, однак контролюючий орган не взяв її до уваги з урахуванням надання послуг в цей самий період іншим суб'єктам господарювання, що потребувало більшої кількості працівників.
При цьому слід зазначити, що контролюючим органом не перевірялось якому суб'єкту господарювання фактично надавались послуги/виконувались роботи, а тому твердження відповідача є лише припущеннями.
Досліджуючи наявність у складі податкового правопорушення такого елементу як вини, суд відзначає таке.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п.109.1 ст.109 ПК України).
У п.55 постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справа № 520/2388/2020 зазначено: «… Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.».
За таких обставин, контролюючий орган, роблячи висновок про наявність у діях платника податків вини повинен дослідити удаваність, цілеспрямоване створення умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, у тому числі через його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Зміст акта перевірки вказує на те, що такі обставини контролюючим органом не досліджувались та не перевірялись, а тому висновок про наявність вини позивача у складі податкового правопорушення не може уважатись обґрунтованим.
В силу положень ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача покладено оов'язок доказування правомірності його рішення.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, недоведеним відповідачем того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими товариствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.
За таких обставин відповідачем належними та допустимими доказами не доказано факту відсутності реалізації товарів/послуг (реального руху активів) зазначеними контрагентами позивачу.
Як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств не відповідає критеріям правомірності передбаченим пунктами 1, 3 та 8 ч.2 ст.2 КАС України.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 17521/13-01-07-06 та № 17522/13-01-07-06.
Як передбачено підп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно абзацу першого п.198.2 згаданої статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Як передбачено абзацом першим п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший п.198.6 ст.198 ПК України).
У відповідності до положень п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абзац перший п.200.2 ст.200 ПК України).
Згідно положень п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Зміст акта перевірки та цих податкових повідомлень-рішень вказує на те, що збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення з цього ж податку обґрунтовано висновком про проведення операцій між позивачем та ТзОВ "Люкспромсервіс КР" за період листопад 2018 року, ТзОВ "Інтент Глейд" за період листопад 2018 року, січень 2019 року, ТзОВ "Блок-Буд інвест" за період лютий 2019 року, ТзОВ "В-Інтер груп" за період вересень 2019 року, січень 2020 року, ПП "Захід госпторг" за період червень 2020 року, березень 2021 року, ТзОВ "Антико россо" заперіод квітень, травень 2021 року, ТзОВ "Європроектшляхбуд" за період червень, вересень, жовтень, листопад 2021 року без реального настання правових наслідків, без реального руху товарів/робіт.
При цьому, детальний правовий аналіз на предмет підтвердження контролюючим органом "нереальності" цих господарських операцій, судом надавався при дослідженні правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.
Внаслідок такого аналізу суд прийшов до висновку, що контролюючим органом не доказано "нереальності" цих господарських операцій.
Відтак згадані податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення з цього ж податку не відповідають критеріям правомірності передбачених пунктами 1, 3 та 8 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправними.
За викладених обставин, суд уважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України, судовий збір належить присудити на користь позивача оскільки позов задоволено у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 22.04.2025 року за №17518/13-01-07-06, за №17522/13-01-07-06, за №17521/13-01-07-06.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРІВАН" (адреса: м.Львів, проспект Чорновола, 63, офіс 716; код ЄДРПОУ 22337776) 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович