29 вересня 2025 рокусправа № 380/12675/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у розмірі 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення згідно довідки ВЛК від 07.02.2025 року № 159;
зобов'язати нарахувати та доплатити додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення згідно довідки ВЛК від 07.02.2025 року № 159 за період з 08.02.2025 року по 10.03.2025 року включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) 24.04.2023 року при виконанні обов'язків по захисту Батьківщини під час бойових дій отримав травму (поранення), у зв'язку з чим перебував на лікуванні: з 08.02.2025 по 10.03.2025 в тому числі і перебування у відпустці за станом здоров'я. Разом з тим, позивачу не виплачено додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. за період перебування у відпустці на лікування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що законодавством не передбачено можливості отримання збільшеної до 100000 грнивень додаткової винагороди внаслідок звільнення від виконання службових обов'язків.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення ( виклику) сторін.
27 серпня 2025 року суд ухвалою перейшов зі спрощеного провадження в загальне позовне провадження.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.09.2025 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з витягом із наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №127-ВВ від 10.02.2025 року звільнений від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на строк, необхідний для оформлення звільнення тривалістю до 30 (тридцяти) календарних днів, з 08 лютого 2025 року на підставі довідки військово-лікарської комісії №159 від 07 лютого 2025 року, виданої Львівським військово-медичним клінічним центром (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України.
18 березня 2025 року наказом відповідача за №146-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Представник позивача 02 червня 2025 року звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив виготовити на направити довідку про розмір виплаченої позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 з 24.02.2022 року по день виключення зі списків особового складу із помісячним відображенням нарахованих сум, надати витяг з наказу про надання ОСОБА_1 звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на 30 календарних днів на підставі довідки ВЛК №159 від 07.02.2025 року та якщо за час перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово- лікарської ( лікарсько- експертної, медичної) комісії, додаткова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 позивачу не виплачена або виплачена не в повному обсязі здійснити доплату належних коштів.
Відповідач листом від 13.06.2025 року повідомив представника позивача про те, що інформація про розмір виплаченої додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 з 24.02.2022 року по день виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначена в особистих картках грошового забезпечення. Згідно наданих документів та керуючись передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 було прийняте рішення про включення до наказу про виплату додаткової винагороди за стаціонарне лікування після поранення пов'язаного із захистом Батьківщини у листопаді 2023 року.
Змістом спірних правовідносин є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з таких мотивів та застосував наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2232-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває по день розгляду даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Військовослужбовець, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100 000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки для лікування, якщо поранення було тяжким, а ступінь тяжкості поранення визначає ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого, але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини) військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100 000 грн, а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100 000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, Порядок № 260 було доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 6.1. Положення № 402, направлення на медичний огляд проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
За приписами пунктів 21.1. та 21.2. Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 6.12. глави 6 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Відповідно до пункту 6.13. глави 6 розділу ІІ Положення № 402 загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно з пунктом 6.14 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду України додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).
З матеріалів справи слідує, що позивачем на підтвердження факту перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК) надано довідку військово-лікарської комісії № 159 від 07 лютого 2025 року виданої Львівським військово- медичним клінічним центром (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України.
Згідно даної довідки позивач потребує звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на строк, необхідний для оформлення звільнення.
В силу положень ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кабінет Міністрів України визначив дві основні умови для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн:
- факт отримання поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини.
- часова межа - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або ж період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав поранення у зв'язку із захистом Батьківщини (довідка військово-лікарської комісії № 159 від 07 лютого 2025 року).
Щодо часової межі виплати, то у відповідності до матеріалів справи, відсутні висновок ВЛК про необхідність відпустки у зв'язку з тяжким пораненням на вказаний період, та наказ про відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або про відпустку для лікування після поранення.
При цьому, в матеріалах справи наявний витяг із наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.02.2025 року, згідно якого позивач звільнений від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на строк, необхідний для оформлення звільнення тривалістю до 30 (тридцяти) календарних днів, який, з урахуванням наведеного, не підтверджує обставин з якими законодавство пов'язує виплату додаткової винагорода у розмірі 100000 гривень.
Як наслідок правові підстави для виплати згаданої додаткової винагороди відсутні.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, а тому позов є необгрунтованим та не підлягає до задоволення.
Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий не підлягає стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Я. Мартинюк