Іменем України
30 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1598/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16.05.2025 № 123250002740 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.08.2024, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди з 15.01.1996 по 29.08.1997.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. 16.11.2024 вона звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з 63 років.
Однак, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки не має 21 років стажу, а є тільки 20 років 2 місяці 21 день. При цьому, не зараховано період роботи з 15.01.1996 по 29.08.1997.
Рішенням Луганського окружного суду від 18 березня 2025 року у справі № 360/70/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.11.2024 № 123250002740 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.11.2024, з урахуванням висновків суду.
Рішенням від 16.05.2025 № 123250002740 позивачу повторно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки не зараховано до трудового стажу період роботи з 15.01.1996 по 29.08.1997.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відзив на позовну заяву (відзив) і всі докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Також витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.
04.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, які долучені судом до матеріалів справи ухвалою від 30.09.2025.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків.
16.11.2024 позивач звернулась через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.11.2024 № 123250002740 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з позовом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 360/70/25, яке набрало законної сили 18.04.2025:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.11.2024 № 123250002740 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.11.2024, з урахуванням висновків суду.
У вказаному рішенні суд, серед іншого, вказав, що оскаржуване рішення не містить обґрунтувань неможливості зарахування періоду роботи позивача з січня 1996 року по 29.08.1997 на підставі відомостей, що містяться сукупно у наданих архівних довідках від 05.02.2021 №№ 60, 60/1 та 61, помилково зазначено про відсутність довідки про заробітну плату, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи не включено до пільгового стажу. Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у оскаржуваному рішенні мотивів неможливості зарахування періоду роботи позивача з січня 1996 року по 29.08.1997 на підставі відомостей, що містяться сукупно у наданих архівних довідках від 05.02.2021 №№ 60, 60/1 та 61, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначений період не зарахований до страхового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.
На виконання вищезазначеного судового рішення, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 16.11.2024 та прийнято рішення від 16.05.2025 № 123250002740, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вік позивача на дату звернення - 63 роки 3 місяці 2 дні. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 20 років 2 місяці 21 день. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з довідкою від 05.02.2021 № 60 з січня 1996 року по 1997 рік (дата звільнення відсутня, зазначено - «Наказ № 14 від 29.08.1997 року»), оскільки відсутній період роботи, в довідці неповністю зазначено ПІБ заявниці ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним та не вказано про відсутність інших осіб з такими даними. Також зазначено, що ініційовано проведення перевірки архівної довідки від 05.02.2021 № 60/1 за період роботи з січня 1996 року по грудень 1997 року, проте Комунальна установа «Станично-Луганський Об'єднаний трудовий архів» розташована на тимчасово окупованій території України. Отже, право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 позивач матиме при досягненні 65 років, а саме з 15.08.2026.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернулась до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV від 09.07.2003, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
При цьому, згідно з абзацом 8 частини 2 статті 26 Закону № 1058 - у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Судом встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 досягла 63 років, що є достатнім пенсійним віком, відповідно до вищенаведених положень статті 26 Закону № 1058-IV.
Зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 20 років 02 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до наведених положень законодавства та, зокрема, абзацу 8 частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач вказує, що ним не зараховано період роботи згідно з довідкою від 05.02.2021 № 60 з січня 1996 року по 1997 рік, оскільки відсутній період роботи, в довідці неповністю зазначено ПІБ заявниці ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним та не вказано про відсутність інших осіб з такими даними.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд зазначає, що до матеріалів справи сторонами не надано трудової книжки позивача.
Водночас, у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 360/70/25 встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 не містить записів щодо спірного періоду роботи з січня 1996 року по 29.08.1997.
Разом з тим, позивачем надано архівні довідки від 05.02.2021 № 60, № 60/1, № 61, які також додавались до заяви про призначення пенсії.
Так, згідно із архівною довідкою від 05.02.2021 № 60, виданою Комунальною установою «Об'єднаний трудовий архів Станично-Луганського району», колгосп «Червоний прапор» реорганізовано у КСП «Червоний прапор» у 1993 році (протокол № 1 від 30.01.1993). В наказах та в відомостях нарахування заробітної плати працівника КСП «Червоний прапор» Станично-Луганського району Луганської області є такі відомості про роботу « ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 » «так у документах»: з січня 1996 року (відомості нарахування зарплати за 1996 р.) «Уволить ОСОБА_2 по окончанию договора (приказ № 14 от 29.08.1997 года») «так у документах». Підстава: Ф-53, опис № 1-ОС, книги нарахування заробітної плати працівникам та накази за 1981-2000 роки, історична довідка.
Відомості, зазначені у цій довідці, узгоджуються з відомостями, що містяться у архівній довідці від 05.02.2021 № 60/1, виданій Комунальною установою «Об'єднаний трудовий архів Станично-Луганського району», згідно із якою в відомостях нарахування заробітної плати працівникам колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний прапор» Станично-Луганського району Луганської області є такі відомості про заробітну плату « ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 » «так у документах»: 1996 рік: січень - грудень 1996 - по 52,80; 1997: січень - 31,00; лютий - 28,00; березень - 31,00; квітень - 30,00; травень - 31,00; червень - 30,00; липень - 31,00; серпень - 31,00; вересень - 14,80; жовтень - 30,00; листопад - 31,00; грудень - 89,00. Підстава: Ф-53, опис № 1-ОС, книги нарахування заробітної плати працівникам та накази за 1981-2000 роки, історична довідка.
Слід вказати, що вказані довідки у сукупності містять усю необхідну інформацію, яка підтверджує роботу позивача у спірний період, підписані уповноваженими особами та видані установою, яка на час їх видачі знаходилась на підконтрольній українській владі території України, а тому суд не вбачає підстав для їх неприйняття при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії.
Посилання відповідача у спірному рішенні на те, що в довідці неповністю зазначено прізвище, ім'я та по батькові позивача ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним та не вказано про відсутність інших осіб з такими даними, є незмістовними, оскільки в довідках також вказано й повне прізвище, ім'я та по батькові позивача (російською) - « ОСОБА_2 », що відповідає паспортним даним позивача.
До того ж, недотримання підприємством вимог щодо оформлення документів не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідках, виданих офіційними державними (комунальними) установами.
Щодо тверджень відповідача у спірному рішенні, що ним ініційовано проведення перевірки архівної довідки від 05.02.2021 № 60/1 за період роботи з січня 1996 року по грудень 1997 року, проте Комунальна установа «Станично-Луганський Об'єднаний трудовий архів» розташована на тимчасово окупованій території України, суд зазначає, що відповідачем не зазначено точний строк проведення такої перевірки, а з таких тверджень випливає, що строк такої перевірки може тривати невизначений час, що ставить позивача у стан невизначеності та не відповідає принципам верховенства права.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Окрім того, згідно з наданим відповідачем витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 29.11.2024 № 4021000703042071 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), серія та номер паспорту НОМЕР_2 , містяться дані про набутий стаж застрахованої особи до 2004 року, які включають відомості, в тому числі про стаж роботи з січня 1996 року (за січень зазначено 17 днів стажу) по серпень 1997 року (за серпень зазначено 29 днів стажу), а також у витязі зазначено, що загальний стаж ОСОБА_1 за період до 2004 року за даними оцифрованих документів становить 21 рік, 02 місяці 6 днів.
До того ж, у вищевказаному реєстрі в графі «Відомості про періоди трудових відносин у страхувальників до 2004 року (за даними оцифрованих документів)» зазначено, в тому числі, період роботи з 15.01.1996 по 29.08.1997 у КСП «Червоний прапор».
Однак, відповідач у спірному рішенні не зазначає підстав неврахування наведеної інформації, яка у сукупності з наданими архівними довідками, належним чином підтверджує трудову діяльність позивача у спірний в цій справі період.
Відтак, відповідач при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії, повинен був взяти до уваги відомості, що містяться в наданих архівних довідках та у наведених вище відомостях з відповідного реєстру, та зарахувати до страхового стажу спірний період трудової діяльності позивача.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 16.05.2025 № 123250002740 прийнято не на підставі Конституції та законів України, без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо права позивача на призначення їй пенсії за віком, у відповідності до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-IV, суд вказує, що станом на момент подання позивачем заяви про призначення пенсії від 16.11.2024, вона досягла повних 63 років, що є достатнім для призначення їй пенсії у відповідності до наведених положень законодавства. Зарахований відповідачем страховий стаж позивача, як зазначено у спірному рішенні, склав 20 років 02 місяці 21 день, при цьому враховуючи вищенаведені висновки суду щодо необхідності зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.01.1996 по 29.08.1997, страховий стаж позивача складає більше 21 року, що також є достатнім для призначення пенсії у відповідності до абзацу 8 частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV.
Тож, є законні підстави для призначення позивачу пенсії за її заявою від 16.11.2024, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимог про призначення позивачу пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 15.08.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Позивач досягла пенсійного віку 14.08.2025, тобто в такому випадку пенсія призначається з 15.08.2024, а звернулась за призначенням пенсії, в межах спірних правовідносин, - 16.11.2024, тобто з несуттєвим виходом за межі тримісячного строку (на 2 дні) з моменту досягнення пенсійного віку.
Відтак, враховуючи принцип співмірності допущеному пропуску тримісячного строку звернення за призначенням пенсії та правами позивача на належне соціальне забезпечення, а також з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14.6 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV, суд вважає, що наявні правові підстави для призначення позивачу пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 15.08.2024.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 08.08.2025 № 0722-4492-9400-7651.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ідентифікаційний код 21108013, місцезнаходження: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 16.05.2025 № 123250002740.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, у відповідності до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за її заявою про призначення пенсії від 16.11.2024, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, - з 15.08.2024, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 15.01.1996 по 29.08.1997.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.09.2025.
Суддя О.М. Качанок