Іменем України
30 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1458/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Хомича Івана Олександровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2025 № 262840018434 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1974 по 26.06.1982, з 07.05.1986 по 30.08.1999, з 01.05.2003 по 01.07.2003 відповідно до трудової книжки (дублікату) серії 28.11.2001 серії НОМЕР_1 , призначити та виплачувати пенсію за віком позивачу відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 26.02.2025.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 05.03.2025 № 262840018434 про відмову в призначенні позивачу пенсії.
За рішенням відповідача страховий стаж позивача становить 23 роки 15 днів. До страхового стажу не зараховано наступні періоди: період навчання з 01.09.1974 по 26.06.1982 у Київському державному хореографічному училищі за дипломом від 26.06.1982 серії НОМЕР_2 , оскільки перевищує термін навчання в навчальному закладі; період роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» за дублікатом трудової книжки (дублікату) від 28.11.2001 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про роботу внесено з порушенням пункту 5.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110; період роботи з 01.05.2003 по 01.07.2003 у ТОВ «Альфа-Контур» у зв'язку з відсутністю в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про роботу.
Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним, тому звернутися з цим позовом до суду.
Ухвалою від 29 липня 2022 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з таких підстав.
Вперше, 13.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії.
Заяву від 13.09.2023 зареєстровано у формі № 10 13.09.2023 за № 13656. Заява від 13.09.2023 розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. За наданими документами, та даним, наявними в реєстрі застрахованих осіб страховий стаж заявника станом на 13.09.2023 склав 21 рік 05 місяців 15 днів. За заявою від 13.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області прийнято рішення від 21.09.2023 № 262840018434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до положень Закону № 1058-IV.
Вдруге, 26.02.2025 ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву про призначення пенсії за віком.
Заяву зареєстровано 26.02.2025 за № 3222.
Функціоналом веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України не передбачено формування такого документу, як розписка-повідомлення до заяви про призначення/перерахунок пенсії. За таких обставин розписка-повідомлення до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 26.02.2025 не формувалась.
Для обчислення страхового стажу до заяви від 26.02.2025 ОСОБА_1 долучив: дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.11.2001; диплом серії НОМЕР_3 від 26.04.1982; військовий квиток серії НОМЕР_4 від 12.11.1982.
Заява позивача від 26.02.2025 згідно з вимогамами пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 була передана за принципом екстериторіального призначення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Луганській області.
Відповідач зазначає, що вік заявника станом на дату звернення 61 років 11 місяців 09 днів. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 26.02.2025. Працює. За записами дублікату трудової книжки заявник працював, зокрема: з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь», з 01.05.2003 по 01.07.2003 у ТОВ «Альфа-Контур».
За розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1974 по 26.06.1982 у Київському державному хореографічному училищі за дипломом від 26.06.1982 серії НОМЕР_2 , оскільки перевищує термін навчання в навчальному закладі (підлягає уточненню довідкою про форму та періоди навчання);
- роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» за дублікатом трудової книжки від 28.11.2001 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про роботу внесено з порушенням пункту 5.3 Інструкції № 58 (підлягає уточненню довідкою);
- роботи з 01.05.2003 по 01.07.2003 у ТОВ «Альфа-Контур» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою).
За наданими разом із заявою від 26.02.2025 документами, та даним, наявними в реєстрі застрахованих осіб, страховий стаж заявника станом на 26.02.2025 складає 23 роки 00 місяців 15 днів. Страховий стаж обчислено з урахуванням сплати страхових внесків за даними Реєстру, починаючи з 01.01.2004 по 31.01.2025.
За таких обставин, за заявою від 26.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області прийнято рішення від 05.03.2025 № 262840018434 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи - 30 років.
Дата, з якої особа матиме право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 - з 18.03.2026.
Про прийняте 05.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області рішення № 262840018434 позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.03.2025 № 2600-0207-8/42364.
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» відповідач зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.3 Інструкції № 58, якщо працівник до влаштування на підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
При внесенні до дублікату трудової книжки відомостей про період роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» не додержано вимог пункту 5.3 Інструкції № 58.
Дублікат трудової книжки видано 28.11.2001 тобто, пізніше початку роботи 07.05.1986 та звільнення з роботи 30.08.1999 з КП «Київтрактородеталь».
Разом з цим, в електронній пенсійній справі наявна довідка від 02.08.2023 № 108-9245, видана Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, в якій зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) Колективного підприємства «Київтрактородеталь» за період діяльності з 1943 по 2012 роки знаходяться на зберіганні в архівному відділі адміністрації. У наказах з кадрових питань відомостей про призначення, переведення та звільнення ОСОБА_1 не виявлено, особові рахунки з нарахування заробітної плати, особова картка форми Т -2 ОСОБА_1 відсутні. При поаркушному перегляді особових рахунків з нарахування заробітної плати працівників за 1986 - 1999 роки на літеру «К» прізвище ОСОБА_1 не виявлено. Тобто, в зазначений період ОСОБА_1 у КП «Київтрактородеталь» не працював.
Період роботи у ТОВ «Альфа-Контур» з 01.05.2003 по 01.07.2003 не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості з нарахування заявнику заробітної плати, що з 01.07.2000 відповідно до пункту 3 постанови № 794 є обов'язковим.
Аналізуючи долучений до заяви від 26.02.2025 диплом з'ясовано, що термін навчання складає 7 років 9 місяців 25 днів та станом: на 01.09.1974 (початок навчання) ОСОБА_1 виповнилося 11 років; на 26.06.1982 (закінчення навчання) 19 років, тобто за зазначеним дипломом ОСОБА_1 насамперед здобув середню освіту. Разом з цим, за дипломом не можливо визначити період навчання заявника саме за денною формою здобуття професійної (професійно-технічної) освіти в обраній ним галузі професійної діяльності.
На підставі викладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою від 26.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.03.2025 № 262840018434 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 обгрунтовано таким: Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вік заявника 61 рік 11 місяців 9 днів. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 26.02.2025 (заяву подано через вебпортал Пенсійного фонду України). За наданими документами страховий стаж складає 23 роки 15 днів, який зараховано за даними Реєстру починаючи з 01.01.2004 по 31.01.2025. За розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди: навчання з 01.09.1974 по 26.06.1982 у Київському державному хореографічному училищі за дипломом від 26.06.1982 серії НОМЕР_2 , оскільки перевищує термін навчання в навчальному закладі (підлягає уточненню довідкою про форму та періоди навчання); роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» за дублікатом трудової книжки від 28.11.2001 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про роботу внесено з порушенням пункту 5.3 Інструкції (підлягає уточненню довідкою); роботи з 01.05.2003 по 01.07.2003 у ТОВ «Альфа-Контур» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою). Відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Дата, з якої особа матиме право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону з 18.03.2026.
Важаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Позивач на дату звернення за призначенням пенсії досяг 60-річного віку, спірним між сторонами є наявність страхового стажу для призначення пенсії.
Відповідачем обчислено страховий стаж позивача - 23 роки 15 місяців та не зараховано до загального страхового стажу період роботи період роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» за дублікатом трудової книжки від 28.11.2001 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про роботу внесено з порушенням пункту 5.3 Інструкції №58.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо неможливісті зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи суд зазначає таке.
Згідно з вимогами статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
На час видачі позивачу дублікату трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
За пунктами 5.1, 5.2 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви,а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Відповідно до пункту 5.3 Інструкції №58 якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
За висновком відповідача при внесенні до дублікату трудової книжки відомостей про період роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь» не додержано вимог пункту 5.3 Інструкції № 58, що полягає в тому, що дублікат трудової книжки видано 28.11.2001 тобто, пізніше початку роботи 07.05.1986 та звільнення з роботи 30.08.1999 з КП «Київтрактородеталь».
Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.
Дослідженням записів дублікату трудової книжки позивача від 28.11.2001 серії НОМЕР_1 судом встановлено, що в межах спірного періоду роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 позивач працював у КП «Київтрактородеталь»:
-запис №3: 07.05.1986 прийнятий учнем слюсаря-сантехніка (наказ №147 від 05.05.1986);
-запис №4: 01.10.1986 присвоєний 3 розряд слюсаря-сантехніка (наказ №332 від 29.09.1986);
-запис №5:15.05.1987 переведенний у виробничо-диспетчерський відділ на посаду диспетчера (наказ №183 від 25.05.1987);
-запис №6:03.05.1989 у звязку з переведенням на нові умови праці атестований (наказ №113 від 31.03.1989);
-запис №7:04.07.1990 переведений старшим диспетчером (наказ №338 від 03.07.1990);
- запис №8: 01.08.1994 переведений у відділ воєнізованої охорони охоронцем (наказ №317 від 28.07.1994);
- запис №9: 30.08.1999 звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України (наказ №379 від 30.08.1999).
В той же час, дублікат трудової книжки видано 28.11.2001 тобто, пізніше початку роботи позивача - 07.05.1986 та звільнення з роботи 30.08.1999 з КП «Київтрактородеталь» та не містить обрахунку загального стажу роботи позивача на час прийняття позивача на роботу.
Суд звертає увагу, що з аналізу пункту 5.3 Інструкції №58 слідує висновок, що у дублікат трудової книжки запис про загальний стаж роботи вноситься, якщо працівник мав стаж роботи до влаштування на підприємство.
З дублікату трудової книжки позивача убачається, що позивач до влаштування на роботу у КП «Київтрактородеталь» до з 07.05.1986 не працював в інших підприєствах, відтак суд не погоджується з твердженнями відповідача про порушення вимог п.5.3 Інструкції № 58.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та у справі № 813/782/17 від 13 червня 2018 року.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 07.05.1986 по 30.08.1999 у КП «Київтрактородеталь».
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.05.2003 по 01.07.2003 у ТОВ «Альфа- Контур», оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості з нарахування заявнику заробітної плати.
Згідно з записами дублікату трудової книжки позивача від 28.11.2001 серії НОМЕР_1 наявні записи в межах спірного періоду про роботу позивача в ТОВ «Альфа- Контур»:
-запис №10: 02.10.2002 прийнятий на посаду інспектора охорони (наказ №46-к від 02.10.2002);
-запис №11: 01.07.2003 звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України (наказ №26-к від 01.07.2003).
Відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону № 2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, поданих страхувальником у складі звітних відомостей та інформації про сплату внесків.
Таким чином, інформація про нараховану зарплату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) формується в реєстрі на підставі даних, поданих страхувальником у складі звітних документів та інформації про сплату страхових внесків.
Оскільки обов'язок подання відомостей про нараховану заробітну плату покладений на підприємство-страхувальника, а невиконання цього обов'язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про заробітну плату сплату не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо подання відомостей про нараховану заробітну плату та належну сплату страхових внесків.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач має право, зокрема, у разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про заробітну плату, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідним запитами до підприємств з метою отримання інформації, в тому числі, щодо виплати заробітної плати та сплати страхових внесків чи отримання документів, що містять необхідні відомості.
Разом з тим, абзацом 4 пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне трахування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Таким чином, у випадку якщо відповідач вважає, що для прийняття рішення про призначення пенсії не достатньо наданих документів або інформації, відповідач наділений відповідними повноваження з метою їх отримання звертатися до підприємств, установ, організацій. До того ж, у випадку не надання до заяви про призначення пенсії необхідних документів, відповідач, у разі подання заяви про призначення пенсії через вебпортал, має право надіслати повідомлення заявнику про необхідність надання додаткових документів.
Відповідачем не подано доказів вжиття жодних заходів з метою отримання додаткових документів і інформації, що свідчить про те, що відповідач прийняв рішення про відмову в зарахуванні спірного періоду необгрунтовано та передчасно, без з'ясування обставин, які мають значення для його прийняття, обмежившись посиланням на відсутність інформації.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1974 по 26.06.1982 у Київському державному хореографічному училищі.
Законом УРСР «Про народну освіту» від 28.06.1974, чинному на час навчання позивача, технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Після набуття чинності Закону України «Про освіту» (з 1991 року) та Закону України «Про вищу освіту» (з 2002 року) технікуми та училища віднесені до вищих
навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Таким чином, середня спеціальна освіта, здобута за часів існування УРСР в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до записів трудової книжки (запис №1, №2) позивач з 01.09.1974 по 26.06.1982 навчався у Київському державному хореографічному училищі (диплом НОМЕР_2 ).
Відповідно до копії диплома НОМЕР_6 ОСОБА_1 в 1974 році вступив до Київського державного хореографічного училища та в 1982 році закінчив повний курс названого училища за спеціальністю артист балету.
Відповідачем відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання, оскільки термін навчання складає 7 років 9 місяців 25 днів та станом на 01.09.1974 (початок навчання) ОСОБА_1 виповнилося 11 років; станом на 26.06.1982 (закінчення навчання) 19 років.За дипломом не можливо визначити період навчання заявника за денною формою здобуття професійної (професійно-технічної) освіти в обраній ним галузі професійної діяльності.
Як вже зазначено судом, орган, що призначає пенсію, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Також, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково.
Відтак, відповідач, не здійснивши передбачені Законом № 1058-IV та Порядком №22-1 заходи з метою отримання повної інформації щодо періоду навчання, форми навчання позивача у навчальному закладі, та не надавши можливість позивачу надати документи, що уточнюють такі відомості, передчасно відмовив у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу позивача та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень, що є недотриманням вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та є підставою для скасування такого рішення.
Суд зазначає, що відповідну оцінку можливості призначення пенсії на підставі усіх необхідних документів в їх сукупності повинен надавати саме відповідач з огляду на його дискреційні повноваження щодо вирішення питань про призначення пенсій.
У спірних правовірносинах, суд дійшов висновку, що рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії прийнято без з'ясування всіх обставин, без розгляду додаткових документів, які відповідач мав витребувати з метою визначення права позивача на пенсію та прийняття рішення, отже оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії є передчасним та необгрунтованим, що є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
У правовідносинах, що складлися між сторонами, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушенного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права та є достатнім та необхідним є:
1) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2025 № 262840018434 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
На підставі викладеного, позовні вимоги про призначення і виплату пенсії позивачу, задоволенню не підлягають.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 968,96 грн.
Згідно із частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у розмірі 968,96 грн суд присуджує до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2025 № 262840018434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова