Іменем України
30 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1584/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Чернікова Деніса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
07 серпня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Чернікова Деніса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 04.06.2023 по 08.05.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 04.06.2023 по 08.05.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 04.06.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 08.05.2025 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач у період з 04.06.2023 по 08.05.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Згідно з Витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.05.2025 №456-ОС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до підпункту “ж» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку.
В період проходження служби, а саме з 04.06.2023 по 08.05.2025, розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням Позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, до Постанови № 704.
З 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Тобто грошове забезпечення Позивача мало бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі на 01 січня 2021 р. - 2270 грн, на 01 січня 2022 р. - 2481 грн, на 01 січня 2023 р. - 2684 грн, на 01 січня 2024 р. - 3028 грн, на 01 січня 2025 р. - 3028 грн. Натомість, при розрахунку посадового окладу Позивачу було застосовано величину 1762 гривні замість 2270 грн у 2021 році, 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році, 3028 грн у 2024 та 3028 грн у 2025 році відповідно.
Позивач вважає, що Відповідач протиправно нараховував та виплачував Позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством.
Питання необхідності включення у розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток додаткової винагороди, передбаченої Постанови №168, застосовуючи пункт 6 розділу XXXI Порядок №260, було предметом правового аналізу Верховного Суду в багатьох справах.
З даного питання Верховний Суд сформував вже усталену судову практику, зокрема в постановах від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 07 листопада 2024 року у справі №240/23909/23, від 21 листопада 2024 року у справі №240/28165/23, від 06 грудня 2024 року у справі №240/12225/23, від 19 грудня 2024 року у справі №580/3483/24, від 14 січня 2025 року у справі №240/31245/23, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24, від 23 квітня 2025 року у справі №580/769/23.
Період за який обчислюється середня заробітна плата при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (надалі - Порядок).
Так відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Тож, для розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток необхідно враховувати грошове забезпечення (в тому числі додаткову винагороду), що виплачувалося Позивачу, за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю звільнення, зокрема з травня 2024 року по квітень 2025 року.
Разом з тим, Відповідач 2 при розрахунку розміру грошової компенсації за всі невикористані Позивачем дні відпустки протиправно не врахував сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач проходив службу, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - наказу начальника загону) від 27.05.2023 №263-ОС «Про особового складу» зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з прибуттям з НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону.
Згідно наказу начальника загону від 08.05.2025 №456-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів у зв'язку зі звільненням, з 09.05.2025.
20 травня 2023 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - постанова КМУ № 481).
Таким чином, згідно з пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ №481) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, е стала величина - розмір 1762 гривні.
Кабінет Міністрів України, визначивши для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців сталу величину - розмір 1762 гривні, діяв у межах делегованих законодавцем повноважень на встановлення розмірів грошового забезпечення діючим військовослужбовцям.
Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців є стала величина - розмір 1762 гривні, виходячи з якого обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючим військовослужбовцям шляхом множення цієї величини на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови КМУ № 704.
Позивач звернувся до суду з позовом після набрання законної сили постановою КМУ №481, період перерахунку грошового забезпечення заявлений з червня 2023 по травень 2025, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати п. 4 постанови № 704, в редакції постанови КМУ № 481, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
У наданій позовній заяві зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ № 481.
Виходячи з принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, пункт 2 Постанови КМУ № 481 втратив чинність лише з дати набрання законної сили рішенням суду, тобто з 18.06.2025. Відповідно, до цієї дати положення Постанови КМУ № 481 були чинними і підлягали застосуванню.
Пунктом 2 Інструкції 558, передбачено, що «місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія)».
Пунктом 3 розділу І Інструкції № 558 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Оскільки розмір місячного грошового забезпечення Законом № 2011-ХІІ не встановлений, його визначення вказаною вище Інструкцією не суперечить акту вищої юридичної сили, тому приписи цієї Інструкції підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Підпунктом 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 передбачено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Іншими словами при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток необхідно вирахувати одноденний розмір грошового забезпечення, який розраховується шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення станом на день звільнення на 30 календарних днів:
27082.00 (місячне грошове забезпечення/30 днів=902,733 грн. (одноденний розмір місячного грошового забезпечення)*45 днів (кількість днів щорічної основної відпустки)= 40623,00 грн.
27082.00 (місячне грошове забезпечення/30 днів=902,733 грн (одноденний розмір місячного грошового забезпечення)*42 днів (кількість днів щорічної додаткової відпустки)= 37914,80 грн.
Виплачена додаткова винагорода в травні 2025 у розмірі 100000,00 грн., згідно наказу начальника загону від 08.05.2025 №457-ОС «Про виплату додаткової винагороди» належить позивачу за виконання завдань у квітні 2025 року. Перерахування коштів відбулось 14.05.2025.
Пунктом 2-1 Постанови КМУ №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови КМУ №168 наказом Міністра внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599, затверджений Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості 726).
Одночасно, вказаними вище наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/3925.
Особливості 726 набирають чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 червня 2023 року (пункт 4).
Нагадую, що спірні правовідносини виникли у травні 2025 року на період дії Особливостей 726.
Особливості 726 визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 11, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба) (пункт 1).
Пункт 2 Особливостей 726 визначає кому та в якому розмірі належить до виплати додаткова винагорода.
Пункти 11, 12 Особливостей 726 визначають, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється протягом поточного розрахункового місяця. Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Пунктом 14 Особливостей 726 передбачено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
В свою чергу, пунктом 14 Особливостей 726 передбачено, що додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення, яка в силу вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення, а не місячного грошового забезпечення.
Безпідставним є посилання позивача на правові висновки, які викладено в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 07 листопада 2024 року у справі №240/23909/23, від 21 листопада 2024 року у справі №240/28165/23, від 06 грудня 2024 року у справі №240/12225/23, від 19 грудня 2024 року у справі №580/3483/24, від 14 січня 2025 року у справі №240/31245/23, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24, від 23 квітня 2025 року у справі №580/769/23, так як у цій справі мова йде про зарахування до складу грошового забезпечення, як додаткової винагороди передбаченої Постановою 168 військовослужбовцям Збройних сил України.
Натомість в даній справі позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, яка входить до складу Міністерства внутрішніх справ.
З огляду на викладене вважають, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку необгрунтованості позовних вимог з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у період з 27.05.2023 по 09.05.2025.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.05.2023 №263-ОС «Про особового складу» зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з прибуттям з НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону.
Згідно наказу начальника загону від 08.05.2025 №456-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів у зв'язку зі звільненням, з 09.05.2025.
Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 04.06.2023 по 08.05.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, а також щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, відповідно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 1 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 (з 29.10.2020) пункт 4 Постанови №704 почав діяти у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 року примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (набрала чинності з 20.05.2023) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Отже, починаючи з 20.05.2023, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні.
Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
З системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, пункт 2 постанови № 481 втратив чинність з 18 червня 2025 року, й саме з цієї дати не можуть застосовуватися приписи, що втратили чинність, тоді як на час дії спірних в цій справі правовідносин пункт 2 постанови № 481 був чинним.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Ураховуючи наведене, суд, доходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, починаючи з 20.05.2023 по 09.05.2025, у зв'язку з чинністю у вказаний період Постанови №481 та звільненням позивача з військової служби у відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/29450/24, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок виплачених у спірному періоді грошового забезпечення, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд зазначає таке.
Оскільки починаючи з 20.05.2023 розмір посадового окладу, в залежності від якого визначається розмір вищезазначених виплат, визначався з урахуванням Постанови №481, суд дійшов висновку, що в цій частині відповідач діяв правомірно, а тому позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
Оскільки зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Щодо зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» від 3.04.2003 №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою КМУ №533 від 16.10.2014 визначено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9.12.2010 №1085/2010, Адміністрація Державної прикордонної служби України, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Отже, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення у складі Міністерства внутрішніх справ України.
Відтак, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення, з урахуванням обставин цієї справи, визначається Міністерством внутрішніх справи України.
30 вересня 2017 року Кабінет Міністрів України прийнято Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), пунктом 3 якої встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 25.06.2018 №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ДПС України (далі - Інструкція №558).
Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168) встановлена, на період воєнного стану, додаткова винагорода (до 30 000 грн. та до 100 000 грн.), порядок, умови і конкретні розміри виплати якої визначаються міністерствами та державними органами за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки (п.2-1 Постанови №168).
Наказом МВС України від 01.09.2023 №726 затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості №726).
За приписами п.п.1 п.2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода, в тому числі у розмірі 30 000 грн. військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 14 Особливостей №726, встановлено, що винагороди, визначені п.2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах, додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, у встановленому законом порядку, уповноваженою на те особою, віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.
Разом з тим, п.1 розділу І Інструкції №558 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Главою 8 розділу V Інструкції № 558 врегульоване питання щодо виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби.
Так, правилами п.6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 визначено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Суд звертає увагу, що в рамках розгляду даної справи спірним питанням є правомірність не включення відповідачем додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановивши Постановою №168 можливість отримання додаткової винагороди, Кабінет Міністрів України надав, зокрема МВС України повноваження на встановлення особливостей виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям ДПС України, яка Особливостями №726 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, яке у свою чергу не входить до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, що встановлено Інструкцією №558.
В позовній заяві представник позивача посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 23.09.2024 по справі №240/32125/23, від 07.11.2024 по справі №240/23909/23 та від 06.12.2024 по справі №240/12225/23, від 10.04.2025 по справі №240/2078/24, від 23.04.2025 по справі №580/769/23.
Досліджуючи вказані висновки Верховного Суду, суд вважає їх незастосовними до обставин цієї справи, оскільки у вказаних постановах надано правову оцінку правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі, зокрема надано правову оцінку правовідносинам, які виникли у зв'язку з отриманням грошового забезпечення відповідно до Порядку № 260, тоді як позивач по даній справі проходив службу в Державній прикордонній службі України та отримував грошове забезпечення відповідно до Інструкції № 558.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виплату якої передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 04.06.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 08.05.2025 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 260, 262, 293, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви адвоката Чернікова Деніса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова