29 вересня 2025 року м. Київ № 640/22075/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" протиправними;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з 17.04.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та зарахуванням стажу. Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки відомостями трудової книжки підтверджено наявність у нього необхідного стажу. Підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі уточнюючої довідка, виданої підприємством, на якому працювала особа або за даними персоніфікованого обліку. Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад, показників, затверджених КМУ із зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля. Записи виконано без виправлень, у чіткі послідовності, записи завірені підписами відповідальних осіб та печатками роботодавця, є посилання на накази, як на підставу внесення записів, зазначено, що роботи виконувались з повним робочим днем під землею. Підприємства, на яких працював позивач, розміщені на тимчасово окупованих територіях, тому, при зарахуванні пільгового стажу необхідно враховувати інформацію, що міститься в трудовій книжці, та інформацію, наявну в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, дії відповідача щодо не зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком № 1 із зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля, є протиправними.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/22075/20 та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 640/22075/20, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 справу №640/22075/20 прийнято до провадження судді Панової Г.В.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами про перерахунок пенсії по інвалідності та зарахування пільгового страхового стажу на за Списком № 1. Відповідач зауважив, що страховий стаж позивача складає 20 років 2 місяці 24 дні, пільговий стаж складає 1 рік 2 місяці 6 днів. Відповідач вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки підтвердженням права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється згідно із Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, не лише на підставі записів у трудовій книжці працівника, а й уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якому наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Позивач 05.03.2020 звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком по Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач листом від 17.03.2020 № 2600-0314-8/37113 повідомив позивача, що довідка №17/19/76-860, від 17.12.2013 № 21 від 11.03.2014№01/511 від № 17/19/76-860-1 видані підприємствами, що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, де органи державної влади України не здійснювали свої повноважень, при цьому не взявши до уваги записи в його трудовій книзі.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та відмовою у призначенні пенсії на підставі поданих документів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист розвинене в положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Статтею 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідка, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що наведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці позивача зазначені періоди роботи та назви професій.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 :
- з 11 січня 1984 року по 16 січня 1984 року на посаді учня гірничого;
- з 17 січня 1984 року по 28 березня 1984 року курси гірничих підземних робітників;
- з 29 березня 1984 року по 05 травня 1986 року на посаді підземного гірничого;
- з 06 травня 1986 року по 20 травня 1986 року на посаді учня підземного гірника;
- з 21 травня 1986 року по 05 серпня 1986 року курси підземного гірника;
-з 06 серпня 1986 року по 01 лютого 1992 року на посаді підземного гірничого;
- з 05 лютого 1992 року по 02 квітня 1993 року на посаді підземного прохідника;
- з 24 травня 1993 року по 06 липня 1993 року на посаді підземного гірничого ІV розряду;
-з 01 вересня 2004 року по 03 червня 2005 року на посаді гірника ІІІ розряду;
- з 01 лютого 2010 року по 03 серпня 2010 року на посаді прохідника 5 розряду.
Також позивачем були додані документи, що підтверджують стаж позивача та характер виконуваної роботи з зазначенням повного робочого дня: копія наказу №16/1 від 19.03.2010, довідка №20 від 11.03.2014, копія наказу №4 від 10.05.2007, довідка №17/19/76-817 від 02.12.2013, довідка №17/19/76 860-2 від 17.12.2013, довідка №17/19/76 860-1 від 17.12.2013, довідка № 01/514 від 02.12.2013, довідка № 17/19/76-860 від 17.12.2013, довідка № 01/514 від 02.12.2013, копія наказу № 222 від 01.12.1994, довідка № 21 від 11.03.2014, належним чином завірена виписка із особистого рахунку № 1028 від 17.12.2013, належним чином завірена виписка із особистого рахунку №522, довідка № 17/19/76-860-3 від 17.12.2013, архівна довідка від 22.12.2013.
Суд зауважує, що відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів того, що записи про спірні періоди в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.
Суд зазначає, що та обставина, що архівна пенсійна справа позивача, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку з чим, відповідач не має можливості перевірити достовірність призначеної йому пенсії, не спростовує наявність у останнього пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що доводи відповідача про те, що спірні періоди роботи позивача не підтверджені, є безпідставними, оскільки надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Між тим записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає право на включення спірного періоду до стажу.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" протиправними.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Положеннями частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що належним способом порушених прав позивача є зобов'язання Пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 840,40 грн, що підтверджується відомостями квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи задоволення позову частково, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 840,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до стажу періоди роботи з - з 11 січня 1984 року по 16 січня 1984 року; з 17 січня 1984 року по 28 березня 1984 року; з 29 березня 1984 року по 05 травня 1986 року; з 06 травня 1986 року по 20 травня 1986 року; з 21 травня 1986 року по 05 серпня 1986 року; з 06 серпня 1986 року по 01 лютого 1992 року; з 05 лютого 1992 року по 02 квітня 1993 року; з 24 травня 1993 року по 06 липня 1993 року; з 01 вересня 2004 року по 03 червня 2005 року; з 01 лютого 2010 року по 03 серпня 2010 року.
4. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.