29 вересня 2025 року справа №320/890/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» (08132, Київська обл, Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 11-а, код ЄДРПОУ 39189837) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
-визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо визнання не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 та виключення інформації щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального;
- визнати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 діючою;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального дані щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 до 07.02.2025;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України щодо відмови в реєстрації акцизних накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» з підстав визнання не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати акцизні накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл», які не прийняті/не зареєстровані з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального інформації про строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-1 мав продовжити строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до кінця воєнного стану в Україні, керуючись статтею 18 Закону № 481, проте продовжив вказаний строк лише до 01.11.2024, після чого видалив інформацію з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обліку пального. Зазначає, що неможливість здійснити реєстрацію акцизних накладних спричиняє негативні наслідки для підприємства, призводить до проблем підтвердження легальності отримання та/або постачання пального. В зв'язку із чим, вважає дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач-1 -ГУ ДПС у м. Києві надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що дія ліцензії ТОВ «Клеон-Ойл» вважалась завершеною 01.11.2024. В силу частини 2 розділу ХІІ Закону №3817 застосування норм статті 18 Закону №481 втратило актуальність, тому у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні правові підстави для продовження з 01.11.2024 дії ліцензії, в зв'язку із продовженням військового стану в Україні.
Відповідач-2 -Державна податкова служба України надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не мав можливості зареєструвати після 01.11.2024 відповідні акцизні накладні, оскільки стан ліцензії ТОВ «Клеон-Ойл» в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального відображався після 01.11.2024, як «Термін дії завершено». Відтак, вважає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, з урахуванням вимог закону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено відповідачам у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛЕОН-ОЙЛ» зареєстроване як юридична особа 22.04.2014, номер запису 13531020000006957,що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З 23.04.2014 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області за номером 101320125244, з 29.04.2014 зареєстрований, як платник податку на додану вартість та з 01.03.2016 є платником акцизного податку з реалізації пального.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ «КЛЕОН-ОЙЛ» є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
Для ведення відповідного виду діяльності позивачем було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019.
Товариство неодноразово зверталось до відповідача-1 з листами щодо продовження строку дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.
ГУ ДПС у м. Києві було продовжено строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 26580314201900116 від 01.07.2019 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального до 10.09.2024, що підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві від 27.08.2024 №577/3П11/25-15-09-04-10, а в подальшому до 01.11.2024.
З даних електронного кабінету платника податку та у зв'язку з неможливістю зареєструвати акцизні накладні, позивачу стало відомо, що Головним управлінням ДПС у м. Києві з 01.11.2024 було вилучено з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо наявності та строку дії ліцензій.
Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з пунктом 6.1. статті 6, підпунктом 9.1.4. пункту 9.1. статті 9 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
До загальнодержавних податків належать, окрім іншого, акцизний податок.
За приписами підпунктів 14.1.4., 14.1.60-1, 14.1.99. пункту 14.1. статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); Єдиний реєстр акцизних накладних - реєстр відомостей щодо акцизних накладних, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками акцизного податку електронними документами; ліцензія - у значенні, наведеному в Господарському кодексі України.
Відповідно до пункту 231.1. статті 231 ПК України, платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», та зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу (пункт 231.4. статті 231 ПК України).
При реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних (пункт 231.5. статті 231 ПК України).
Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019. Здійснюючи роздрібну торгівлю пальним позивач складав акцизні накладні та подавав їх до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних, проте отримав квитанції про їх неприйняття з посиланням на порушення вимоги статті 15 Закону № 481, а саме вказано, що реалізація пального на акцизний склад може здійснюватися лише при наявності ліцензії.
Таким чином позивачу стало відомо, що контролюючий орган не враховує та не приймає вказану ліцензію за діючу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно зі статтею 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та до електронної системи репортингу не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.
Зважаючи на наведені норми та обставини справи вбачається, що видана позивачу ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним № 26580314201900116 від 01.07.2019 фактично мала діяти до 01.07.2024.
Разом з тим, статтею 18 Закону № 481 встановлено, що вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право, зокрема, виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Обов'язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб'єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Загальновідомими є обставини оголошення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, який триває на момент розгляду справи.
Таким чином, в силу положень статті 18 Закону № 481, враховуючи продовження в Україні воєнного стану до цього часу, строк дії ліцензій мав бути продовжений відповідно.
Разом з тим, 18.06.2024 було прийнято Закон України № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817), який набрав чинності 27.07.2024.
Пункти 29, 38, 40, 53, 65 статті 1 Закону № 3817 визначили, що Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб'єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій; ліцензіат - суб'єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; надання ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично; орган ліцензування: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.
Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що, зокрема, Закон №481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817, законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 встановлено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Разом з тим, згідно з пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Посилання відповідача-1 на положення п.6 Перехідних положень Закону № 3817 не приймаються судом до уваги, оскільки містять зобов'язання суб'єкта господарювання подати заяву про отримання нової ліцензії протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності, тобто з 1 січня 2025 року.
Враховуючи наведені положення статті 18 Закону № 481, у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817, суд вважає, що на момент неприйняття контролюючим органом для реєстрації з 01.11.2024 року акцизних накладних, положення статті 18 Закону № 481 щодо чинності ліцензій до припинення воєнного стану були чинними, оскільки вказаний Закон втратив чинність з 01 січня 2025 року.
Таким чином, оскаржувані дії відповідача-1 не відповідають критеріям правомірності, закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку із чим вимога про визнання не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 та виключення інформації щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України щодо відмови в реєстрації акцизних накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» та зобов'язання ДПС України зареєструвати акцизні накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл», також підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд в силу положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України не наділений визнавати чинними дозвільні документи, відтак вимога позивача про визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 діючою задоволенню не підлягає.
Також, суд вважає недоцільним задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 поновити в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального дані щодо дії ліцензії, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача є задоволення решти позовних вимоги.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 14.09.2022 у справі № 640/20750/21, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
Натомість, відповідачами не доведено обґрунтованість своїх дій відносно позивача.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно із ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 15150 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.01.2025 та від 22.01.2025.
В зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 7575,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» (08132, Київська обл, Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 11-а, код ЄДРПОУ 39189837) задовольнити частково;
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо визнання не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 та виключення інформації щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального;
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України щодо відмови в реєстрації акцизних накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» з підстав визнання не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019;
Зобов'язати ДПС України зареєструвати всі акцизні накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл», які не прийняті/не зареєстровані з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального інформації про строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019.
В решті позовних вимог -відмовити;
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» (08132, Київська обл, Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 11-а, код ЄДРПОУ 39189837) суму сплаченого судового збору у розмірі 7575,00 (сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.