30 вересня 2025 року Справа № 280/5084/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати дії відповідача протиправними щодо невнесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб про грошове забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за періоди з 07.11.2015 по 02.05.2018;
зобов'язати відповідача внести відповідні відомості до Реєстру застрахованих осіб та зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 07.11.2015 по 02.05.2018 працював на посадах ГУ МВС в Запорізькій області. Відповідно до листа відповідача від 13.06.2025 у Реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості за період з 07.11.2015 по 02.05.2018. Позивачем за вказані періоди були сплачені страхові внески. Попри це, вказані періоди не були зараховані до страхового стажу позивача та не внесені до Реєстрі застрахованих осіб. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно призначення пенсії і зарахування періодів до страхового стажу при призначенні пенсії. Зазначено, що позивач звернувся із заявою від 02.06.2025 про зарахування періодів стразового стажу, яка не відповідала Порядку №22-1. Рішення за заявами позивача не виносилось. Заява правомірно розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян». Вказує, що законодавством не передбачено можливість внесення даних до Реєстру застрахованих осіб відповідачем самостійно. За матеріалами пенсійної справи позивач отримує пенсію по інвалідності (особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи), призначену відповідно до Закону №1058 рішенням ГУ ПФУ в Київській області. Згідно з формою РС-право при призначенні пенсії до страхового стажу позивача було враховано періоди служби з 07.11.2015 по 31.05.2018. Згідно з довідкою ОК-5 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про сплату страхових внесків за період з листопада 2015 року по травень 2018 року, страхувальник - ГУНП в Запорізькій області. Відповідач вважає, що в даній справі предмет спору відсутній, а позовні вимоги є безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи), призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішенням ГУ ПФУ в Київській області.
Відповідно до протоколу призначення пенсії, страховий стаж позивача становив 14 років 03 місяці 02 дні. Страховий стаж враховано включно по 31.08.2024 на відомостями Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з формою РС-право при призначенні пенсії до страхового стажу позивача було враховано періоди служби з 07.11.2015 по 31.03.2018, з 01.04.2018 - 31.05.2018.
Згідно з довідкою ОК-5 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про сплату страхових внесків за період з листопада 2015 року по травень 2018 року, страхувальник - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.
У зв'язку з оновленням даних про сплату стразових внесків в Реєстрі застрахованих осіб у лютому 2025 року проведено перерахунок пенсії позивача. Страховий стаж враховано по 30.11.2024 і складає 14 років 06 місяців 02 дні. До розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії враховано періоди по 30.11.2024.
02.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати вказані періоди служби з 07.11.2015 по 02.05.2018 до його страхового стажу, внести відповідні відомості до Реєстру застрахованих осіб.
Листом від 13.06.2025 відповідач повідомив позивача про те, що станом на сьогодні в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості щодо страхового стажу позивача по страхувальнику Головне управління Національної поліції в Запорізькій області з червня 2016 року по травень 2018 року. Відображення зазначених відомостей передбачено в довідках ОК-5, ОК-7, Витяг з РЗО, Витяг з ЕТК. Відсутні відомості за період роботи в органах ВС України будуть внесені до реєстру застрахованих осіб після надання відповідної звітності страхувальником.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо невнесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб про грошове забезпечення позивача за періоди з 07.11.2015 по 02.05.2018, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), дія якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
За змістом положень статті 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
У свою чергу до обов'язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться: забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина перша статті 14-1 Закону № 2464-VI).
Згідно із частиною шостою статті 20 Закону № 2464-VI зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562; у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1; далі - Положення № 10-1). Це Положення визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Нормами пункту 2 розділу ІІ Положення № 10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
З аналізу вищенаведених норм суд висновує, що законодавцем встановлений послідовний алгоритм дій щодо внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень, згідно з яким органи Пенсійного фонду України вносять такі лише на підставі даних (звітності) наданих страхувальником (роботодавцем) чи його правонаступником та здійснюють контроль за достовірністю таких.
При цьому обов'язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних несе саме страхувальник або уповноважений орган.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу IV Положення № 10-1 органи Пенсійного фонду України уповноважені вносити відомості про застраховану особу в реєстр застрахованих осіб тільки: 1) у разі ліквідації страхувальника без визначення правонаступника за відповідним рішенням суду, що набрало законної сили; 2) у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень.
Доказів того, що страхувальник позивача на момент розгляду справи ліквідований у матеріалах справи відсутній.
Також, як вбачається з матеріалів позову, позивач до страхувальника не звертався.
Відтак, підсумовуючи наведене суд вважає, що позивачем не дотримано передбачену законодавством процедуру внесення змін до реєстру застрахованих осіб, оскільки він повинен в першу чергу звернутися з таким питанням до страхувальника (або ж його правонаступника), а не до ГУ ПФУ в Запорізькій області, на яке покладено повноваження щодо звіряння поданого страхувальником або уповноваженим органом звіту з відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення, а у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб - повідомити страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.
З огляду на викладене, відповідач у спірних правовідносинах жодним чином не порушив права позивача, а тому вимоги про зобов'язання відповідача внести відомості до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підлягають задоволенню.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено наступне.
Відповідно до протоколу призначення пенсії, страховий стаж позивача становив 14 років 03 місяці 02 дні. Страховий стаж враховано включно по 31.08.2024 на відомостями Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з формою РС-право при призначенні пенсії до страхового стажу позивача було враховано періоди служби з 07.11.2015 по 31.03.2018, з 01.04.2018 - 31.05.2018.
Згідно з довідкою ОК-5 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про сплату страхових внесків за період з листопада 2015 року по травень 2018 року, страхувальник - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.
У зв'язку з оновленням даних про сплату стразових внесків в Реєстрі застрахованих осіб у лютому 2025 року проведено перерахунок пенсії позивача. Страховий стаж враховано по 30.11.2024 і складає 14 років 06 місяців 02 дні. До розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії враховано періоди по 30.11.2024.
Позивачем заявлені позовні вимоги, в тому числі, про зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу на користь позивача.
Верховний Суд у справі № 638/3792/20 зазначив, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Натомість, право на звернення до суду та способи судового захисту визначені у статті 5 КАС України, частиною першою якої визначено, що захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, вчинення чи невчинення тих чи інших дій та перевірити їх відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, як це закріплено у статті 2 та статті 5 КАС України.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність (постанова ВС, справа №826/6664/17 від 22.07.2022).
Суд звертає увагу, що в межах спірних правовідносин періоди служби з 07.11.2015 по 02.05.2018 в Головному управлінні Національної поліції в Запорізькій області вже були зараховані до страхового стажу позивача при призначенні пенсії та враховані при обчисленні пенсії.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова