Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№200/2665/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
14 квітня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 12 квітня 2025 року, в якому позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 17 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 17 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 23 квітня 2025 року позовна заява залишена без руху.
Позивач усунула недоліки позовної заяви.
13 травня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.
Питання дотримання позивачкою строку звернення до суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4524-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що в період з 17 травня 2022 року по 06 квітня 2025 року проходила військову службу на різних посадах в структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_3 , де і перебувала на грошовому забезпеченні.
Позивач доводила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 нараховував і виплачував грошове забезпечення не в повному обсязі внаслідок того, що розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, в той час як належало застосовувати прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня календарного року, в якому проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення, як того вимагає п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у непроведенні нарахування грошового забезпечення з 17 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Просила задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Наголошував на відсутності правових підстав для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших складових грошового забезпечення позивачки за спірний період із застосуванням п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалою від 13 травня 2025 року суд витребував у відповідача послужний список ОСОБА_1 ; наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_3 (чи підпорядкованих йому підрозділів, або установ, правонаступником яких є ІНФОРМАЦІЯ_2 ); наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 (чи підпорядкованих йому підрозділів, або установ; відомості про те, який орган здійснював нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з травня 2022 року по квітень 2025 року, а який орган проводив виплату позивачеві грошового забезпечення; архівні довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2025 роки із зазначенням сум грошового забезпечення (в розрізі його окремих складових), які були нараховані та фактично виплачені позивачеві; відомості про те, чи було вручено позивачці повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 (чи підпорядкованих йому підрозділів), як того вимагають норми ст. ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України, якщо так, то коли саме, і надати докази на підтвердження цих обставин; відомості про те чи був вручений позивачці грошовий атестат, якщо так, то коли саме, і надати докази на підтвердження цих обставин; документальне підтвердження ознайомлення позивачки до квітня 2025 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
В повному обсязі витребувані докази відповідач суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 06 вересня 2002 року місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).
З приводу проходження позивачкою військової служби суд встановив такі обставини.
Як свідчить витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 17 травня 2022 року № 140, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», солдат ОСОБА_1 , призвана ІНФОРМАЦІЯ_6 17 травня 2022 року, була призначена на посаду стрільця 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВОС 100915А, зарахована до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 17 травня 2022 року та на всі види забезпечення.
Цим наказом позивачці встановлений оклад за посадою у розмірі 2 730,00 грн на місяць (4 тарифний розряд), шпк «солдат»; щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 289% посадового окладу; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавка за вислугу років; надбавка за вислугу років 0%.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 09 травня 2023 року № 131 позивач призначена на посаду радіотелефоніста, ВОС 420641А.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 06 квітня 2025 року № 96, солдат ОСОБА_1 , радіотелефоніст групи зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначена розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу від 30 березня 2025 року № 89 до Військової частини НОМЕР_4 , з 06 квітня 2025 року виключена зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.
Період проходження позивачкою військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_7 також підтверджений відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 .
Отже, в спірний період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_7 на посадах стрільця 3 відділення охорони взводу охорони та радіотелефоніста групи зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла, перебуваючи у військовому званні «солдат»; перебувала на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
На підставі архівних довідок про грошове забезпечення за 2022-2025 роки, які видані ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд встановив такі обставини щодо нарахування ОСОБА_2 грошового забезпечення за період проходження нею військової служби з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року:
в червні 2022 року за травень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 34 646,95 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 256,45 грн, посадовий оклад - 1 320,97 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 1 025,32 грн, премія - 3 817,60 грн, грошова допомога на оздоровлення - 13 268,70 грн, премія захисникам - 14 516,13 грн, індексація поточна - 441,78 грн;
в липні 2022 року за червень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 44 285,91 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 017,21 грн;
в серпні 2022 року за липень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 44 334,70 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 066,00 грн;
у вересні 2022 року за серпень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 44 550,50 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 281,80 грн;
в жовтні 2022 року за вересень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 44 550,50 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 281,80 грн;
в листопаді 2022 року за жовтень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 44 550,50 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 281,80 грн;,
в грудні 2022 року за листопад 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 45 223,50 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, матеріальна допомога в розмірі окладу за військовим званням - 530,00 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 424,80 грн;
в січні 2023 року за грудень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 44 739,53 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 7 889,70 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація поточна - 1 470,83 грн;
в лютому 2023 року за січень 2023 року нараховано грошове забезпечення в сумі 43 732,80 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 8 353,80 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн;
в березні 2023 року за лютий 2023 року нараховано грошове забезпечення в сумі 20 557,80 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 15 178,80 грн;
в квітні 2023 року за березень 2023 року нараховано грошове забезпечення в сумі 41 115,60 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 15 178,80 грн, грошова допомога на оздоровлення - 20 557,80 грн;
в травні 2023 року за квітень 2023 року нараховано грошове забезпечення в сумі 20 557,80 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 730,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 119,00 грн, премія - 15 178,80 грн;
в червні 2023 року за травень 2023 року нараховано грошове забезпечення в сумі 20 692,45 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 530,00 грн, посадовий оклад - 2 663,23 грн, надбавка за вислугу років - 357,90 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 308,24 грн, премія - 14 833,08 грн.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 07 квітня 2025 року, яке зареєстроване 08 квітня 2025 року за вх. № 2635, листом від 11 квітня 2025 року № 09/02/521 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив:
- згідно з п. 4 Постанови КМУ № 704 посадовий оклад та оклад за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до цієї постанови;
- ОСОБА_1 був встановлений 4 тарифний розряд і посадовий оклад визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, - 1 762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1 до Постанови КМУ № 704 - 1,55, що склало 2 730,00 грн;
- оклад за військовим званням «солдат» визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, - 1 762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 до Постанови КМУ № 704 - 0,3, що склало 530,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 наполягав на тому, що в період з 17 травня 2022 року по 06 квітня 2025 року нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 проводились відповідно до чинного законодавства.
На виконання ухвали від 13 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду письмові пояснення від 15 травня 2025 року № 09/02/724 щодо обчислення, нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року, які за змістом аналогічні відповіді на звернення позивачки, що викладена в листі від 11 квітня 2025 року № 09/02/521.
Разом з листом від 11 квітня 2025 року № 09/02/521 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав позивачці архівну відомість з інформацією про її грошове забезпечення за період з 17 травня 2022 року по 06 квітня 2025 року, уточнивши, що грошове забезпечення виплачується у поточному місяці за минулий.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Ч. 4 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
П. 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
П. 4 Постанови КМУ № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова КМУ № 103), п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, в Постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постанова КМУ № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
Згідно з п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким, зокрема, були внесені зміни в п. 4 Постанови КМУ № 704.
Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені на підставі п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови КМУ № 103, та правил, наведених в п. 1 Приміток до додатку 1 та в п. 1 Приміток до додатку 14 до Постанови КМУ № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями ст. 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст. 6 Закону № 2017).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (п. 1) та порядок встановлення державних стандартів (п. 3).
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закони України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294), від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082), від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928), від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022, 2023 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст. 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 навів такі висновки:
(1) з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
[…]
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Наведена вище правова позиці підтримана Верховним Судом і в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21, від 28 березня 2024 року у справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/16735/21 та інших.
При цьому під час розгляду справи № 380/18850/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень п. 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинною до набрання чинності Постановою КМУ № 103.
12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова КМУ № 481).
Постанова КМУ № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.
На підставі п. 2 Постанови КМУ № 481 внесені зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, шляхом викладення абзацу 1 в такій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розмір посадового окладу та окладу за військове званням військовослужбовців мав визначатися відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та з урахуванням правил, наведених в п. 1 Приміток до додатку 1 та в п. 1 Приміток до додатку 14 до цієї постанови, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704.
Суд встановив, що в період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 на посадах стрільця 3 відділення охорони взводу охорони та радіотелефоніста групи зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла, перебуваючи у військовому званні «солдат»; перебувала на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Аналіз відомостей про нараховане позивачці грошове забезпечення дозволяє дійти висновку про те, що посадовий оклад ОСОБА_1 був визначений шляхом множення тарифного коефіцієнта, визначеного згідно з додатком 1 до Постанови КМУ № 704, на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (далі - Закон № 2246) на 01 січня 2018 року, та з урахуванням правил заокруглення, наведених в п. 1 Примітки до додатку 1 Постанови КМУ № 704.
Оклад позивачки за військовим званням був визначений шляхом множення тарифного коефіцієнта, визначеного згідно з додатком 14 до Постанови КМУ № 704, на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2246 на 01 січня 2018 року, та з урахуванням правил заокруглення, наведених в п. 1 Примітки до додатку 14 Постанови КМУ № 704.
Згадані вище складові грошового забезпечення були визначені із застосуванням п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла з 24 лютого 2018 року по 29 січня 2020 року, тобто до набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягала у незастосуванні п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до додатку 1 та п. 1 Приміток до додатку 14 до цієї постанови при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, підлягає визнанню протиправною.
Протиправна бездіяльність відповідача мала наслідком не лише неправильне визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а й інших щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
За вказаних обставин відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки на отримання грошового забезпечення в повному розмірі, визначеному відповідно до законодавства, є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1
- перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 17 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум;
- перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум.
Застосований судом спосіб захисту забезпечує повне та ефективне поновлення права позивачки на належне грошове забезпечення, оскільки на виконання цього рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 має здійснити перерахунок не лише посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , а й в с і х інших щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, (які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням), в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, та провести їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд відзначає, що підстави для покладання на відповідача обов'язку провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням додатків 12 і 13 до Постанови КМУ № 704 відсутні.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що додаток 12 містить Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців строкової військової служби, а додаток 13 - Схему тарифних коефіцієнтів за посадами курсантів вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання та їх відокремлених підрозділів) та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів вищої освіти Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, ліцеїстів військових ліцеїв, військово-морських ліцеїв, ліцеїв-інтернатів, ліцеїв безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою та військово-спортивних ліцеїв з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Між тим, впродовж спірного періоду позивач не належала ні до військовослужбовців строкової служби, ні до курсантів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд відхиляє заперечення відповідача, в тому числі щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, оскільки такі заперечення не відповідають правовому регулюванню спірних правовідносин з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Щодо строку звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.
Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами, наведеними у ч. 5 ст. 122 КАС, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення ст. 122 КАС не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
У той же час ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було установлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013.
Так, в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України навів висновок про те, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352) внесені зміни до КЗпП.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону № 2352 цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 липня 2022 року.
На підставі пп. 18 п. 1 розділу І Закону № 2352 назва та частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП викладені в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
На підставі пп. 19 п. 1 розділу І Закону № 2352 текст ст. 234 КЗпП викладений в такій редакції:
«У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116), минуло не більше одного року».
Отже, внаслідок набрання чинності Законом № 2352, яким внесені зміни до ст. ст. 233, 234 КЗпП, зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань нарахування і виплати заробітної плати.
Зокрема, з 19 липня 2022 року в КЗпП відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому ст. 233 КЗпП в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ч. 2 ст. 233 КЗпП, в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:
у справах про звільнення працівника - місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України був запроваджений карантин.
Дія карантину неодноразово продовжувалась.
30 червня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно з цією постановою з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, був відмінений.
Таким чином, починаючи з 01 липня 2023 року на території України карантин не діє.
При цьому п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
21 березня 2025 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду спорів щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 460/21394/23, в якій навів такі висновки з приводу визначення початку перебігу тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів за обставин, коли мали місце тривалі правовідносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352:
«[…]
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила, що ст. 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
33. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
34. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч. ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116)».
35. Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст. 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
36. Тож для вирішення питання, яку редакцію ст. 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин, необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
37. Ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
[…]
42. Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення ст. 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію ст. 233 КЗпП України.
43. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352).
44. Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.
[…]
47. Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
48. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
49. Отже, у зв'язку з відміною карантину на території України з 24:00 год 30 червня 2023 року не існує підстав для застосування приписів п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, що, у деяких випадках, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23, тлумачиться як закінчення одночасно із завершенням карантину строків звернення до суду, які почались під час дії такого карантину.
50. Однак, на переконання Судової палати, таке тлумачення ст. 233 КЗпП України, у взаємозв'язку з п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, суперечить принципу юридичної визначеності.
[…]
56. Судова палата ураховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року КЗпП України доповнено главою XIX (зокрема, п. 1, який передбачає продовження строків, визначених ст. 233 на строк дії карантину).
[…]
59. Отже, приймаючи указаний Закон, законодавець мав на меті не допустити порушення прав працівників і роботодавців, які могли б мати місце у зв'язку із поширенням коронавірусу COVID-19, та забезпечити суб'єктам права можливість звернутися до суду із трудовими спорами (у тому числі, спорами про звільнення) та зі спорами про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації протягом дії карантину.
60. Водночас, на момент внесення цих змін, ст. 233 КЗпП України діяла у редакції, яка передбачала можливість звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
61. Судова палата зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» № 130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.
62. На переконання Судової палати, правова позиція, згідно з якою строки, визначені ст. 233 КЗпП України, завершилися 01 липня 2023 року, з огляду на опублікування Постанови № 651 в останній день карантину, суперечить меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», позбавляє осіб, які мають бажання скористатися правом звернення до суду, можливості належним чином скерувати свою поведінку, що суперечить принципу юридичної визначеності.
63. З огляду на викладене, Судова палата вважає, що, з урахуванням п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
[…]
65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352).
65.2. З урахуванням п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано ст. 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у ст. 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
[…]
70. Повертаючись до обставин цієї справи, застосовуючи наведені висновки, Судова палата зазначає таке.
71. Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
[…]
74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352 [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом № 2352, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам ч. 2 ст. 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
80. Проте Судова палата зауважує, що, з урахуванням п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.
81. Позовну заяву ОСОБА_1 зареєстровано у суді першої інстанції 11 вересня 2023 року, а тому строк на звернення до суду з цим позовом, у тому числі в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року, позивач не пропустив.
[…]».
Крім того, в постановах від 18 квітня 2025 року у справі № 260/1955/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 25 квітня 2025 року у справі № 500/48/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 580/9085/24 та інших Верховний Суд навів висновок про те, що початок перебігу строку звернення до суду з урахуванням ч. 1 ст. 233 КЗпП України слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким документом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Отже, до позовних вимог за період з 17 травня 2022 року по 18 липня 2022 року включно належить застосовувати норму ч. 2 ст. 233 КЗпП в редакції до внесення змін Законом № 2352, яка передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До позовних вимог за періоди з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно належить застосовувати норму ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352, якою установлений тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зауважує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що в період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року під час проходження військової служби або в день виключення позивачки зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 отримувала достовірну інформацію про обсяг та характер виплачених їй сум грошового забезпечення, зокрема про застосований при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; не надав документальне підтвердження ознайомлення позивачки з такою інформацією.
Ухвалою від 13 травня 2025 року, серед іншого, суд витребував у відповідача відомості про те, чи було вручено позивачці повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 (чи підпорядкованих йому підрозділів), як того вимагають норми ст. ст. 116, 233 КЗпП, якщо так, то коли саме, і надати докази на підтвердження цих обставин; відомості про те чи був вручений позивачеві грошовий атестат, якщо так, то коли саме, і надати докази на підтвердження цих обставин; документальне підтвердження ознайомлення позивачки до квітня 2025 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо, однак ні такої інформації, ні доказів на її підтвердження відповідач не надав.
Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 06 квітня 2025 року № 96 не містить інформації про розмір прожиткового мінімуму, який застосований при встановленні позивачці розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року, тай й загалом інформації про її грошове забезпечення за спірний період.
Суд встановив, що у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 07 квітня 2025 року листом від 11 квітня 2025 року № 09/02/521 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що згідно з п. 4 Постанови КМУ № 704 її посадовий оклад та оклад за військовим званням були визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до цієї постанови.
Разом з листом від 11 квітня 2025 року № 09/02/521 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав позивачці архівну відомість з інформацією про її грошове забезпечення за період з 17 травня 2022 року по 06 квітня 2025 року, уточнивши, що грошове забезпечення виплачується у поточному місяці за минулий.
Докази, які б свідчили про те, що позивач набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум за спірний період до квітня 2025 року, суду не надані.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що про порушення своїх прав в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року позивач повинна була дізнатися в квітні 2025 року.
До суду цим позовом ОСОБА_1 звернулася 12 квітня 2025 року, про що свідчать дата формування і підписання позовної заяви в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Таким чином, в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року цей позов поданий нею з дотриманням визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП (в редакції Закону № 2352) тримісячного строку звернення до суду.
Як наслідок, позивач не потребує поновлення строку звернення до суду з цим позовом, а аргументи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду є безпідставними і такими, що не відповідають актуальним висновкам Верховного Суду з цього питання.
Розподіл судових витрат.
В силу положень п. п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.
Докази здійснення позивачкою інших судових витрат суду не надані, а тому відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та п. 1 Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 17 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко