Житомирський апеляційний суд
Справа №290/437/24 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.
Категорія 96 Доповідач Павицька Т. М.
29 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №290/437/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватне акціонерне товариство «Марянівський склозавод», ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 05 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчука М.В. в селищі Романів,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який після військового нападу російської федерації на Україну та оголошення військового стану був призваний на військову службу та зник безвісти 06 лютого 2024 року. Заява обґрунтована тим, що з червня 2003 року вона спільно проживала з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 . За час спільного проживання вели спільне господарство, займалися благоустроєм квартири, оплачували комунальні послуги. Вказувала, що сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 надійшло саме їй. Крім того, факт спільного проживання та введення спільного побуту підтверджується довідкою №276 від 28.02.2024, виданою Биківським старостинським округом Романівської селищної ради Житомирського району та самими жителями селища. Необхідність встановлення даного факту заявник пов'язує із реалізацією свого права на отримання пільг для членів сім'ї військовослужбовця, який зник безвісти, та прав на його розшук.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 05 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом не повно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що з 2003 року спільно проживала з ОСОБА_3 . Направлення на її ім'я сповіщення про безвісти зниклим ОСОБА_3 є підтвердженням того, що заявник разом із останнім проживали разом та вели спільний побут. У судовому засіданні свідки чітко підтвердили факт спільного проживання та ведення спільного побуту. Вказує, що жодна із заінтересованих осіб не заперечила щодо задоволення заяви. Судом вирішено справу всупереч положенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвалено незаконне рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено судом першої інстанції, що у сповіщенні сім'ї № 12, виданим начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 12 лютого 2024 року, яке адресоване ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 зазначено, що молодший сержант ОСОБА_3 , виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій, зник безвісти 06 лютого 2024 року в районі населеного пункту Вербове Запорізької області.
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 06 квітня 2024 року № 1843/1/2146, що видана ОСОБА_1 , безвісти зниклий ОСОБА_3 в період з 02 лютого 2024 року по 06 лютого 2024 року дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Вербове Запорізької області.
Відповідно до довідок № 274 та № 276, виданих Биківським старостинським округом Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області 28 лютого 2024 року, ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 2003 року проживала спільно без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та вели спільний побут за адресою: АДРЕСА_3 .
Допитані в суді першої інстанції свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали показання про те, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з 2003 року, вели спільне господарство, проводили ремонтні роботи в будинку та погосподарських будівлях, обробляли разом город, спільно займалися збором чорниць. ОСОБА_3 мав теплі та дружні стосунки з дітьми ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 315 ЦПК України суд вправі встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За приписами статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року по справі №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім'єю з червня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на те, що вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_1 та вели спільне господарство, і встановлення даного факту їй необхідно для пошуку ОСОБА_3 та виникнення у неї прав користування пільгами для членів сім'ї безвісти зниклих військовослужбовців.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що заявниця повинна довести належними доказами не лише факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а і факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як правильно встановлено судом, матеріали справи не містять належних доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за життя, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю.
Дійсно, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі письмові докази ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, зокрема квитанції, договори-замовлення тощо.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що довідки № 274 та № 276, видані Биківським старостинським округом Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області підтверджують факт ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки як вірно зазначено судом дані докази є недостатніми та неповними, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства. Наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, окрім вищевказаних довідок Биківського старостинського округу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 274, № 276 та показів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , заявниця не доводила суду іншими доказами факт ведення спільного господарства з ОСОБА_3 .
Оскільки сповіщення сім'ї №2 від 12.02.2024, яке адресоване ОСОБА_1 та довідка №18431/2146 від 06.04.2024 не підтверджують факту спільного проживання, ведення спільного побуту, наявності взаємних прав та обов'язків між заявницею та ОСОБА_3 , а відтак обґрунтовано не взяті до уваги судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги, що сам по собі факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджено в суді показами свідків, є підставою для задоволення заяви, є безпідставними, оскільки для задоволення заяви необхідно довести не лише факт спільного проживання, а й факт ведення спільного господарства.
Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку, що у відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України заявниця не надала належних доказів, які підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з грудня 2003 року по лютий 2024 року.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів заяви повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Фактично доводи апеляційної скарги за своїм змістом є доводами заяви, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді