Єдиний унікальний номер:704/1003/25
Номер провадження 2/704/647/25
29 вересня 2025 року м. Тальне
Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тального цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитними договорами, вказавши суду, що відповідно до укладених кредитних договорів №4595683 від 15.04.2023 року, №41596-03/2023 від 26.03.2023 року та №41568-03/2023 від 26.03.2023року відповідачка отримала визначену суму коштів.
Однак всупереч підписаним угодам, відповідачка не виконала умови договорів, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договорами, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в прохальній частині позовної заяви просить про слухання справи за їх відсутності.
Представник відповідачки 29.09.2025 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Крім того, 09.09.2025 р. на адресу суду надійшов відзив від представника відповідачки, в якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог по вищевказаних договорах, свої заперечення аргументує тим, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами бухгалтерського обліку, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження перерахування відповідачці коштів та зазначає, що надані до суду електронні копії договорів відповідачкою не підписувались.
Також у відзиві заявлено клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналів електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи. Згідно ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З огляду на викладене, оскільки позивачем не обґрунтовано доцільності витребування доказів, не наведено аргументів, які він може спростувати, та не надано повідомлення про вжиття заходів для самостійного отримання доказів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання.
Відповідь на відзив від позивача не надходила.
Суд, оголосивши відзив та заяву представника відповідачки, дослідивши подані докази, приходить до таких висновків.
Щодо заборгованості відповідачки за договором позики №4595683 від 15.04.2023 р.
Судом об'єктивно встановлено, що 15.04.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики (а.с.12-14). Даний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором wboOkqGm4A.
Відповідно до п.2 Договору, сума позики 3000 грн., строк позики 15 днів, дата надання позики 15.04.2023 р., дата повернення позики 30.04.2023 р.
Як вбачається з п.3 Договору, Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.6 Договору, позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за ставкою 2.50% (ставка незмінна протягом всього Строку Позики), якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що відповідачкою були здійсненні будь які дії, спрямовані на продовження строку користування позикою.
Як вбачається з Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є Додатком №1 до Договору, загальна сума кредиту за період 15.04.2023-30.04.2023 р., яку повинна повернути відповідачка складає 3337,50 грн. (а.с.15).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №4595683 від 15.04.2023 р., заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 10195 грн. 00 коп., яка складається з: 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 7195 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
З вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідачка частково погасила заборгованість шляхом внесення двох платежів в загальній сумі 117,50 грн.(а.с.29-30).
25.09.2023 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-55/23, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Росвен інвест Україна» за плату, а ТОВ «Росвен інвест Україна» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і боржниками (а.с.33-36).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, ТОВ «Росвен інвест Україна» заміняє ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у кредитних договорах, що входять до Реєстру боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 р., змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.120).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу №01.02-55/23 від 25.09.2023 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 10195 грн. 00 коп. (а.с. 40).
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
З огляду на викладене, нарахування позивачем за кредитним договором після 30.04.2023 року відсотків за кредитом є незаконним.
Тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за кредитним договором після вказаної дати є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Крім того, відповідно до п.6.1 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», за користування позикою Позичальник сплачує Товариству Проценти у розмірі, визначеному у Договорі позики. Позичальник зобов'язаний повернути отриману суму Позики та Проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики.
Згідно п.6.5 Правил, у раз неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Виходячи з вищевказаних положень Правил, позивач просить стягнути з відповідачки проценти, що по своїй суті є штрафними санкціями, які передбачені ст.625 ЦК України та є мірою відповідальності боржника за порушення ним зобов'язання з повернення кредиту.
Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленому законом або договором.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно д остатті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачени хстаттею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином враховуючи вищевикладене, а також той факт, що нарахування заборгованості відповідачці за процентами після 30.04.2023 р. є по суті мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання в розумінні положень ст.625ЦК України, суд приходить до висновку про неможливість її стягнення.
Крім того, судом береться до уваги і той факт, що згідно вищевказаного розрахунку заборгованості відповідачкою було частково погашено заборгованість шляхом внесення трьох платежів в загальній сумі 117,50 грн.
Таким чином, беручи до уваги те, що заборгованість відповідачки перед позивачем складає 3337,50 грн. (3000 грн. тіло кредиту, 337,50 грн. сума заборгованості за відсотками), то від цієї суми слід відняти суму, яку відповідачка погасила, тобто 117.50 грн.
За таких обставин сума заборгованості відповідачки перед позивачем складає 3000 грн. за основною сумою боргу та 200 грн. сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи, що відповідачка належним чином не виконала обов'язку за договором кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3000 грн. за основною сумою боргу (тілом кредиту) та 200 грн. сума заборгованості за відсотками.
Щодо заборгованості відповідачки за договором про надання фінансового кредиту № 41596-03/2023 від 26.03.2023 року.
Судом об'єктивно встановлено, що 26.03.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» був укладений договір про надання фінансового кредиту. Даний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису W2153 (а.с.41-43).
Відповідно до п.1.1.-1.3. Договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 19.04.2023.
Дата надання кредиту 26.03.2025
За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2.50% (процентів) на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Згідно п.2.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.2.3. Договору, у разі якщо Клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Згідно графіку платежів, який є додатком №1 до Договору, загальна сума заборгованості за вказаний період складає 13000 грн., яка складається з 8000 грн. тіла кредиту, 5000 грн. процентів за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №41596-03/2023 від 26.03.2023 року , заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 31200 грн. 00 коп., яка складається з: 8000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 23200 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками (а.с.52-56).
03.07.2023 р. між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу №3072023, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за плату, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ « ФК «ІНВЕСТРУМ» і боржниками (а.с.58-59).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заміняє ТОВ « ФК «ІНВЕСТРУМ» у кредитних договорах, що входять до Реєстру боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 28000 грн. 00 коп. (а.с.62).
29.11.2023 р. між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Росвен інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-79/23, у відповідності до умов якого, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «Росвен інвест Україна» за плату, а ТОВ «Росвен інвест Україна» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ « ФК «ІНВЕСТРУМ» і боржниками (а.с.63-69).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, ТОВ «Росвен інвест Україна» заміняє ТОВ « СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кредитних договорах, що входять до Реєстру боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 р., змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.120).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу № 01.02-79/23 від 29.11.2023 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 31200 грн. 00 коп. (а.с. 77).
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
З огляду на викладене, нарахування позивачем за кредитним договором після 19.04.2023 року відсотків за кредитом є незаконним.
Тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за кредитним договором після вказаної дати є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Крім того, п.4.3. Договору визначено що, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Виходячи з вищевказаних положень п.4.3. Договору, позивач просить стягнути з відповідачки проценти, що по своїй суті є штрафними санкціями, які передбачені ст.625 ЦК України та є мірою відповідальності боржника за порушення ним зобов'язання з повернення кредиту.
Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином враховуючи вищевикладене, а також той факт, що нарахування заборгованості відповідачці за процентами після 19.04.2023 р. є по суті мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання в розумінні положень ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку про неможливість її стягнення.
Враховуючи, що відповідачка належним чином не виконала обов'язку за договором кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 13000 грн., яка складається з: 8000 грн. - суми заборгованості за тілом кредиту та 5000 грн. - відсотків за користування кредитом.
Щодо заборгованості відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №41568-03/2023 від 26.03.2023 року .
Судом об'єктивно встановлено, що 26.03.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» був укладений договір про надання фінансового кредиту. Даний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису W8162 (а.с.78-80).
Відповідно до п.1.1.-1.3. Договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 7100.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 19.04.2023.
Дата надання кредиту 26.03.2025
За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2.50% (процентів) на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Згідно п.2.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.2.3. Договору, у разі якщо Клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Згідно графіку платежів, який є додатком №1 до Договору, загальна сума заборгованості за вказаний період складає 11537,50 грн., яка складається з 7100 грн. тіла кредиту, 4437,50 грн. процентів за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №41568-03/2023 від 26.03.2023 року, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 27690 грн. 00 коп., яка складається з: 7100 грн. заборгованості за тілом кредиту; 20590 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками (а.с.88-92)
03.07.2023 р. між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу №3072023, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за плату, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ « ФК «ІНВЕСТРУМ» і боржниками (а.с.94-95).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заміняє ТОВ « ФК «ІНВЕСТРУМ» у кредитних договорах, що входять до Реєстру боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 24850 грн. 00 коп. (а.с.98).
29.11.2023 р. між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Росвен інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-79/23, у відповідності до умов якого, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «Росвен інвест Україна» за плату, а ТОВ «Росвен інвест Україна» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ « ФК «ІНВЕСТРУМ» і боржниками (а.с.99-105).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, ТОВ «Росвен інвест Україна» заміняє ТОВ « СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кредитних договорах, що входять до Реєстру боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 р., змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.120).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу №01.02-79/23 від 29.11.2023 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 27690 грн. 00 коп. (а.с. 113).
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
З огляду на викладене, нарахування позивачем за кредитним договором після 19.04.2023 року відсотків за кредитом є незаконним.
Тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за кредитним договором після вказаної дати є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Крім того, п.4.3. Договору визначено що, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Виходячи з вищевказаних положень п.4.3. Договору, позивач просить стягнути з відповідачки проценти, що по своїй суті є штрафними санкціями, які передбачені ст.625 ЦК України та є мірою відповідальності боржника за порушення ним зобов'язання з повернення кредиту.
Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином враховуючи вищевикладене, а також той факт, що нарахування заборгованості відповідачці за процентами після 19.04.2023 р. є по суті мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання в розумінні положень ст.625ЦК України, суд приходить до висновку про неможливість її стягнення.
Враховуючи, що відповідачка належним чином не виконала обов'язку за договором кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 11537,50 грн., яка складається з: 7100 грн. - суми заборгованості за тілом кредиту та 4437,50 грн. - відсотків за користування кредитом.
Стосовно твердження представника позивачки щодо не підписання відповідачкою електронних договорів.
Під час укладення вищевказаних договорів позики, відповідачем їх підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Зокрема договір №4595683 від 15.04.2023 року одноразовим ідентифікатором wboOkqGm4A , №41596-03/2023 від 26.03.2023 року електронним підписом W2153 та №41568-03/2023 від 26.03.2023року електронним підписом W8162.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Стосовно тверджень представника відповідачки, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є документами первинного обліку і не є належними і допустимими доказами у справі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Розрахунок заборгованості позивачем наведений у позовній заяві, містить усі необхідні її складові - тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами та кількості днів прострочення виконання зобов'язань.
Судом досліджено наведені позивачем в позовній заяві розрахунки кредитної заборгованості, перевірено та оцінено їх в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Представник відповідачки розрахунки, виконані позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав.
Щодо тверджень представникам відповідачки про те, що в матеріалах справи немає жодних належних доказів на підтвердження зарахування позивачем коштів на банківський рахунок відповідачки, то суд не погоджується з вказаними твердженнями виходячи з такого.
Як вбачається з копії довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 19.05.2025 року, 15.04.2023 року прийнято до виконання платіжну інструкцію щодо переказу коштів в розмірі 3000 грн. на банківський рахунок відповідачки на ЕПЗ НОМЕР_1 (а.с.31).
Крім того, відповідно до копії довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.03.2025 р., 26.03.2023 року на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти в сумі 8000 грн. (а.с.57).
Також, відповідно до копії довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.03.2025 р., 26.03.2023 року на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти в сумі 7100 грн. (а.с. 93).
Представник відповідачки вказує, що підстав для задоволення позову немає, з огляду на недоведеність позивачем факту надання (зарахування) відповідачці кредитів на її картковий рахунок. Однак будь яких належних доказів на підтвердження протилежного суду не надає. Так, наприклад, представник відповідачки міг би долучити до свого відзиву виписку з банківського рахунку своєї клієнтки за вказані дати отримання кредитів, в яких могли би бути відсутні відомості щодо зарахування відповідних коштів. Проте представник відповідачки таких доказів не надав.
Відповідно ч. 1ст. 81 , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч.5 ст.81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).
Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 40,15 %, то відповідно і сума стягнення судового збору на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить: 972 грн. 59 коп.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд приходить до висновку про необхідність їх часткового стягнення з відповідачки на користь позивача.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 01.02-21/25, предметом якого є надання юридичної допомоги позивачу в цілому, а не у конкретній справі (а.с.114-116).
Також долучено копію акту прийому передачі виконаних робіт згідно Договору №01.02-21/25 від 01.07.2025 р. на суму 10000 грн.(а.с.118).
Отже, складання типової позовної заяви та оформлення документів до неї, надання усної консультації було оцінено у 10 000 грн. При цьому ціна позову становить 69085 грн. 00 коп.
Суд вважає таку вартість послуг з правничої допомоги вочевидь завищеною.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 визначено наступне: Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Порядок розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.
З врахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, середній рівень цін на аналогічні послуги на ринку юридичних послуг, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 1049-1054,1077-1082 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221) 27737 грн. 50 коп. (двадцять сім тисяч сімсот тридцять сім грн. 50 коп.) заборгованості:
- за договором позики №4595683 від 15.04.2023 року суму заборгованості з в розмірі 3200 грн. 00 коп. (три тисячі двісті грн. 00 коп.), яка складається з: 3000 грн.00 коп. заборгованості за тілом кредиту; 200 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками;
- за договором про надання фінансового кредиту №41596-03/2023 від 26.03.2023 року в розмірі 13000 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч грн. 00 коп.), яка складається з: 8000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 5000 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
- за договором про надання фінансового кредиту №41568-03/2023 від 26.03.2023року в розмірі 11537 грн. 50 коп. (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 50 коп.), яка складається з: 7100 грн. заборгованості за тілом кредиту; 4437 грн. 50 коп. заборгованості за відсотками
В задоволені решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221) судовий збір в сумі - 972 грн. 59 коп. (дев'ятсот сімдесят дві грн. 59 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місце знаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Москаленко