Справа № 630/1085/25
Провадження № 2/630/458/25
30 вересня 2025 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сухорукова І.М.,
за участю секретаря Дубрової А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду із даним позовом, в якому вказала, що уклала шлюб з ОСОБА_2 14 травня 2019 року. З відповідачем від шлюбу спільних неповнолітніх дітей не має. Спільне життя сторін не склалося, у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року відкрито провадження у справі.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Дем'яненко О.О. у судове засідання не з'явились. Представник позивача просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, та просить розглядати справу за його відсутністю. Вказав, що витрати на правову допомогу не підлягають задоволенню, так як вони явно завищені і не спів мірні із складністю справи.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано 14 травня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 36. Прізвище подружжя після укладення шлюбу: ОСОБА_3 .
Частиною 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини або чоловіка на особисту свободу і недоторканість.
Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Спільне життя сторін не склалося, шлюбно-сімейні відносини не підтримуються, спільне господарство не ведеться, відновлення сімейних відносин неможливо.
За таких обставин суд вважає, що родина існує формально, подальше спільне життя подружжя у законному шлюбі і збереження родини неможливо, у зв'язку з чим шлюб підлягає розірванню.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано ордер адвоката Дем'яненко О.О., Договір про надання правничої допомоги від 04.08.2025, протоколом узгодження розміру гонорару, де сторони погодили гонорар за складання позовної заяви та представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн, а також квитанцію про отримання адвокатом гонорару у 7000,00 грн.
Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, а також факт визнання позову відповідачем; виходячи з критеріїв виправданості, розумності та співмірності з позовом і складністю справи, суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Що стосується розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову, а із відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача інші 50 відсотків судового збору.
Таким чином з відповідача ОСОБА_2 , який визнав позов до початку розгляду справи по суті, підлягає стягненню на користь позивачки 50 відсотків судового збору, а саме 605,60 грн.
Інші 50 відсотків судового збору підлягають поверненню позивачці з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 112, 113 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який був зареєстрований 14 травня 2019 року, Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 36.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного бюджету України частину сплаченого нею судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп., (номери квитанцій 0.0.4515946438.1 від 24 серпня 2025 року).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Сухоруков