30 вересня 2025 року
Справа № 642/4400/25
Провадження № 2/642/1552/25
Іменем України
30.09.25 Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Грінчук О.П.,
за участю секретаря - Панової М.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк», від імені якого діє представник Полетаєва Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла вказана позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №501270763 від 13.10.2020 в розмірі 115 854.20 грн., з яких 83 329.19 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 32 525.01 грн. - відсотки за користування кредитом.
В обгрунтування позову зазначено, що 13.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк») із офертою №501270763 на укладення Угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Того ж дня банк акцептував пропозицію Рубель І.М, внаслідок чого між сторонами укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, із узгодженням істотних умов надання кредиту, а саме ліміт кредитної лінії на дату укладення договору 5000.00 грн., максимальний ліміт 200000.00 грн; процентна ставка 26 % річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа банк» на АТ «Сенс Банк». Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед позичальником, а останній, в свою чергу, зобов'язання за договором кредиту не виконав, у зв'язку з чим має вищезазначену заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Також представник позивача просив стягнути 2422.40 грн. судового збору та 9694.56 грн. як витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 01.08.2025 справу визнано малозначною, в порядку п.2 ч.6 ст. 19 ЦПК України, та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано позивачем відповідачу на підставі аб. 2 ч.1 ст. 177 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду.
Відзиву на позов не надано.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалив вважати можливим провести заочний розгляд, згідно положень ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
13.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа Банк» із власноруч підписаною офертою на укладення Угоди про надання кредиту №501270763, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Банк акцептував пропозицію ОСОБА_1 , внаслідок чого між ними 13.10.2020 укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, з наступними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум-готівка», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії на дату укладення договору 5000.00 грн., максимальний ліміт 200000.00 грн; процентна ставка 26 % річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
13.10.2020 ОСОБА_1 підписав Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також паспорт споживчого кредиту, в якому відображені істотні умови надання кредиту, сума кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до узгоджених умов.
З виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що йому 13.10.2020 перераховано кошти за кредитним договором №501270763 від 13.10.2020, в розмірі 20 000 грн. Також вбачається, що кредитний ліміт неодноразово збільшувався і відповідач активно користувався кредитними коштами.
Згідно з копією витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 внесено запис про зміну найменування з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
30.04.2025 АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, а саме: погашення заборгованості у розмірі 118923.38 грн.
29.05.2025 АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, а саме: погашення заборгованості у розмірі 115 493.12 грн.
Відомостей про погашення відповідачем боргу суду не надано.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки банківської установи за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогійний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 78/2177/15-ц.
За вимогами ст. 626 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідженими судом письмовими доказами в матеріалах справи доведено, що між сторонами укладено кредитний договір, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, надавши кредитні кошти, в той час, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 83 329.19 грн. та відсотками в розмірі 32 525.01 грн., що підтверджується розрахунком представника позивача в матеріалах справи.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований та не надано суду жодних доказів, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку. Належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача щодо укладення договору, наявності заборгованості та її розміру, суду також не надано.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2422.40 грн. а також 9694.56 грн. витрат на правову допомогу.
Оскільки основні позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 2422.40 грн.
Крім того, відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 визначає, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Також в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
У постанові від 14.11.2024 у справі № 161/629/23 Верховний Суд зробив висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У даному випадку на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано Договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних і фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Розділом 3 Договору визначено винагороду виконавця (гонорар) та порядок розрахунків. Так, передбачено, що гонорар за підготовку і подання позовної заяви до суду становить 375,00 грн., за отримання рішення суду - 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%. З метою розрахунку винагороди сторони визначили порядок обміну документами: щомісячно замовник передає виконавцю звіти про результати погашеної заборгованості боржників, на підставі яких виконавець надає замовнику завірені акти прийому-передачі наданих послуг, після підписання яких замовником виплачується винагорода виконавцю.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Полетаєва Т.Ю. здійснює свою діяльність в Адвокатському об'єднанні «СмартЛекс», з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025.
Крім того, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Полетаєвою Т.Ю., та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розрахунку таких витрат.
Таким чином, АТ «Сенс Банк» не було надано суду доказів, що підтверджували б понесені ним витрати на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи, окрім самого договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, не додано жодного доказу на підтвердження того, що сторонами узгоджувались надані Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» послуги, що виконавець через адвоката Полетаєву Т.Ю. надавав замовнику такі послуги, що має відображатись в акті прийому-передачі наданих правових послуг.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вищезазначені витрати на правничу допомогу документально не підтверджені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Керуючись ст.ст. 6, 207, 525, 530, 627-628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк», від імені якого діє представник Полетаєва Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Угодою про надання кредиту №501270763 від 13.10.2020 в загальному розмірі 115 854 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 20 коп., з яких 83 329.19 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 525.01 грн. - відсотки за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.09.2025.
Відомості про сторін:
Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий