Справа № 615/613/25
Провадження № 2/615/250/25
23 вересня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Токмакової А.П.,
секретар судового засідання - Клименко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Левчук Сергій Васильович, про визнання житлового будинку спільним майном подружжя, визнання права власності на частину житлового будинку,
встановив:
18.04.2025 позивач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя позивача та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за позивачем право власності на частину цього житлового будинку з господарськими будівлями.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 18.04.2002 позивач проживала разом з ОСОБА_3 , як цивільна дружина без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 , разом будували будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Право власності на цей будинок визнано за ОСОБА_3 на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 03.11.2009 у справі №2-614/09.
14.02.2013 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , після чого продовжували проводити будівельні роботи з приведення житлового будинку до стану, який би задовольнив їх потреби.
Після смерті ОСОБА_3 23.03.2024 залишилося спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, тому позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, на підставі якої заведено спадкову справу №723978846.
Вважає, що з урахуванням ст.60, 74 СК України спірне майно набуте нею та чоловіком ОСОБА_3 на час спільного проживання, оскільки з 2002 року по 23.03.2024 сумісно утримували його за спільні кошти, що є підставою для визнання його об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частку цього майна, як за дружиною.
Після виконання вимог ст.187 ЦПК на підставі ухвали суду від 22.04.2025 відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК судовий розгляд проведено в порядку загального позовного провадження.
Правом подання інших заяв по суті справи в порядку ст.174 ЦПК України, сторони не скористалися.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги.
Підтвердили, що, окрім позивача, після смерті ОСОБА_3 23.03.2024 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся також його менший син. Старший син загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишились дружина та донька, чи подавали вони заяву до нотаріуса, не знають.
Вважають, що діти забезпечені житлом, тому претендувати не будуть. Позивач більше 20 років проживає в будинку, несе витрати на його утримання. За життя ОСОБА_3 вважав будинок спільним майном подружжя, планував оформити поділ, але не встиг.
Суд неодноразово роз'яснював позивачу та його представнику вимоги ст.51 ЦПК України, в зв'язку з чим судовий розгляд за їх клопотанням відкладався для вирішення питання про залучення належних відповідачів, але в наступне як підготовче, так і судове засідання, сторона не прибула.
Представник відповідача - секретар міської ради Іванська Л. подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника міської ради, просить прийняти рішення згідно закону на підставі наявних доказів.
Приватний нотаріус Левчук С.В. також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.223 ЦПК України).
Будь-які інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно із даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого КП «Валківське БТІ» станом на 15.09.2009, власником значиться ОСОБА_3 , інвентаризаційна справа №3475, реєстровий №28-3055.
Право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 03.11.2009 у справі №2-614/09, за яким визнано таке право.
При цьому судом встановлено, що земельну ділянку для будівництва спірного житлового будинку виділено у безстрокове користування на підставі рішення виконкому Валківської міської ради №130 від 27.04.1993, а 04.07.1994 - виділено в натурі. 29.09.1995 ОСОБА_3 уклав договір з виконкомом міської ради про будівництво житлового будинку з господарськими будівлями на відведеній земельній ділянці, зареєстрований 28.11.1995 державним нотаріусом за реєстровим № 3783. Після чого отримав проект забудови та протягом 2001-2008 років із своїх матеріалів побудував житловий будинок з господарськими будівлями, але зареєструвати не зміг через не достатність документів.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Валківське БТІ» 17.11.2009 №24471201, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності в цілому належить ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Із довідки №04-31/1027 від 19.04.2021, відповідно до рішення виконавчого комітету Валківської міської ради від 18.05.2017 №44 «Про затвердження списків нумерації домоволодінь та приведення у відповідність перейменованих об'єктів топоніміки міста Валки Валківської міської ради», домоволодінню, яке розташоване у АДРЕСА_1 .
З витягу з реєстру територіальної громади від 29.04.2024, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 18.04.2002 по теперішній час.
14.02.2013 позивач та ОСОБА_3 уклали шлюб, після чого їй присвоєно прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №08 від 14.02.2013.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчать дані свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №170 від 25.03.2024.
Після його смерті 06.05.2024 приватним нотаріусом Левчук С.В. заведена спадкова справа №72397846 - у спадковому реєстрі, №47/2024 - у нотаріуса, що слідує із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №76860187 від 06.05.2024.
Ст.41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
За ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
В ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності за положеннями ст.321 ЦК України є непорушним і ніхто не може протиправно бути обмеженим в реалізації свого права власності.
Ст.328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом та законом.
З ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
З огляду на викладене, є всі підстави вважати, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст.12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив її права.
Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст.76-81 ЦПК України на підтвердження порушення своїх прав відповідачем.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Пленум Верховного Суду України у п.8 Постанови від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст.33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
За змістом ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Згідно п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Позивачем або її представником клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідачів не заявлялось.
Позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому, слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).
Таким чином, враховуючи визначений позивачем склад учасників справи, та той факт, що суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, оскільки нормами процесуального права не передбачено право суду самостійно здійснення заміни відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені заявлених позовних вимог до відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Левчук Сергій Васильович, про визнання житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання за нею права власності на частину цього житлового будинку з господарськими будівлями - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 30.09.2025.
Суддя А.П. Токмакова