Справа № 126/867/25
Провадження № 22-ц/801/2013/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент- Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дернової В.В.,
у справі №126/867/25
за позовом Акціонерного товариства «Акцент- Банк» (позивач)
до ОСОБА_1 (відповідач)
про стягнення заборгованості,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року АТ «Акцент- Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що підставі поданої до АТ «Акцент - Банк» Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101702628689422 від 15.12.2023 року, банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 40 000 грн., зі строком кредитування 36 місяців (з 15.12.2023 року до 14.12.2026 року включно), зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,08% на місяць (85% на рік).
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 , станом на 17.04.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101702628689422 від 15.12.2023 року у розмірі 62 901,20 грн., з яких 35 277,76 грн. - заборгованість за кредитом, 27 623,44 грн. - заборгованість за відсотками.
Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 62 901,20 грн. за кредитним договором - Заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101702628689422 від 15.12.2023 року та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101702628689422 від 15 грудня 2023 року в сумі 40 032,14 грн з яких:12 408,70 грн-прострочена заборгованість за тілом кредиту, 19 771,61 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судовий збір.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із судовим рішенням представник позивача Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким задовольнити вимоги повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення Вінницького міського суду від 10.07.2025 постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що між сторонами укладено кредитний договір, а тому перш за все застосовуються умови цього договору, якими передбачено, що у разі наявності заборгованості у клієнта зі сплати мінімального щомісячного платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії , направлені на погашення залишку заборгованості , що виникла при користування послугою «швидка готівка».
При цьому апелянт зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено обов'язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, а тому банк звернувся з такою вимогою в судовому порядку.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 05 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (62 901,20 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101702628689422 від 15.12.2023 року, банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 40 000 грн., зі строком кредитування 36 місяців (з 15.12.2023 року до 14.12.2026 року включно), зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,08% на місяць (85% на рік); підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив та погодився, що до укладення цієї Угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК»; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, тобто кредит є споживчим.
Як вбачається із Меморіального ордера №TR.33826012.29096.65455 від 15.12.2023 року АТ «Акцент - Банк» було перераховано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 40 000 грн., отже банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі.
Користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується банківською випискою за період з 15.12.2023 року до 16.04.2025 року.
Із розрахунку, проведеного позивачем ОСОБА_1 нараховано заборгованість станом на 17.04.2025 у розмірі 62 901,20 грн., з яких 35 277,76 грн. - заборгованість за кредитом, 27 623,44 грн. - заборгованість за відсотками.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2025 року відповідає вказаним вимогам, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, позивач в порушення вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, а відтак відсутні підстави для дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів у відповідному розмірі.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта з огляду на таке.
Ураховуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду лише в частині позовних вимог, які не були задоволені судом першої інстанції, в іншій частині рішення суду першої інстанції не є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 15 грудня 2023 року між сторонами укладено кредитний договір № АВН0СТ155101702628689422 відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 40000 грн на споживчі цілі, строк кредитування 36 місяців по 14.12.2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,08% на місяць (85% на рік).
Умовами кредитного договору № АВН0СТ155101702628689422 визначено, що в разі наявності заборгованості у клієнта зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні послугою «швидка готівка».
Як було встановлено судом та не оскаржується в апеляційній скарзі, кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Звертаючись до суду з позовом АТ «А-Банк» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором споживчого кредиту «Швидка готівка» № АВН0СТ155101702628689422 від 15 грудня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 62901,20 грн, з яких: 35 277,76 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту; 27 623,44 грн - залишок заборгованості за процентами.
Як слідує з умов договору споживчого кредиту, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 14 грудня 2026 року, який ще не сплинув.
При цьому АТ «Акцент банк» просить достроково повернути частину позики, що залишилась та проценти за користування кредитом.
За своєю правовою природою кредитний договір № АВН0СТ155101702628689422, який був укладений 15 грудня 2023 року між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 є споживчим кредитом. Правовідносини, які виникли між кредитодавцем та позичальником на підставі кредитного договору підпадають під дію законодавства України про споживче кредитування та Закону України «Про захист прав споживачів» які поширюється на правовідносини, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Оскільки кредитний договір між сторонами у цій справі укладено у грудні 2023 року, із позовним вимогами АТ «Акцент Банк» звернулось до суду 17 квітня 2025 року, а тому до цих правовідносин підлягає застосуванню ч.4 статті 16 Закону № 1734-VIII, про зобов'язання кредитодавця письмово повідомити споживача право вимоги повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надсилання ОСОБА_1 досудової вимоги щодо дострокового повернення заборгованості за кредитним договором від 15.12.2023 року за адресою, яка ним була зазначена при укладанні зазначеного кредитного договору, що свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач не отримував досудову вимогу банку, то відповідно останній не мав об'єктивної можливості виконати передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» обов'язок щодо повернення простроченої суми заборгованості за договором про споживчий кредит протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що умовами кредитного договору не передбачено обов'язкове направлення клієнту вимоги про дострокове повернення кредиту, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок по виконанню ч.4 ст.16 Закону.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101702628689422 від 15 грудня 2023 року в розмірі 40 032,14 грн, яка складається з: 12 408,70 грн - простроченої заборгованості за тілом кредиту (за період з 15.12.2023 по17.04.2025 ) та 27 623,44 грн - заборгованість за процентами.
Апеляційний суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101702628689422 від 15 грудня 2023 року у разі встановлення прострочення позичальником сплати відповідних платежів та виконання всіх передбачених кредитним договором та чинним законодавством вимог щодо обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Також, колегія суддів зазначає, що якщо умовами кредитного договору не передбачено обов'язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, то ця умова договору має ознаки такої, що суперечить законодавству, зокрема статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.М. Стадник
Судді: Ю.Б.Войтко
І.В. Міхасішин