Справа № 740/4990/25
Провадження № 2-а/740/63/25
29 вересня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Ісаєнко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Астахова М.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №252 від 18.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 серпня 2025 року, оновивши свій документ в Резерв+ ОСОБА_1 виявив «Порушення військового обліку». В подальшому 11 серпня 2025 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Бахмач), щоб дізнатись причину «Порушення військового обліку», того ж дня за даним фактом було складено протокол. Вважає, що склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення відсутній, оскільки про те що він є обмежено придатний до військової служби, відповідно до рішення військово-лікарської комісії від 05.06.2018 відомо та при необхідності переобстеження ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_3 ) міг би викликати і направити на ВЛК, але повісток ОСОБА_1 не отримував.
Тому з постановою № 252 від 18 серпня 2025 року, позивач не погоджується, вважає, її необґрунтованою, безпідставною та такою, що в повній мірі не відповідає нормам КУпАП, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи з повідомленням сторін; відповідачеві визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника позивача Астахової М.І. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без участі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, а згідно частини другої зазначеної статті учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Однією із закріплених в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами частини першої статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права,свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Завданням адміністративного судочинства в силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №252 від 18.08.2025 відносно нього про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Також просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 вересня 2019 в справі № 285/1535/15, який на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
З постанови № 252 за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно із статтею 235 КУпАП такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3).
11 серпня 2025 року щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 266 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за суттю правопорушення: 11 серпня 2025 року о 15 годині 25 хвилин в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено що військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 , порушив правила військового обліку, а саме: не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025, будучи визнаним за рішенням військово-лікарської комісії від 05.06.2018 «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» чим порушив пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.
До протоколу було долучено Витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 11.08.2025.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду протоколу. Протокол містить підписи ОСОБА_1 та його пояснення з приводу обставин правопорушення (а.с. 9).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 3 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.
18 серпня 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , було винесено постанову № 252, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Під час розгляду справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було перевірено та встановлено факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення № 252.
Зі змісту постанови № 252 вбачається, що ОСОБА_1 на розгляд справ не прибув, хоча про час та дату розгляду справ був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справ на інший час не подав. У зв'язку з цим з врахуванням положень статті 268 КУпАП, справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 (а.с. зворотна сторона 14-15).
З матеріалів справи вбачається, що позивача визнано винуватим у тому, що не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025, будучи визнаним за рішенням військово-лікарської комісії від 05.06.2018 «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Диспозиція статті 210 КУпАП є бланкетною і для розкриття її змісту та з'ясування конкретних ознак юридичного складу адміністративних правопорушень відсилає до відповідних регулятивних актів законодавства та передбачених ними правил і вимог.
Так, абзацом четвертим підпункту 1 пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов'язані уточнити вказані дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статтей 9, 10, 245, 247 КУпАП, уповноважена особа повинна з'ясувати чи наявний склад адміністративного правопорушення, тобто з'ясувати чи був у особи, що притягається до адміністративної відповідальності умисел на вчинення правопорушення.
З постанови № 252 вбачається, що ОСОБА_1 у вину інкримінується не виконання обов'язку пройти до 05 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Так, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ (далі - Закон № 3621-ІХ) (в редакції Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-ІХ (далі - Закон № 4235-ІХ) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-ІХ в первісній редакції громадяни України, які були визнанні обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Отже, з 04 травня 2024 року до 03 лютого 2025 року (включно) громадяни України, які були визнанні обмежено придатними до військової служби підлягали повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
При цьому, законодавець безпосереднього зобов'язання для громадян пройти такий огляд не встановлював.
Чинним законодавством не передбачено, що військовозобов'язаний має проявляти ініціативу з проходження медичного огляду, а навпаки вказано, що це обов'язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки направити на ВЛК.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце,зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби(пункт 21 Порядку № 560).
Звертає увагу пункт 74 Порядку № 560 (в редакції з 09 травня 2025 року), згідно якого військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.
Викладене свідчить, що процедурі проходження військовозобов'язаним медичного огляду передує видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку № 560, та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку № 560.
В матеріалах справи міститься направлення на проходження ВЛК, видане 2 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 (Бахмач) за № 457776 від 11.08.2025 ОСОБА_1 (а.с. зворотна сторона 10).
Разом з тим, доказів видачі повістки про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що відповідач в постанові № 252 інкримінує у вину ОСОБА_1 не проходження медичного огляду до 05 червня 2025 року, посилаючись, зокрема, на порушення ним пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
На підтвердження обставин, викладених у позові, позивачем до позовної заяви додано відомості, сформовані 05.07.2024 у додатку «Резерв+» Міністерства оборони України, у якому міститься інформація про оновлення даних 05.07.2024 (а.с. зворотна сторона 15).
Суд приймає до уваги ту обставину, що відповідачеві відомо про статус військовозобов'язаного ОСОБА_1 та зі свого боку відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо направлення позивача для повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби на протязі дев'яти місяців, як вимагали того положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-ІХ в редакції до 15 лютого 2025 року.
Обов'язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду у позивача виник лише з 15 лютого 2025 року.
При цьому суд зауважує, це в свою чергу не звільняє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки від їх обов'язку, як передбачає чинне законодавство, направляти військовозобов'язаних, для проходження ВЛК.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Верховний суд в постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, оскільки у даному разі оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності цього рішення законодавством покладено на відповідача. Однак відповідач цього обов'язку не виконав.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Оскільки суб'єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
З огляду на встановлені обставини суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статі 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.7).
З урахуванням процесуальних норм щодо розподілу судових витрат, оскільки позовна заява підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтею 210-1 КУпАП, статтями 72, 77, 139, 244-246, 262, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 по справі про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, визнати протиправною та скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Роздайбіда