Справа № 740/5130/25
Провадження № 3/740/1520/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.08.2025 серії ЕПР1 №435982, ОСОБА_1 27.08.2025 о 18 год 20 хв по вул. Л. Чайкіної, 30/2, м. Ніжин Чернігівської області керував електровелосипедом «YADEA», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в Ніжинській ЦМЛ ім. М.Галицького водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло. Захисником - адвокатом Шатіловою Л.С. подано клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обгрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Так, ОСОБА_1 , їхав на електровелосипеді до товаришів поблизу вул. Л. Чайкіної на шлюз. На березі р. Остер випив стакан пива і пішов до дому, при цьому електровелосипед вів, тримаючи руками кермо, тобто не керував ним як водій. Коли ішов від шлюзу по вул. Л. Чайкіної, до нього під'їхав наряд поліції, поліцейський сказав, що не було увімкнено покажчик повороту і попросив зачекати інший наряд поліції. Через 10 хвилин приїхав інший наряд поліції, поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом з ознаками алкогольного сп'яніння, але ознаки сп'яніння не повідомив. ОСОБА_1 відмовився на пропозицію поліцейського від огляду на стан сп'яніння на місці чи в медичному закладі, оскільки не розумів, які претензії мають до нього працівники поліції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, окрім протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження вини ОСОБА_1 , до суду подано: відеозапис; письмові пояснення ОСОБА_1 ; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення до медичного закладу на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння; розписку ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати електровелосипедом.
Як вбачається з наданого суду відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейські спілкуються з ОСОБА_1 в ході спілкування з ОСОБА_1 в поліцейського виникає підозра про вживання водієм алкогольних напоїв, він повідомляє ОСОБА_1 про те, що від нього відчувається запах алкоголю та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на приладі «Драгер» чи в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою та повідомляє, що вживав алкогольні напої та пояснює, що не знав, що електровелосипедом в стані алкогольного сп'яніння керувати заборонено, не заперечував факт керування ним електровелосипедом.
У письмових поясненнях, відібраних поліцейським на місці у ОСОБА_1 , останній повідомив, що керував електровелосипедом і був зупинений працівниками поліції, перед тим як їхати випив пива. Наряд поліції йому пояснив, що відповідальність за це передбачена за ст. 130 КУпАП, про що йому не було відомо, так як вважав, що рухався на велосипеді, адже на нього не потрібно посвідченя водія.
У акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вказано наявні ознаки алкогольного сп'яніння, та що огляд на стан сп'яніння не проводився.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння зазначено про направлення до Ніжинської ЦМЛ ОСОБА_1 , та що огляд на стан сп'яніння не проводився, у лікарню не доставлявся.
Суд надає оцінку доказам у справі у відповідності до ст. 252 КУпАП за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а так само керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, має наслідком адміністративну відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Отже, однією з обставин, що підлягає встановленню для наявності об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченогоо ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом особою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 05.12.1988, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Щодо непослідовності позиції ОСОБА_1 , який при з'ясуванні обставин на місці не заперечував керування електровелосипедом, а при розгляді справи в суді дану обставину заперечує, суд ураховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. Розмір штрафу перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Також суд зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді, і тим самим дати підстави для сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, суд звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, в тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , зокрема керував транспортним засобом.
Оскільки з урахуванням наведеного вище гарантії прав осіб, які встановлені у кримінальному провадженні, поширюються для провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2021 у справі № 487/4245/18 (п. 20), за якими особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч. 2 ст. 94 КПК України). Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.
За змістом ст. 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення.
Проте, в матеріалах справи не знайшло підтвердження об'єктивними доказами того, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом.
В силу ст. 251 КУпАП протокол про адміністартивне правопорушення є доказом у справі.
Однак, сам по собі протокол з викладеним у ньому твердженням про керування особою транспортним засобом, у разі коли особа це заперечує при розгляді справи в суді, не є достатнім доказом на підтвердження цієї обставини, якщо зазначене не підтверджується іншими прямими чи непрямими доказами.
Доводи сторони захисту зводяться до того, що ОСОБА_1 приїхав до р. Остер у Ніжині, де вживав алкогольні напої, а потім йшов від річки та вів електровелосипед у руках.
Суду надано відеозапис, зміст якого наведено вище, та на якому не зафіксовано керування ОСОБА_1 електровелосипедом, чи рух електровелосипеда, як не зафіксованоі і початку розмови з ОСОБА_1 тих поліцейських, які першими спілкувалися з ним до прибуття того наряду, зі складу якого поліцейські склали адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поліцейський повинен включити портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов'язків та вести відеозйомку безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026).
Відсутність у матеріалах справи відеофіксації руху електровелосипеда і керування електровелосипедом ОСОБА_1 , початку спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , інших подій, які відбувалися на місці до прибуття того наряду, зі складу якого поліцейські склали адміністративні матеріали, чи інших переконливих доказів щодо даних обставин, не дає суду підстав для висновку про спростованість пояснень ОСОБА_1 , що він не керував електровелосипедом, а лише вів його у руках, що не виключається з урахуванням його конструкції і розмірів.
Отже, прямих доказів керування ОСОБА_1 електровелосипедом, чи сукупності непрямих, на основі яких можливо було б дійти обгрунтованого висновку про керування ним електровелосипедом, матеріали справи не містять, оскільки рух електровелосипеда і керування ним ОСОБА_1 на відеозаписі не зафіксовано, інших достатніх доказів цієї обставини суду не надано, а через відсутність відеозапису чи інших переконливих доказів про обставини початку спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , не спростовано його пояснення, що він не керував електровелосипедом.
Як вже зазначав суд вище, згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В даній справі такі достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою висновки чи неспростовні презумції факту, з огляду на викладене вище, відсутні.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в судовому засіданні не доведена достатніми доказами поза розумним сумнівом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відсутні достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст.251, 255, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя І.М. Карпусь