Справа № 740/4533/25
Провадження № 3/740/1398/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., із секретарем судового засідання Кубрак Н.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Д.О. (у режимі відеоконференції), у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ніжині, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 05.08.2025 серії ААД №843424, ОСОБА_1 05.08.2025 о 15 год 40 хв по вул. Шепелівська в м. Ніжин Чернігівської області керував електроскутером «Фада», без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від продуву приладу «Драгер» на місці та проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився. Захисником - адвокатом МихайловимД.О. через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему надіслані письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що бути особисто присутнім в суді та особисто надати пояснення він не має можливості. По суті справи зазначено, що 05.08.2025 в місті Ніжин його було зупинено працівниками поліції коли він їхав на електроскутері Yadea E8S. Під час спілкування з ним, поліцейський дуже довго перевіряв його документи, зокрема, посвідку на постійне місце проживання. Під час розмови поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп?яніння, при цьому зазначив, що це лише формальність оскільки його електроскутер не є транспортним засобом та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП, а тому він може відмовитись від огляду. Через свою необізнаність у даних справах, він погодився на пропозицію поліцейського. Поліцейський проінформував його як треба відповідати і що треба сказати. Вважає, що поліцейські перевищили повноваження, а їх дії є незрозумілими, упередженими та протиправними, оскільки чинили психологічний тиск і ввели в оману, та спонукали до відмови від огляду, а тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення вважає абсурдними та незаконним, у зв'язку з чим справа відносно нього повинна бути закрита.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов Д.О. вважав можливим розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , повідомивши, що останній обізнаний про розгляд справи, але через зайнятість не може з'явитися до суду. Просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, аргументуючи наступним:
- у розумінні ст. 130 КУпАП пристрій, яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, і ОСОБА_1 не є водієм. Так, ОСОБА_1 є власником електроскутера Yadea E8S, який придбаний ним в липні 2024 року. Згідно інформації, розміщеної в мережі інтернет на сайті головного дистриб'ютора продукції YADEA в Україні компанії EDG GROUP (https://yadea-ukraine.com/e8s.html) електроскутер Yadea E8S оснащений двигуном потужністю 2000 Вт. Відповідальність за ст. 130 КУпАП передбачена, зокрема за керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом пройти відповідний огляд на стан сп'яніння. Відповідно до ч. 12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1,133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (далі Правила). Відповідно до п. п. 10.1 Правил транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Правилами унормовано "права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів" (розділ 2 Правил), "вимоги до велосипедистів" (розділ 6 Правил), "вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом" (розділ 7 Правил). При цьому, обов'язки водіїв, велосипедистів, осіб, що керують гужовим транспортом є відмінними, проте вказані особи мають і загальні обов'язки учасників дорожнього руху, які застосовуються до всіх учасників дорожнього руху без винятку. При цьому, за п. 6.7 Правил, а також п. 7.8 Правил велосипедисти та особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу. Відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин передбачена у ст. 127 КУпАП, а ч. 3 ст. 127 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом й погоничами тварин, які перебувають в стані сп'яніння. Пунктом 2.13 Правил визначено категорії транспортних засобів, серед яких наявна категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Разом з тим, пунктом 1.10 Правил визначено, що механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 N 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт. Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів. Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі ТЗ із двигуном внутрішнього згоряння. Таким чином, Правилами розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у справі N 278/3362/15-к від 01.03.2018. Згідно з пунктом 2.9А Правил, який викладено в розділі 2 "Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів», водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Визначення поняття водія наявне у п. 10.1 Правил. Так, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. З урахуванням наведеного, не може вважатися водієм в розумінні Правил, особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов'язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном потужністю до 3 кВт не підпадає під жодну з категорій, що визначена у п 2.13 Правил та не може вважатися транспортним засобом, що віднесений до категорії А1. Таким чином, для цілей застосування ст. 130 КУпАП не може братися за основу загальне визначення транспортного засобу, що наведене в п. 10.1 Правил, згідно з яким транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, оскільки, виключно особи, що наділені обов'язком керування транспортним засобом із відповідним посвідченням водія певної категорії прямо підпадають під ознаки "водія", така особа керує транспортним засобом, що визначений у розділі 2 правил та несе адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Особи водії, наділені правами та мають обов'язки, які передбачені розділом 2 Правил. Правилами також зазначено, що певні учасники дорожнього руху такі, як пішоходи, велосипедисти, особи, які керують гужовим транспортом й погоничами тварин повинні виконувати Правила в частині, що стосуються вимог до водіїв, проте відповідальність за таке невиконання Правил визначена не в ст. 130 КУпАП, а у спеціальній нормі (для велосипедистів, осіб, які керують гужовим транспортом й погоничами тварин ст. 127 КУпАП). Діючими Правилами не врегульовано статус транспортних засобів обладнаних електродвигуном потужністю до 3000 Вт, відсутні норми, які регламентують обов'язок отримання водійського посвідчення у разі керування такими транспортними засобами, встановлюють спеціальні права та обов'язки таких осіб. При цьому, така законодавча неврегульованість не може бути підставою для покладення на користувачів транспортних засобів обладнаних електродвигуном потужністю до 3000 Вт відповідальності, що прямо не передбачена законом, оскільки в такому разі це буде порушенням принципу, що визначений у ст. 19 Конституції України, згідно з яким правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Таким чином, можна дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки фактично ОСОБА_1 не є водієм в розумінні Правил дорожнього руху, а отже не є суб'єктом вказаного правопорушення;
- наявні в матеріалах справи відеозаписи спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими є небезперервними. Так, в матеріалах справи є два окремі відеофайли. Однак, вказані записи не відображають повної фіксації події, оскільки є неповними та не містять відеофіксацію з 15:40 години до 16:00 години. Цей відрізок часу має важливе значення, оскільки між ОСОБА_1 та працівниками поліції відбувалось спілкування протягом 20 хвилин, яке не зафіксовано. Так, відеофіксація події починається з відеозапису з патрульного автомобіля о 15:39 годині, о 15:40 працівники поліції зупиняють ОСОБА_1 (відео обривається). На іншому відеофайлі фіксація події починається о 16:00 години зі слів працівника поліції: “Доброго дня, патрульна служба…». Що відбувалось протягом 20 хвилин невідомо. Відсутність відеофіксації свідчить про порушення відомчої Інструкції щодо початку запису та безперервності відео або взагалі має місце навмисне втручання та корегування відеофайлу. Відтак відсутність повного відображення перебігу події ставить під сумнів оригінальність вказаного відеозапису наявного в матеріалах справи, оскільки має ознаки втручання у відеодоказ.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №843424 від 05.08.2025, ОСОБА_1 05.08.2025 о 15 год 40 хв по вул. Шепелівська в м. Ніжин Чернігівської області керував електроскутером «Фада», без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від продуву приладу «Драгер» на місці та проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Як вбачається з наданих суду відеозаписів, ОСОБА_1 керує електроскутером та його зупиняють працівники поліції, в ході спілкування з поліцейським, який повідомляє, що від нього відчувається запах алкоголю, ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що «випив трошки пива», на пропозицію поліцейського продути прилад Драгер чи пройти медогляд в закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відповідає відмовою.
У акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вказано наявні ознаки алкогольного сп'яніння, та що огляд на стан сп'яніння не проводився.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння зазначено про направлення до Ніжинської ЦМЛ ОСОБА_1 , та що огляд на стан сп'яніння не проводився, у лікарню не доставлявся.
В розписці від 05.08.2025 ОСОБА_1 зобов'язується не керувати електроскутером Фада 1 добу.
Суд надає оцінку доказам у справі у відповідності до ст. 252 КУпАП за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а так само керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, має наслідком адміністративну відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно із п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським згідно з вимогами Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (п. 7 розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (п. 17 розділу ІІІ Інструкції).
З переглянутих у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці поліцейськими з використанням газоаналізатора "Драгер" та у медичному закладі. Суд не має сумнівів у обгрунтованості вимоги поліцейського до ОСОБА_1 про проходження освідування, оскільки сам ОСОБА_1 повідомив, що випив пива, що узгоджуєтьтся з твердженнями поліцейського про виявлення ним ознак сп'яніння, зокрема запаху алкоголю.
Суд відхиляє доводи зхахисника, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення і не був водієм у розумінні п. 1.10. Правил дорожнього руху, оскільки він не керував транспортним засобом, а керував електроскутером, оснащеним двигуном потужністю 2000 Вт, що в розумінні Правил дорожнього руху не є механічним транспортним засобом та не відноситься до категорії транспортних засобів, за керування якими передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
Розуміння положень КУпАП та Правил дорожнього руху, за яким відсутні підстави для притягнення особи, яка керує електроскутером у стані сп'яніння чи відмовилася від огляду на стан алкогольного сп'яніння, маючи ознаки такого сп'яніння, до відповідальності за ст. 130 КУпАП через те, що на таку особу не поширюють положення розділу 2 Правил дорожнього руху, тобто обов'язки та права водіїв саме механічних транспортних засобів, на думку суду, є хибним, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП жодним чином не передбачає, що об'єктивна сторона діяння полягає у порушені обов'язків саме водіями (тобто особами, які керують транспортним засобом і мають посвідчення водія) і саме механічних транспортних засобів, а не будь-яких інших.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами (без зазначення, якими саме: механічними, немеханічними, електричними чи іншими) особами (без зазначення, що такі особи є водіями), зокрема в стані алкогольного сп'яніння. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення як для водіїв, так і окремо для інших осіб.
У контексті обставин справи, терміном, вжитим у ч. 1 ст. 130 КУпАП, і для з'ясування значення якого для правильного застосування зазначеної норми права необхідно звернутися до інших актів законодавства є термін "транспортний засіб".
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
До транспортних засобів відноситься і велосипед, який у абзаці шістнадцятому пункту 1.10 Правил дорожнього руху визначений як транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Наведені положення законодавства свідчать, що в залежності від того, яким чином транспортні засоби приводяться в рух, вони поділяються на механічні, які приводяться в рух за допомогою двигуна, та немеханічні, які приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо) або в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи).
Механічні транспортні засоби за правилами п. 2.13 Правил дорожнього руху, в залежності від порядку посвідчення права керування ними, класифіковані за категоріями: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів; Т - трамваї та тролейбуси.
До транспортних засобів належать і електричні транспортні засоби.
Так, відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» також закріплено законодавче визначення електробуса, електробуса з подовженим запасом ходу, електромобіля, електромобіля вантажного, електромобіля легкового, легкого персонального електричного транспортного засобу, низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу.
Зокрема, легким персональним електричним транспортним засобом є колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом є колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Таким чином, аналіз наведених законодавчих положень свідчить, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка є транспортними засобами, що поділяються на дві категорії, а саме: легкий персональний електричний транспортний засіб та низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.
Отже, коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Ураховуючи наведені норми права, беручи до уваги, що ОСОБА_1 використовував електроскутер як транспортний засіб, останній повинен був керувати транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог ПДР.
Не приведення нормативно-правових актів у відповідність один одному, а також певне не врегулювання Правилами дорожнього руху відносин (формулювань термінів), які виникли внаслідок прийняття Закону України від 24.02.2023 N 2956-IX "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", не свідчить про те, що електроскутер не є транспортним засобом в розумінні Правил дорожнього руху, та що законом не встановлено протиправність керування електроскутером у стані алкогольного сп'яніння на автомобільній дорозі загального користування чи відмови від огляду на стан сп'яніння у разі наявності ознак сп'яніння, як обов'язкової ознаки адміністративного правопорушення за ст. 9 КУпАП.
Суспільні відносини, а також розвиток технологій, видів та особливостей різних транспортних засобів завжди передують їх правовому регулюванню і використання у законодавчих актах узагальнених (родових) термінів для визначення певних їх категорій є закономірним, а відтак відсутність конкретного визначення певного підтипу транспортного засобу, за умови, що він за своїми характеристиками відповідає суті поняття "електричний колісний транспортний засіб", не може бути формальною підставою для уникнення відповідальності.
Як вже зазначав суд вище, норма статті 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, або керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
У цьому аспекті норми ст. 130 КУпАП конкурують лише з нормою ч. 3 ст. 127 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху особами, які керують такими транспортними засобами як велосипеди, гужовим транспортом, і перебувають у стані сп'яніння.
Тобто, для осіб, які є учасниками дорожнього руху, порушили Правила дорожнього руху, керують велосипедом чи гужовим транспортом у стані сп'яніння передбачена адміністративна відповідальність спеціальною нормою ч. 3 ст. 127 КУпАП.
Але, для водіїв персональних електричних транспортних засобів та низькошвидкісних легких електричних транспортних засобів, інших транспортних засобів у законодавстві відсутні спеціальні норми відповідальності за порушення заборони керувати транспортним засобом у стані сп'яніння.
За такого, для них, за умов керування транспортними засобами у стані сп'яніння чи відмови від огляду на стан сп'яніння настає адміністративна відповідальність за загальними нормами ст. 130 КУпАП.
Як визначено ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до Правил дорожнього руху є учасником дорожнього руху і тому відповідно до пунктів 1.3 - 1.5 Правил дорожнього руху зобов'язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до обставин, зафіксованих на долучених до матеріалів справи відеозаписах, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та який обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна, відтак є електричним транспортним засобом, яке охоплюється поняттям "транспортний засіб". При цьому, за зовнішнім виглядом та характерними ознаками конструкції транспортного засобу, а також за швидкістю руху, що зафіксовано на відеозаписах, долучених до протоколу, вказаний транспортний засіб, на якому рухався ОСОБА_1 , не лише суду, а й будь-якому сторонньому спостерігачу, не можна було б назвати велосипедом, а самого кермувальника велосипедистом.
Надаючи оцінку наявним у справі доказам, зокрема і відеозаписам, суд ураховує, що поліцейський повинен включити портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов'язків та вести відеозйомку безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026).
Відсутність безперервності відеозапису само по собі лише свідчить про порушення поліцейськими відомчої інструкції використання відеореєстратора в частині безперервного здійснення відеозапису, але не свідчить про неналежність чи недопустимість відеозаписів як доказів, оскільки за змістом ст. 251 КУпАП до відеозаписів не встановлено окремих вимог про їх безперервність.
Разом з тим, коли в судовому засіданні буде встановлено, що події чи обставини, які відбувались поза відеозаписом, спростовують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення чи є істотним порушенням вимог процесуального закону, які б були підставою для висновку про її невинуватість, або ж особа заявить про такі обставини, а матеріали справи не міститимуть даних на спростування таких тверджень особи, в силу конституційного принципу презумпції невинуватості означене матиме істотне значення.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими є небезперервними. Так, в матеріалах справи є два окремі відеофайли. Однак, вказані записи не відображають повної фіксації події, оскільки є неповними та не містять відеофіксацію з 15:40 години до 16:00 години. Так, відеофіксація події починається з відеозапису з патрульного автомобіля о 15:39 годині, о 15:40 працівники поліції зупиняють ОСОБА_1 (відео припиняється). На іншому відеофайлі фіксація події починається о 16:00 години, коли на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовляється.
Отже, на відеозаписах відсутня відеофіксація подій у проміжок часу 20 хвилин, саме коли за поясненнями ОСОБА_1 поліцейські його схилили до відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння і говорили, що це лише формальність оскільки його електроскутер не є транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП, а тому він може відмовитись від огляду.
Оскільки у доказах поданих органом, що склав протокол, не зафіксовано обставини спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими перед тим як він повідомив, що відмовляється від огляду, є не спростованими пояснення ОСОБА_1 про те, що перед цим поліцейські його схилили до такої відмови, повідомивши хибну інформацію про необов'язковість огляду.
При цьому, як вже звертав увагу суд, за вимогами законодавства поліцейський повинен включити портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов'язків та вести відеозйомку безперервно до її завершення.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що мала місце технічна несправність чи інші обставини, які унеможливили виконання поліцейським вимог Інструкції щодо ведення відеозапису портативним відеореєстратором упродовж усього часу спілкування з водієм. Тому суд не вбачає логічного пояснення того, чому відеозапис не здійснювався у проміжок часу 20 хвилин між зупинкою електроскутера під керуванням ОСОБА_1 і до з'ясування, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння, і коли за поясненнями ОСОБА_1 його схилили сказати під відеозапис про відмову від огляду.
При цьому, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 керував електроскутером, для керування яким не потрібно отримувати посвідчення водія, і відповідно відсутні дані, що ОСОБА_1 проходив навчання Правил дорожнього руху і дійсно розумівся на обов'язках водія та не міг не розуміти хибність тверджень про необов'язковість огляду на стан сп'яніння.
За такого, суд доходить висновку, що матеріали справи містять суперечливі, неузгоджені докази, і такі що викликають сумніви в дотриманні процедури щодо ініціювання огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у доказах поданих органом, що склав протокол, не зафіксовано безперервного спілкування ОСОБА_2 з поліцейськими попри вимоги відомчої Інструкції, внаслідок чого є не спростованими пояснення ОСОБА_1 , що до відмови від огляду на стан сп'яніння його схилив поліцейський, повідомивши хибну інформацію про необов'язковість огляду.
Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 05.12.1988, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обгрунтований сумнів у дотриманні встановленого законом порядку ініціювання поліцейським проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст.251, 255, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Карпусь