29 вересня 2025 року місто Київ.
Справа № 752/18255/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7188/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді доповідача Желепи О.В. , суддів: Шкоріної О.І., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Алієв Валерій Валерійович, на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року (у складі судді Плахотнюк К.Г., інформація щодо дати складення повного тексту відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Холдінг» про відшкодування майнової шкоди,-
У серпні 2024 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила стягнути з відповідача у відшкодування майнової шкоди, завданої з вини відповідача, внаслідок пошкодження транспортного засобу - 25 880 грн.
Позовні вимоги розмір яких в подальшому був зменшений, обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 28 червня 2024 року.
Зазначала, що 14 липня 2024 року близько 20:00 залишила свій автомобіль на паркомісці біля будинку, де проживає. 16 липня 2024 року близько 22:00 позивачкою було виявлено, що її автомобіль пошкоджено. 17 липня 2024 року було подано заяву до поліції. Зі слів адміністратора салону краси подія трапилась 15 липня 2024 року внаслідок падіння предмета (облицювальної плитки) на автомобіль. Візуальний огляд місця події встановив, що на 6-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 облицювальна плитка звисає з підлоги балкону, створюючи небезпеку для перехожих та припаркованих транспортних засобів. Власником квартири з якої випала плитка є ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Алієв В.В., 22 січня 2025 року подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, якою просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення в якому позовні вимоги викладені у заяві про зменшення позовних вимог, поданій до суду першої інстанції з додатками від 20 грудня 2024 року задовольнити у повному обсязі.
Апелянт обґрунтовує скаргу тим, що пошкоджений автомобіль було відремонтовано і ціна робіт склала 25 880 грн, що підтверджується рахунком.
Вказує, що у листі управляючої компанії «Венеція» підтверджено, що пошкодження автомобіля відбулось через падіння плитки з балкону квартири АДРЕСА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки не надходив.
Ухвала про відкриття провадження та апеляційна скарга повернулись без вручення з відміткою за закінченням строку зберігання.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог предметом позову є відшкодування майнової шкоди у розмірі 25 880 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела , що квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 та , що саме з її вини було завдано майнову шкоду, і тому саме вона є належним відповідачем у зазначеній справі, а також позивачем та її адвокатом не було заявлено клопотання про витребування таких доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 28 червня 2024 року.
Зі змісту листа ТОВ «УК «Венеція» № 666 від 02 вересня 2024 року вбачається, що автомобіль позивачки було пошкоджено від падіння плитки, на 6-му поверсі будинку по АДРЕСА_1 з підлоги балкону звисає плитка, створюючи небезпеку для пішоходів та припаркованих автомобілів. В ході перевірки встановлено, що дійсно плитка на краях підлоги балкону квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою знаходиться в незадовільному стані. Власнику квартири було направлено припис з вимогою відремонтувати плитку на підлозі балкону та в подальшому слідкувати за технічним станом належного йому майна, а також попереджено про відповідальність.
Відповідно до листа Голосіївського УП ГУНП у м. Києві № 210312-2024 від 17 жовтня 2024 року, 28 серпня 2024 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/17461/24 слідчим відділом було внесено відомості до ЄРДР за №12024100010002593 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 194 КК України.
Обґрунтовуючи поданий позов, позивачка зазначала, що власницею квартири АДРЕСА_2 , з балкону якої впала плитка, яка пошкодила її автомобіль є ОСОБА_2 , а тому обов'язок відшкодувати заподіяну майнову шкоду належить саме відповідачці.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦПК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів належності квартири АДРЕСА_2 саме ОСОБА_2 , не подані такі докази і до суду апеляційної інстанції, позивачка не була позбавлена можливості звернутись до суду із клопотанням про витребування відповідних доказів , однак таким правом не скористалася ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин у суду були відсутні підстави вважати, що шкода позивачу завдана саме внаслідок бездіяльності ОСОБА_2 , яка як власник не утримувала своє майно в належному стані, що і стало причиною спричинення шкоди позивачу
Суд вірно виснував, що з наданих доказів неможливо встановити прямий причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача до якого подано позов та пошкодженням транспортного засобу.
У відповідності до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, не збирає докази самостійно.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
З огляду на те, що позивачкою не надано жодного належного доказу на підтвердження факту завдання шкоди (збитків) саме відповідачкою Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта, що у листі управляючої компанії «Венеція» підтверджено, що пошкодження автомобіля відбулось через падіння плитки з балкону квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , оскільки така обставина є недоведеною.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа управляючої компанії «Венеція» дійсно підтверджено, що пошкодження автомобіля відбулось саме через падіння плитки з балкону квартири АДРЕСА_2 проте позивачка не надала ані до суду першої інстанції, ані до Київського апеляційного суду належних доказів того, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 , а відповідно не довела, що відповідачка є саме тою особою, яка завдала шкоди, і тому саме вона є належним відповідачем у зазначеній справі.
Суд звертає увагу, що в разі неможливості адвокатом самостійно отримати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника квартири з балкону якої відпала плитка, останній повинен був заявити про це клопотання і тоді суд з дотриманням вимог процесуального закону мав би можливість витребувати таку інформацію .
Апеляційний суд намагався перевірити інформацію щодо власника квартири через відповідний реєстр, до якого є доступ у суддів, проте відсутність інформації про дату народження відповідача та її РНОКПП, унеможливило отримання відповіді. За адресою квартири теж в реєстрі інформація про власника відсутня, а тому за таких обставин суд першої інстанції відповідно теж не мав в доступі інформації щодо власника квартири. Без запиту, який міг бути ініційований лише за клопотанням сторони позивача, суд був позбавлений можливості встановити, що саме відповідач до якої подано позов є порушником прав позивача.
Не може в даній справі суд посилатись також на те, що відповідач не заперечувала проти задоволення позову, оскільки вся поштова кореспонденція, яка направлялась судом повернулась без вручення за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 915/1015/16 у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком.
Матеріали справи не містять доказів вини (дії чи бездіяльності) саме відповідача, а тому колегія суддів відхиляє вказані доводи.
Інші доводи висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Алієв Валерій Валерійович залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді О.І. Шкоріна
В.В. Соколова