Апеляційне провадження № 3-зв/824/44/2025
Справа № 758/10375/24
Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_1
Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
29 вересня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді ОСОБА_2 , секретаря ОСОБА_3 ,
за участі представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Енергетичної митниці Державної митної служби України про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України,
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13 147, 20 грн., що становить 150 відсотків несплаченої суми митних платежів. Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
17 червня 2025 року ОСОБА_6 засобами електронного зв'язку через систему "Електронний суд" до Подільського районного суду міста Києва подано апеляційну скаргу на вказану постанову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2025 року, справу визначено головуючому судді ОСОБА_7
11 вересня 2025 року Енергетична митниця Державної митної служби України подала заяву про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду даної справи.
Заява мотивована тим, що за результатами розгляду справи про порушення митних правил № 758/12539/24 Подільським районним судом м. Києва було винесено постанову про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_6 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, апеляційну скаргу Енергетичної митниці на постанову Подільського районного суду м. Києва протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Київського апеляційного суду визначено суддю ОСОБА_5 . Під час розгляду вказаної справи 22 серпня 2025 року суддею ОСОБА_5 було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишено без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва без змін, текст постанови Київського апеляційного суду у цій справі на цей час відсутній, тому обґрунтування винесення такої постанови Енергетичній митниці наразі невідомі. У зв'язку з викладеним у Енергетичної митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді у цій справі, оскільки заявник вважає, що суддя ОСОБА_5 не об'єктивно розглядав справу за участю представників Енергетичної митниці, правова позиція і доказова база, яка була зібрана Енергетичною митницею, врахована не була, врахована лише позиція сторони захисту. Вказано, що під час розгляду справи суддя не надав належної оцінки фактам, які були заявлені стороною захисту, в частині того, що вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, в результаті чого винесено постанову не на користь інтересів Держави. Той факт, що у відношенні ОСОБА_6 Енергетичною митницею було складено 210 протоколів про порушення митних правил, свідчить про те, що ця справа є резонансною. Енергетична митниця провела відповідну аналітично-пошукову роботу, результатом якої стало фіксування порушень митних правил і представляючи інтереси Держави, користується правами, наданими законодавством, з метою недопущення уникнення особами, що вчиняють порушення митних правил, передбаченої Митним кодексом України відповідальності. Таким чином, у справі № 758/10375/24, яка на цей час перебуває в провадженні судді ОСОБА_8 , приймають участь ті самі учасники, - Енергетична митниця та представники ОСОБА_6 . Таким чином, посилаючись на пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», Енергетична митниця подала заяву про відвід судді ОСОБА_5 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2025 року розгляд питання про відвід судді ОСОБА_5 призначено головуючому судді ОСОБА_2
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід, а тому слід застосовувати аналогію з КПК України.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п.53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
Як передбачено ч. 3 ст. 81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_5 був належним чином повідомленим про час та місце розгляду питання про відвід, не висловив бажання надати пояснення з приводу поданої заяви.
В судове засідання 29 вересня 2025 року з'явилася представник Енергетичної митниці ОСОБА_4 , яка підтримала заяву про відвід.
15 вересня 2025 року засобами електронного зв'язку через систему "Електронний суд" до Київського апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшла заява, в якій викладені заперечення на заявлений Енергетичною митницею відвід судді ОСОБА_5 . Заявник просила відмовити в задоволенні заяви, вважала заяву про відвід необґрунтованою, невмотивованою і поданою із очевидним зловживанням процесуальними правами. Вказувала, що мотиви подання заяви свідчать про те, що митним органом здійснюється свідомий тиск і втручання в діяльність суддів за здійснення ними правосуддя, витребування пояснень від суддів щодо мотивів та підстав прийняття ними процесуальних рішень, відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати, що фактично є втручанням в незалежність судового органу. Зауважувала, що такі дії з боку Енергетичної митниці набули систематичного і нав'язливого характеру, свідченням того є заявлення безпідставних відводів у справах № 758/16506/24, 758/10583/24 судді ОСОБА_9 , 758/10368/24, 758/7669/24, 758/7668/24, 758/10582/24 судді ОСОБА_10 , 758/10640/24, 758/10639/24 судді ОСОБА_11 , як спосіб перешкоджання у здійсненні Київським апеляційним судом правосуддя. Вказувала, що такі дії митного органу є нічим іншим як способом тиску органу виконавчої влади, яким є Енергетична митниця, намаганням шляхом неправомірного впливу і спонукань, тиску і непрямого втручання підірвати довіру до судової влади.
Повідомляла, що в зв'язку з територіальною віддаленістю фактичного місця перебування від м. Києва та погіршенням стану здоров'я після пологів не може бути присутньою в судовому засіданні під час розгляду заяви про відвід, тому висловлену в цьому клопотанні позицію повністю підтримує та просить врахувати при винесенні судового рішення за наслідками розгляду заяви про відвід.
Заслухавши пояснення представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, а відтак і відсутність підстав до задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року кожна людина має право при визначенні її громадських прав та обов'язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином кожній людині гарантується справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конституції України повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об'єктивним критерієм визначається, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
З заяви про відвід вбачається, що сумніви у неупередженості та безсторонності судді заявник пов'язує з рішеннями судді у іншій справі. З огляду на відмову в задоволенні поданої Енергетичною митницею апеляційної скарги, вважаючи рішення судді неправильними, вказує, що зазначене дає йому підстави сумніватись в безсторонності та неупередженості суду.
Разом із тим, наведені Енергетичною митницею Державної митної служби України обставини не свідчать про упередженість головуючого судді ОСОБА_5 чи порушення ним принципу безсторонності, оскільки незгода учасника справи з процесуальними рішеннями суду не можуть бути підставами для відводу.
За Бангалорськими принципам поведінки суддів, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється, не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях. При виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів.
Суддя має заявити собі самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У свою чергу, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу його упередженість.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Як вказано у п. 49 рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), Рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, п.п. 27, 28 and 30; Рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. Рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
Водночас, у п. п. 46-48 рішення ЄСПЛ у справі п. Моґенса Гаусшильдта (Mogens Hauschildt) проти Королівства Данії (заява № 10486/83), зазначено, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (див., серед інших прецедентів, рішення у справі Де Куббера (De Cubber) від 26.10.1984, серія A, № 86, с. 13-14, п. 24).
Щодо суб'єктивного критерію, у будь-якому випадку, особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (див., mutatis mutandis, згадане вище Рішення у справі Де Куббера, серія A, № 86, с. 14, п. 26).
Це означає, що при з'ясуванні в справі питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція особи/обвинуваченого має важливе, але не вирішальне значення (див. Рішення у справі П'єрсака (Piersack) від 01.10.1982, серія А, № 53, с. 16, п. 31).
Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
За підсумками, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Зазначені у заяві про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 обставини фактично є оскарженням його процесуальних дій як судді і не можуть бути підставою для задоволення відводу.
Таким чином, обставин, передбачених чинним законодавством, які могли б бути підставами для відводу судді ОСОБА_5 , у заяві Енергетичної митниці Державної митної служби Українине наведено і судом не встановлено.
За відсутності об'єктивного та суб'єктивного критеріїв у твердженнях Енергетичної митниці Державної митної служби Українидля відводу судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду апеляційної скарги, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, ст. 75, 81 КПК України,
Заяву Енергетичної митниці Державної митної служби України про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2