03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 370/2550/23 Головуючий у суді першої інстанції -Білоцька Л.В.
Номер провадження № 22-ц/824/4923/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Білоцької Л.В., у селищі Макарів, у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання особистої приватної власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні подружжя,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання особистої приватної власності на майно, у якому просить: здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання за ним права приватної власності на:
- автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2019 року;
- автомобіль Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 07 листопада 2019 року;
- причіп КУПАВА 81326В, дата реєстрації транспортного засобу - 08 квітня 2021 року;
- причіп КНОТТ71Т, дата реєстрації транспортного засобу - 09 квітня 2021 року;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га;
- житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв. м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088. Судові витрати просив покласти на відповідача.
В обґрунтування позову вказував, що між ним та ОСОБА_5 (прізвище під час шлюбу з позивачем - ОСОБА_6 19 жовтня 2018 року був укладений шлюб, який рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у справі № 370/810/22 - розірвано. Зазначає, у межах цієї справи питання поділу майна не вирішувалось, згоди щодо його поділу на сьогоднішній день сторонами не досягнуто, а між сторонами і після розірвання шлюбу існує спір щодо майна у шлюбі.
Наголошує, що вказане спірне майно придбане ним за кошти, які належали йому особисто від продажу об'єктів нерухомого майна, які належали йому на праві власності та набуті ним в порядку спадкування за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір'ю - ОСОБА_7 .
До моменту одруження із відповідачкою у справі йому на праві особистої власності належало наступне нерухоме майно :
- гаражний бокс № НОМЕР_3 , розташований в Обслуговуючому кооперативі «КОСМОС - 66» по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 20 вересня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Зазначає, вказаний гаражний бокс ним продано ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу гаражного боксу від 22 жовтня 2018 року за вартістю 73 440, 00 гривень (п. 4 Договору).
- частина квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 20 вересня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Вказану квартиру він разом з іншими співвласниками продав ОСОБА_9 на підставі договору купівлі- продажу квартири від 02 листопада 2018 року, загальною вартістю 1 006 387, 00 гривень (п. 4 Договору).
- квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 29 липня 2019 приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Зазначає, вказана квартира ним була продана ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 серпня 2019 року за вартістю 1 081 143, 00 гривень (п. 2.1 Договору).
- квартира АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 09 липня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Наголошує, вказана квартира особисто ним продана ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2021 року за вартістю 3 267 822, 00 гривень (п. 3 Договору).
Звертає увагу суду, одразу після укладення шлюбу з відповідачкою 22 жовтня 2018 року він продав успадкований гаражний бокс № 70 та гроші від такого продажу витратив на утримання новоствореної сім'ї, зокрема на придбання відповідачці нового мобільного телефону для того, щоб остання могла активно вести свій аккаунт у соціальній мережі Instagram, оскільки відповідач хотіла стати блогером.
За грошові кошти від продажу успадкованих квартир у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 02 листопада 2018 року та 19 серпня 2019 року відповідно, фактично одразу ж придбав два автомобілі на сім'ю: автомобіль Volkswagen Transporter (придбано на наступний день після продажу квартири 20 серпня 2019 року) та автомобіль Mazda 3 (придбано 07 листопада 2019 року).
За грошові кошти від продажу 27 лютого 2021 року успадкованої квартири АДРЕСА_5 він фактично одразу - 03 березня 2021 року придбав земельну ділянку та житловий будинок.
Із залишку коштів від продажу успадкованої квартири АДРЕСА_6 , він 08 квітня 2021 року та 09 квітня 2021 року придбав причепи, оскільки відповідач хотіла вести бізнес у сфері громадського харчування, а саме продавати на транспортних засобах фаст-фуд у смт Макарів, наслідком чого 13 квітня 2021 року відповідач зареєструвалась фізичною особою підприємцем, тобто вже після набуття у власність спірного майна.
Позивач зазначає, що відповідач не мала і не має у власності нерухоме майно, окрім того яке було оформлено на неї у шлюбі з ним і придбане за його грошові кошти. Вказане, на його думку, свідчить про те, що відповідач не вкладала грошові кошти у придбання спірного майна.
Тож позивач вважає, що на вказане спірне майно не розповсюджується презумпція спільної сумісної власності подружжя. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Наголошує, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Відтак, позивач був вимушений звернутися до суду та просив вирішити спір у судовому порядку, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
У листопаді 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні подружжя, в якому просила суд:
- в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в сумі 229 161, 00 грн в рахунок припинення її права власності на 1/2 частку спільного майна;
- припинити право спільної власності на наступне майно: автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 ; причіп -марки КУПАВА, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; причіп-фургон - марки КНОТТ, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
В обґрунтування доводів зустрічної позовної заяви вказувала, щоза період спільного проживання (19 жовтня 2018 рік - 08 серпня 2022 рік) нею та позивачем за первісним позовом було придбано ряд рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності.
Зазначає, що за період шлюбу ними було набуто наступне майно:
- автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 (право власності зареєстровано за ОСОБА_1 );
- причіп - спеціалізований, марки КУПАВА, реєстраційний номер НОМЕР_4 (право власності зареєстровано за ОСОБА_1 );
- причіп-фургон, марка КНОТТ, реєстраційний номер НОМЕР_5 (право власності зареєстровано за ОСОБА_4 ).
На її думку, зазначене рухоме майно є спільною сумісною власністю її та позивача, оскільки придбане у період шлюбу, в інтересах сім'ї та за доходи, отримані у цей же період.
Посилаючись на те, що вказане спірне майно не можна поділити без втрати його цільового призначення, воно є неподільним, спільне володіння та користування ним є неможливим, тому вважає, що вона має право на одержання грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному сумісному майні подружжя в порядку його поділу.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання особистої приватної власності на майно - задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні подружжя - задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне майно: - автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2019 року; - автомобіль Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 07 листопада 2019 року; - причіп КУПАВА 81326В, дата реєстрації транспортного засобу - 08 квітня 2021 року; - причіп КНОТТ71Т, дата реєстрації транспортного засобу - 09 квітня 2021 року; - земельну ділянку з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га; - житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв. м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088.
Здійснено поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на наступне майно: - автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2019 року; - причіп КУПАВА 81326В, дата реєстрації транспортного засобу - 08 квітня 2021 року; - причіп КНОТТ71Т, дата реєстрації транспортного засобу - 09 квітня 2021 року; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га; 1/2 частину житлового будинку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв. м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088.
Припинено право спільної власності ОСОБА_4 на наступне майно: - автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2019 року; - причіп КУПАВА 81326В, дата реєстрації транспортного засобу - 08 квітня 2021 року; - причіп КНОТТ71Т, дата реєстрації транспортного засобу - 09 квітня 2021 року.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 229 161, 00 грн в рахунок припинення її права власності на 1/2 частку спільного майна, право спільної власності на яке припинено. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 710, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2 291,61 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити, позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що все спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки зазначає, таке майно є особистою приватною власністю апелянта, адже було придбано, хоча й у період шлюбу, проте за його особисті кошти.
Зазначає, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 509/1927/18, від 22 липня 2022 року у справі № 189/630/16-ц.
Наголошує, суд першої інстанції проігнорував усі докази апелянта, якими він доводив, що спірні об'єкти майна є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю. Висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_4 мала доходи від підприємницької діяльності та несла витрати, пов'язані з ремонтом та утриманням спірного будинку є помилковими та ґрунтуються на припущеннях, з огляду на наступне.
По-перше, витяг з ЄДР не підтверджує факт здійснення відповідачем за первісним позовом підприємницької діяльності та отримання доходу від неї. Наголошує, такий витяг не підтверджує, що остання мала дохід ні у період з 24 грудня 2013 року по 22 березня 2019 року, ні у період з 13 квітня 2021 року по 28 листопада 2022 року у сфері надання послуг мобільного харчування.
По-друге, ОСОБА_4 не надала до суду жодних доказів на підтвердження отримання нею прибутку від здійснення підприємницької діяльності, до дати укладення правочинів щодо придбання спірного майна. Разом з тим, повідомлення про державну реєстрацію потужності не свідчить про реальне здійснення підприємницької діяльністю останньою.
По-третє, згідно відповіді ГУ ДПС у Київській області від 02 листопада 2023 року увесь дохід ОСОБА_4 з 01 жовтня 2018 року по 30 червня 2021 року становив 338, 80 грн.
Таким чином, вважає очевидним, що жоден об'єкт спірного майна не міг бути придбаний за ці кошти, а підприємницької діяльності відповідач за первісним позовом не мала.
Представник апелянта вказує, як вбачається із виписок по рахунку ОСОБА_4 відсутні зарахування від здійснення підприємницької діяльності, зокрема на надання послуг у сфері харчування.
Щодо ведення сторінки відповідачем за первісним позовом в соцмережі «Instagram» звертає увагу суду, перша публікація на доставку їжі була опублікована 08 листопада 2021 року, усі закріплені історії та відгуки споживачів щодо замовлень починають відлік з листопада 2021 року, тобто послуги харчування почали надаватися лише з листопада 2021 року, уже після того як спірне майно було придбано.
Зазначає, суд в оскаржуваному рішенні не обґрунтував, яким чином перерахунок коштів ОСОБА_4 позивачу за первісним позовом 02 червня 2022 року та 09 червня 2022 року стало наслідком оплати нею послуг з вивезення твердих побутових відходів 18 травня 2021 року.
Належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 утримувала будинок матеріали справи не містять, крім того вказані обставини не є предметом спору, оскільки предметом доказування є сам факт набуття права власності на спірне майно та доходи за які воно було придбано.
У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказує, що спільна сумісна власність подружжя на земельну ділянку підтверджується здійсненням відповідачем за первісним позовом організаційних дій з купівлі спірного будинку та земельної ділянки у продавця ОСОБА_12 та підтверджується роздруківкою з «Viber», однак апелянт з таким твердженням не погоджується та зазначає, що цим займався ОСОБА_1 , факт чого підтвердив сам продавець у своїх поясненнях від 10 листопада 2023 року та заяві свідка від 26 вересня 2024 року.
Щодо наявності у нотаріально досвідченому договорі купівлі-продажу нерухомого майна його згоди, то вважає, сам факт надання такої згоди не надає спірному майну статусу спільного сумісного майна.
Зазначає, посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 не є релевантним цій справі, оскільки у вказаній постанові суд досліджував заяви згоди обох з подружжя на придбання майна обома з подружжя, тобто мав місце взаємний правочин.
10 квітня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_13 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що доводи апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_4 доходів не відповідає дійсності та спростовується виписками з її банківських рахунків.
Вказує, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право власності на частину спірного майна - два транспортних засоби зареєстровано на останню, дане свідчить про те, що такі автомобілі були придбані в інтересах сім'ї, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Звертає увагу суду, земельну ділянку з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га та спірний житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв. м., розташований на вищевказаній земельній ділянці було придбано відповідачкою за первісним позовом на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 03 березня 2021 року. У своїй заяві ОСОБА_1 надав згоду на купівлю зазначених вище об'єктів нерухомого майна та підтвердив, що вищевказаний правочин укладається в інтересах сім'ї.
Таким чином, стверджує, у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року дану справу було направлено до суду першої інстанції для ухвалення у справі додаткового рішення.
Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права приватної власності на автомобіль Mazda 3, легковий хетчбек-В, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1560 куб. см, VIN-код НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 07 листопада 2019 року - залишено без задоволення.
При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Герасименко М.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Ганенко Р.А. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2018 року (а.с. 18, том 1).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року вказаний шлюб було розірвано (а.с. 26-28, том 1).
За період перебування у шлюбі було придбане наступне майно:
Автомобіль Volkswagen Transporter, пасажирський - В, об'єм двигуна 2461, колір - білий, VIN-код НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2006, дата реєстрації транспортного засобу - 20.08.2019.
Автомобіль Mazda 3, легковий хетчбек-В, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1560 куб. см, VIN-код НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 07.11.2019.
Причіп КУПАВА 81326В, причіп-фургон легковий-В, 1997 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , дата реєстрації транспортного засобу - 08.04.2021.
Причіп КНОТТ71Т, причіп-фургон легковий-В, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_9 , дата реєстрації транспортного засобу - 09.04.2021.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га.
Житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088.
За інформацією Головного сервісного центру МВС від 25 липня 2022 року, за ОСОБА_14 зареєстровані на праві власності наступні транспортні засоби: причіп-фургон легковий-В, марка, модель КНОТТ 71Т, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_9 , дата реєстрації транспортного засобу - 09.04.2021; автомобіль Mazda 3, легковий хетчбек-В, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1560 куб. см, VIN-код НОМЕР_6 , дата реєстрації транспортного засобу - 07.11.2019. За ОСОБА_1 зареєстровані на праві власності наступні транспортні засоби: причіп-фургон легковий-В, марка, модель КУПАВА 81326В, 1997 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , дата реєстрації транспортного засобу - 08.04.2021; автомобіль Volkswagen Transporter, пасажирський - В, рік випуску - 2006, об'єм двигуна 2461, VIN-код НОМЕР_7 , дата реєстрації транспортного засобу - 20.08.2019 (а.с. 32, том 1).
Про вартість транспортних засобів позивачем ОСОБА_1 подано протокол огляду інтернет ресурсів від 03 серпня 2022 року (а.с. 34-41, том 1).
03 березня 2021 року ОСОБА_14 придбано земельну ділянку площею 0.071 га, кадастровий номер 3222755103:00:016:0088 за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на ній житловий будинок загальною площею 293,0 кв.м. (а.с. 42-47, том 1).
Право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_14 (а.с. 48-53, том 1).
Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було подано докази щодо належності йому майна до укладення шлюбу:
- гаражного боксу № НОМЕР_3 , розташованого в Обслуговуючому кооперативі «КОСМОС - 66» по проспекту Лобановського Валерія, 8-а в м. Києві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 20 вересня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Вказаний гаражний бокс позивачем продано ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу гаражного боксу від 22 жовтня 2018 року за вартістю 73 440, 00 гривень (п. 4 Договору) (а.с. 54-57, том 1);
- частини квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 20 вересня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Вказану квартиру позивачем разом з іншими співвласниками продано ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 листопада 2018 року за загальною вартістю 1 006 387, 00 гривень (п. 4 Договору) (а.с. 58-61, том 1);
- квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 29 липня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Вказана квартира позивачем продана ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 серпня 2019 року за вартістю 1 081 143, 00 гривень (п. 2.1 Договору) (а.с. 62-65, том 1);
- квартири АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 09 липня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Єременко О.О. Вказана квартира особисто позивачем продана ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2021 року за вартістю 3 267 822, 00 гривень (п. З Договору) (а.с. 66-67, том 1).
04 серпня 2022 року та 25 вересня 2023 року адвокатом Герасименком М.В. були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , в яких вони вказали, що спірне майно було придбано ОСОБА_1 за грошові кошти, отримані ним від продажу успадкованого ним майна (а.с. 73-79, том 1).
19 липня 2022 року адвокат Герасименко М.В. звертався до Макарівської ДПІ ГУ ДПС у Київській області та ГУ ДПС у Київській області з адвокатським запитом про надання інформації про доходи за період з 01 жовтня 2018 року по 31 квітня 2021 року ОСОБА_14 , з метою визначення та підтвердження фінансової спроможності для придбання майна подружжя (а.с. 80-81, том 1).
25 липня 2022 року та 03 серпня 2022 року надано відповіді, в яких зазначено про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації (а.с. 84-89, том 1).
З відзиву відповідача ОСОБА_4 та доданих до нього доказів, судом першої інстанції встановлено наступне.
Починаючи з 2022 року відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суттєво погіршилася. Відповідачка систематично зазнавала сімейного насилля з боку позивача, що підтверджується постановою Макарівського районного суду Київської області від 09 червня 2022 року у справі №370/593/22 (а.с. 109, том 1) та вироком Макарівського районного суду Київської області від 11 липня 2022 року у кримінальній справі №370/843/22 (а.с. 110, том 1).
Спірний житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , придбано відповідачкою ОСОБА_17 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, укладеного 03 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №136.
За змістом зазначеного договору покупцем майна є саме відповідачка ОСОБА_14 . Право власності на земельну ділянку та житловий будинок зареєстровано за нею в цілому.
Зі змісту п. 2.1 договору вбачається, що саме відповідачка, як покупець, розрахувалась з продавцем за придбане майно.
Також зі змісту п. 5.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком від 03 березня 2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 знав про факт укладання цього договору.
У своїй заяві від 03 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 надав згоду на купівлю своєю дружиною, ОСОБА_14 , зазначеної земельної ділянки та житлового будинку за ціною та на умовах за її розсудом. У вказаній заяві він також підтвердив, що вищезазначений правочин укладається в інтересах сім'ї. Справжність підпису позивача на заяві від 03 березня 2021 року засвідчено приватним нотаріусом Корнієвською Н.В., яка також того ж дня посвідчила і договір купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки (а.с. 116, том 1).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 від 23 березня 2023 року після реєстрації шлюбу 23 березня 2023 року ОСОБА_14 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 118, том 1).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на запит від 24 жовтня 2023 року за кодом 261459437442 вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 займалася підприємницькою діяльністю у період 24 грудня 2013 року - 22 березня 2019 року, 13 квітня 2021 року - 28 листопада 2022 року у сфері надання послуг мобільного харчування (а.с. 120-124, том 1).
07 листопада 2023 року на виконання ухвали суду від 11 жовтня 2023 року від ГУ ДПС у Київській області надійшла інформація про доходи ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_11 ) за період з 01 жовтня 2018 року по 31 квітня 2021 року, з якої встановлено, що у 4 кварталі 2020 року їй нараховано 37,17 грн, у І кварталі 2021 року - 301,13 грн (а.с. 128-130, том 1).
На підтвердження факту реального ведення господарської діяльності ОСОБА_4 подано копію повідомлення про державну реєстрацію потужності, наданого Макарівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 19 травня 2021 року № Вих-10-2/.2.24/330/21 (а.с. 173-174, том 1).
02 червня 2022 року та 09 червня 2022 року відповідачка ОСОБА_4 перерахувала на картковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 4100, 00 грн та 1600,00 грн відповідно для оплати витрат, пов'язаних з утриманням будинку (а.с. 176, том 1).
Відповідачка уклала договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів із ТОВ «ЕКОСЕРІВС ГРУП» та оплачувала такі послуги, що підтверджується копією договору №МК 2451 від 18 травня 2021 року та квитанцією про оплату послуг на суму 357,60 грн (а.с. 177-179, том 1).
Також як зазначила ОСОБА_4 , починаючи з квітня 2023 року вона не може потрапити до спірного будинку, оскільки відповідач за зустрічним позовом самовільно змінив ключі до воріт та хвіртки. Зазначені обставини підтверджуються текстовими повідомленнями, якими сторони обмінювалися у квітні 2023 року (а.с. 175, том 1).
ОСОБА_3 також заперечує проти доводів ОСОБА_1 щодо того, що виключно він особисто займався організаційними питаннями, які передували укладанню договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Вона особисто вела перемовини з продавцем цього майна, гром. ОСОБА_12 , що підтверджується електронним листуванням між відповідачкою та ОСОБА_12 у месенджері Viber. Зокрема, саме відповідачка домовлялася з ОСОБА_12 про огляд будинку, узгоджувала питання замовлення та оплати послуг з оцінки будинку та земельної ділянки, яка необхідна для укладання договору купівлі-продажу, вартість ремонту системи опалення тощо. (а.с. 180-185, том 1).
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірний житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , придбано відповідачкою ОСОБА_17 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, укладеного 03 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №136.
Суд першої інстанції погодився із доводами відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 про те, що факт передачі саме позивачем коштів продавцю при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, не зумовлює виникнення у позивача права особистої власності на придбане нерухоме майно. На час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки позивач та відповідачка перебували у шлюбі та проживали однією сім'єю, мали намір придбати житло для своєї сім'ї, а тому не має нічого суперечливого в тому, що відповідачка довірила позивачу передати кошти продавцю в рахунок оплати за договором.
Твердження позивача про те, що він підписав заяву від 03 березня 2021 року лише для укладання правочину і така заява не є його згодою на набуття майна у спільну сумісну власність, суперечить змісту цієї заяви. Посилання позивача на фіктивність шлюбу з відповідачкою та відсутністю сімейних відносин між ними є необґрунтованими. В порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем та його представником не надано.
З метою отримання доказів на підтвердження факту ведення підприємницької діяльності відповідачка отримала довідку АТ «КБ ПРИВАТБАНК» від 04 грудня 2023 року № GD80QD6RS7N1IKH4, яка містить інформацію про операції із зарахування коштів на її картковий рахунок ( НОМЕР_12 ) за період 01 січня 2014 року - 01липня 2022 року (а.с. 36-78, том 2).
Зі змісту довідки вбачається, що у період 01 січня 2014 року - 01 липня 2022 року на рахунок відповідачки систематично надходили грошові надходження від різних громадян. У той час відповідачка здійснювала підприємницьку діяльність з доставки готової їжі шаурма, хот-дог, картопля «фрі», курячі крильця, напої тощо). Ці обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додано до відзиву, а також інформацією з облікового запису соціальної мережі Instagram, який доступний за посиланням: https://instagram.com/good food.mk?igshid=NGVhN2UN2NjQ0Yg== (а.с. 88-89, том 2).
Зокрема, у вказаному обліковому записі опубліковані фото з інформацією про асортимент та вартість товарів, графік роботи та місцезнаходження точки продажу, відгуки клієнтів (перший з яких датований 09 листопада 2021 року) тощо. Сам обліковий запис створено відповідачкою в січні 2021 року.
Тож, наведені докази спростовують доводи позивача про те, що за час шлюбу відповідачка без поважних причин не отримувала доходу та, що він повністю її утримував.
Окрім того відповідачка також отримала дублікати квитанцій за період з 10 лютого 2021 року -13 червня 2022 року, з яких вбачається, що вона перераховувала грошові кошти на картковий рахунок позивача, ОСОБА_1 (а.с. 79-87, том 2).
25 квітня 2024 року на виконання ухвали суду від 11 квітня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» надало виписку (-и) по рахунку (-ах) ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , за період з 19 жовтня 2018 року по 09 квітня 2021 року включно (а.с. 128-140, том 2).
Позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх посилань щодо отримання прибутків, подав виписки ПрАТ «Приватбанк» за рахунками № НОМЕР_13 за період з 10 жовтня 2018 року - 22 серпня 2022 року надходження на суму 950 927,05 грн, та № НОМЕР_14 за період з 10 жовтня 2018 року - 22 серпня 2022 року надходження на суму 540 767,80 грн (а.с. 182-224, том 2).
З письмової заяви свідка ОСОБА_12 від 26 вересня 2024 року вбачається, що останній підтвердив факт продажу ним житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Перемовини щодо укладання договору він вів з ОСОБА_1 , юридично договір було оформлено на його дружину. Передача коштів відбулася у нотаріуса, гроші передав ОСОБА_1 (а.с. 181, том 2).
За змістом зазначеного договору покупцем майна є саме відповідачка ОСОБА_14 . Право власності на земельну ділянку та житловий будинок зареєстровано за нею в цілому.
Зі змісту п. 2.1 договору вбачається, що саме відповідачка, як покупець, розрахувалась з продавцем за придбане майно.
Також зі змісту п. 5.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком від 03 березня 2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 знав про факт укладання цього договору.
У своїй заяві від 03 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 надав згоду на купівлю своєю дружиною, ОСОБА_14 , зазначеного вище житлового будинку за ціною та на умовах за її розсудом. У вказаній заяві він також підтвердив, що вищезазначений правочин укладається в інтересах сім'ї.
Справжність підпису позивача на заяві від 03 березня 2021 року засвідчено приватним нотаріусом Корнієвською Н.В., яка також того ж дня посвідчила і договір купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки.
Наявні в матеріалах даної справи докази свідчать про те, що позивачу було відомо про факт придбання відповідачкою спірного нерухомого майна на своє ім'я, він не заперечував проти укладення такого правочину та визнав факт його укладання в інтересах сім'ї, зробивши відповідну заяву, справжність підпису позивача на якій засвідчено нотаріально.
А тому наведена ним у позовній заяві позиція про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка придбані виключно за його особисті кошти та є його особистою власністю, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо поділу транспортних засобів, суд першої інстанції зазначив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що два транспортні засоби (автомобіль легковий хетчбек-В, марки Mazda 3 та причіп-фургон легковий-В, марка КНОТТ, модель 71Т) зареєстровані на праві власності на ОСОБА_4 , а інші транспортні засоби (причіп - спеціалізований, пр-фургон, марки Купава, та автомобіль Volkswagen Transporter) - за ОСОБА_1 .
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №462/518/18 факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.
При цьому, саме позивач зобов'язаний надати суду докази на спростування презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя, яка поширюється також і на транспортні засоби, які є предметом спору у даній справі.
Сам факт реєстрації права власності на два транспортні засоби за відповідачкою ОСОБА_4 вже свідчить про те, що такі автомобілі придбавалися в інтересах сім'ї, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Щодо інших транспортних засобів, які зареєстровані за позивачем ОСОБА_1 , то як зазначено у позовній заяві, вказане майно було придбано «...на сім'ю» та з метою використання відповідачкою у підприємницькій діяльності.
А тому наведені обставини також свідчать про те, що причіп - спеціалізований, пр-фургон, марки Купава, та автомобіль Volkswagen Transporter, які хоч і зареєстровані на ім'я позивача, однак були придбані ним в інтересах сім'ї.
Мета придбання спірного майна в інтересах сім'ї також підтверджується і письмовими поясненнями гром. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Таким чином, позивач не надавав жодних доказів на підтвердження того, що спірні автомобілі було придбано за його особисті кошти і є його особистою власністю.
А тому з врахуванням положень ст. ст. 61, 63, 70 СК України зазначені транспортні засоби є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, причому частки позивача та відповідачки у вказаному майні є рівними.
Відповідно до ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
В той же час позивачем не надано доказів того, яка саме частина його особистих коштів була використана при придбанні ним двох транспортних засобів, які зареєстровані на його ім'я.
А тому з огляду на положення ст. ст. 61, 63, 70 СК України зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, причому частки позивача та відповідачки у вказаному майні є рівними.
Відповідачка також заперечувала той факт, що позивач утримував її за власний кошт. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у справі №370/810/22, на яке посилається позивач, факт утримання не встановлено.
Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих сторонами доказів на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.
Також, щодо зустрічного позову ОСОБА_4 суд зазначає також наступне.
Згідно висновків про вартість об'єкта оцінки від 23 жовтня 2023 року загальна ринкова вартість транспортних засобів становить 458 322 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч триста двадцять дві) гривні 00 копійок, в тому числі:
ринкова вартість автомобіля Volkswagen Transporter, пасажирський - В, об'єм двигуна 2461, колір - білий, VIN-код НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2006, становить 239 520 (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок;
ринкова вартість причіпу КУПАВА 81326В, причіп-фургон легковий-В, 1997 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , становить 91460 (дев'яносто одна тисяча чотириста шістдесят) гривень копійок;
ринкова вартість причіпу КНОТТ71Т, причіп-фургон легковий-В, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_9 , становить 127342 (сто двадцять сім тисяч триста сорок дві) гривні копійок (а.с. 213-254 том 1, а.с. 1-19 том 2).
Оскільки частки у зазначеному спільному сумісному майні є рівними, вартість частки ОСОБА_4 становить 229161 (двісті двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят одна) гривня 00 копійок.
Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так із матеріалів справи вбачається, що позивач у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_19 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2018 року по 08 вересня 2022 року (а.с. 18, 26-28, том 1).
За період перебування у шлюбі було вище вказаними особами як подружжя було наступне майно:
- 20 серпня 2019 року - автомобіль Volkswagen Transporter, пасажирський - В, об'єм двигуна 2461, колір - білий, VIN-код НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2006, який був зареєстрований на позивача у справі ОСОБА_1 дата реєстрації транспортного засобу - 20.08.2019 (а.с. 32 т.1);
- 07 листопада 2019 року автомобіль Mazda 3, легковий хетчбек-В, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1560 куб. см, VIN-код НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 , який був зареєстрований на відповідача у справі ОСОБА_14 дата реєстрації транспортного засобу - 07.11.2019 (а.с.31 т.1);
- 03 березня 2021 року - Житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв.м., та земельна ділянка з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га на якій він розташований, зареєстровані на відповідачку у справі ОСОБА_14 (а.с. 42-53 т.1) ;
- 08 квітня 2021 року причіп КУПАВА 81326В, причіп-фургон легковий-В, 1997 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , який зареєстрований на позивача у справі ОСОБА_1 дата реєстрації транспортного засобу - 08.04.2021 (а.с.32 т.1) ;
- 09 квітня 2021 року причіп КНОТТ71Т, причіп-фургон легковий-В, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_9 , який зареєстрований на ОСОБА_14 дата реєстрації транспортного засобу - 09.04.2021 (а.с.31 т.1).
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом просив суд визнати за ним право особистою приватної власності на все вище вказане майно, яке хоч і було придбано в період перебування його в шлюбі із відповідачкою, однак, яке було придбано за його особисті кошти відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір фактично погодився із доводами відповідачки про те, що все вище вказане майно загальною вартістю 2896341,85 грн було придбано сторонами як подружжя в період шлюбу за спільні кошти подружжя та є їх спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим посилаючись на норми ст. 70, 71 СК України суд поділив вказане майно виходячи із принципі рівності сторін.
Однак здійснюючи поділ транспортних засобів суд першої інстанції не мотивував не можливості поділу вказаних речей в натурі, оскільки предметом спору між сторонами є два автомобілі - Volkswagen Transporter та Mazda 3, а також два причепи : Причіп КУПАВА 81326В та причіп КНОТТ71Т .
При цьому, виділяючи обидва причепи позивачу суд належним чином не мотивував вказаний поділ. Погоджуючись із доводами відповідачки, серед яких вона стверджувала, що вказані причепи придбавалися саме для здійснення нею підприємницької діяльності, суд дані причепи виділив позивачу та стягнув із нього вартість даних транспортних засобів на користь відповідачки.
Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір в частині колісних транспортних засобів в резолютивній частині рішення визнав спільним сумісним майном подружжя: автомобіль Volkswagen Transporter, Автомобіль Mazda 3, причіп КУПАВА 81326В, причіп-фургон причіп КНОТТ71Т. Однак, визначаючи вартість вказаного майна взяв до уваги лише вартість трьох КТЗ не врахувавши вартість автомобіля Mazda 3.
Не усунув суд вказаний недолік і після направлення апеляційним судом справи для ухвалення додаткового рішення, лише констатувавши, що даний автомобіль і так зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_14 , чим фактично збільшив частку відповідачки на вартість вказаного автомобіля, проігнорувавши докази подані позивачем.
Зазначені обставини свідчать про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального законодавства не відповідає принципу справедливості та змагальності, диспозитивності, тому воно не може бути залишене без змін та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи вказаний спір по суті заявлених сторонами позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги та вимог, викладених в позовній та зустрічній позовній заявах, виходить з наступних міркувань.
Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони фактично перебували у шлюбних відносинах протягом трьох років і десяти місяців з 19 жовтня 2018 року по 08 вересня 2022 року (а.с. 18, 26-28, том 1).
За вище вказаний період перебування у шлюбі сторонами були набуто у власність вищевказане спірне майно : два автомобілі : Volkswagen Transporter, рік випуску - 2006, Mazda 3, 2006 року випуску, два причепи : причіп КУПАВА 81326В, причіп-фургон легковий-В, 1997 року випуску, причіп КНОТТ71Т, 2009 року випуску, а також нерухоме майно : житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв.м., та земельна ділянка з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га на якій він розташований, зареєстровані на відповідачку у справі ОСОБА_14 (а.с. 42-53, т.1). Загальної оцінкою за твердженням позивача - 2896341,95 грн.
При цьому, також судом встановлено і сторонами не заперечується, що за вказаний період позивач , будучи власником, відчужив нерухоме майно власником та співвласником якого він був.
Зокрема, гаражний бокс № НОМЕР_3 , розташований в Обслуговуючому кооперативі «КОСМОС - 66» по АДРЕСА_2 та квартир: АДРЕСА_4 , частини квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_5 , право власності на які він набув в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_7 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується із викладеними в ній доводами щодо того, що все спірне майно, яке було придбано в період перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_14 було набуто саме за його особисті кошти, отримані він продажу належного йому спадкового майна.
Доходячи вказаного висновку суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини.
Так із наданих позивачем письмових доказів ( договорів купівлі продажу нерухомого майна та довідки №31/609АЗ-3940-2022 від 25 липня 2022 року із Головного сервісного центру МВС) вбачається, що майже у всіх випадках правочини щодо придбання майна подружжям укладалося після відчуження позивачем належного йому нерухомого майна.
На підтвердження вище вказаних вимог, позивачем до суду було подано копії нотаріально посвідчених договорів купівлі продажу гаражного боксу № НОМЕР_3 , розташованого в Обслуговуючому кооперативі «КОСМОС - 66» по проспекту Лобановського Валерія, 8-а в м. Києві та квартир: АДРЕСА_4 , частини квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_5 , право власності на які він набув в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_7 .
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_4 позивачем у справі ОСОБА_1 була продана ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 серпня 2019 року за вартістю 1 081 143, 00 гривень (п. 2.1 Договору) (а.с. 62-65, том 1).
Одразу після цього 20 серпня та 07 листопада 2019 року сторонами за вказаної справи були придбані два автомобіля: Volkswagen Transporter, пасажирський - В, об'єм двигуна 2461, колір - білий, VIN-код НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2006, який був зареєстрований на позивача у справі ОСОБА_1 дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2019 року та автомобіль Mazda 3, легковий хетчбек-В, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1560 куб. см, VIN-код НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 , який був зареєстрований на відповідача у справі ОСОБА_14 дата реєстрації транспортного засобу - 07 листопада 2019 року.
27 лютого 2021 року позивачем у справі ОСОБА_1 як одноосібним власником квартири АДРЕСА_5 було продана ОСОБА_11 вище вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2021 року, вартістю 3 267 822, 00 гривень (п. З Договору) (а.с. 66-67, том 1).
Одразу після цього подружжям ОСОБА_20 та ОСОБА_1 приймається рішення про придбання у власність житлового будинку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв.м., та земельної ділянки з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га, на якій він розташований, і 03 березня 2021 року (фактично через 3 дні) у ОСОБА_12 купуються вище вказані об'єкти нерухомості за ціною 2318190 грн та здійснюється реєстрація їх на відповідачку у справі ОСОБА_14 (а.с. 42-53, т.1)
В подальшому, 08 квітня та 09 квітня 2021 року сторонам у справі придбавається два причепа: причіп КУПАВА 81326В, причіп-фургон легковий-В, 1997 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , який реєструється за ОСОБА_1 дата реєстрації транспортного засобу - 08.04.2021 та причіп КНОТТ71Т, причіп-фургон легковий-В, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_9 , який реєструється за відповідачкою у справі ОСОБА_14 , дата реєстрації транспортного засобу - 09.04.2021 ( а.с.31, 32, т.1).
Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16 зазначено, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 липня 2022 року у справі № 189/630/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 509/1927/18. від 16 грудня 2020 року у справі № 278/1683/17-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 645/5462/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 214/1520/15-ц та від 14.09.2023 у справі № 278/3095/21.
Аналогічно Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі №703/2284/19 дійшов висновку, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна.
Для того, щоб визначити джерело придбання майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них (постанова Великої Палати Верховного Суду' від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14- 22цс20).
Верховний Суд у справі № 509/1927/18 досліджував аналогічні правові відносини, що і у вказаній справі. У своїй постанові від 14 липня 2021 року Верховний Суд залишив у силі рішення апеляційного суду, яким відмовлено у поділі спільної сумісної власності майна подружжя, пославшись на той факт, що спірні об'єкти не є спільною сумісною власністю подружжя, а придбано одним із подружжя під час шлюбу, але за особисті кошти від продажу власного майна:
«Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, яке є особистою приватною власністю одного із подружжя, у придбанні (набутті) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім, спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю. Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин та досліджених доказів про те, що спірна квартира АДРЕСАД придбана за особисті кошти ОСОБАЗ , які він отримав від продажу квартири АДРЕСАД , частка якої йому належала на праві власності до шлюбу з позивачем.»
Аналогічно і у справі № 214/1520/15-ц, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2018 року вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірне майно є особистою власністю особи, оскільки придбано за особисті кошти особи від продажу майна, яке належало на праві особистої власності:
«Судами встановлено, відповідач придбав оспорювану квартиру за особисті кошти, які отримані ним від продажу власного нерухомого майна, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 30 вересня 2004 року, за умовами якого відповідач відчужив належну йому на праві приватної власності квартиру на суму 30785,00 грн. Вказана грошова сума майже вдвічі перевищує вартість придбаної відповідачем оспорюваної квартири. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорювана квартира є особистою власністю відповідача, оскільки придбана ним за особисті кошти.»
Оскільки жодних доказів, на виконання статті 60 СК України ОСОБА_4 не надано, у тому числі матеріали справи не містять доказів участі ОСОБА_4 коштами та працею у набутті спірного майна, вона не є застосовною поряд із ст. 57 СК України.
Так, даючи оцінку доводам відповідачки щодо її участі у придбанні вказаного майна шляхом надання коштів від підприємницької діяльності колегія суддів враховує наступне.
Суд першої інстанції вирішуючи вказаний спір та ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновків, що ОСОБА_4 мала доходи від здійснення підприємницької діяльності та несла витрати на проведення ремонтних робіт та утримання спірного будинку, зокрема сплати комунальних послуг. Грошові кошти на сплату комунальних послуг ОСОБА_4 перераховувала ОСОБА_1 .
Однак вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а висновок суду є помилковим та ґрунтується на припущеннях.
Зокрема посилання суду першої інстанції на ведення відповідачкою підприємницької діяльності та отримання від цього доходів із на: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на запит від 24 жовтня 2023 року за кодом 261459437442, відповідно до якого ОСОБА_4 займалась підприємницькою діяльністю у період з 24 грудня 2013 року - 22 березня 2019 року, з 13 квітня 2021 року - 28 листопада 2022 року у сфері наданні послуг мобільного харчування (а.с. 120-124, том 1); відповідь Головного управління ДПС у Київській області від 02 листопада 2023 року про те, що доходи ОСОБА_4 за період шлюбу, тобто з 01 жовтня 2018 року по 31 квітня 2021 року становили 338,30 грн (а.с. 128-130, том 1); дублікатів квитанцій за період з 10 лютого 2021 року -13 червня 2022 року, що ОСОБА_4 перераховувала грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 (а.с. 79-87, том 2); витяги із банківського карткового рахунку ОСОБА_4 наданий АТ «КБ ПРИВАТБАНК» від 04 грудня 2023 року № GD80QD6RS7N1IKY4, яка містить інформацію про операції із зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_4 ( НОМЕР_15 ) за період з 01 січня 2014 року - 01 липня 2022 року (а.с. 36-78 том 2); інформації з облікового запису соціальної мережі Instagram, який доступний за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 88-89, том 2) колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим, оскільки сам по собі витяг з ЄДР не підтверджує факт здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності та отримання доходу від неї.
Даний витяг не є належним доказом того, що ОСОБА_4 мала дохід ані у період з 24 грудня 2013 року - 22 березня 2019 року, ані у період з 13 квітня 2021 року - 28 листопада 2022 року у сфері наданні послуг мобільного харчування.
Це документ має декларативний характер, який підтверджує у державному реєстрі статус фізичної особи-підприємця, а також створює у такої особи права та обов'язки фізичної особи-підприємця (подача фінансової звітності, сплату податків, зборів та ЄСВ як ФОП), але не підтверджує здійснення фактичної підприємницької діяльності та отримання доходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Натомість надані ОСОБА_4 докази вказують на поширене в Україні за останні роки явище під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - це фізична особа-підприємець, яка не отримує доходу та не припинила свою реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до норми ст. 42 Господарського кодексу України, на яку посилається суд, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі: вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
ОСОБА_4 не надала суду докази: (1) прибутку від її підприємницької діяльності; (2) подачі фінансової звітності та сплати податків та зборів від отриманого прибутку від підприємницької діяльності.
У своїх заперечення ОСОБА_4 додатково акцентувала увагу, що в усному порядку звернулась до своїх постачальників продукції та до банку на підтвердження факту отримання нею доходів від ведення господарської діяльності та надасть ці докази до суду. Але такі докази суду не були надані ОСОБА_4 протягом розгляду справи, що додатково свідчить про те, що реальної підприємницької діяльності не було.
Не є належним доказом отримання відповідачкою прибутку від підприємницької діяльності і повідомлення про державну реєстрацію потужності, наданого Макарівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 19.05.2021 №Вих-10-2/.2.24/330/21. Дане повідомлення не свідчить про реальне здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_4 , на якому акцентує увагу ОСОБА_4 та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до п. 2.1 розділу II Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.02.2016 № 39 для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу компетентного органу за адресою потужності заяву в паперовій формі згідно з додатком до цього Порядку, в разі подання заяви в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) така заява формується в довільній формі, придатній для сприйняти її змісту, відповідно до відомостей, передбачених для цієї заяви.
Таким чином, до Держпродспоживслужби заявником подається лише заява з інформацію про те, чим заявник планує займатись у майбутньому та реквізити заявника, а не обсяг об'єктів задіяних заявником у роботі з підприємницької діяльності.
За п. 3.3 розділу III цього ж Порядку оператор ринку відповідальний за достовірність інформації, вказаної ним у заяві про державну реєстрацію потужності.Таким чином, Держпродспоживслужба не перевіряє інформацію, яку подає заявник у заяві про реєстрацію потужностей та не перевіряє факт здійснення заявником підприємницької діяльності у сфері наданні послуг мобільного харчування.
Крім того, колегія суддів враховує, що вказані обставини щодо ведення підприємницької діяльності ОСОБА_4 з'явилась вже після придбання спірних об'єктів рухомого та нерухомого майна, яке є предметом судового спору.
Факт не здійснення фактичної підприємницької діяльності відповідачем на момент придбання предметів судового спору підтверджується також листом № 17380/5/10-36-12-03-09 від 02 листопада 2023 року ГУ ДПС у Київській області повідомило, що: у четвертому кварталі 2018 року ОСОБА_4 доходів не мала; у 2019 році ОСОБА_4 доходів не мала; з 1 по 3 квартал 2020 року ОСОБА_4 доходів не мала; у четвертому кварталі 2020 року ОСОБА_4 отримала дохід 37,17 грн, що не є ані заробітною платною, ані доходом від здійснення підприємницької діяльності за ознакою доходу «127»; у першому кварталі 2021 року ОСОБА_4 отримала дохід 301,13 грн, що не є ані заробітною платною, ані доходом від здійснення підприємницької діяльності за ознакою доходу «127»; у другому кварталі 2021 року ОСОБА_4 доходів не мала.
Таким чином, увесь дохід ОСОБА_4 з 01 жовтня 2018 року по 30 червня 2021 року становив 338, 30 грн, що і це суд врахував як її дохід.
Не підтверджується факт отримання прибутку відповідачкою до моменту набуття у власність спірного майна і наданими виписками по банківського картковому рахунку ОСОБА_21 .
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 підтвердили, що придбання нерухомого майна було здійснено за кошти від продажу ОСОБА_1 власного успадкованого від батьків майна, що їм, також казала і ОСОБА_4 . Остання свого майна не мала, не працювала.
Колегія суддів вважає, що позивач у справі, звертаючись до суду належними та допустимими доказами довів, що все оспорюване у справі майно, яке хоч і було придбано сторонами у вказаній справі під час перебування у шлюбі, однак вказане майно було набуто на особисті кошти ОСОБА_1 .
Посилання представника відповідачки на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та врахування судом першої інстанції правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 колегія суддів вважає безпідставним.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 касаційний суд виклав правовий висновок за фактичних обставин справи, коли суди встановили, що згідно пункту 14 договору купівлі-продажу квартири, дружина покупця надала свою згоду на придбання. Зі змісту наведеної заяви суди встановили, що дружина, відповідно до статті 369 ЦК України, надала згоду своєму чоловікові на купівлю за ціну та на умовах на його власний розсуд квартири, яка буде спільною сумісною власністю подружжя, оскільки купується чоловіком під час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя.
Колегія суддів вважає дане посилання на вказану постанову суду необґрунтованим, оскільки у справі, яка переглядається встановлено, що спірне майно купувалося хоч і під час перебування у шлюбі подружжям, однак за особисті кошти позивача у справі і дані обставини відповідачкою не спростовані.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права та висновки суду не відповідають наданим суду сторонами доказів, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі у розмірі 13420 грн ( а.с.1, т.1) та подаючи апеляційну скаргу сплатив судовий збір у розмірі 23567,41 грн (а.с. 119, т.3), а всього 36987,41 грн, тому вказані витрати повинні бути йому компенсовані за рахунок відповідача ОСОБА_3 у справі.
Керуючись ст. 57 СК України, ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року скасувати, та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання особистої приватної власності на майно задовольнити частково.
Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на:
- житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686655232227), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 293 кв.м., та земельну ділянку з кадастровим номером 3222755103:00:016:0088 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 686637232000), площею 0.071 га на якій він розташований;
- автомобіль Volkswagen Transporter, пасажирський - В, об'єм двигуна 2461, колір - білий, VIN-код НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2006, дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2019 року;
- автомобіль Mazda 3, легковий хетчбек-В, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1560 куб. см, VIN- код НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 07 листопада 2019 року ;
- причіп КУПАВА 81326 В, причіп-фургон легковий-В, 1997 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 дата реєстрації транспортного засобу - 08 квітня 2021 року;
- причіп КНОТТ71Т, причіп-фургон легковий-В, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_16 , дата реєстрації транспортного засобу - 09 квітня 2021 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні подружжя відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі - сплати судового збору при подачі у розмірі 36987,41 грн.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_17 ;
ОСОБА_3 : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_11 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2025 року .
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв