Унікальний номер справи № 381/2752/25 Головуючий у суді першої інстанції - Анапріюк С.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13709/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
26 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2025 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
встановив:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини із ОСОБА_2 .
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2025 року у видачі судового наказу відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заява подана до суду з порушеннями вимог статті п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, а саме - довідка щодо фактичного місця проживання дитини не містить обов'язкового реквізиту - дати її видачі.
Не погоджуючись із ухвалою суду, заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що відмова у видачі судового наказу є необґрунтованою, оскільки вимоги заявлено відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. При цьому, посилання суду на те, що довідка вуличного комітету не містить дати її видачі є формальним та свідчить про упереджене ставлення суду до учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до суду у встановлений строк не надходив.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви про видачу наказу та доданих до неї документів неможливо і з'ясувати наявність у заявниці правових підстав для звернення до суду з такою заявою.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з вимогами ст. 160 ЦПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як визначено у п. 4 ч. 3 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Аналогічну норму містить ч. 5 ст. 183 СК України .
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Із матеріалів справи встановлено, що на підтвердження проживання дитини з нею заявник надала до суду довідку видану Головою вуличного комітету Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстрована та проживає її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Водночас, вказана довідка не містить дати її видачі. У довідці також відсутня будь-яка інформація щодо періоду часу, для якого актуальна зазначена у довідці інформація.
Вказана обставина позбавляє суд можливості встановити актуальність зазначених у цій довідці відомостей станом на день звернення заявниці до суду із заявою та, відповідно, позбавляє суд можливості з'ясувати наявність у заявниці правових підстав для звернення до суду з такою заявою, а саме - достеменно встановити факт, що дитина проживає разом із заявницею.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява подана до суду з порушеннями вимог статті п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних доказів на підтвердження факту проживання дитини із заявницею на час звернення із заявою про видачу судового наказу заявниця суду не надала. Отже, підстави, за наявності яких суд може видати судовий наказ про стягнення аліментів, відсутні.
Колегія суддів також зауважує, що відмова у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 з визначених судом першої інстанції підстав не порушує її право на доступ до правосуддя, оскільки, в силу вимог ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Крім цього, вона вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Враховуючи зазначене, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції дотримано норми процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома