25 вересня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/13339/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Шкоріної О. І., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Омельченка Євгена Володимировича, в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Кордюкової Ж. І.
від 21 травня 2025 року
у цивільній справі № 752/22552/24 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 35 226,75 грн, та яка складається з наступного: 29 999,11 грн - заборгованість за кредитом, 5 227,64 грн - заборгованість за відсотками.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Омельченко Є. В., в інтересах АТ «Акцент-Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підпису позичальника на Тарифах та Умовах і Правилах надання банківських послуг. Банк вважає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами та зобов'язалася регулярно знайомитись зі змінами, викладеними на сайті Банку. Крім того, на переконання Банку, оскільки боржник користувалася кредитними коштами, вона ознайомилась та погодилась з Умовами і Правилами, адже даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ. Таким чином, фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів є доказом виконання вимог. При цьому апелянт посилається на ч. 1 ст. 641, ч. 1 ст. 642 (про оферту та акцепт) та ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Апелянт не погоджується із відмовою у стягненні процентів, вважаючи, що навіть якщо позичальник не підписав Тарифи та Умови і Правила, факт отримання та користування кредитними коштами означає згоду з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України), і зобов'язує сплачувати процентну ставку, що передбачено згідно зі ст. 1054 ч. 1 та ст. 1048 ч. 1 ЦК України
Апелянт зазначає, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 є необґрунтованим, оскільки на відміну від тієї справи, до матеріалів даної справи додано не тільки Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, а й Заява щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені умови кредитування, процентна ставка та інше. Цю Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису, на використання якого відповідач надала свою згоду в Анкеті-Заяві. Банк вважає, що це відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 6, ст. 8), Закону України «Про споживче кредитування» (ч. 1 ст. 13), ЦК України (ч. 2, ч. 3 ст. 207) та підтверджується Положенням НБУ №78 (п. 14, 29) і Постановою НБУ №151 (п. 6, про юридичну силу цифрового власноручного підпису). Банк вважає, що в даному випадку необхідно застосовувати судову практику, а саме постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20, яка зазначає, що у разі наявності підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту, в якому погоджено процентну ставку та штраф, суду слід стягнути заборгованість.
Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, апелянт заявляє, що вони є необґрунтованими, і на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку.
Також просив розглядати справу за апеляційною скаргою без участі представника АТ «Акцент-Банк».
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, повідомлений про час та місце розгляду справі відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 1, 2 ст. 640 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є споживачем банківських послуг - слабшою стороною, яка підлягає особливому захисту. Суд встановив, що оскільки кредитний договір є договором приєднання, Банк не довів, що істотні умови (проценти 40,8% річних) були доведені до відома і погоджені відповідачем. Суд зазначив, що Витяг з Умов та Тарифів не містить підпису відповідача, а роздруківка з сайту не є належним доказом, оскільки залежить від волевиявлення Банку. При цьому суд першої інстанції посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яка вказує, що документи без підпису позичальника не можуть вважатися частиною договору. Крім того, суд дійшов висновку, що Паспорт споживчого кредиту не є документом про погодження умов кредитування, а його підписання не означає укладення договору, що підтверджується позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20. Відтак, оскільки АТ «Акцент-Банк» не довело погодження всіх істотних умов, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів не повністю погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 04.06.2021 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У цій анкеті-заяві відповідач погодився із тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами та зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.
Заява підписана власним цифровим підписом позичальника 04.06.2021 о 12:47. При цьому, заява містить застереження про те, що заявник засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем (034b20b657…d69), що буде використовуватись для вчинення правочинів та платіжних операцій, та підтверджує, що такий підпис є аналогом власноручного підпису.
Згідно з паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена» тип кредиту - кредитування рахунку з пільговим періодом використання, ліміт кредиту - до 200 000 грн, строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження, мета кредиту - на споживчі потреби, спосіб надання - встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, базова процентна ставка 40,8 %; реальна річна процентна ставка - 49,34% річних, процентна ставка - фіксована, повернення кредиту - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, строк позовної давності - 5 років; процентна ставка, яка застосовується до зобов'язання щодо повернення кредиту при невиконанні - 6,8 %.
Паспорт споживчого кредиту відповідач також підписав власним цифровим підписом 04.06.2021 о 12:43.
У постанові від 26.12.2019 по справі № 467/555/19, Верховний Суд зазначив, що враховуючи, що шляхом ознайомлення відповідача під підпис з паспортом споживчого кредиту між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 по справі № 534/1072/18-ц вказав на те, що апеляційний суд не звернув уваги на наявну в матеріалах справи підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використання картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Отже, підписавши Анкету-заяву, заяву про встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, а також паспорт споживчого кредиту, відповідач погодився на визначені ними умови кредитування, які є чіткими й зрозумілими, та взяв на себе відповідні зобов'язання, у тому числі із сплати процентів за користування кредитними коштами у погодженому сторонами розмірі, у тому числі щодо простроченої заборгованості.
Висновки суду першої інстанції, про те банк не довів, що істотні умови такі як проценти за користування кредитними коштами не були доведені до відома і погоджені відповідачем, не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах та не відповідають фактичним обставинам.
Отже укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання на узгоджених умовах.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до довідки, складеної позивачем, відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до липня 2027 року.
За період з 04.06.2021 по 22.09.2024 розмір кредитного ліміту ОСОБА_1 неодноразово змінювався та 16.03.2024 був збільшений до 30 000,00 грн.
Як зазначає позивач у позові, погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов кредитування, відповідачем не здійснювалось, що має відображення у Розрахунку заборгованості, розмір якої становить 35 226,75 грн.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви. Виписки по рахунку відповідача, позивачем ані до позовної заяви, ні до апеляційної скарги надано не було.
Отже надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.
За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком у заявленому ним розмірі.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає недоведеними підстави для стягнення заявленої позивачем суми, оскільки позивачем не надані належні та допустимі докази фактичного отримання відповідачем коштів, використання коштів, період користування та повернення цих коштів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження лише щодо підстав, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на що, рішення першої інстанції підлягає зміні, а мотивувальна частина викладенню у редакції цієї постанови.
Підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України за наслідками апеляційного перегляду відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича, в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк», задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
В. В. Саліхов
О. І. Шкоріна