Ухвала від 24.09.2025 по справі 757/17650/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/17650/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/5008/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000001680 від 16 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на майно, яке 09 квітня 2025 року тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання бухгалтера ТОВ «Екоренсінг» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон марки Samsung SM-G990BIDS ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 ;

- диск-накопичувач марки GoodRam об'ємом 16 гб, на якому знаходиться копія робочого столу комп'ютера марки ASUS VIVO BOOK з серійним номером Х1605Е, копія «1с» матеріалів та копія образу диску «С», які належать ОСОБА_7 ;

- жорсткий диск марки SEAGATE з серійним номером B1A1N0F об'ємом 1 тб.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є протиправною та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необґрунтованою та незаконною.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи відбувся без участі власника майна та/або її представника, лише на підставі документів, котрі були надані органом досудового розслідування, тобто без врахування правової позиції власника майна, як особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт.

Вказує, що матеріали справи не містять будь-якого підтвердження, що ОСОБА_7 обіймала посаду бухгалтера ТОВ «Екоренсінг» та, тим більше, вела будь-яку бухгалтерську документацію за договорами, що є предметом досудового розслідування.

Посилається на те, що з аналізу всього переліку вилученого майна, котрий зазначається і в клопотанні про арешт майна, і в оскаржуваній ухвалі, враховуючи всі долучені до клопотання матеріали, встановити приналежність такого майна до ТОВ «Екоренсінг» неможливо.

Уважає, що прокурором не було доведено, а слідчим суддею не перевірено які саме відомості підтверджують взаємозв'язок вилученого майна (особистого мобільного телефону марки «Samsung», жорсткого диску марки Seagate з серійним номером: В1А1NOF та інформації з особистого комп'ютера марки «Asus Vivobook») з обставинами вчинення кримінального правопорушення; не наведено переліку обставин, які б прямо вказували, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегло на собі його сліди та які саме.

На переконання представника, клопотання та додані до нього матеріали не містять жодних обґрунтувань, що вилучене майно має ознаки речових доказів, які можуть бути використані у межах кримінального провадження.

Зазначає, що постанова від 10 квітня 2025 року про визнання речовим доказом винесена формально, неуповноваженою особою, є абстрактною та такою, що утворює «штучну» підставу для втручання у конституційне право особи володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Також зауважує, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року у справі №757/11435/25-к про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , органу досудового розслідування у вилученні електронних засобів передачі даних (мобільних телефонів, ноутбуків, ПК, планшетів, флеш-носіїв, жорстких дисків тощо) з усіма комплектуючими до них, у тому числі SIM-картками та зарядними пристроями, на яких міститься інформація щодо обставин, які досліджуються в рамках кримінального провадження, було відмовлено.

Вказує, що в органу досудового розслідування не було підстав тимчасово вилучати мобільний телефон ОСОБА_7 , адже остання не чинила перешкод в огляді його вмісту та самостійно надала до нього свій пароль.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді посилається на те, що листом Печерського районного суду м. Києва за вих. №04/1547/2025 від 23 квітня 2025 року було повідомлено про те, що проведеною перевіркою даних комп'ютерної програми «Діловодство-3» за 2025 рік встановлено, що клопотань органу досудового розслідування про арешт майна, що належить ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження №12024000000001680 у провадженні суду не перебувало; лише 30 травня 2025 року власнику майна стало відомо про накладення арешту на належне їй майно, у зв'язку з чим було подано заяву про видачу копії судового рішення, однак копію оскаржуваної ухвали було одержано адвокатом ОСОБА_6 лише 20 червня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.

Прокурор, власник майна та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, з клопотанням про відкладення судового засідання не зверталися.

З урахуванням положень частини першої статті 172, частини четвертої статті 405 КПК України, колегія суддів уважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності всіх учасників судового розгляду.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_7 та/або її представника.

Згідно матеріалів судової справи докази направлення копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року ОСОБА_7 та/або її представнику відсутні.

Як зазначає апелянт, листом Печерського районного суду м. Києва за вих. №04/1547/2025 від 23 квітня 2025 року було повідомлено про те, що проведеною перевіркою даних комп'ютерної програми «Діловодство-3» за 2025 рік встановлено, що клопотань органу досудового розслідування про арешт майна, що належить ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження №12024000000001680 у провадженні суду не перебувало; лише 30 травня 2025 року власнику майна стало відомо про накладення арешту на належне їй майно, у зв'язку з чим було подано заяву про видачу копії судового рішення, однак копію оскаржуваної ухвали було одержано адвокатом ОСОБА_6 лише 20 червня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи, що підтверджується матеріалами справи.

З апеляційною скаргою представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 звернулася 24 червня 2025 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України, за процесуального керівництва прокурорів управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001680 від 16 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено факти, які свідчать про організацію групою осіб в умовах воєнного стану протиправної схеми, спрямованої на привласнення грошових коштів ТОВ «Оператор ГТС України» (код ЄДРПОУ 42795490) в особливо великих розмірах під час надання послуг, пов'язаних із утилізацією небезпечних відходів.

Також установлено, що ТОВ «Оператор ГТС України» є суб'єктом ринку природного газу, незалежним та сертифікованим оператором газотранспортної системи, який на підставі ліцензії з 01 січня 2020 року здійснює діяльність із транспортування природнього газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), є об'єктом критичної інфраструктури держави.

У відповідності до наказу ТОВ «Оператор ГТС України» від 14 травня 2024 року №369 «Про проведення службового розслідування», комісією проведено службове розслідування щодо можливих порушень під час проведення тендерних закупівель та укладання угод з суб'єктами господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

У ході службового розслідування встановлено, що начальником управління використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження та екології ТОВ «Оператор ГТС України» ОСОБА_9 протягом 2023-2024 років під час виконання власних посадових обов'язків систематично порушувалися внутрішні організаційно-розпорядчі документи та законодавчі акти, в результаті чого ТОВ «Оператор ГТС України» спричинено збитки.

Зокрема, 28 листопада 2022 року ТОВ «Оператор ГТС України» опубліковано в електронній системі закупівель «PROZORRO» оголошення про проведення тендерної закупівлі за ідентифікатором UA-2022-11-28-011058-а з предметом закупівлі «Захист довкілля (послуги з нейтралізації відпрацьованого обладнання забрудненого одорантом, що утворилось в процесі експлуатації одоризаційних установок із подальшою утилізацією, видаленням)». Очікувана вартість закупівлі становила 19 720 615,00 грн без ПДВ.

За результатами проведення закупівлі 05 січня 2023 року між ТОВ «Оператор ГТС України» (за договором Замовник) та ТОВ «Екоренсінг» (код ЄДРПОУ 39251145) (за договором Виконавець) укладено договір № 4600007025 на суму 23 015 352,00 грн (у тому числі ПДВ 3 835 892,00 грн).

Предметом договору є зобов'язання виконавця надати послуги з: «нейтралізації відпрацьованого обладнання забрудненого одорантом, що утворилося в процесі експлуатації одоризацій них установок із подальшим збиранням, перевезенням, обробленням та відновленням), а Замовник зобов'язується оплатити якісно надані послуги».

Ємності, які підлягали обробці та утилізації за умовами договору у кількості 20 одиниць, а також фільтри та картриджі, розташовувалися на об'єктах Бердичівського ЛВУМГ.

Станом на 14 липня 2023 року договір виконано сторонами, на рахунок замовника від виконавця надійшли кошти у сумі 79 896,00, в якості плати металобрухту, який утворився у процесі утилізації обладнання.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Екоренсінг» має ліцензію на поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення та зберігання), однак, не має відповідної ліцензії на утилізацію чи видалення відходів, тобто на надання послуг, які являлися предметом закупівлі.

А тому, задля виконання договору №4600007025 останнє залучило в якості субпідрядної організації підконтрольний суб'єкт господарювання ПП «Екологічне відновлення природного середовища» (код ЄДРПОУ 36185536) (надалі - ПП «ЕВПС»), від імені яких надало довідки про утилізацію або видалення відходів.

За результатами виконання договору №4600007025 ТОВ «Оператор ГТС України» скерувало на адресу ТОВ «Екоренсінг» кошти в сумі 19 175 119,9 грн без ПДВ, яке в свою чергу надіслало субпідрядній організації ПП «ЕВПС» лише 855 600 грн, що свідчить про значне завищення вартості робіт під час проведення закупівлі.

Відповідно до показів директора ПП «ЕВПС» установлено, що очолюване ним підприємство не надавало за вищевказаним договором «послуг з утилізації/видалення відпрацьованого обладнання, яке утворилось в процесі експлуатації одоризаційних установок, зокрема, нейтралізацію залишків одоранту, які неможливо відібрати безпечним способом, з подальшою їх утилізацією видаленням, нейтралізацію парів одоранту, рециркуляціюметалів та їх сполук (зокрема металеві ємності з під одоранту), скидання на спеціальні звалища (полігони), а також із показів свідка вбачається, що він нікого не уповноважував видавати від імені ПП «ЕВПС» довідку, надану ТОВ «Екоренсінг» до ТОВ «Оператор ГТС України» у підтвердження надання послуг за договором № 4600007025.

ТОВ «Оператор ГТС України» створене з метою виконання вимог щодо відокремлення діяльності з транспортування природнього газу, визначених Законом України «Про ринок природнього газу» та заснованих на міжнародних зобов'язаннях України.

Відповідно до Статуту ТОВ «Оператор ГТС України», його майно складається з основних засобів, обігових коштів, акцій (часток) у статутному капіталі господарських товариств, а також інших активів, відображених у балансі. ТОВ «Оператор ГТС України» має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить йому на праві власності, відповідно та з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

У той же час, всі ємності, передані за договором №4600007025 з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки є державною власністю, що підтверджується відповідними документами.

Крім зазначеного, 09 травня 2024 року між ТОВ «Оператор ГТС України» (за договором Замовник) та ТОВ «Екоренсінг» (за договором Виконавець) укладено договір №4600009366 на суму 14 688 000 грн за результатом проведення тендерної закупівлі за ідентифікатором UA-2024-04-03-009322-а, предметом якого є зобов'язання виконавця надати послуги з: «нейтралізації відпрацьованого обладнання забрудненого одорантом, що утворилось в процесі експлуатації одоризаційних установок із подальшим збиранням, перевезенням, обробленням та відновленням), а Замовник зобов'язується оплатити якісно надані послуги».

Ємності, які підлягали обробці та утилізації за умовами договору у кількості 13 одиниць, розташовані на об'єктах Запорізького ЛВУМГ, договір станом на 02 липня 2024 року не виконаний.

У зв'язку з тим, що ємності, які є предметом договору № 4600009366 також входять до складу вузлів одоризації газу отриманих ТОВ «Оператор ГТС України» по договору, погодження про визначення державного майна непридатним для подальшого використання у господарській діяльності з суб'єктом управління майном не здійснювалось, таке рішення прийнято службовими особами ТОВ «Оператор ГТС України» незаконно та на користь ТОВ «Екоренсінг».

З урахуванням вищевикладеного, а також приймаючи до уваги надання переваги при проведенні закупівлі ТОВ «Екоренсінг» шляхом створення штучних умов для їх перемоги, передачу державного майна на користь третіх осіб, розмір спричинених збитків державі в особі ТОВ «Оператор ГТС України» є особливо великими.

Грошові кошти, отримані від ТОВ «Оператор ГТС України», ТОВ «Екоренсінг» скерувало на рахунки низки підконтрольних суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців, та в подальшому виведено в тіньовий неконтрольований державою обіг.

Так, на підставі постанови слідчого про залучення спеціалістів від 28 жовтня 2024 року інспекторами Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов'язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України проведено аналітичне дослідження фінансової та господарської діяльності ТОВ «Екоренсінг» та ТОВ «Утiльвторпром» (код ЄДРПОУ 39447017) щодо наявності ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень у період з 01 січня 2022 року по 28 жовтня 2024 року.

За результатами проведених аналітичних досліджень встановлено, що ТОВ «Екоренсінг» під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Утiльвторпром» під час надання послуг у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами, без наявності відповідної ліцензії, завищено обсяги надання таких послуг, наданих в адресу АТ «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801) в рамках договору від 28 жовтня 2021 року №2110000149, ймовірно вчинено привласнення державних грошових коштів у сумі 4 800 000 грн, що має бути доведено слідством.

Також, слідством установлено, що ТОВ «Екоренсінг» у досліджуваний період здійснено перерахування грошових коштів в адресу суб'єктів господарської діяльності, в тому числі відносно яких відсутні відомості щодо їх можливості здійснювати видалення/утилізацію відходів, а саме: фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 (код НОМЕР_4 ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 (код НОМЕР_5 ), ТОВ «Сторожа» (код ЄДРПОУ 41016291) на загальну суму 28 366 257,08 грн, при умові доведення слідством безтоварності надання послуг/придбання товару, що може бути пов'язано із вчиненням фінансових операцій, що містить ознаки здобуття та легалізації (відмивання) доходів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння та має бути доведено слідством.

До цього ж, за результатами проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Утільвторпром» вбачається, що фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Свіз Альянс» (код ЄДРПОУ 41636631), ТОВ «Курс-Тітан» (код ЄДРПОУ 43808547), ТОВ «Кан Транс Логістик» (код ЄДРПОУ 43905307), ТОВ «Молинара» (код ЄДРПОУ 45123134), ТОВ «Бі Сі Ейч Інтер Трейд Груп» (код ЄДРПОУ 43972516), ТОВ «Фрейза» (код ЄДРПОУ 44631327), ТОВ «Равінекс» (код ЄДРПОУ 44915274), ТОВ «Слондайк» (код ЄДРПОУ 45069188), ТОВ «Черіс Трейд» (код ЄДРПОУ 44942837), ТОВ «Стейлок» (код ЄДРПОУ 45090864), ТОВ «Ран Том Трейдінг» (код ЄДРПОУ 43847886), ТОВ «Грандтрак» (код ЄДРПОУ 43656749) по ланцюгу постачання у досліджуваний період, в тому числі які рішеннями комісій віднесено до підприємств з ознаками ризиковості, при умові встановлення слідством відсутності фактичної реалізації товарів, можливо була спрямована на штучне створення первинних бухгалтерських документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), які були підставою для формування податкового кредиту з ПДВ у бухгалтерському обліку для ТОВ «Утільвторпром» на загальну суму 141 361 672,92 грн, у тому числі ПДВ 23 560 278,82 грн, що може містити ознаки легалізації - набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, що має бути доведено слідством.

Таким чином, в діях службових осіб ТОВ «Оператор ГТС України», ТОВ «Екоренсінг», ТОВ «Утільвторпром» та інших вищевказаних суб'єктів господарювання вбачається наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.

Оперативними працівниками Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України встановлено, що вищевказана схема привласнення грошових коштів ТОВ «Оператор ГТС України» організована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та іншими особами, які діяли у змові з ним.

У свою чергу, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншими підконтрольними їм особами, забезпечено виведення таких привласнених грошових коштів в тіньовий, неконтрольований державою обіг, шляхом здійснення удаваних операцій по обробленню (утилізації) небезпечних відходів, з подальшим їх обготівкуванням, а також легалізацію грошових коштів державних, приватних та комунальних підприємств.

09 квітня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року було проведено обшук за місцем проживання бухгалтера ТОВ «Екоренсінг» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вилучено наступне:

- мобільний телефон марки Samsung SM-G990BIDS ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 ;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 12.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 12.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 12.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 26.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 17.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 17.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 17.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 07.08.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 04.10.2023 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 04.10.2023 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 29.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_16 від 25.11.2020;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_17 від 29.03.2024 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 12.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 15.01.2025 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_14 від 17.04.2023 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_17 від 29.01.2024 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 02.07.2024 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_15 від 02.02.2024 на 2 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_16 від 07.02.2024 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_18 від 24.01.2024 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_18 від 24.01.2024 на 1 арк.;

- посвідчення на відрядження на ім'я ОСОБА_19 від 26.01.2024 на 1 арк.;

- договір № 2102-04-2024 від 02.04.2024 на 4 арк.;

- договір № 4102-04-2024 від 02.04.2024 на 4 арк.;

- договір № 2102-02-2024 від 05.04.2024 на 3 арк.;

- договір № 1104-04-2024 від 05.04.2024 на 2 арк.;

- договір № 0302-04-2024 від 02.04.2024 на 4 арк.;

- договір № 2102-04-2024 від 02.04.2024 на 3 арк.;

- лист директору ТОВ Ефективне майбутнє» на 3 арк.;

- Акт надання послуг № 9 від 07.02.2025 на 2 арк.;

- Акт надання послуг № 8 від 15.01.2025 на 2 арк.;

- Акт надання послуг № 7 від 30.12.2024 на 2 арк.;

- Акт надання послуг № 6 від 22.11.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 10 від 21.03.2025 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 5 від 02.10.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 4 від 01.10.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 3 від 26.09.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 2 від 05.06.2024 на 2 арк.;

- Акт надання послуг № 1 від 29.05.2024 на 2 арк.;

- Договір про надання послуг № 22112 від 22.12.2023 на 3 арк.;

- Акт надання послуг № 32 від 25.03.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 31 від 04.03.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 30 від 04.03.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 29 від 04.03.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 28 від 04.03.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 27 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 26 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 25 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 24 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 23 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 22 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 21 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 20 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 19 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 18 від 19.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 17 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 16 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 15 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 14 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 13 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 12 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 11 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 10 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 9 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 8 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 7 від 14.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 6 від 02.02.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 5 від 15.01.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 4 від 15.01.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 3 від 15.01.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 2 від 15.01.2024 на 1 арк.;

- Акт надання послуг № 1 від 15.01.2024 на 1 арк.;

- Диск-накопичувач марки GoodRam об'ємом 16 гб, на якому знаходиться копія робочого столу комп'ютера марки ASUS VIVO BOOC з серійним номером Х1605Е, копія 1с матеріалів та копія образу диску «С», який належить ОСОБА_7 ;

- жорсткий диск марки SEAGATE з серійним номером B1A1N0F об'ємом 1 тб.

За результатами обшуку серед іншого вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не надавався, а саме:

- мобільний телефон марки Samsung SM-G990BIDS ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 ;

- диск-накопичувач марки GoodRam об'ємом 16 гб., на якому знаходиться копія робочого столу комп'ютера марки ASUS VIVO BOOC з серійним номером Х1605Е, копія «1с» матеріалів та копія образу диску «С», які належать ОСОБА_7 ;

- жорсткий диск марки SEAGATE з серійним номером B1A1N0F об'ємом 1 тб.

10 квітня 2025 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України вищевказані предмети та речі визнані в якості речових доказів та долучені до матеріалів кримінального провадження, оскільки відповідають критеріям визначеним частиною першою статті 98 КК України.

16 квітня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024000000001680 від 16 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на майно, яке 09 квітня 2025 року тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання бухгалтера ТОВ «Екоренсінг» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон марки Samsung SM-G990BIDS ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 ;

- диск-накопичувач марки GoodRam об'ємом 16 гб, на якому знаходиться копія робочого столу комп'ютера марки ASUS VIVO BOOK з серійним номером Х1605Е, копія «1с» матеріалів та копія образу диску «С», які належать ОСОБА_7 ;

- жорсткий диск марки SEAGATE з серійним номером B1A1N0F об'ємом 1 тб.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на зазначені у клопотанні предмети та мобільний телефон, які було виявлено та вилучено в ході проведеного обшуку 09 квітня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року за місцем проживання бухгалтера ТОВ «Екоренсінг» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що вказане майно має відношення до кримінального провадження та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт, і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що прокурором не було доведено, а слідчим суддею не перевірено які саме відомості підтверджують взаємозв'язок вилученого майна (особистого мобільного телефону марки «Samsung», жорсткого диску марки Seagate з серійним номером: В1А1NOF та інформації з особистого комп'ютера марки «Asus Vivobook») з обставинами вчинення кримінального правопорушення; не наведено переліку обставин, які б прямо вказували, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегло на собі його сліди та які саме; клопотання та додані до нього матеріали не містять жодних обґрунтувань, що вилучене майно має ознаки речових доказів, які можуть бути використані у межах кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане у клопотанні та вилучене майно має відношення до кримінального провадження та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, при цьому постановою слідчого від 10 квітня 2025 року вказані у клопотанні речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024000000001680 від 16 серпня 2024 року, необґрунтованими є посилання скаржника на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року у справі №757/11435/25-к про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , органу досудового розслідування у вилученні електронних засобів передачі даних (мобільних телефонів, ноутбуків, ПК, планшетів, флеш-носіїв, жорстких дисків тощо) з усіма комплектуючими до них, у тому числі SIM-картками та зарядними пристроями, на яких міститься інформація щодо обставин, які досліджуються в рамках кримінального провадження, було відмовлено; в органу досудового розслідування не було підстав тимчасово вилучати мобільний телефон ОСОБА_7 , адже остання не чинила перешкод в огляді його вмісту та самостійно надала до нього свій пароль.

Доводи скаржника про те, що з аналізу всього переліку вилученого майна, котрий зазначається і в клопотанні про арешт майна, і в оскаржуваній ухвалі, враховуючи всі долучені до клопотання матеріали, встановити приналежність такого майна до ТОВ «Екоренсінг» неможливо, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

До того ж, аргументи апелянта про те, що матеріали справи не містять будь-якого підтвердження, що ОСОБА_7 обіймала посаду бухгалтера ТОВ «Екоренсінг» та, тим більше, вела будь-яку бухгалтерську документацію за договорами, що є предметом досудового розслідування, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Посилання представника власника майна на те, що постанова від 10 квітня 2025 року про визнання речовим доказом винесена формально, неуповноваженою особою, є абстрактною та такою, що утворює «штучну» підставу для втручання у конституційне право особи володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Також необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду є аргументи скаржника, що розгляд справи відбувся без участі власника майна та/або її представника, лише на підставі документів, котрі були надані органом досудового розслідування, тобто без врахування правової позиції власника майна, як особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт, оскільки не є визначеною КПК України безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Крім того, права власника майна відновлені під час апеляційного розгляду.

При цьому, колегія суддів ураховує і те, що у відповідності до вимог статті 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4