Справа № 755/15005/23 головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.
провадження № 22-ц/824/6325/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
23 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» поданою головою комісії з перетворення - Авраховим Тарасом Григоровичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ДП «УСТФ «Укртелефільм», в якому просив:
стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн;
компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн;
середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення суду, враховуючи період з 25 вересня 2019 року до 29 вересня 2023 року включно, в розмірі 378 252,40 грн;
моральну шкоду за період з 25 вересня 2019 року до 29 вересня 2023 року у розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював у ДП «УСТФ «Укртелефільм» з 30 березня 1979 року на посаді головного енергетика.
Згідно наказу №35/1-к від 25 травня 2018 року його звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
Однак при звільненні позивачу не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 330 040,91 грн, яка в подальшому була стягнута судовими рішеннями та підлягала виконанню в примусовому порядку.
Станом на час подання позову залишаються несплаченими суми заборгованості із компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 30 березня 2010 року до 25 травня 2018 року, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Вважає, що відповідач допустив затримання заробітної плати з 01 січня 2015 року до лютого 2023 року та в силу вимог закону має компенсувати позивачу частину заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Зауважив, що розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу всіх належних сум на день звільнення становить: 330 040,91 грн - за судовими рішеннями, 128 933,16 грн. - компенсація за невикористану відпустку, без врахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Вказував, що невиплата позивачу заробітної плати за 2015 рік тривала понад 8 років, при цьому позивач своєчасно подав всі судові рішення до виконання, про їх існування було відомо відповідачу, який намагався оскаржити судовий наказ у справі №755/8782/18 та оскаржував рішення суду у справі №755/11315/19. При цьому, відповідачем у період прострочення виконання судових рішень, попри накладення судом та виконавцями арештів на його рахунки, здійснено численні платежі, що не пов'язані зі сплатою заборгованості із заробітної плати позивачу, на суму 2 337 694,69 грн, що свідчить про наявність можливості у відповідача погасити заборгованість перед позивачем, та про наявність вини відповідача у невиплаті позивачу заборгованості із заробітної плати.
Крім того, позивач у позові зазначав, що протиправними діями відповідача йому завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки неповна виплата заробітної плати та не проведений в подальшому повний розрахунок при звільненні позбавили можливості позивача щодо належних умов життя. До того ж, порушення відповідачем трудових прав позивача впливає на його загальний стан морального здоров'я та потребує з боку позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, розмір якої оцінив у 50 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року по 09 листопада 2023 року в розмірі 388 985,61 грн, моральну шкоду за період з 25 вересня 2019 року по 29 вересня 2023 року у розмірі 10 000,00 грн, судовий збір у розмірі 214,72 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Після ухвалення рішення до Дніпровського районного суду міста Києва від представника ОСОБА_2 - адвоката Гончарука М.П., надійшла заява про розподіл судових витрат за надання правничої допомоги на суму 70 000,00 грн, про які було заявлено позивачем під час звернення з позовом до суду.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року заяву представника позивача Гончарука М.П. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат - задоволено частково. Доповнено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року. Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 67 662,00 грн. В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
Не погодившись із такими рішеннями суду, голова комісії з перетворення ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» Аврахов Тарас Григорович 05 грудня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на початку засідання 09 листопада 2023 року представник відповідача - адвокат Павлова О.М. оголосила суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник не володіла інформацією щодо суті заявлених позовних вимог та заперечень, позаяк надає допомогу підприємству виключно у справах, пов'язаних з захистом майнових прав державного підприємства по інших судових провадженнях (господарська та кримінальна юрисдикція), власного юрисконсульта на підприємстві немає, інший представник, що на постійній основі представляє інтереси відповідача у трудових спорах, ОСОБА_3 не могла бути присутня в судових засіданнях через змінений робочий графік (працевлаштування).
Проте суд на наголошене уваги не звернув, почав слухати справу по суті, за умови відсутності у представника відповідача факту обізнаності щодо матеріалів справи та, відтак, права на використання своїх професійних прав та обов'язків з метою належного захисту прав довірителя. Як наслідок, розгляд справи по суті відбувся з порушенням приписів ст. 59 Конституції України щодо права довірителя на правовий захист, та справедливий і неупереджений суд.
При розгляді справи по суті 09 листопада 2023 року, у судовому засіданні відбувся допит свідків на стороні позивача, зокрема: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з грубим порушенням процедури допиту свідків, оскільки жодної ухвали про виклик свідків, за результатами задоволення клопотань щодо розгляду заяви сторін про виклик свідків та заперечення проти цього іншої сторони, у матеріалах справи немає, що також є порушенням процесуального закону.
Крім того, позивач в якості обґрунтування своїх вимог посилається на доказ, яким є довідка б/н, без кутової печатки, не засвідчена належним чином, в якій зазначені прізвища, цифри.
На думку апелянта, вказана довідка не може бути визнана, як належний та допустимий доказ, ідентифікована, як документ кадрової звітності підприємства, оскільки не відповідає вимогам оформлення документів, відповідно до стандартів оформлення документів з кадрових питань (відсутність кутової печатки та реєстраційного номеру, зазначення повних реквізитів підприємства та посади особи підписанта) ДСТ4163-2003 (вимоги до оформлення документів).
Окрім наведеного, відповідач посилається на ту обставину, що при розгляді справи №755/13042/18 Дніпровським районним судом м. Києва досліджувалися надані працівниками докази, якими є табелі робочого часу за 2018 рік, котрі були сфальшовані (невірно визначений графік виходу на роботу у розрізі кожного працівника та підписаний особою, яка не мала повноважень на його підписання), про що зазначив Верховний Суд при касаційному перегляді вказаного рішення. Саме тому, судом був прийнятий, як належний доказ, табель підприємства, посвідчений належним чином, що містив інші дані.
Наведене свідчить, що деякими звільненими працівниками підприємства на системній основі велася подвійна, незаконна бухгалтерія підприємства, оскільки останні мали у своєму розпорядженні печатки та штампи підприємства, котрі були вкрадені з підприємства, про що відповідачем були зроблені заяви у поліцію та прокуратуру. У контексті наведеного у відповідача є обґрунтований сумнів щодо достовірності доказів, на котрі позивач спирається, в обґрунтування заявлених вимог.
Отже, Дніпровський районний суд м. Києва, приймаючи рішення у справі, не врахував зазначені відповідачем обставини та з незрозумілих підстав вказав у рішенні суду, що «на підставі первинних документів 02 лютого 2018 року була складена Довідка невикористаних відпусток працівниками ДП «Укртелефільм» станом на 01 січня 2018 року». При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які підтверджують факт наявності відпустки, а відповідач неодноразово наголошував на відсутності у нього первинних документів.
Також зазначав, що судом невмотивовано відхилено прохання відповідача щодо застосування до цих відносин принципів розумності та добросовісності, зловживання своїми правами, про що неодноразово зазначалося у судовій практиці. При цьому, скаржник зауважив, що позивач протягом п'яти років не звертався на підприємство з вимогою чи проханням надати первинні кадрові документи, що засвідчують належним чином його право на компенсацію за невикористані щорічні відпустки чи негативну довідку для поновлення всієї кадрової документації. З пояснень позивача вбачається, що останній мав право на компенсацію за невикористані відпустки з 30 березня 2010 року. При цьому, дата звільнення позивача - 25 травня 2018 року, а дата подання позову - 02 жовтня 2023 року.
Тобто, протягом 13 років позивач мав право на вирішення питань, що походять з трудового спору (відсутність відпусток чи перенесення компенсації чи виплата частково компенсації чи невиплата компенсації за щорічні відпустки), проте не здійснив жодної дії щодо звернення до відповідача з відповідним запитом чи наданням особистої інформації чи негативної довідки з рекомендаціями щодо кількості днів невикористаних відпусток, що надаються виключно особі, яка є застрахована.
Таким чином, на думку відповідача, подання позову позивачем зараз, у цій частині, за вказаних обставин та умов, відповідач розцінює як порушення принципів розумності та добросовісності, а також зловживання своїми правами.
Необґрунтованим, на думку відповідача, є і рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача компенсації втрати частини заробітку, оскільки суд у цій частині помилився з періодом стягнення даної виплати.
Крім того, відповідач у апеляційній скарзі посилався на незаконність рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість цих вимог, та відсутність у зв'язку із цим правових підстав для їхнього задоволення.
Обґрунтовуючи скаргу в частині доводів про скасування додаткового рішення суду від 23 листопада 2023 року, відповідач посилався на те, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У поданій позовній заяві по даній справі не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс або які очікує понести у зв'язку із розглядом заяви, також не вказано про розмір таких витрат, лише повідомлено про намір подати докази стосовно судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі. У переліку додатків до заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача також відсутній.
Окрім того, у наданих суду запереченнях щодо розподілу судових витрат відповідач звертав увагу суду на наступне: пакет документів та доказів, що був залучений заявником до матеріалів справи, містить копії судових рішень, котрі набрали законної сили, що взяті з системи електронний суд, без їх належного завіряння та посилання у переліку доказів на джерело їх набуття; по іншим доказам, (банківські виписки, витяги з Єдиного державного реєстру нерухомого майна, довідки та ін.), останні містять застарілу інформацію (витяги з реєстрів не доводять, що запити по ним зроблені саме адвокатом Гончаруком М.П., витяги містять застарілу інформацію, яка не відповідає дійсності на момент розгляду справи, не стосуються предмету позовних вимог тощо, оригінали цих доказів у відповідача, за об'єктивними ознаками відсутні; банківські виписки, що надані у матеріали справи та щодо яких адвокатом Гончаруком М.П. заявлено, що оригінали цих доказів є у відповідача не засвідчені належним чином, оригінали цих доказів відсутні у відповідача, позаяк відповідач ніколи не був ініціатором цих запитів, витребування цих доказів в процесі судового розгляду (на стадії забезпечення позову не відбулося), враховуючи статус банківських виписок (обмежений доступ), джерело здобуття цих доказів відповідачу невідомо; адвокатом Гончаруком М.П., на стадії судових дебатів, надано для огляду у судовому засіданні докази (довідка «інформація про невикористані відпустки та акт б/н від 08.02.2018 р. по підприємству, з його пояснень в оригіналі, для огляду, котрі не засвідчені підписом відповідача, не є копією також, запит про витребування яких адвокатом Гончаруком М.П. до відповідача не надісланий; відповіді на адвокатські запити адресовані іншому адвокату - Глазкову A.B.; посилання адвоката на обставину підготовки матеріалів позовного провадження у частині доведення обставин нанесення позивачу моральної шкоди не відповідає дійсності, позаяк у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цієї обставини.
Отже, враховуючи ту обставину, що у матеріалах справи відсутній, як такий, перелік доказів, що доданий до позову, наразі обставина опрацювання адвокатом Гончаруком М.П. переліку доказів та їх належна підготовка до матеріалів справи не відповідає дійсності. До того ж, виходячи з конкретних обставин даної справи, відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 67 662,00 грн. не є розумним, виправданим, не відповідає критерію реальності (дійсності) адвокатських витрат та не є співмірним зі складністю справи, та сумою, стягнутою з відповідача на користь позивача за судовим рішенням по даній справі.
Вищенаведені обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування додаткового рішення, яким на користь позивача з відповідача було стягнуто 67 662,00 грн. понесених ним по справі витрат на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гончарука М.П., останній просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ДП «УСТФ «Укртелефільм» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року змінено в частині розміру стягнутого з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року до 09 листопада 2023 року, зменшено цей розмір з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишено без змін. Змінено додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 , зменшено цей розмір з 67 662,00 грн до 30 000,00 грн. В іншій частині додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року постанову Київського апеляційного суду 29 лютого 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «УСТФ «Укртелефільм» про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 скасовано.
Справу в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині розподілу судових витрат направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2025 року дану справу було призначено головуючому судді ОСОБА_7, судді, які входять до складу колегії: Желепа О.В., Немировська О.В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2025 року суддею ОСОБА_7 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «УСТФ «Укртелефільм» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2025 року прийнято до провадження справу та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 лютого 2025 року о 10 годині 30 хвилин
Відповідно до Розпорядження Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2025 року звільнено ОСОБА_7 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
У зв'язку з неможливістю суддею- доповідачем ОСОБА_7 продовжувати розгляд судової справи №755/15005/23( а/п 22-ц/824/6325/2025), Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду №580/06.1-01/25 від 17 квітня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2025 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В., судді, що входять до складу колегії: Мостова Г.І., Лапчевська О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду з повідомленням учасників справи
У судовому засіданні представники ДП «УСТФ «Укртелефільм» - Аврахов Т.Г. та адвокатка Павлова О.М. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 працював в ДП «УСТФ «Укртелефільм» на посаді головного енергетика з 30 березня 1979 року.
Наказом ДП «УСТФ «Укртелефільм» № 35/1-к від 25 травня 2018 року ОСОБА_2 звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
За даними довідки ДП «УСТФ «Укртелефільм» від 25 травня 2018 року №1, розмір посадового окладу ОСОБА_2 , який працював на посаді головного енергетика, становив 6 426,00 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року у справі №755/19162/17 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року станом на 01 грудня 2017 року у розмірі 37 425,60 грн та матеріальну допомогу за 2015 рік у розмірі 77 112,00 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у справі №755/9157/17 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2017 року у розмірі 67 803,37 грн та компенсацію за затримку заробітної плати в розмірі 5 085,19 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року у справі №755/3488/18 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2017 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 38 338,06 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі №755/8782/18 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року у розмірі 90 095,78 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року у справі №11315/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 13 007,94 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2018 року по 24 вересня 2019 року у розмірі 123 246,63 грн, компенсацію втрати частини доходів у розмірі 1 172,97 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 768,40 грн, а всього - 143 195,94 грн з утриманням обов'язкових до сплати в бюджет платежів.
19 лютого 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №755/19162/17 Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року.
22 січня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №755/9157/17 Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року.
02 травня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №755/3488/18 Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року.
17 липня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №755/8782/18 Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року.
22 січня 2020 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/11315/19 Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року.
ДП «УСТФ «Укртелефільм» заборгованість перед ОСОБА_2 за вищевказаними судовими рішеннями погашено, зокрема: за судовим наказом від 18 грудня 2017 року у справі №755/19162/17 - 10 лютого 2023 року; за судовим наказом від 21 червня 2017 року у справі №755/9157/17 - 22 березня 2023 року; за судовим наказом від 13 березня 2018 року у справі №755/3488/18 - 14 лютого 2023 року; за судовим наказом від 12 червня 2018 року у справі №755/8782/18 - 15 лютого 2023 року; за рішенням суду від 24 вересня 2019 року у справі №755/11315/19 - 15 лютого 2023 року.
Згідно листа Голови комісії з перетворення ДП «УСТФ «Укртелефільм» Аврахова Т.Г. від 04 серпня 2023 року №177, вимоги щодо надання інформації та довідки про суму заборгованості по заробітній платі в розрізі періодів і їх складових на ОСОБА_2 станом на 25 серпня 2023 року не може бути задоволено, оскільки згідно даних бухгалтерського обліку в ДП «УСТФ «Укртелефільм» відсутня заборгованість перед ОСОБА_2 . Вимога щодо надання інформації та довідки про кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_2 станом на 25 серпня 2023 року не може бути задоволена, оскільки в ДП «УСТФ «Укртелефільм» відсутні необхідні кадрові документи. Щодо надання належним чином засвідченої копії звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які подав страхувальник ДП «УСТФ «Укртелефільм» за період з січня 2003 року по травень 2018 року включно в частині інформації, що стосується ОСОБА_2 , відсутні витребувані документи.
За даними довідки невикористаних відпусток працівниками ДП «УСТФ «Укртелефільм» станом на 01 січня 2018 року, ОСОБА_2 має 217 днів невикористаної відпустки за період з 30 березня 2010 року по 2017 рік.
Також встановлено, що 04 квітня 2018 року Головою комісії з перетворення ДП «УСТФ «Укртелефільм» Авраховим Т. Г. на ім'я керівника Київської місцевої прокуратури № 4 подано заяви про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 367 КК України, відповідно до яких за результатами перевірки у приміщенні бухгалтерії комісією було встановлено відсутність первинної бухгалтерської документації. Під час перевірки велася відеофіксація, по факту перевірки були складені відповідні акти. Головний бухгалтер ДП «УСТФ «Укртелефільм» неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, що завдало шкоди державним інтересам ДП «УСТФ «Укртелефільм». Крім того, встановлено факт відсутності багатьох документів, зокрема, трудових книжок працівників ДП «УСТФ «Укртелефільм».
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, наданими позивачем, підтверджується факт невиплати роботодавцем ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані 217 днів відпустки.
Оскільки відповідачем не було своєчасно погашено заборгованість по заробітній платі перед позивачем, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у визначеному ним розмірі - 319 065,98 грн, оскільки відповідачем ці розрахунки позивача спростовані не були.
При цьому суд першої інстанції вважав наведені представником відповідача обставини щодо проведення реорганізації підприємства, відсутність коштів та накладення державним виконавцем арештів на розрахункові рахунки ДП «УСТФ «Укртелефільм» неповажними причинами невиплати коштів при розрахунку під час звільнення позивача, ураховуючи, що погашення заборгованості по заробітній платі працівника є першочерговим обов'язком роботодавця, який останнім не виконувався протягом тривалого часу (понад п'ять років), що є порушенням конституційно гарантованого та захищеного права працівника на своєчасне отримання належної заробітної плати.
У зв'язку з цим суд першої інстанції вважав за необхідне також задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення судом шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 388 985,61 грн.
Також, встановивши наявність порушень відповідачем прав позивача щодо виплати йому належної заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, врахувавши обставини справи та критерії відшкодування моральної шкоди, визначені діючим законодавством, взявши до уваги вимоги розумності та справедливості.
Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати Верховний Суд вказав наступне.
ДП «УСТФ «Укртелефільм» неодноразово, зокрема у поданому до суду першої інстанції письмовому відзиві, а також в апеляційні скарзі, заперечувало проти таких розрахунків позивача, спростовуючи їх. При цьому відповідач посилався на неправильні періоди нарахувань, на нарахування компенсації на виплати, які не охоплюються структурою заробітної плати, звертав увагу суду, що раніше ухвалені судові рішення з виплати заборгованості по заробітній платі знаходились на виконанні в органах державної виконавчої служби, станом на 15 лютого 2023 року були виконані, що, на його думку, виключає відповідальність відповідача/боржника за невиконання судових рішень, по яким позивач заявив вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Водночас, апеляційний суд наданий позивачем розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати не дослідив та не перевірив, в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами його не оцінив, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення вказаної позовної вимоги у повному обсязі.
Оскільки колегія суддів Верховного Суду висновки апеляційного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 319 065,98 грн вважала передчасними, а факт стягнення вказаної суми суд апеляційної інстанції прийняв до уваги при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, висновки суду щодо зменшення вказаного розміру також визнано передчасними.
Перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог переданих на новий розгляд, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтями 33, 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно статей 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно Порядку №159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто, компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
?Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 18 липня 2023 року у справі №200/10663/21.
Звертаючись до суду з позовом в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, ОСОБА_2 надав розрахунок такої компенсації (т. 1 а.с. 29-31), з яким суд першої інстанції фактично погодився і стягнув з відповідача заявлену суму виплати у розмірі 319 065,98 грн.
У відповідності до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За встановлених обставин, суд першої інстанції не виконав процесуальний обов'язок щодо перевірки та оцінки наданого позивачем розрахунку та не врахував наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати є наступною. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
В той же час, позивач у розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати врахував належні йому виплати, які не є за своєю суттю заробітною платою. А саме, позивачем нараховано компенсацію на: компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 128 933,16 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2017 року у розмірі 7 303,78 грн, а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка мала бути виплачена у 2015 році, червні-грудні 2017 року, січні-березні 2018 року, квітні-травні 2018 року у розмірі 220 692,87 грн.
Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року у справі №755/11315/19 стягнуто на користь позивача компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за квітень-травень 2018 року за період з червня 2018 року по червень 2019 року на суму 1 172,97 грн.
Додатково апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати нараховується у разі затримки виплати зарплати на один і більше календарних місяців. Тобто, у разі такої затримки розрахунок компенсації має проводитися за кожен місяць окремо та починаючи з наступного місяця після якого виникло прострочення.
Однак, у цій справі заборгованість роботодавця перед позивачем з виплати заробітної плати встановлена судовими рішеннями, з яких неможливо встановити розмір належної до виплати заробітної плати помісячно, а форма ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб підтверджує лише його страховий стаж і не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №242/5780/16-ц.
З урахуванням наведених обставин апеляційний суд вважає за можливе провести наступний розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
заробітна плата за 2015 рік - 114 537,60 грн; період нарахування компенсації - січень 2016 - 10 лютого 2023 року: 114 537,60 x 1,61031277/ 100 = 69 903,76 грн;
заробітна плата з березня 2016 року по травень 2017 року - 67 803,37 грн; період нарахування компенсації - червень 2017 - 22 березня 2023 року: 67 803,37 x 1.84120104/ 100 = 57 036,27 грн;
заробітна плата з червня по грудень 2017 року - 38 338,06 грн; період нарахування компенсації - січень 2018 - 14 лютого 2023 року: 38 338,06 x 1.68378081/ 100 = 26 214,83 грн;
заробітна плата з січня по березень 2018 року - 90 095,78 грн; період нарахування компенсації - квітень 2018 - 15 лютого 2023 року: 90 095,78 x 1.62621211/ 100 = 56 419,07 грн;
заробітна плата за квітень 2018 року - 7 032,12 грн; період нарахування компенсації - липень 2019 року - 15 лютого 2023 року: 7 032,12 x 1.47986214/ 100 = 3 374,45 грн;
заробітна плата за травень 2018 року - 5 975,82 грн; період нарахування компенсації - липень 2019 року - 15 лютого 2023 року: 5 975,82 x 1.47986214/ 100 = 2 867,57 грн.
Отже, оскільки позивачем не своєчасно виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі, колегія суддів вважає належним стягнути з ДП «УСТФ «Укртелефільм» компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати у розмірі 215 815,95 грн.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №761/9584/15-ц в якій зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, враховуючи співвідношення розміру заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати із заявленим до стягнення розміром заробітної плати за відповідний період, а також дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, колегія суддів суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з відповідача на користь позивача, з 388 985,61 грн до 50 000 грн., вважаючи такий розмір цілком достатнім для компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, та беручи до уваги те, що стягнення середнього заробітку у такому розмірі є пропорційним наслідкам правопорушення, зважаючи, зокрема, на те, що позивач в даній ситуації діяв недобросовісно, звернувшись до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану відпустку більш як через 5 років з дня звільнення, а також на те, що на користь позивача з відповідача, крім самої компенсації за невикористані відпустки стягнута ще й компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 215 815,95 грн, що також є способом компенсації ОСОБА_2 майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку.
Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
Суд першої інстанції встановив, що при зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_2 уклав з АБ «Гончарук та Партнери» Договір про надання правової допомоги №06.09/23 від 04 вересня 2023 року, відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту необхідну правову допомогу з метою захисту і представництва прав та законних інтересів клієнта.
Крім того, адвокатом Гончаруком М.П. долучено до матеріалів справи Звіт про виконання Договору про надання правової допомоги №06.09/23 від 04.09.2023 року, згідно якого адвокатом наведено перелік виконаних в межах справи робіт на суму 70 000,00 грн.
Проаналізувавши вищедосліджені докази, ураховуючи часткове задоволення позову, місцевий суд визнав доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги №06.09/23 від 04 вересня 2023 року пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 67 662,00 грн.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині співмірності заявлених до стягнення витрат колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
З аналізу ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції врахував доводи представника відповідача ДП «УСТФ «Укртелефільм» про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг, критерій реальності та розумності таких витрат.
В той же час, оскільки за результатами апеляційного розгляду колегія суддів частково погодилася з доводами апеляційної скарги відповідача та зменшила розмір компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (загалом позовні вимоги задоволено на 46,19%), колегія суддів на підставі положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне змінити і розмір витрат на правничу допомогу, який визначений у додатковому рішенні, зменшивши цей розмір з 67 662,00 грн. до 32 333,00 грн пропорційно до задоволених вимог ОСОБА_2 .
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи у частині, що переглядалася знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції від 09 листопада 2023 року в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути залишене без змін, а підлягає зміні у цій частині, а саме слід зменшити розмір стягнутої з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року з 319 065,98 грн до 215 815,95 грн, а розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року по 09 листопада 2023 року з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року підлягає зміні в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, шляхом їх зменшення до 32 333,00 грн.
Також, ураховуючи, що апеляційна скарга ДП «УСТФ «Укртелефільм» в частині стягнення середнього заробітку підлягає задоволенню частково (61,62%), слід стягнути з ОСОБА_2 на користь апелянта судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 836,43 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» подану головою комісії з перетворення - Авраховим Тарасом Григоровичем - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні змінити.
Зменшити розмір стягнутої з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року з 319 065,98 грн до 215 815 (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень) 95 коп. Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року по 09 листопада 2023 року з 388 985,61 грн до 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень) 00 коп.
Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу 67 662,00 грн до 32 333 (тридцять дві тисячі триста тридцять три гривні) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (код ЄДРПОУ 02841347, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. О. Туманяна, буд. 15) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість гривень) 43 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова