Справа № 761/10132/25
Апеляційне провадження
№ 33/824/3684/2025
22 вересня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60грн.
5 серпня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Шевченківського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 15 вересня 2025 року.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року, посилаючись на протиправне, формальне та безпідставне повернення апеляційної скарги суддею Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., яка постановою від 30 червня 2025 року відмовила у відкритті провадження, пославшись на начебто неподання адвокатом документів на підтвердження повноважень.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки він підтвердив свої повноваження належним чином ще на стадії розгляду у суді першої інстанції шляхом подання через електронний суд договору про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також відповідної заяви. Ці документи були прийняті судом першої інстанції, досліджені у судовому засіданні, а адвоката - допущено до участі в розгляді справи в якості захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Таким чином, повноваження адвоката підтверджені у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 271 КУпАП України, яка передбачає, що повноваження захисника підтверджуються, зокрема, договором.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. вважає, що цей договір міститься у матеріалах справи, які надійшли до апеляційного суду з суду першої інстанції, і суд апеляційної інстанції мав як фізичний доступ до відповідного документу, так і можливість перевірити його через ЄСІТС. Крім того, суд першої інстанції був зобов'язаний роздрукувати та приєднати до матеріалів справи всі подані через електронний суд документи, зокрема додатки до заяви про ознайомлення з матеріалами справи, що включали копію договору та свідоцтва.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. зазначає, що суд апеляційної інстанції штучно та неправомірно створив підстави для повернення апеляційної скарги, яких насправді не існує, чим порушив гарантоване законом право на апеляційне оскарження. Саме з вини суду строк на апеляційне оскарження був пропущений, а не з вини захисника.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, вважаю, що клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року закінчився 9 червня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Александровим Д.О. 5 червня 2025 року була подана апеляційна скарга на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року, яка постановою судді Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року повернута адвокату Александрову Д.О., оскільки до апеляційної скарги адвокат Александров Д.О. не додав документи, які підтверджують його повноваження на захист інтересів ОСОБА_1 , і такі документи відсутні в матеріалах справи, про що було зазначено в постанові від 30 червня 2025 року.
4 липня 2025 року адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі електронний суд повторно подав до Шевченківського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді від 30 травня 2025 року, не врахувавши підстави, з яких була повернута його попередня апеляційна скарга, та знову не долучив до апеляційної скарги документи, які підтверджують його повноваження, тому постановою судді Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року апеляційна скарга повернута адвокату Александрову Д.О. у зв'язку з недотриманням ним положень ч. 2 ст. 271 КУпАП.
Крім того, у постанові судді Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року було зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2025 року адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» дійсно подав до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи (с.с.18).
У вказаній заяві зазначено, що вона містить додатки: «ДОГОВІР ОСОБА_1.pdf»; «IMG_6936.JPG»; «IMG_6935.JPG»; «IMG_6934.JPG»; «свідоцтво.jpg», однак в матеріалах справи перелічені документи відсутні, відтак апеляційний суд позбавлений можливості перевірити наявність у адвоката Александрова Д.О. повноважень здійснювати захист ОСОБА_1 у даній справі.
Доводи адвоката Александрова Д.О., що його повноваження підтвердженні у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 271 КУпАП України, зокрема, договором, і цей договір міститься в матеріалах справи, які надійшли до апеляційного суду з суду першої інстанції, і суд апеляційної інстанції мав фізичний доступ до відповідного документу, а відтак безпідставно повернув апеляційну скаргу, спростовуються матеріалами справи.
Також безпідставними є доводи адвоката Александрова Д.О. про можливість апеляційного суду перевірити його повноваження через ЄСІТС, так як Київський апеляційний суд не має доступу до системи «Електронний суд» Шевченківського районного суду міста Києва.
Твердження адвоката Александрова Д.О., що суд апеляційної інстанції штучно та неправомірно створив підстави для повернення апеляційної скарги, яких насправді не існує, чим порушив гарантоване законом право на апеляційне оскарження, і саме з вини суду строк на апеляційне оскарження був пропущений, а не з вини захисника, є необґрунтованими, оскільки у постанові від 30 червня 2025 року було зазначено, що адвокат Александров Д.О. не додав до апеляційної скарги документи, які підтверджують його повноваження, і такі документи відсутні в матеріалах справи.
При цьому, адвокат Александров Д.О. не був позбавлений можливості, повторно направляючи апеляційну скаргу 4 липня 2025 року, додати до неї відповідні документи, які підтверджували його повноваження.
До апеляційної скарги, поданої 5 серпня 2025 року, адвокатом Александровим Д.О. додано копію договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Александровим Д.О. та ОСОБА_1 6 березня 2025 року, згідно якого адвокат Александров Д.О. має повноваження представляти ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді у справах про адміністративні правопорушення.
За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
Разом з цим, не приєднання адвокатом Александровим Д.О. до апеляційної скарги належних документів на підтвердження його повноважень, не врахування підстав, з яких апеляційна скарга була повернута апеляційним судом, звинувачення апеляційного суду у протиправних діях та у створенні штучних підстав для повернення апеляційної скарги, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки на відміну від особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисник, як фахівець у галузі права, повинен знати норми КУпАП, які визначають документи, які підтверджують повноваження захисника.
Крім того, кожна постанова, якою адвокату Александрову Д.О. була повернута апеляційна скарга, містила обґрунтування причин її повернення.
При цьому зневажливе відношення адвоката Александрова Д.О. до судді апеляційного суду є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, зазначенні адвокатом Александровим Д.О. підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді не є поважними.
Інших підстав для поновлення пропущеного строку адвокатом Александровим Д.О. не наведено.
За таких обставин, правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року не встановлено, тому клопотання задоволенню не підлягає.
Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню захиснику ОСОБА_1 - адвокату Александрову Д.О.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
постановив:
відмовити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Александрову Дмитру Олександровичу у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Апеляційну скаргу повернути адвокату Александрову Дмитру Олександровичу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт