Справа № 756/13976/24 Головуючий в суді І інстанції - Жук М.В.
Провадження № 33/824/1443/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
05 вересня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
захисників адвокатів Грабінського І.К., Сліпкова В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_1 - адвоката Сліпкова Віталія Сергійовича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяна України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 10 жовтня 2024року приблизно о 22 год. 42 хв. в м. Києві на вул. Прирічна, 27 керував електросамокатом Minimotors Dualtron в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою Drager Alcotest 6820, прилад ARJ L0308, тест 1850, результат позитивний 0,28%, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Сліпков В.С. подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва в частині накладеного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, в іншій частині постанову залишити без мін.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час розгляду справи, суд першої інстанції підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, при цьому не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Проте вказаних підстав, які б свідчили про наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 поліцейським не наведено та не підтверджено.
Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необгрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
Разом з тим, до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду, судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що поліцейськими не наведено конкретних ознак сп'яніння, які б надавали підстави пропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння. Більше того, суддею не надано оцінки діям поліцейського, які полягали у не роз'яснені ОСОБА_1 права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що в свою чергу, ставить під сумнів допустимість інших доказів, зібраних працівниками поліції за даним фактом.
До того ж, відповідно до технічних характеристик на електросамокат марки «Dualtron», моделі «Forever», яким керував ОСОБА_1 , він має максимальну потужність 900 Вт (450Wx2).
Пунктом 2.13 ПДР України передбачено, що транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, пристрій із електродвигуном потужністю меншою від 3 кВт не є транспортним засобом та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП та відповідно, керування ним не надає особі статусу водія з усіма наслідками такого, в тому числі і не віднесенням до суб'єктів вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відтак, вказані стороною захисту доводи, суд першої інстанції при винесенні постанови, не надав оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, унаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_1 , захисників адвокатів Грабінського І.К., Сліпкова В.С., які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та просили виключити з резолютивної частини постанови позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, оскільки керування електросамокатом не потребує наявності прав,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Сліпкова В.С., дослідив письмові докази у справі, та за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №147728 від 10 жовтня 2024 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та який будь-яких заперечень чи незгоди зі змістом протоколу не зазначив, незгоди з діями працівників поліції не вказав (а.с. 1);
- в результаті тесту приладу «Драгер» від 10.10.2024 відповідно до якого результат тесту складає 0,28 %о (а.с. 4);
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп'яніння - проба позитивна 0,28 %о. В даному акті також зазначено, що ОСОБА_1 згоден з його результатом, про що свідчить його підпис (а.с. 5);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 8).
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.9 «а» ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги. про те, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 не вживав алкоголь, є безпідставними та спростовуються висновком щодо результатів огляду на стан сп'яніння.
Крім того, як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейських, ОСОБА_1 не заперечував факт перебування в стані алкогольного сп'яніння і на пропозицію поліцейського про проведення огляду на місці зупинки погодився.
Відтак, на переконання апеляційного суду, в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та керування у такому стані транспортним засобом.
Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що пристрій із електродвигуном потужністю меншою від 3 кВт не є транспортним засобом та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП та відповідно, керування ним не надає особі статусу водія з усіма наслідками такого, в тому числі і не віднесенням до суб'єктів вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими.
Так, Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).
Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп'яніння тягне відповідальність встановлену ст. 130 КУпАП.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).
Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З урахуванням того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за керування електричним самокатом у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд також приймає до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Відтак, на противагу доводам захисника слід зазначити, що технічні характеристики та власник цього електросамокату не мають значення та не впливають на кваліфікацію дій за статтею 130 КУпАП.
Слід звернути увагу, що частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані сп'яніння. Отже, суб'єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.
З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов'язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп'яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9 а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов'язок закріплений в розділі ІІ ПДР України, який регулює права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
В апеляційній скарзі з доповненнями не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і під час апеляційного розгляду. Сукупність зібраних та досліджених доказів за своїм змістом та якістю дозволяють суду констатувати наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_1 - адвоката Сліпкова Віталія Сергійовича - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко