Справа №761/36740/24 Головуючий в суді І інстанції - Слободянюк П.Л.
Провадження №33/824/359/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
23 травня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ламах Тараса Борисовича, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 06 вересня 2024 року, о 23 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8/14, всупереч п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом «Volvo XC90» (держаний номер НОМЕР_1 ) в стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, що становить 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції адвокат Ламах Т.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року, а справу направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною та необґрунтованою.
Захисника, зазначає, про те що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а у протоколі висловив не згоду з підозрою поліцейського. Також, ОСОБА_1 у протоколі не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я. Звертає увагу, на те що посилання судді на зазначену у протоколі фразу «не було часу» не свідчить про відмову від проходження саме цього огляду і в такому порядку.
Також апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб апелянт має пройти на вимогу поліцейського.
Крім того, захисника звертає увагу на те, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1 .. Як було зазначено вище, у протоколі суть порушення сформульована незрозуміло, адже не вказано, від якого саме огляду відмовився водій (на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння) та не зазначено, який порядок проходження такого огляду було запропоновано водієві. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Окрім того, у протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те що водій відмовився від проходження такого огляду, окрім того протоколі не зазначено, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Захисник зазначає, що у поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Апелянт вважає, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними також, що поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, у матеріалах справи наявне направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, звертає увагу на те, що направлення містить час підписання 07.09.2024 о 01 годині 30 хвилин, тобто під час дії комендантського часу прибувши до медичного закладу визначеного працівниками поліції ОСОБА_1 враховуючи важке самопочуття не зміг очікувати більше трьох годин закритий заклад і був вимушений поїхати додому, зазначає, що суд не звернув увагу на зазначені обставини і не врахував їх при винесенні постанови.
Також, захисник зазначає про те, що водія ОСОБА_1 не відстороняли від керування, що у свої сукупності іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП, однак матеріали адміністративного провадження не містить доказів відсторонення апелянта від керуванням та передачі керування іншій уповноважені особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів.
Крім того захисник звертає увагу на посилання у протоколі на порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР не ґрунтується на законі цей пункт передбачає відмову проходження огляду на стан сп'яніння працівника поліції, у той час, як сам протокол складав поліцейський, тому апелянт не порушив норму п. 2.5 ПДР. Оскільки не повинен проходити огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського.
Так, на місці події під час оформлення протоколу були присутні свідки, зокрема ОСОБА_2 та інші особи, проте протокол не містить підписів свідків, що є суттєвим порушенням.
Також, суд, при наявності суперечливих показань свідків суд не викликав і не допитав цих осіб в судовому засіданні, у зв'язку з чим такі письмові пояснення не можна вважати доказами.
Враховуючи наведені оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Так, в судове засідання призначене на 29.11.2024 ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. 28.11.2024 ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його захисника на лікарняному. Наступне судове засідання було призначено на 07.02.2025, однак, того ж дня ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проходженням його захисником ВЛК. В наступне судове засідання, призначене на 04.04.2025 належним чином повідомлені ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. Будь-яких клопотань до суду не надходило. Розгляд справи було відкладено на 23.05.2025. В наступне судове засідання, призначене на 23.05.2025 ОСОБА_1 та його захисник, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд, до суду не з'явились. 23.05.2025 на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
У справі яка розглядається, суд у встановлений законом спосіб повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, забезпечив останньому розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням особи, яка притягається до відповідальності та з метою забезпечення розгляду апеляційної скарги в розумні строки апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, та відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103(далі - Порядок).
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124501 від 07 вересня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 (а.с. 1);
- роздруківкою чека приладу «Drager Alkotest 6820», відповідно до якого результат огляду складає 0,33%о(а.с.3 );
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксований результат огляду 0,33 %о. Даний акт підписаний ОСОБА_1 , з результатом згоден (а.с. 4);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксована зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . В подальшому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння (а.с. 8);
- іншими письмовими доказами.
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.9 «а» ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції з порушенням вимог діючого законодавства, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не звертався, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавав.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції були порушені принцип безпосередності дослідження доказів, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді. Так, суд першої інстанції повно і об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах провадження докази та надав їм відповідну оцінку.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАПта в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 18 жовтня 2024 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ламах Тараса Борисовича - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко