Справа № 303/2477/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року, ухвалене суддею Монич В.О., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У квітні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії №313030591 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8V47N.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредитну суму 8 300,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинених дій відповідача, 07.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8 300,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38821,50 грн.
06.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 060325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість в розмірі 39 078,06 гривень, яка складається з: 8 300 гривень - заборгованість по кредиту та 30 778,06 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам. А також просить стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено факт переходу права вимоги на даний кредитний договір, оскільки договір факторингу №28/1118-01 за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» укладений 28.11.2018, а кредитний договір укладено 07.03.2023, тобто на момент передачі прав вимоги ще не існувало кредитним правовідносин.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке, прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та не відповідає чинному законодавству.
Зазначає, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є рамковою угодою, адже такий договір підтверджує згоду сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Реєстр прав вимоги було підписано між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 02.05.2023, тобто після укладення 07.03.2023 між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору.
На момент включення кредитного договору до реєстру прав вимоги, таке право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує суд.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вважає, що такі підлягають стягненню в розмірі: 5 000 гривень в суді першої інстанції та 6 000 гривень в суді апеляційної інстанції та сплачений судовий збір за подання позовної заяви 2 422,40 гривень та апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №313030591.
За цим Договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 8 300,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (п. 2.1. Договору).
Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 2.2. Договору).
Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору (п. 2.5. Договору).
Дисконтний період кредитування передбачений п. 3.1. Договору та складає 20 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 20 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 1 344,60 гривень, що передбачено п. 3.3. Договору.
Продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови, які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначені в цьому Договорі (п. 3.4. Договору).
Пунктом 5.1.1. Договору передбачено, що зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника здійснюється на вказану ним платіжну картку № НОМЕР_1 .
Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення кредиту - 27.03.2023, а саме протягом 20 днів з моменту отримання позичальником першого траншу.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що протягом дисконтного періоду, тобто до 27.03.2023, кредитування здійснюється за процентною ставкою 295,65% річних, що на день укладення договору становить 0,81% від суми кредиту за кожний день користування таким.
Пунктом 8.4. Договору зазначається, що після закінчення дисконтного періоду кредитування, проценти нараховуються за процентною ставкою 1 087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми залишку кредиту.
Строк дії договору передбачений п. 11.1 Договору та становить 5 років.
Платіжним дорученням №b8685052-a649-45cb-b855-9956769ee4c4 від 07.03.2023 підтверджується переказ коштів згідно договору №313030591 від 07.03.2023 ОСОБА_1 на суму 8 300 гривень на платіжну картку №4441-11ХХ-ХХХХ-6824.
Довідкою №12/2024 наданої АТ КБ «ПриватБанк» на запит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підтверджено факт перерахування коштів у розмірі 8 300 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 .
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою було продовжено строк дії Договору до 31.12.2023 включно.
Додатковою угодою №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, було продовжено строк дії Договору до 31.12.2024.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, який було фактично укладено 02.05.2023, тобто після підписання договору кредитної лінії.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Згідно реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 право вимоги за кредитним договором №313030591 від 07.03.2023 було передано від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Таліон Плюс».
06.03.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №060325-У, яким право вимоги було передано позивачу на суму 39 078,06 гривень, яка складається з: 8 300 гривень - заборгованість по кредиту та 30 778,06 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову мотивуючи таку відмову тим, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання за кредитним договором від 07.03.2023 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018. Відтак у ТОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати позивачу на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
В доводах апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал» зазначає, що судом першої інстанції неправильно досліджено механізм передачі права вимоги від попередніх кредиторів до позивача, а тому суд прийшов до помилкових висновків щодо відсутності права вимоги у позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією позивача та зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)
Частиною 1 та 2 статті 1078 ЦК України зазначається, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З вищезазначених положень ЦК України слідує, що фактор може передати клієнту не тільки вже наявне право вимоги, але й майбутню вимогу, яка вважається переданою з моменту настання певної події.
В договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», пунктом 1.3. передбачено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги.
Строк дії договору визначено до 28.11.2019 (п. 8.2. Договору).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою було продовжено строк дії Договору до 31.12.2023 включно.
Додатковою угодою №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, було продовжено строк дії Договору до 31.12.2024.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Права на кредитний договір фактично було отримано ТОВ «Таліон Плюс» 02.05.2023, тобто після підписання договору кредитної лінії, який було підписано 07.03.2023.
30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.
Право вимоги на договір кредитної лінії №313030591 від 07.03.2023 до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло з моменту підписання реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023.
Позивач отримав право вимоги на договір кредитної лінії 06.03.2025, коли було підписано договір факторингу №060325-У від 06.03.2025 та підписано акт прийому-передачі реєстру боржників.
В матеріалах справи також містяться платіжні інструкції, які підтверджують оплату по договору факторингу №30/1023-01 від 20.12.2023 та по договору факторингу №060325-У від 06.03.2025.
В даному випадку, апеляційний суд констатує, що внаслідок факторингового ланцюга, а також внаслідок неодноразового продовження строку дії факторингових договорів минулими кредиторами, позивач (новий кредитор) набув право вимоги 14.02.2022, згідно чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відсутності належних прав вимоги у позивача, оскільки не врахував вищезазначеного.
Щодо доводів суду першої інстанції, що укладенням додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 лише продовжено строк дії договору факторингу, який укладений між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», тобто обсяг прав та обов'язків сторін не змінений, то слід зазначити, що така позиція суду першої інстанції є лише частково правдивою, оскільки укладенням Додаткових угод, сторони тільки продовжували строк дії договору факторингу, а всі істотні умови такого договору залишалися без змін.
Слід погодитись з позицією позивача, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є рамковою угодою, адже такий договір підтверджує згоду сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Тобто, укладенням Додаткових угод, сторони продовжували свою співпрацю, а передача прав вимоги до відповідача відбулась тільки з моменту підписання реєстру прав вимоги.
Щодо зауважень суду першої інстанції, які стосуються реєстрів прав вимоги, а саме, що в таких не зазначено станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, а також, що такі не містять підписів сторін та печаток, слід зазначити наступне.
В даному випадку, правове значення має тільки факт переходу прав вимоги до позивача, оскільки такий перехід права вимоги в судовому порядку не оспорений, то в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка ніким не спростована. Щодо печаток та підписів, то такі на всіх документах долучених до позовної заяви присутні.
Щодо розміру кредитної заборгованості.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02.05.2023 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за період з 07.03.2023 по 02.05.2023 становить суму 18 301,50 гривень, яка складається з: 8 300 гривень - заборгованість по кредиту та 10 248,84 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Розрахунком наданим ТОВ «Таліон Плюс» станом на 20.12.2023 нараховано ОСОБА_1 заборгованість за період з 02.05.2023 по 20.12.2023 у розмірі 39 078,06 гривень, яка складається з: 8 300 гривень - заборгованість по кредиту та 30 778,06 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Дана заборгованість відповідачем не оспорена, ним не надано власного контррозрахунку, не надано жодних пояснень в суді першої чи апеляційної інстанції, а тому слід вважати, що відповідач погоджується з таким розрахунком. Проаналізувавши такі нарахування, апеляційний суд констатує, що такі здійснено згідно умов укладеного Договору кредитної лінії №313030591 від 07.03.2023.
Таким чином, позивач довів належними та допустимими доказами, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» існує непогашена заборгованість в розмірі 39 078,06 гривень, яка складається з: 8 300 гривень - заборгованість по кредиту та 30 778,06 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам, а тому таку заборгованість слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому апеляційний суд скасовує таке рішення та постановляє нове про задоволення позовних вимог.
Керуючись нормами ст. 141 ЦПК України та зважаючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5 000 гривень та в апеляційному суді 6 000 гривень.
Апеляційний суд вважає, що такі підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10.03.2025 укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АТ «Тараненко та Партнери».
Додатком №1 до Договору надано протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10.03.2025.
Актом прийому-передачі наданих послуг передбачено, що адвокатом надано наступні послуги: складання позовної заяви - 5 000 гривень (2 години), вивчення матеріалів справи - 1 000 гривень (2 години), а всього - 6 000 гривень.
Складання апеляційної скарги адвокат оцінив у 6 000 гривень за 6 годин написання.
З огляду на складність справи, оскільки така є типовою та не потребує значних зусиль для підготовки нормативної бази, а також не потребує значного аналізу практики з розгляду схожих спорів, аналізу практики ВС, а також враховуючи те, що адвокат не приймав участь в розгляді справи безпосередньо в залі судового засідання як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, то задоволенню підлягає сума 2 000 гривень в суді першої інстанції та 2 500 гривень в суді апеляційної інстанції, що загалом складає суму 4 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, заборгованість за Договором кредитної лінії №313030591 від 07.03.2023 у розмірі 39 078,06 гривень, яка складається з: 8 300 гривень - заборгованість по кредиту та 30 778,06 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 4 500 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: