Справа № 309/5359/24
Іменем України
28 серпня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аннишинець Микола Васильович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року у складі судді Ороса Я.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на навчання дитини,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на навчання дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, під час якого у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 з дитиною проживають окремо, позивач самостійно утримує та виховує дитину. Тобто всі обов'язки щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування ОСОБА_2 виконує самостійно. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не бере участі у вихованні та утриманні сина.
Зазначала, що на час подання позовної заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у «Мукачівському фаховому коледжі» Національного університету біоресурсів і природокористування України» з 01.08.2022 та потребує додаткових витрат на навчання. Згідно договору про надання освітніх послуг плата за навчання становить 8250 гривень щороку, що підтверджується договором №78 від 01.08.2022 та 3624 грн. за проживання в гуртожитку кожних пів року.
Загальна сума фактичних витрат ОСОБА_2 , які викликані особливими обставинами, а саме навчанням сина за період з 01.08.2022 по теперішній час становить 41 946 грн. (24 000 грн. + 17 946 грн.), тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити половину вартості цих витрат, що становить 20 973 грн.
Відповідач є працездатним і має можливість утримувати дитину, але самостійно допомоги дитині не надає. Вважала, що встановлення аліментів у твердій грошовій сумі є найбільш доцільним, зважаючи на те, що їй невідомо чи відповідач десь працює.
Враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 3000 гривень щомісяця до досягнення сином повноліття та відшкодувати фактичні витрати понесені на навчання сина.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 3000 грн. (три тисячі), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття починаючи з 04 грудня 2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 фактично понесені витрати на оплату навчання сина ОСОБА_4 у відокремленому структурному підрозділі «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» у розмірі 20973 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривень), яка складається з половини вартості витрат на навчання у розмірі 24 000 грн. та 17946 грн. витрат на проживання у гуртожитку.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аннишинець Микола Васильович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримував, а отже, на думку, апелянта суд не виконав належно свій процесуальний обов'язок з інформування відповідача. Вважає, що позивач зловживає своїми правами, оскільки протиправно подала до суду новий позов про стягнення аліментів та додаткових витрат на навчання дитини, враховуючи вже наявність рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Аннишинець Микола Васильович у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. На підставі ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аннишинець Микола Васильович, обґрунтовує свою апеляційну скаргу, зокрема тим, що він не був належним чином повідомлений про судові засідання, а також не отримував копії ухвали про відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати суду свої заперечення проти заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 187 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п'ятої статті 128 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (стаття 190 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною п'ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Водночас ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
У пункті 7 розділу І рішення від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу [рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262], вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт [рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви №7942/05 та №24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року]. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною [рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява №17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А №274]. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження із цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи [рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року].
У пункті 8 розділу І цього рішення вказано, що у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні [рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява №53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року].
Загалом ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Призначено перше судове засідання на 09 год. 30 хв. 22 січня 2025 року (а.с. 17-19).
Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявний супровідний лист суду першої інстанції від 10.12.2024 №149/24-Вих про направлення судом на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі від 10 грудня 2024 року (а.с.20), однак у справі відсутні відомості про її вручення адресату рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Окрім того, встановлено, що судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 17.02.2025, яка направлялася на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 , повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.25). Судова колегія зазначає, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, якої послідовно дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.12.2022 у справі №203/99/20; від 19.12.2022 у справі №203/3899/21, від 12.01.2023 у справі №591/3717/21; від 18.01.2023 у справі №947/15524/20. Інших відомостей про направлення судом судової повістки про виклик, зокрема, у судове засідання, призначене на 04.03.2025, матеріали справи не містять.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції, не вживши спроб встановити, чи був повідомлений відповідач про пред'явлення до нього позову, позбавив його можливості надати заперечення щодо позовної заяви та вирішив спір по суті з порушенням закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №683/131/24.
Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, тобто без повідомлення учасників справи, не дотримався вимог статті 190 ЦПК України, зокрема не повідомив ОСОБА_1 про пред'явлення до нього позову, не пересвідчився в отриманні ним ухвали про відкриття провадження у справі, тобто не виконав вимог процесуального закону про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, рішення суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на навчання дитини.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги у частині стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_2 посилалася на те, що після розірвання шлюбу між сторонами, всі витрати на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати разом з нею, позивач несе самостійно, оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги на його утримання та участі у вихованні не бере. Стверджує, що відповідач аліментів не платить, стягнення за виконавчими документами з відповідача не проводиться, інших дітей він не має.
Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2008 року позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_5 , мешканки АДРЕСА_2 - аліменти з утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, до досягнення дитиною повнолітнього віку, починаючи з 13.08.2007. Вирішено питання про судові витрати (а.с.59-60).
Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення, був пред'явлений позивачем до виконання 16 травня 2008 року (а.с.69).
Окрім того, встановлено, що рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів задоволено частково, зменшено розмір аліментів, стягнутих рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/5 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 25 вересня 2013 року (а.с.61-65).
Згідно з довідки про доходи від 01.04.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради «Київський обласний спеціалізований медичний центр», вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 за період з квітня 2015 року по січень 2016 року було сплачено аліменти на утримання дитини у загальному розмірі 14 662,89 грн. (а.с.74).
Відповідно до довідки про доходи від 01.04.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради «Київський обласний спеціалізований медичний центр», слідує, що відповідачем ОСОБА_1 за період з лютого 2016 року по березень 2022 року було сплачено аліменти на утримання дитини у загальному розмірі 231 547,79 грн. (а.с.72-73).
Згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, вбачається, що за період з квітня 2022 року по березень 2025 року (останній місяць, що передував дню подання апеляційної скарги) відсутня інформація про суму заробітку для нарахування пенсії відповідачу ОСОБА_1 (а.с.75).
З долучених апелянтом до апеляційної скарги фіскальних чеків від 09.09.2022, 05.10.2022, 16.11.2022, 20.12.2022, 09.01.2023, 13.02.2023, 08.03.2023, 18.04.2023, 08.05.2023, 06.06.2023, 18.07.2023, 17.08.2023, 05.09.2023, 06.10.2023, 06.11.2023, 06.12.2023, 05.01.2024, 06.02.2024, 06.03.2024, 09.04.2024, 10.05.2024, 25.06.2024, 20.07.2024, 23.08.2024, 19.09.2024, 20.10.2024, 23.11.2024, 21.12.2024, 16.01.2025, 11.03.2025 слідує, що апелянтом було сплачено аліменти на утримання дитини на користь ОСОБА_6 у загальному розмірі 65 000 грн. (а.с.76-105 зворот).
Таким чином, враховуючи, що питання про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вже вирішено рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2008 року, розмір яких було зменшено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, відтак, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу саме про стягнення аліментів, а не про зміну їх розміру або способу стягнення, у задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дитини слід відмовити.
Щодо додаткових витрат на навчання дитини колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних приписів закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/10 (провадження №61-8815св21), у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц (провадження №61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18 (провадження №61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20 (провадження №61-17663св21).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19 (провадження №61-18284св19), від 08 травня 2023 року у справі №756/9882/19 (провадження №61-2065св23) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц (провадження №61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18 (провадження №61-20458св19), від 20 березня 2024 року у справі №760/6988/22 (провадження №61-9366св23).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у «Мукачівському фаховому коледжі» Національного університету біоресурсів і природокористування України» з 01.08.2022 відповідно до Договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01.08.2022 (а.с.6-7).
Загальна сума фактичних витрат ОСОБА_2 , що викликані особливими обставинами, а саме навчанням сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у платному навчальному закладі за період з 01.08.2022 по день подання позовної заяви становить 41 946 грн.
Додаткові витрати підтверджені наданими позивачем копіями квитанцій до прибуткового касового ордера №514 від 29.07.2022, №515 від 29.07.2022, №55 від 10.03.2023, №90 від 26.01.2024, №432 від 23.06.2023, №111 від 09.02.2024, №656 від 14.08.2023, №679 від 24.07.2024, №1090 від 03.09.2024 (а.с.9-12).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесених витрат на оплату навчання сина ОСОБА_4 у відокремленому структурному підрозділі «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» у розмірі 20 973 грн. (41 946 грн. / 2), з яких: 12 000 грн. - половина вартості витрат на навчання; 8973 грн. - половина вартості витрат на проживання в гуртожитку.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 СК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем пред'явлено позов на суму 38 973 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в розмірі 20973 грн., що складає 53,81% від пред'явлених вимог.
При пред'явленні позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн., однак позивач звільнений від його сплати. За подання апеляційної скарги відповідачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 53,81%), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягало стягненню 651,75 грн. (1211,20 грн. х 53,81%), при цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 46,19%) відповідачу ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід компенсувати судовий збір, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, у розмірі 839,18 грн. (1816,80 грн. х 46,19%). Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України апелянту ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід компенсувати судовий збір у розмірі 187,43 грн. (839,18 грн. - 651,75 грн).
Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аннишинець Микола Васильович, просить стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати, зазначаючи, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, наданих відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Аннишинцем Миколою Васильовичем та ОСОБА_1 13 березня 2025 року, становить 14 200 грн.
У додатковій угоді №1 від 13.03.2025 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025 встановлено, що за надання правової допомоги, визначеної у п.1.1. Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, згідно нижче обумовлених сум: - за ознайомлення адвокатом з документами, наявними в матеріалах цивільної справи №309/5359/24, вивчення їх та обговорення з клієнтом - 1400 грн.; - за складання адвокатом та подання до установ, організацій, підприємств незалежно від підпорядкування та форм власності будь-яких адвокатських запитів, що пов'язані (мають відношення) з справою №309/5359/24 - 1500 грн. за кожний адвокатський запит; - за складання адвокатом та подання до суду, до органів державної влади та місцевого самоврядування, до правоохоронних органів та органів прокуратури, до установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування будь-яких заяв, клопотань, пояснень, тощо, що пов'язані (мають відношення) з справою №309/5359/24 - 800 грн./одна заява (клопотання); - за підготовку адвокатом до Закарпатського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Хустського районного суду по справі №309/5359/24 - 9000 грн.; - за участь адвоката у одному судовому засіданні по розгляду справи в Закарпатському апеляційному суді в м. Ужгород, - по 3700 грн./кожне судове засідання (оплата здійнюється за участь адвоката у кожному судовому засіданні окремо, у якому брав участь адвокат); - за підготовку та подання адвокатом до Верховного Суду (Касаційного цивільного суду) касаційної скарги на рішення по справі №309/5359/24 - 14000 грн.
Відповідно до Акту наданих послуг від 21.07.2025 за Договором про надання правової допомоги від 13 березня 2025 року та Додатковою угодою №1 від 13.03.2025 року слідує, що адвокатом Аннишинцем Миколою Васильовичем надано ОСОБА_1 правову допомогу по цивільній справі №309/5359/24 щодо: ознайомлення з документами цивільної справи №309/5359/24, вивчення їх та обговорення з клієнтом; складення та подання заяви до Хустського районного суду по справі №309/5359/24; складання та подання адвокатських запитів, що пов'язані з справою №309/5359/24; підготовки та подання до Закарпатського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі №309/5359/24 якісно і в обумовленому обсязі. За надані послуги клієнт сплачує адвокату 14 200 грн.
Згідно розрахунку від 17.07.2025 за Договором про надання правової допомоги від 13.03.2025 вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 14 200 грн.
Відповідно до довідки №13-07/25 від 21.07.2025, виданої адвокатом Аннишинцем Миколою Васильовичем, слідує, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025 та Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025, Рахунку від 17.07.2025 сплачено адвокату Аннишинцю Миколі Васильовичу 21 липня 2025 року 14 200 грн. Розрахунок з адвокатом Аннишинцем Миколою Васильовичем за надану правову допомогу, згідно Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025 та Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025 - проведений у повному обсязі.
Згідно ч.ч. 1,4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів вважає, що сума гонорару в розмірі 2000 грн. є співмірною із складністю справи та наданими адвокатом Аннишинцем Миколою Васильовичем послугами, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності, а тому в цьому розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В іншій частині не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.137,141,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аннишинець Микола Васильович, задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) фактично понесені витрати на оплату навчання сина ОСОБА_4 у відокремленому структурному підрозділі «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» у розмірі 20973 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні), з яких: 12 000 грн. - половина вартості витрат на навчання; 8973 грн. - половина вартості витрат на проживання в гуртожитку.
У задоволенні позову в частині стягнення аліментів - відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений у суді апеляційної інстанції, у розмірі 187,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 2000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: