Справа № 456/3054/25
Провадження № 2-а/456/86/2025
іменем України
18 вересня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т.
з участю секретаря: Сімонова-Мацигіна А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Стрий справу №456/3054/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колтоновський О.О., звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №4738909 від 15.05.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що 30 травня 2025 року на адресу знаходження житлового будинку ОСОБА_1 в селі Заграбівка надійшов простий лист із відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського РУП, яким позивачеві скеровано постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4738909 від 15 травня 2025 року.
Як вбачається із постанови серії ЕНА № 4738909 від 15 травня 2025 року, складеної о 17:32:32 год, «15.05.2025 16:17:11 с. Заграбівка, вул. Зелена, 13, водій керуючи ТЗ не маючи даної категорії, також на мотоциклі був відсутній номерний знак чим порушив п. 2.1.а ПДР - Керування ТЗ особою, яка немає права керування таким ТЗ., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.».
Вказану постанову поліцейського відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Микитчина Ігоря Дмитровича серії ЕНА № 4738909 від 15.05.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, вважає такою, що винесена передчасно, без встановлення фактичних обставин справи, без їх підкріплення належними та допустимими доказами, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому не може вважатися правомірною.
Всупереч ст. 245, 251 КУпАП поліцейський відеозаписів із нагрудних камер чи відеореєстратора автомобіля працівниками поліції ОСОБА_1 надано не було. Відсутні будь-які інші фото- та відеодокази із технічних засобів та/або приладів. Так само матеріали справи не містять посилання на показання свідків та пояснення позивача. Тобто постанова не передбачає узагалі вказівок на жодні належні та допустимі докази із зазначенням джерела їх походження/фіксації.
Крім того, ігноруючи норми статей 268, 277-2 КУпАП, уповноваженою особою відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області не було роз'яснено права та обов'язки, не повідомлено належним чином про дату та час розгляду, не надано можливості скористатися правовою допомогою. Позивачеві не надано можливості ознайомитися із доказами, брати участь у їх дослідженні, заявляти власні клопотання та заперечення. Розгляд справи як такий узагалі не проводився, жодних аргументів зі сторони поліцейських щодо складення будь-яких постанов не було, а відбулося виключно скерування постанови на адресу позивача без проходження усіх передбачених Кодексом стадій провадження в справі про адміністративне правопорушення.
В порушення зазначених правових норм, поліцейський відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Микитчин Ігор Дмитрович не надав жодних доказів вчинення правопорушення, не дослідив належним чином усі обставини у справі, не роз'яснив позивачеві права, позбавив останнього можливості надати власні письмові пояснення та залучити свідків події (що є одним із доказів, передбачених КУпАП). Поліцейський безпідставно вказав на відмову від підписання постанови, позаяк така не була складена 15 травня 2025 року.
Поліцейський відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Микитчин Ігор Дмитрович фактично позбавив можливості позивача реалізувати право на захист та скористатися послугами адвоката (залучення адвоката з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги).
Крім того, поліцейський відхилив усі зауваження позивача щодо не перебування ним за кермом мотоцикла, а керування таким саме дружиною ОСОБА_1 , що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Частиною 1 статті 251 КУпАП регламентовано необхідність надання письмових пояснень особою, що притягається до адміністративної відповідальності, проте інспектор відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Микитчин Ігор Дмитрович позбавив позивача можливості реалізувати такі права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не надавши можливість викласти власні заперечення.
Крім того, в постанові серії ЕНА № 4738909 від 15.05.2025 року відсутні належне посилання на нормативно-правовий акт, вимоги якого позивачем порушені. Поліцейський відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області вказує на конкретні норми "чим порушив п. 2.1.а ПДР", однак не зазначає, ким та коли прийнятий, та в якій редакції застосована норма права.
За фактом порушення позивачем вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів кваліфікація за відповідною нормою КУпАП у цій постанові відсутня. Посилання на норми пункту 30.1 та 30.2 ПДР, незважаючи на вказівку у фабулі правопорушення на відсутність номерного знака на транспортному засобі, постанова серії ЕНА № 4738909 від 15.05.2025 року не містить.
З фабули, викладеної відповідачем у постанові, вбачається нібито керування транспортним засобом за відсутності посвідчення водія відповідної категорії та з відсутнім номерним знаком. При цьому фабула не містить конкретизації ознак належності транспортного засобу Теккеn 300 до механічних транспортних засобів і конкретних категорій, поширеності на вказаний транспортний засіб вимог чинного законодавства щодо обов'язковості наявності в особи, що ним керує, посвідчення водія певної категорії та необхідності державної реєстрації і використання номерного знака, з урахуванням вимог ПДР в контексті належності чи неналежності кваліфікації правовідносин.
Викладена відповідачем фабула правопорушення не містить вказівки на особу, що була водієм, до якої саме категорії належить транспортний засіб Теккеn 300 (тип двигуна та потужність не встановлена поліцейським), а також посвідчення водія якої категорії відсутнє в особи, що позбавляє можливості встановити наявність обставини та суті правопорушення.
Вказані неточності у формулюванні відповідачем фабули свідчать про розумні сумніви у пред'явленому звинуваченні у вчиненні адміністративного правопорушення.
З оскаржуваної постанови не видається можливим встановити конкретні дії, вчинені позивачем, оскільки фабула не містить обставин належності транспортного засобу Теккеn 300 до механічних транспортних засобів конкретної категорії, визначеної п. 2.13 ПДР, а також відсутність в особи посвідчення водія конкретної категорії, наявність якої вимагає закон як умова керування вказаним ТЗ. Не встановлення вказаних обставин та технічних характеристик за певних умов виключає статус «механічного транспортного засобу», на водіїв не поширюється обов'язок, визначений п. 2.1а, 30.1, 30.2 ПДР, що є одними із основних структурних чинників об'єктивної сторони та суті порушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП та за відсутності таких ознак виключає склад правопорушення. Тобто фабула не є чітко викладеною, що свідчить про існування розумних сумнівів у безпідставності звинувачень.
Позивач, зазначав поліцейським, що не керував транспортним засобом, а перебував на власному подвір'ї, керувала транспортним засобом Теккеn 300 дружина ОСОБА_1 , тому відсутні ознаки об'єктивної сторони, як і суб'єкта вчинення правопорушення, позаяк позивач не був водієм в розумінні КУпАП та ПДР. З огляду на відсутність очевидних ознак керування транспортним засобом позивачем відсутні ознаки наявності у нього статусу водія (суб'єкта правопорушення), а так само конкретних діянь із приведення у рух автомобіля.
Отже, наявність усіх складових елементів адміністративного правопорушення працівниками поліції доведено не було, що виключає можливість притягнення до відповідальності та накладення стягнення.
Враховуючи, що до постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4738909 від 15.05.2025 року працівниками відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених в ній обставин, а провадження в справі здійснювалося у повній невідповідності із законом, вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не знайшла свого підтвердження.
За наведених вище обставин, вбачається незаконність винесення оскаржуваної постанови, невідповідність дій поліцейського відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Микитчина Ігоря Дмитровича.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючи на викладені в позові обставини.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву суду не скерував.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із змісту ст.5КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст.9КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З матеріалів справи, а саме з постанови серії ЕНА №4738909 від 15.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , 15.05.2025 16:17:11 | с. Заграбівка, вул. Зелена, 13 І водій керуючи ТЗ не маючи даної категорії, також на мотоциклі був відсутній номерний знак чим порушив п. 2.1.а ПДР - Керування ТЗ особою, яка немає права керування таким ТЗ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306 (із змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.10.ПДР України: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п.2.13ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій: зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Із наведених положень слідує, що законодавець розрізняє загальне поняття "транспортний засіб" та його різновид - "механічний транспортний засіб", який відзначається наявністю двигуна внутрішнього згорання, а також вищою потужністю електродвигуна. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.
Водночас, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Правилами дорожнього руху, зокрема п. 2.4 визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, в тому числі і згідно із п. а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано, зокрема: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку (ч. 2 ст. 15).
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також інші документи, передбачені законодавством.
Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08травня 1993року №340 (надалі Положення).
Так, відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
У пункті 3 Положення від 08.05.1993 року №340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, керувати мопедами, моторолерами та іншими двоколісними (триколісними) транспортними засобами, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А1.
Слід зазначити, що за правилами частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 71КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, транспортний засіб Tekken 300, яким керував позивач, являється двоколісним транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками є мотоциклом (як вказано поліцейським у постанові). При цьому, водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, які обладнані двигуном з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів та які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності, в той час як ч. 2 ст. 126 КУпАП поширює свою дію на водіїв усіх транспортних засобів (в тому числі і тих, для керування якими встановлено обов'язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією, зокрема категорії А1), а не лише механічних транспортних засобів. Диспозиція ч.2 ст.126КУпАП не є банкетною чи відсильною та навпаки у ній безпосередньо перераховані усі ознаки вказаного адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює твердження позивача про те, що транспортний засіб Tekken 300 не є механічним транспортним засобом та відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Доказів того, що позивач отримував водійське посвідчення, суду не надано.
Крім того, суду, не надано доказів того, що під час зупинки, транспортного засобу Tekken 300, ним керувала його дружина. Клопотань про її виклик, як свідка заявлено не було.
Водночас суд зазначає, що відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, за якою позивач до адміністративної відповідальності не притягався.
За наведеного, проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови серії ЕНА №4738909 від 15.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення, суд доходить висновку, що така складена відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем в ході судового розгляду справи не спростовано факту наявності в її діях адміністративного правопорушення, зафіксованого у постанові серії ЕНА №4738909 від 15.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд відповідно до приписів ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України вважає,що вищезгадану постанову про накладення адміністративного стягнення слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 , - без задоволення, а тому у позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 16, 72-79, 132-143, 241-251 КАС України суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА №4738909 від 15.05.2025 винесеної інспектором відділення поліції №1 (м.Жидачів) Стрийського районного управління поліції у Львівській області капітаном поліції Микитчин І.Д. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст..126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. та стягненні судових витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене 23.09.2025р.
Суддя Р. Т. Шрамко