1Справа № 192/2141/25 2/335/3797/2025
30 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради про визнання права власності на квартиру,
14.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради про визнання права власності на квартиру.
Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2025 справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справу 15.09.2025 передано для розгляду судді Стеценку А.В.
Ухвалою судді від 17.09.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначено спосіб їх усунення - шляхом подання до суду позовної заяви, яка за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, яка містить зазначення ціни позову, визначеної виходячи з дійсної вартості нерухомого майна (спірної квартири), та подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), або документів, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
22.09.2025 представник позивача звернулася до суду з клопотанням про зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви з 15140,00 грн. до 1211,20 грн., в обґрунтування якого зазначила, що з липня 2024 рок по липень 2025 року позивач ніде не працювала, оскільки здійснювала догляд за хворою матір'ю. Лише в серпні 2025 року позивач працевлаштувалася на роботу, де отримує заробітну плату 8250,00 грн на місяць. Позивач не може забезпечити себе усім необхідним (одягом, їжею, лікуванням тощо). З огляду на викладене, позивач не може сплатити судовий збір в розмірі 15140,00 грн. На підтвердження свої доводів представником позивача додано до клопотання відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору. За період з липня 2024 року по липень 2025 року, довідку про доходи за серпень 2025 року.
Вивчивши клопотання представника позивача, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно із пунктом 5 частини третьої статті 136 ЦПК України особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Так, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23) зробила висновок з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» про те, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») у справах «Горгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63,64).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
Представником позивача не надано суду доказів на підтвердження реального майнового стану позивача, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо сплати судового збору, а зазначені у клопотанні обставини та надані на їх підтвердження докази не характеризують у повній мірі майновий стан заявника. Зокрема, представником позивача не надано суду: відомостей про розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік (2024 рік), як-от довідку за формою ОК-5, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору за попередній рік (2024); доказів належності позивача до осіб, визначених п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи те, що представником позивача не надано суду належних доказів на підтвердження реального майнового стану позивача, в задоволенні клопотання про зменшення розміру належного до сплати судового збору необхідно відмовити.
Право на доступ до суду є невід'ємною складовою частиною справедливого судового розгляду.
Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України та закріплено ст.ст. 3, 4 ЦПК України.
З огляду на викладене, вважаю за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позову, визначених в ухвалі судді від 17.09.2025, до 10 жовтня 2025 року.
Також, вважаю за необхідне роз'яснити позивачеві та її представникові, що відмова в задоволенні клопотання про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з таким клопотанням.
Керуючись ст.ст. 127, 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суддя
В задоволенні клопотання представника позивача про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи- відмовити.
Продовжити позивачу ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради про визнання права власності на квартиру, визначених в ухвалі судді від 17 вересня 2025 року, до 10 жовтня 2025 року.
Роз'яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Роз'яснити позивачеві, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи https://id.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Стеценко