Провадження № 6/331/251/2025
ЄУН 331/6704/15-ц
25 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю секретаря Постарнак М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дерев'янко Ірини Олександрівни, заінтересовані особи - акціонерне товариство комерційний банк « ПриватБанк» ( стягувач), Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
У червні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дерев'янко І.О. звернулася до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, відносно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), встановленого ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2017 року в рамках цивільної справи № 331/6704/15-ц ( провадження № 2/331/1871/15) за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк« ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.07.2010 року.
Заяву обґрунтовано таким.
На розгляді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебувала справа № 331/6704/15-ц, в рамках якої ухвалою від 23 травня 2017 року суд обмежив у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - без вилучення паспортного документу.
21.05.2025 року в інтересах ОСОБА_1 адвокат Дерев'янко І.О. ознайомилася з матеріалами цієї справи.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 ухвалу суду від 23.05.2017 року не отримувала. Про діюче обмеження у праві виїзду за кордон - без вилучення паспортного документу їй стало відомо на кордоні України, під час спроби перетину кордону України.
ОСОБА_1 стало відомо, що її тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України (без вилучення паспорту) до виконання нею своїх зобов'язань згідно виконавчого листа № 51989885, з примусового виконання виконавчого листа № 331/6704/15-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19.07.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 24092,90 грн.
Дата відкриття у Органі ДВС Олександрівський ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, виконавчого провадження 23.08.2016 року №АСВП: 51989885, Стан ВП наразі: Завершено.
Боржник, отримує надходження соціального забезпечення - отримує допомогу як особі, яка не має право на пенсію, та особам з інвалідністю, і державну соціальну допомогу на догляд, іншого доходу - не має. Боржник перебуває на обліку 2301ДСЗН ЗМР. Боржник є інвалідом II групи.
Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів, Заявник вважає, що не являється такою особою, що ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
Заявник вважає, що ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23.05.2017 року наразі є неактуальною з підстав завершеного виконавчого провадження та заявник вважає, що тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України безпідставно обмежує право вільного пересування з урахуванням, цього вважає що її права та законні інтереси порушені, тож звертається до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Заявниця та її представник в судове засідання не з'явилися ; 24.09.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янко І.О. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явилися.
19 вересня 2025 року від представника заінтересованої особи - АТ КБ « ПриватБавнк» до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника банківської установи ( а.с.152).
Суд, ознайомившись з доводами заявника, перевіривши їх матеріалами справи, приходить до такого.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2015 року ПАТ КБ « ПриватБанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 21.07.2010 року у розмірі 22 874, 90 грн., яка складається з : 8 999,84 грн. - заборгованість за кредитом ; 11 209,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом ; 1 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500,0 грн.- штраф ( фіксована частина), 1 065,47 грн. - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 21.07.2010 року у розмірі 22 874, 90 грн., яка складається з : 8 999,84 грн. - заборгованість за кредитом ; 11 209,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом ; 1 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500,0 грн.- штраф ( фіксована частина), 1 065,47 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір у сумі 1 218,00 грн. ( а.с.53-54).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2017 року в рамках цивільної справи № 331/6704/15-ц ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документу ( а.с.104-105).
Підставою прийняття такого судового рішення слугувало подання державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, з якого вбачається таке. На виконанні в Олександрівському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 51989885 з примусового виконання виконавчого листа № 331/6704/15-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19.07.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 092,90 грн. Боржниця у добровільному порядку рішення суду не виконувала, як і не виконувала законні вимоги державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 441ЦПК України,тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Згідно ч. З ст. 441ЦПК України,суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань.
Отже, обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи є тимчасовим за встановлюється на певний строк, а саме до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно ч. 5ст. 441 ЦВК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ст. 33 Конституції України,кожному, хто на законних підставах г території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з Україна і в'їзду в Україну», громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставок), якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
Відповідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право зал яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за ії межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»,при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у громадян України закордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі вилучено або затримано паспорт.
Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадян України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Вирішуючи заявлені вимоги, суд також має прийняти до уваги, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України запроваджено воєнний стан внаслідок збройної агресії рф.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна люд залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
У справі «Гочев пробій Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати-одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про* пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З наданої заявницею Довідки від 23 вересня 2025 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що станом на 23 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості перед ПАТ КБ « ПриватБанк» не має (а.с.163), що свідчить про відсутність обставин, які зумовлювали застосування до заявниці обмежувального заходу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Керуючись статтями 259,260,451 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Дерев'янко Ірини Олександрівни, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, відносно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлений ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2017 року в рамках цивільної справи № 331/6704/15-ц (провадження № 2/331/1871/15) за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.07.2010 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 30 вересня 2025 року.
Суддя: Н .Г.Скользнєва