Справа № 404/7594/24
Номер провадження 1-кп/404/332/24
30 вересня 2025 року Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження № 12024121010001555 від 30.05.2024 року
про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нове, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українця громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 153, ч.3 ст. 152, ч.6 ст.152 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
законного представника
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7
представник потерпілої ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11
обвинуваченого: ОСОБА_5
ОСОБА_5 упродовж 2021 року, проживав за адресою АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою ОСОБА_7 та її малолітніми доньками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , 2012 року народження, з якими перебував у сімейних відносинах.
Так, у 2021 році перебуваючи за адресою проживання, у ОСОБА_5 виник ший умисел на вчинення сексуального насильства відносно малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою збудження у неї статевого інстинкту для задоволення власної статевої пристрасті.
У період часу з січня до грудня 2021 току, більш точного часу та дати в ході судового розгляду не встановлено, реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення сексуального насильства відносно малолітньої, достовірно знаючи, ОСОБА_9 не досягла чотирнадцятирічного віку, впевнившись, що його дії не помічені іншими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст. 16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні будинку за вказаною адресою, підійшов до малолітньої ОСОБА_9 та здійснив непристойні доторки руками до її сідниць та грудей, стискаючи їх.
Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення сексуального насильства відносно малолітньої, ОСОБА_5 перебуваючи за зазначеним місцем проживання, у вказаний період часу систематично (більше 2 разів) вчиняв аналогічні дії відносно малолітньої ОСОБА_9 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 порушив права дитини на статеву недоторканість та її нормальний фізичний, психологічний та соціальний розвиток.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив дій сексуального характеру, не пов'язаних з проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та стосовно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 153 КК України.
Крім того, з січня 2022 року до березня 2024 року ОСОБА_5 , який раніше вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 153 КК України, проживав за адресою: АДРЕСА_2 , зі співмешканкою ОСОБА_7 та її малолітніми доньками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якими перебував у сімейних відносинах.
На початку 2022 року, більш точного часу та дати в ході судового розгляду не встановлено, у ОСОБА_5 , який перебував за місцем проживання, виник умисел на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з оральним проникненням в тіло ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
У період з січня 2022 року до 23.03.2024 ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності в приміщенні інших осіб, реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування малолітньої, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи всупереч вимогам ст. 16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, використовуючи з метою подолання опору свою фізичну та психологічну перевагу, з використанням безпорадного стану потерпілої, обумовленого її малолітнім віком, рівнем статевого розвитку та страхом перед співмешканцем матері, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, без добровільної згоди потерпілої, вступив у статевий акт із малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оральним шляхом, тобто вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло малолітньої з використанням своїх геніталій.
Вказані дії ОСОБА_5 за аналогічних обставин вчиняв періодично, близько 10 разів, з січня 2022 року до 23.03.2024.
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 порушив права малолітньої на статеву свободу та статеву недоторканість, а також її нормальний фізичний, психологічний та соціальний розвиток.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив дії сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частиною 4 статті 153 КК України, тобто вчинив кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України.
Також, судом встановлено, що в травні 2024 року ОСОБА_5 , який раніше вчинив злочин, передбачений ч. 6 ст. 152 КК України, перебував за місцем свого проживання, виник умисел на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з оральним проникненням в тіло доньки його співмешканки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, без добровільної на те згоди останньої.
У травні 2024 року, більш точної дати та часу в ході розгляду справи не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності в приміщенні інших осіб, реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування неповнолітньої, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є неповнолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи всупереч вимогам ст. 16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, використовуючи з метою подолання опору свою фізичну та психологічну перевагу, з використанням безпорадного стану потерпілої, обумовленого її неповнолітнім віком, рівнем статевого розвитку та страхом перед співмешканцем матері, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, без добровільної згоди потерпілої, повторно вступив у статевий акт із неповнолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оральним шляхом, тобто вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло неповнолітньої з використанням своїх геніталій.
Вказаними діями ОСОБА_5 порушив права неповнолітньої на статеву свободу та статеву недоторканість, її нормальний фізичний, психологічний та соціальний розвиток.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), вчинені повторно, відносно неповнолітньої особи та щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст. 153 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вчинення дій сексуального характеру, не пов'язаних з проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та стосовно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди;
за ч.6 ст. 152 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вчинення дії сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частиною 4 статті 153 КК України;
за ч.3 ст. 152 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), вчинені повторно, відносно неповнолітньої особи та щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому злочинів не визнав та пояснив суду, що дійсно упродовж 2021 року, проживав за адресою АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою ОСОБА_7 та її малолітніми доньками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , 2012 року народження, з якими перебував у сімейних відносинах. Постійно дбав про добробут сім'ї, займався вихованням доньок. Будь-яких злочинних дій відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ним не вчинялись, вважає, що пояснення які надала ОСОБА_13 , ще прояви перехідного віку підлітка та «вдячність» за її виховання. При спілкуванні з ОСОБА_14 постійно виникав опір з її боку з приводу підтримання порядку в будинку та при спілкуванні з членами сім'ї. Просить виправдати його за всіма статтями звинувачення, а в задоволенні позовних вимог відмовити, за їх недоведеністю.
Суд знаходить, що факт вчинення злочинних дій ОСОБА_5 та його винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, незважаючи на заперечення обвинуваченим вини, повністю і об'єктивно стверджується зібраними та дослідженими в ході розгляду провадження доказами.
Показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , допитаної в ході досудового розслідування за методикою «Зелена кімната» та допитана в ході судового розгляду справи, яка не ховаючи емоцій повідомила про те, що вона проживає з мамою, сестрою та вітчимом ОСОБА_15 . ОСОБА_5 здійснював відносно неї сексуальне насильство, постійно доторкався до її грудей та сідниць, стискаючи їх, неодноразово дивився як вона перевдягається, не дозволяв закривати двері, вступав з нею в статеві зносини шляхом орального контакту, ходив по будинку в спідній білизні. Показував їй відеозаписи порнографічного характеру, після чого просив повторити. Вказаний допит - відеозапис досліджено в судовому засіданні та безпосередньо допитана ОСОБА_16 , яка чітко та послідовно повідомила суду про дії сексуального характеру які були здійснені ОСОБА_5 відносно неї приблизно з 2019 року. ОСОБА_16 повідомляла про такі подробиці, які просто не могла знати дитина її віку, щодо еякуляції ОСОБА_5 , а також витирання статевого члену серветкою. Крім того, повідомляла про випадок, коли ОСОБА_5 засунув свій статевий член до її рота, коли вона лежала на ліжку, та вона мало не задихнулась від відсутності повітря. Всі ці дії ОСОБА_5 вчиняв з нею протягом декількох років.
Показаннями спеціаліста ОСОБА_17 яка пояснила суду, що ОСОБА_9 отримала травму внаслідок сексуального насильства та боялась довго розповісти матері, а розповіла вже коли насильство стало для неї абсолютно нестерпним. При роботі з ОСОБА_9 встановлено, що дитина надає правдиві покази не фантазуючи та нічого не перекручуючи.
Показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , яка є матір'ю потерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила суду, що вона проживає з ОСОБА_5 та 2 доньками, батько дівчат служить у ЗСУ та рідко спілкується з дітьми. 27.05.2024 році у неї виник конфлікт з ОСОБА_5 через ОСОБА_18 , в результаті конфлікту ОСОБА_19 вдарив ОСОБА_20 та вона поїхала жити до бабусі. Наступного дня вона спілкувалась з ОСОБА_20 , остання повідомила про системне сексуальне насильство, яке ОСОБА_5 здійснював відносно неї. Після чого звернулась до органів поліції. Зазначає, що ОСОБА_5 агресивно відносився до неї та до ОСОБА_20 , влаштовував конфлікти, був занадто вимогливим та часто сварився. Заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка є бабусею потерпілої ОСОБА_9 , та пояснила суду, що має онучок ОСОБА_20 та ОСОБА_22 , ОСОБА_20 декілька років тому зазначала їй, що до неї чіпляється її вітчим - ОСОБА_5 , однак вона на вказане ніяк не відреагувала, до органів поліції не звернулась. 27.05.2024 р. до неї приїхала ОСОБА_20 , зазначила, що її побив вітчим, а також до неї приставав.
Показаннями свідка ОСОБА_23 яка пояснила суду, що працює разом з ОСОБА_7 - матір'ю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 .. ОСОБА_7 29.05.2024 року прийшовши на робочу зміну розказала колегам, що зі слів ОСОБА_20 їй стало відомо про те, що ОСОБА_5 системно протягом тривалого часу здійснює сексуальне насильство відносно ОСОБА_20 . Через деякий час на роботу прийшла ОСОБА_20 та розповіла подробиці сексуального насильства відносно неї.
Показаннями свідка ОСОБА_24 яка надала аналогічні пояснення поясненням ОСОБА_23 .
Вказані показання суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Тим самим, звертає увагу на те, що ними у повній мірі підтверджуються обставини, які підлягають доказуванню згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, як-то час, місце та спосіб вчинення.
В свою чергу, з досліджених судом, у порядку статті 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне, та підтвердженнавина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені злочину за ч.4 ст. 153; ч.ч. 3,6 ст.152 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:
витягом з ЄРДР від 30.05.2024 року, щодо вчинення ОСОБА_5 злочинних дій передбачених кваліфікуючими ознаками ч.3 ст. 152; ч.4 ст.153; ч.6 ст.152 КК України по відношенню неповнолітньої ОСОБА_9 (Т.1 а.п. 1-2).
витягом з ЄРДР від 07.08.2024 року, щодо вчинення ОСОБА_5 злочинних дій передбачених кваліфікуючими ознаками ч.6 ст.152 КК України по відношенню неповнолітньої ОСОБА_9 (Т.1 а.п. 191).
витягом з ЄРДР від 07.08.2024 року, щодо вчинення ОСОБА_5 злочинних дій передбачених кваліфікуючими ознаками ч.2 ст.156 КК України по відношенню неповнолітньої ОСОБА_9 (Т.1 а.п. 191).
Рапортом від 30.05.2024 року Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській про звернення ОСОБА_7 що до розпутних дій та інших статевих злочинів по відношенню до її доньки ОСОБА_9 ОСОБА_5 (Т.1 а.п. 17).
Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.05.2024 року, згідно якого ОСОБА_7 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_5 який з 2019 року розбещує її доньку ОСОБА_9 (Т.1 а.п. 18).
Протоколом огляду місця події та фото таблиця до нього, від 30.05.2024 року проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого оглянуто та вилучено: футболка оранжевого кольору належно ОСОБА_9 ; мобільний телефон Самсугн. (Т.1 а.п. 21-27).
Протоколом огляду предметів від 31.05.2024 року в ході якого оглянуто мобільний телефон самсунг галаксі А10 32 GB. (Т.1 а.п. 30).
Протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 та додатком до нього - СД диск з записом допиту від 31.05.2024 року. За матеріалами відеозапису допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологом задана кількість відкритих питань, що не мають активного випереджувального характеру, виключають несамостійність відповідей та стимулюють до змістовного розширення її
повідомлень у відповідності з психологічною специфікою спілкування.(Т.1 а.п. 71-74).
При цьому, з досліджених судом, у порядку Параграфу 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.
Висновком експерта № 389 від 24.06.2024 року відповідно до якого при СМЕ ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не виявленою. Судово-медичних даних чи жила ОСОБА_9 статевим життям немає. (Т.1 а.п. 77).
Висновком експерта № 388 від 24.06.2024 року відповідно до якого при СМЕ ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не виявленою. (Т.1 а.п. 80).
Протоколом отримання зразків для проведення експертизи від 30.05.2024 року в ході якого у ОСОБА_5 відібрано 2 зразки букального епітелію у вигляді зрізів нігтьових пластин.
(Т.1 а.п. 84).
Висновком експерта № 487 від 26.07.2024 року відповідно до якого на футболці потерпілої ОСОБА_9 слідів крові та сперми не знайдено. (Т.1 а.п. 88-89).
Висновком експерта № 486 від 09.07.2024 року відповідно до якого в мазках і тампонах з вмістом присінка піхви та ротової порожнини ОСОБА_9 сперми двома методами та крові не знайдено. (Т.1 а.п. 92).
Висновком експерта № 485 від 09.07.2024 року відповідно до якого в мазках і тампонах з вмістом присінка піхви та ротової порожнини ОСОБА_9 сперми двома методами та крові не знайдено. (Т.1 а.п. 94-95).
Висновком експерта № 87 від 09.07.2024 року відповідно до якого при СМЕ вмісту зі статевого члена ОСОБА_5 слини, букального епітелію та клітин піхви не знайдено. (Т.1 а.п. 98-99).
Висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 1412/24-27 від 27.06.2024 року згідно якого у продовж всього часу проведення спілкування психоемоційний стан допитуваної ОСОБА_13 визначається таким в якому перебувають потерпілі від злочину: при відтворенні у пам'яті подій, а саме дії особи, яка здійснювала дії сексуального насильницького характеру, ОСОБА_16 переживає з такою ж
емоційною силою, яку вже раніше переживала, що підтверджує її зовнішня
невербальна поведінка та мовна діяльність яка спостерігалась під час аналізу
відеозапису допиту. Переживання ситуації супроводжувалось короткими паузами та для того щоб заспокоїтись (переривчасте дихання через сльози), приниженням, повної беззахисності в подіях, пошуком підтримки, що в свою чергу є ознаками надання достовірної інформації в досліджуваних подіях. (Т.1 а.п. 102-108).
Суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочин), передбачених ч.ч.3,6 ст. 152, ч.4. ст. 153 КК України, за вище встановлених обставин.
При цьому підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що його неповнолітня ОСОБА_25 його навмисно оговорює і навмисно мститься на його методи виховання, котра жодними доказами сторони обвинувачення не спростована, не знайшла свого підтвердження, не доведена належними і допустимими доказами у зв'язку з їх відсутністю взагалі, суд розцінює, як спосіб захисту, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених по справі об'єктивних, належних, допустимих доказів, які є послідовними, достатньо вагомими, чіткими, узгодженими між собою, а тому достовірними, достатніми та відповідають критеріям якості доказів, встановленим в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 липня 2011 року та в справі «Яременко проти України» від 12 вересня 2008 року, а тому не викликають сумнівів у суду та покладені в основу вироку.
Зокрема: психолог за допомогою поставлених питань до потерпілої вдалось розкрити повний зміст та хронологію головних подій та фактів, а також з'ясувати характер протиправних дій особи в досліджуваній ситуації, а саме вітчима ОСОБА_9 . Порівняльний аналіз мовної та поведінкової діяльності ОСОБА_9 , не виявив ознак, які сигналізують про ступінь недостовірності інформації, яка від неї надходить.
Достатність відомостей у показаннях які надає потерпіла ОСОБА_9 , її відповіді та пояснення, дозволяють встановити чітку хронологічну послідовність, при яких вона стала жертвою сексуальних злочинів. На підставі аналізу інформативно-смислового змісту сполучених нею відомостей можна відтворити вихідні події, їх деталі, особливості виникнення, перебігу та наслідки.
ОСОБА_9 за психологічною оцінкою є потерпілою від насильства в ситуації яка досліджувалась в судовому розгляді справи, так як дії зазначеної особи по відношенню до неї визначаються як насильницькі та напряму пов'язані з негативними змінами в емоційній сфері, що відслідковувалось під час аналізу відеозапису допиту за участі потерпілої. ОСОБА_9 демонструє афективні переживання, які відчувала в моменти здійснення відносно неї дій насильницького характеру зі сторони ОСОБА_5 , що виразилось в нестримному плачу, зберіганні напруги, страху, почуття приниження, патологічним фіксування на спогадах про психотравмуючу ситуацію та почуття незахищеності та ураження гідності, про вчинення вище зазначених дій, зі сторони ОСОБА_5 , вона на передодні повідомляла свою бабусю ОСОБА_21 , яка будучи допитаною в судовому засіданні, підтвердила описані факти.
Розладів довільної, активної уваги, схильності до фантазування та до заповнення прогалин пам'яті образами уяви за ОСОБА_9 , протягом всього розгляду справи за її участі - не спостерігаються.
Дій примусового характеру до надання пояснень, під час проведення спілкування із ОСОБА_9 погроз, залякувань, образ, змістовних текстових підказок для відповідей, навідних запитань, дій, що упереджують дії малолітньої - з боку особи, що спілкувалась під час проведення допиту та сторонніх осіб - не фіксуються.
Відповідно до Конституції України, зокрема, ст.ст.3,52, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.
Згідно положень ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.
З ст.ст.19,34 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою ВРУ №789ХІІ від 27.02.1991, вбачається, що держава повинна вживати всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Держава зобовязана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень.
Статтею 370 КПК імперативно визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку щодо наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 153, ч.3 ст. 152, ч.6 ст.152 КК України.
В ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_9 в інтересах якої діє ОСОБА_7 заявили цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. за завдання незаконними діями ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 153, ч.3 ст. 152, ч.6 ст.152 КК України, обґрунтувавши свої вимоги посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.
Обвинувачений ОСОБА_5 заявлені вимоги не визнав в зв'язку з необґрунтованістю цивільного позову.
Вирішуючи даний цивільний позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування моральної шкоди проводиться відповідно до правил ст. 1167 ЦК України, а саме моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення.
Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення частини 3 ст. 23 ЦК України та роз'яснення, які містяться у пункті 9 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер неправомірних дій ОСОБА_5 та те, що неповнолітня потерпіла, крім фізичного болю, зазнала також і психологічного стресу, вона змушена змінювати звичайний спосіб життя, докладати додаткових зусиль для відновлення психологічного стану здоров'я, взаємовідносин у побуті, колективі та захисту своїх прав, звертатися за консультативною допомогою до фахівців.
Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, не повинен призводити до її збагачення та не може бути засобом покарання винної особи, у зв'язку з чим визначений у позові розмір моральної шкоди в сумі 300 000 грн. таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, в тому числі і матеріальне становище обвинуваченого, суд приходить до висновку, що моральна шкода, заподіяна потерпілому, підлягає відшкодуванню у сумі 30000,00 грн. Саме така сума, на думку суду, є співмірною моральними стражданнями та відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи вищевикладене ,відповідно до вимог статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх істотних обставин.
Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, а саме таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, ураховуючи відсутність каяття у вчиненому, те, що наявність даних, на які посилається сторона захисту, що позитивно характеризують особу винуватого, не усувають суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, призначення покарання у виді позбавлення у межах санкції інкримінованих злочинів, відповідатиме тяжкості вчиненого злочину і попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень.
Підстав призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до вимог ст. 69 КК України, судом не встановлено.
Отже, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Запобіжний захід обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда 05.06.2024 року на майно, а саме; майку оранжевого кольору фактичним володільцем якої є ОСОБА_9 , телефон марки «Samsung SM A-107/DS», чорного кольору власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 ..
Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_5 витрати на залучення експертів у розмірі 6 058 грн. 34 коп. на користь держави.
Цивільний позов ОСОБА_9 в інтересах якої діє ОСОБА_7 до ОСОБА_5 задовольнити.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376,615 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати виним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбаченого ч.3 ст.152; ч.6 ст. 152; ч.4 ст. 153 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 4 ст. 153 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 10 (десять) років;
за ч.3 ст.152 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;
за ч. 6 ст. 152 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років;
Відповідно до ст. 70 КК України визначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з 02 липня 2024 року - дня його фактичного затримання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_9 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_7 300 000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 6058,34 гривень.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда 05.06.2024 року на майно, а саме; майку оранжевого кольору фактичним володільцем якої є ОСОБА_9 , , телефон марки «Samsung SM A-107/DS»,чорного кольору власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 - скасувати.
Речові докази: майка оранжевого кольору фактичним володільцем якої є ОСОБА_9 , яка передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Кропивницького РУП, повернути ОСОБА_9 як власнику; телефон марки «Samsung SM A-107/DS»,чорного кольору, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Кропивницького РУП, власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 - повернути останньому як власнику.
Оптичні диски зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3