Справа № 215/7041/24
1-кп/215/473/25
30 вересня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000835 від 15.08.2023,
В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою від 05.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 03 жовтня 2025 року включно, із визначеним розміром застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.,у разі внесення якої на обвинуваченого покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
30.09.2025 прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів із визначеним розміром застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн.Клопотання обґрунтоване тим, що строк перебування обвинуваченого під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин. Крім того, на сьогодні мають місце ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу та продовженні строку його дії.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зауважив про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, оскільки дослідженими письмовими матеріалами не підтверджується його проживання разом із неповнолітньою донькою та бабусею. До того ж зазначені обставини не втримали його від вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт. Вказав, що може влаштуватись на роботу і працювати дистанційно, до того ж запевнив, що не буде впливати на свідків.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, вказавши на те, що заявлені прокурором ризики не знайшли свого підтвердження, їх існування прокурором не доведено. Зважаючи на наявність у обвинуваченого місця проживання, міцних соціальних зв'язків, відсутності доказів його переховування від органів досудового розслідування, перешкоджанню кримінальному провадженню будь-яким чином та впливу на інших обвинувачених і свідків просив суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт, подавши про це письмове клопотання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Також суд враховує, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_4 обвинувачається у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років із конфіскацією майна, що само по собі містить ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено.
Судом встановлено, що станом на 30 вересня 2025 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м'який запобіжний захід.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків.
Обвинувачений офіційно не працевлаштований, тому не виключається сумнів, що основним джерелом його доходів була діяльність, пов'язана з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, тому наразі не виключається й ризик продовження такої діяльності.
Належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 у разі зміни запобіжного заходу буде працевлаштований або зайнятий суспільно-корисною працею суду не представлено.
Письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
За змістом обвинувачення, протиправна діяльність, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_4 була викрита в результаті проведення НСРД та із залученням залегендованих осіб для проведення оперативної закупівлі, що не виключає застосування конспіративних заходів у такій діяльності, причетність до якої інкримінують ОСОБА_4 .
Крім того, під час проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання обвинуваченого вилучено 43 сліп-пакетів, в яких містився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс.
Суд також враховує ризик впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на іншу обвинувачену ОСОБА_5 , з якою він має близькі стосунки, з метою схиляння її до надання неправдивих показань.
При цьому суд вкотре зауважує, що доводи прокурора про те, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (пункт 2 частини 1 статті 177 КПК України), є припущеннями, які не підтверджено жодними фактами. Також всі матеріали надані стороною обвинувачення вже досліджені у судовому засіданні та залучені судом до матеріалів справи.
З цих підстав, суд констатує відсутність вказаного ризику.
Суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який на теперішній час не вбачається. Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Разом із тим, в якості альтернативного запобіжного заходу до ОСОБА_4 застосована застава, розмір якої ухвалою від 03.03.2025 було зменшено до 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) у національній грошовій одиниці, тобто в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На даний час підстави для зміни зазначеного розміру застави відсутні.
Вказаний розмір застави не є максимальним (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України) щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину та таким, що може бути реально сплачений заставодавцем.
Наразі судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про істотне зменшення вище перелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання сторони захисту належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізькій установі виконання покарань (№3)» на час розгляду справи у суді, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто по 28 листопада 2025 року включно, з можливістю внести визначений розмір застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб на рівні 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Попередньо визначені обов'язки у випадку внесення застави - залишити без змін.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з-під варти та повідомити про це суд.
Роз'яснити, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначається терміном дії цієї ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя