24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 393/541/24
провадження № 51-2446км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121160000177, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Северинка Кіровоградського району Кіровоградської області та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Новгородківський районний суд Кіровоградської області вироком від 09 грудня 2024 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, і призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироківдо покарання за цим вироком повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2023 року та призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК постановлено виконувати самостійно.
Також суд вирішив питання щодо початку строку відбування покарання у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 серпня 2024 року приблизно о 14:00, перебуваючи в коридорі домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав дружині ОСОБА_7 по одному удару долонею в нижню губу та в ділянку нижньої повіки ока, унаслідок чого спричинив легкі тілесні ушкодження.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2025 року скасував наведений вище вирок районного суду і закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості та правильності кваліфікації діяння ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання сторони обвинувачення, рішення, яким закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , апеляційний суд ухвалив з порушенням вимог п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки вчинене кримінальне правопорушення безпосередньо пов'язано з домашнім насильством.
Як зазначає прокурор, формулювання обвинувачення, викладене як в обвинувальному акті, так й у вироку суду, а також відображена в них обтяжуюча покарання обставина спростовують висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 не інкримінувалося вчинення злочину, пов'язаного з домашнім насильством, і що він не був обізнаний з таким обвинуваченням та не мав можливості захищатися від нього під час судового розгляду.
Указує, що суд апеляційної інстанції обмежився позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19, лише щодо підстав закриття кримінальних проваджень цієї категорії в разі відмови потерпілої від обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , надавши пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення у повному обсязі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як визначено ст. 438 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 наведених вище вимог не дотримався.
Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що всупереч вимогам, передбаченим п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону.
Ці доводи колегія суддів уважає слушними.
З матеріалів провадження вбачається, що, не погодившись із вироком суду, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.
У ході апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_7 заявила усне клопотання про відмову від обвинувачення у зв'язку з примиренням із ОСОБА_6 та просила закрити кримінальне провадження стосовно нього.
За наслідком апеляційного розгляду суд задовольнив клопотання потерпілої, скасував вирок суду від 09 грудня 2024 року і закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
На обґрунтування свого рішення апеляційний суд зазначив, що обвинувальний акт не містить жодного посилання на вчинення ОСОБА_6 злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Відповідно, орган досудового розслідування не інкримінував ОСОБА_6 вчинення такого злочину, він не був обізнаний з таким обвинуваченням і не мав можливості захищатися від нього, а тому, урахувавши клопотання потерпілої, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження.
Однак Верховний Суд не може погодитися із цими висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 337 КПКпередбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Питання про можливість закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, у разі відмови потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
У постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19)об'єднана палата сформулювала висновки, згідно з якими кримінальним правопорушенням, пов'язаним із домашнім насильством, необхідно вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу кримінального правопорушення. Установлена в п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Водночас згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство визначено як форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Крім того, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) в сімейних або близьких відносинах (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК).
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження дружині ОСОБА_7 . Зокрема, було визнано обставиною, що обтяжує його покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.
Тобто ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного з домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.
Аналогічні позиції Верховний Суд висловив, зокрема, у постановах від 12 лютого 2025 року (справа № 279/50/22, провадження № 51-5415км24), від 02 квітня 2025 року (справа № 727/6730/24, провадження № 51-64км25).
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд, закриваючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, допустив істотні порушення вимог КПК.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та ухвалити законне, обґрунтоване івмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3