29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5841/24
провадження № 51 - 5301 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2024 року надано дозвіл на проведення огляду місцевості на території реабілітаційного санаторію, який є частиною цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з метою виявлення мобільного телефону Iphone 15 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , належного ОСОБА_5 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисникаОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді закрито, оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права.
Перевіривши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначено ч. 3 ст. 307 та частинами 1, 2 ст. 309 КПК. З огляду на імперативний спосіб регулювання кримінальних процесуальних відносин перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, за приписами ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Наведене кореспондує з положеннями ст. 309 КПК, якою закріплено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Крім того, ч. 2 ст. 309 КПК передбачено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
У ч. 3 ст. 309 КПК встановлено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, ухвалу від 08 липня 2024 року, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив в межах своїх повноважень, передбачених КПК.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду про надання дозволу на проведення огляду на території реабілітаційного санаторію, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Водночас, якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді - після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження (ухвала об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18).
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції під час судового розгляду, з огляду на положення статей 307, 309, 392 КПК встановив, що апеляційну скаргу було подано на рішення слідчого судді, яке не підлягає апеляційному оскарженню, та враховуючи правову позицію викладену в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18), дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2025 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання адвоката ОСОБА_4 на правові висновки, наведені в на постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17-к, оскільки у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді як постановлення слідчим суддею ухвали про надання дозволу на проведення огляду житла чи іншого володіння прямо передбачена ч. 2 ст. 237 КПК (ст. 235 КПК).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає таке рішення обґрунтованим, оскільки воно постановлене із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та копії судового рішення не убачається підстав для задоволення скарги, Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 .
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3