29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5582/25
провадження № 51-3796 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2025 року,
встановив:
Як убачається із касаційної скарги, доданого до неї копії судового рішення та наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2025 року скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк в кримінальному провадженні № 12025100090001252 від 30 квітня 2025 року, залишено без задоволення.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , не погоджуючись із вищевказаною ухвалою слідчого судді, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2025 року(справа № 11-сс/991/492/25), на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вищевказану ухвалу слідчого судді.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду як незаконну. При цьому вказує, що апеляційний суд незаконно та необгрунтовано відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно ч. 3 статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Водночас ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як слідує із копій судових рішень, представник у поданій апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді, якою залишено без задоволення скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк в кримінальному провадженні № 12025100090001252.
При цьому, згідно з положеннями ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , яка розглянута слідчим суддею з постановленням ухвали по суті скарги за результатами її розгляду, застосував положення ст. 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2025 року, якою скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, залишено без задоволення, апеляційному оскарженню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, твердження ОСОБА_4 щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставної відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргоюйого представника - адвоката ОСОБА_5 на вищевказану ухвалу слідчого судді, не заслуговують на увагу.
Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2025 року, діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення її скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3