23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 639/668/24
провадження №51-1937км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року, засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року вирок суду першої інстанції змінено та застосовано на користь держави спеціальну конфіскацію належного ОСОБА_7 мобільного телефону.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він незаконно придбав та зберігав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку розфасував у 2 зіп-пакети та не пізніше 22 вересня 2023 року перевіз до м. Харкова, яку цього ж дня збув ОСОБА_8 за 3000 грн. Згідно з висновком експерта загальна маса PVP в перерахунку на масу речовини склала 1,432 г.
17 грудня 2023 року ОСОБА_7 вчинив аналогічні дії та збув ОСОБА_8 особливо небезпечну психотропну речовину - PVP за 2000 грн. Також в ході огляду місця події в ОСОБА_7 було виявлено 1 зіп-пакет з вказаною речовиною. Згідно з висновком експерта загальна маса PVP в перерахунку на масу речовини склала 1,255 г.
Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що:
- кваліфікація обох епізодів дій ОСОБА_7 за ознакою повторності є неправильною, а доведеність винуватості за ними ґрунтується на доказах, які не були досліджені місцевим судом, що вийшов за межі висунутого обвинувачення по першому епізоду;
- діяння ОСОБА_7 охоплювались одним умислом і їх вчинення у різний час не утворює повторності;
- визначені у ст. 368 КПК питання не були вирішені судом першої інстанції;
- не було спростовано версію засудженого про появу у нього психотропної речовини від ОСОБА_9 ;
- не було з'ясовано масу речовини, яка знаходилась у кожному із зіп-пакетів за другим епізодом;
- перевірка заяви ОСОБА_7 про провокацію злочину не була здійснена, а про її наявність вказує те, що ініціатором зустрічей був ОСОБА_9 ;
- витяг з ЄРДР від 18 липня 2023 року не відповідає вимогам ст. 214 КПК, а кримінальне провадження є сфальсифікованим, оскільки не містить процесуальних рішень щодо другої особи, щодо якої було також внесено відомості до ЄРДР;
- у вироку заява ОСОБА_9 датована 18 вересня 2023 року, хоча відомості до ЄРДР внесено 18 липня 2023 року, а по епізоду від 22 вересня 2023 року відомості до ЄРДР не вносились взагалі, як і не визначались особи, уповноважені на проведення досудового розслідування;
- докази винуватості є недопустимими, а процесуальні документи, вказані у реєстрі матеріалів досудового розслідування не були досліджені;
- НСРД від 17 грудня 2023 року проводились на підставі ухвали, дія якої закінчилась 15 жовтня 2023 року, а носії НСРД не містять зафіксованої інформації, про що стало відомо під час ознайомлення з матеріалами провадження в апеляційному суді;
- огляд місця події є недопустимою слідчою дією, оскільки ОСОБА_7 на момент його проведення був підозрюваним, однак протокол його затримання складено не було, а сам протокол містить неточності щодо години проведення цієї слідчої дії;
- було порушено право на захист, оскільки не вживались заходи для допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- у вироку відсутнє мотивування застосування щодо засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна з посиланням на доведеність корисливого мотиву в діях засудженого, а також щодо конфіскації грошових коштів;
- суд апеляційної інстанції послався на ухвалу від 31 жовтня 2023 року, яку безпосередньо не досліджував, як і суд першої інстанції;
- вирок місцевого суду не містить посилання на підстави конфіскації 5500 грн, знайдених у ОСОБА_7 під час другого епізоду;
- апеляційним судом було проігноровано клопотання сторони захисту про дослідження доказів, а ухвала цього суду не відповідає положенням ст. 419 КПК, оскільки не містить відповідей на аргументи апеляційної скарги сторони захисту.
У касаційній скарзі засуджений стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження.
Засуджений стверджує, що:
- показання свідків, які були понятими, є суперечливими;
- він не збував психотропну речовину, а повертав її ОСОБА_9 , в діях якого була наявна провокація на вчинення злочину;
- апеляційний суд не дослідив повторно доказів, а у дослідженні телефону йому було відмовлено;
- було порушено вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 365 КПК та обмежено у наданні ним останнього слова.
Інші аргументи касаційної скарги засудженого аналогічні тим, які викладено у касаційній скарзі захисника.
На касаційні скарги сторони захисту прокурор надіслав заперечення, в яких просив відмовити у їхньому задоволенні, а судові рішення залишити без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг та просив відмовити у їхньому задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Аргументи сторони захисту щодо невідповідності висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких міститься у ст. 411 КПК та на які є посилання в касаційних скаргах, згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
При касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
Сторона захисту ставить під сумнів доведеність винуватості засудженого належними і допустимими доказами, та вважає неперевіреною версію захисту про те, що мла місце провокація злочину.
Засуджений послідовно висував версію подій, згідно з якою він не знав, що вилучена у нього речовина є «наркотичною або психотропною», а зберігав він її у себе в селі на прохання знайомого, якому потім двічі привозив. Гроші він отримував не за речовину, а за її доставку, а зберігав її на прохання знайомого виключно через доброту. Як наслідок, засуджений вважає, що мала місце провокація до вчинення ним злочину.
Однак така версія була предметом перевірки судів і подій спростовується дослідженими ними доказами.
Так сам засуджений у суді озвучив також те, що під час окупації села разом із ним проживав ОСОБА_10 , який разом із ОСОБА_12 раніше займалися діяльністю, пов'язаною з наркотиками. Засуджений чув, що ОСОБА_12 просив у ОСОБА_10 наркотики «солі». Пізніше ОСОБА_12 звернувся до засудженого та розповів, що придбав «солі», однак йому вживати багато не можна, крім цього він йде на «учебку» до лав Збройних Сил України, тому попросив їх зберігати.
Далі засуджений повідомляв як привозив «солі», щоб ОСОБА_12 розслабився перед відправленням в Бахмут . Він повідомив суду, що зберігав пакет із «солями» у покинутому будинку неподалік від його будинку.
Колегія суддів вважає, що суди зробили правильні висновки про обізнаність засудженого із тим, що речовини, які ним зберігалися, були обмежені в обігу, а також про те, що кошти він отримував за них, а не виключно за їх доставку.
Також зміст розмов, зафіксованих на НСРД свідчить про його обізнаність про збут саме небезпечних речовин.
Той факт, що ОСОБА_12 писав, що хоче купити «сіль» на мобільний телефон засудженому, не означає, що його дії слід розцінювати як провокацію, оскільки з показань самого засудженого слідує, що спілкування про привезення «солей» між обома учасниками було систематичним і зрозумілим для обох учасників такої незаконної угоди.
Тому суд відхиляє доводи сторони захисту про можливу провокацію злочину.
Попри доведеність винуватості ОСОБА_7 захисник вважає неправильною кваліфікацію його дій за обома епізодами з кваліфікуючою ознакою повторності.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно.
За двома епізодами збуту та виявленої безпосередньо у ОСОБА_7 особливо небезпечної психотропної речовини дії засудженого отримали єдину правову кваліфікацію, яка охоплює предмет вчиненого злочину «особливо небезпечну психотропну речовину» та ознаку повторності внаслідок фіксації другого епізоду збуту.
Твердження захисника про те, що не було з'ясовано масу речовини, яка знаходилась у кожному із зіп-пакетів за другим епізодом колегія суддів відхиляє.
Адже з дослідженого судом першої інстанції висновку експерта від 27 грудня 2023 року чітко вбачається, що на дослідження було надано речовину, яка знаходилася у двох упакуваннях (зіп-пакет (предмет закупки) та паперовий згорток (вилучений у засудженого)), а сам висновок експерта містить інформацію про те, що надана на дослідження речовина масою 1,6388 г та 0,2865 г містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої в перерахунку на масу наданої речовини становить 1, 0532 г та 0,2018 г.
Сукупна маса вказаної речовини становить 1,255 г, про що і йдеться у вироку місцевого суду та підтверджується дослідженими цим судом доказами.
Щодо аргументів захисника про порушення правил ст. 214 КПК під час внесення відомостей до ЄРДР Суд зазначає таке.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами розглядуваного провадження, ОСОБА_9 у свій заяві від 18 липня 2023 року звернувся до начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій повідомив про те, що його односельчани, у тому числі ОСОБА_7 , запропонували придбати у них «солі» та надалі розповсюджувати цю речовину серед своїх колег.
З врахуванням цієї інформації до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК, та розпочато досудове розслідування у порядку, передбаченому КПК, а також визначено як групу слідчих, так і групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції дійсно допустив описку у вказівці на місяць, яким була датована заява ОСОБА_9 (18 вересня 2023 року замість 18 липня). Однак це є очевидною опискою та не вказує на фальсифікацію матеріалів досудового розслідування, як зазначає захисник.
На думку захисника, огляд місця події є недопустимою слідчою дією, оскільки на момент її проведення ОСОБА_7 був підозрюваним, а протокол його затримання не складався.
Насамперед Суд констатує наявність у матеріалах кримінального провадження протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 грудня 2023 року, яке відбулося після другого епізоду збуту особливо небезпечної психотропної речовини.
За його змістом ОСОБА_7 було повідомлено підстави затримання, роз'яснено його права та проінформовано, що про затримання буде повідомлено регіональний центр правової допомоги. Факт складання самого протоколу затримання у службовому кабінеті слідчого у відділі поліції не є порушенням КПК та не спростовує викладених у протоколі обставин, до якого у ОСОБА_7 скарг та зауважень не було.
Також протокол без зауважень було підписано захисником, а його копія була вручена засудженому, про що свідчить підпис останнього.
Складення протоколу затримання підозрюваної особи після проведення огляду місця події не є порушенням вимог КПК та не зумовлює недопустимості цієї слідчої дії.
Щодо твердження захисника про те, що 17 грудня 2023 року НСРД проводились на підставі ухвали, дія якої закінчилась 15 жовтня 2023 року, а носії НСРД не містять зафіксованої інформації, про що вона дізналась під час ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.
Безпосередньо зі змісту протоколу від 22 грудня 2023 року вбачається, що аудіо-, відеоконтроль особи здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, дія якої на момент проведення НСРД не закінчилася.
З технічних носіїв інформації вбачається, що у судовому засіданні 18 березня 2024 року місцевим судом було досліджено докази, у тому числі ухвали слідчих суддів від 15 серпня та 31 жовтня 2023 року, а у судовому засіданні 29 березня 2024 року прокурором було забезпечено технічну можливість перегляду носіїв інформації проведених у цьому провадженні НСРД.
Окрім цього, зміст інформації, зафіксованої на флеш-носіях НСРД, відображено у стенограмах цих НСРД, з якими захисник ознайомилася під час розгляду справи апеляційним судом.
В ході дослідження у місцевому суді ОСОБА_7 визнав свою присутність на відеофайлах, а також по другому епізоду розповів про упакування, вказав, що частину речовини він відсипав, а частину залишив собі.
Суд повторно наголошує, що сторона захисту протягом всього провадження не заперечувала факту передачі «солей», отримання коштів, комунікації між засудженим та покупцем психотропної речовини. Однак захист наполягав на провокації з боку правоохоронних органів, однак ця версія судами була відхилена і колегія суддів вже зазначала про аргументованість і правильність таких висновків.
Щодо аргументів захисту про порушення кримінального процесуального закону на етапі апеляційного розгляду, суд звертає увагу на таке.
У цьому провадженні апеляційний суд не здійснював переоцінку доказів, досліджених місцевим судом, а тому і не мав обов'язку повторно досліджувати їх. Поява захисника на етапі апеляційного оскарження вироку місцевого суду також не зумовлює обов'язкового виконання судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 404 КПК за відсутності належного та обґрунтованого клопотання.
Незгода сторони захисту з оцінкою доказів у провадженні не є підставою для повторного дослідження доказів, про що суд касаційної інстанції неодноразово наголошував у своїх рішеннях.
З огляду на викладене аргументи захисника про проведення НСРД на підставі ухвали, дія якої закінчилась, не підтвердилися, а твердження про відсутність інформації на флеш-носіях Суд відхиляє як необґрунтовані.
Сторона захисту стверджує про порушення права на захист, яке, на її думку, виявилось у тому, що не були допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Наведені аргументи були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано визнав їх невмотивованими, оскільки місцевим судом було здійснено всі можливі дії щодо встановлення місцезнаходження та виклику до суду цих свідків.
Так, було встановлено, що свідок ОСОБА_14 проходить службу в ДПС України, що унеможливлює проведення його допиту в режимі відеоконференції через специфіку служби в умовах воєнного стану, а свідок ОСОБА_15 знаходиться у с. Гоптівка, в якому ведуться активні бойові дії.
Разом з тим Суд констатує, що сукупність наявної у матеріалах кримінального провадження доказової бази є достатньою для твердження про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК поза розумним сумнівом.
Також за змістом вироку місцевим судом було досліджено речовий доказ - телефон засудженого, зміст у месенджері Вайбер якого доказового значення немає.
На противагу аргументам засудженого судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено йому можливість висловлення останнього слова, яке ОСОБА_7 було реалізовано. Будь-яких обмежень чи порушень ст. 365 КПК при цьому місцевим судом не було допущено, про що вказують аудіо- та відеоматеріали судового засідання від 18 листопада 2024 року.
Захисник вважає, що у вироку відсутнє мотивування застосування щодо засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна з посиланням на доведеність корисливого мотиву в діях засудженого, а також щодо конфіскації грошових коштів.
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 , окрім основного покарання у виді позбавлення волі, було призначено додаткове обов'язкове покарання -конфіскацію майна.
У цьому кримінальному провадженні було встановлено, що в ході вчинення злочинних дій ОСОБА_7 мав корисливий мотив, адже і він сам у суді першої інстанції не заперечував фактів отримання коштів від ОСОБА_9 . Результатами протоколів контролю за вчиненням злочину також зафіксовано отримання грошей засудженим.
Відтак за наявності корисливого мотиву вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК та наявності обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна у санкції цього кримінального правопорушення рішення про конфіскацію грошових коштів є правильним.
Місцевим судом з урахуванням положень ст. 368 КПК було вирішено усі питання, які підлягають вирішенню під час постановлення вироку.
Також суд не вбачає порушень законодавства під час прийняття рішення про застосування спеціальної конфіскації до належного ОСОБА_7 мобільного телефону з покликанням на його використання під час вчинення інкримінованого злочину.
Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій.
Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому судові рішення потрібно залишити без зміни, а касаційні скарги сторони захисту - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Вирок Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3