17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 716/1243/21
провадження № 61-5431св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
третя особа - приватний нотаріус Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року під головуванням судді Пухарьової О. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 березня
2024 року в складі колегії суддів Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна, про визнання недійсними відмов від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна у добросовісного набувача, скасування реєстрації права власності на спадкове майно та визнання права власності на спадкове майно,
Короткий зміст позовних вимог
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Т. М. (далі - приватний нотаріус Малітовська Т. М.), про визнання недійсними відмов від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна у добросовісного набувача, скасування реєстрації права власності на спадкове майно та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_8 , яка постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання на АДРЕСА_1 .
Після смерті матері відкрилася спадщина на наступне майно:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), та земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га, для будівництва і обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076);
- земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 7321588800:01:008:0019 площею 2,0543 га, 7321588800:01:008:0020 площею 2,3852 га, 7321588800:01:005:0021 площею 1,4075 га, розташовані на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_8 є її діти: ОСОБА_3 , 1963 року народження; ОСОБА_7 , 1965 року народження; ОСОБА_5 , 1967 року народження; ОСОБА_6 , 1970 року народження; ОСОБА_3 , 1975 року народження; ОСОБА_4 , 1977 року народження; ОСОБА_1 , 1972 року народження; ОСОБА_2 , 1974 року народження.
На день смерті ОСОБА_8 разом з нею в одному будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся ОСОБА_3 .
Інші спадкоємці, а саме: ОСОБА_3 , 1963 року народження, ОСОБА_5 , 1967 року народження, ОСОБА_6 , 1969 року народження, ОСОБА_4 , 1977 року народження, подали до приватного нотаріуса Малітовської Т. М. заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 , 1975 року народження.
Спадкоємець ОСОБА_3 , 1963 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкоємець першої черги ОСОБА_7 закликався до прийняття спадщини шляхом повідомлення нотаріусом про його право прийняття, однак таким правом не скористався, відповідно спадщину не прийняв.
Позивачі зазначали, що 15 листопада 2016 року та 27 листопада 2016 року приватний нотаріус Малітовська Т. М. видала відповідні свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_3 , а саме на все спірне спадкове майно.
У подальшому, 07 травня 2021 року, приватний нотаріус Малітовська Т. М. посвідчила договір дарування спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та договір дарування спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, за яким ОСОБА_3 подарував зазначене майно ОСОБА_4 .
Також позивачі зазначали, що 08 червня 2021 року вони звернулися до приватного нотаріуса Малітовської Т. М. з письмовими заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, оскільки вважали, що вони як спадкоємці за законом, які постійно проживали за місцем реєстрації матері, спадщину прийняли, проте постановами нотаріуса від 08 червня 2021 року їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з їх відмовою від спадкування після смерті матері, що підтверджено відповідними заявами.
Посилаючись на те, що зазначені заяви про відмову від спадщини вони особисто не складали та їх не підписували, тому як правочини вони є недійсними, відповідно не створюють юридичних наслідків, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
- визнати недійсною заяву ОСОБА_1 , якою вона відмовилася від прийняття спадкового майна після смерті матері ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , складену секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області Білоус С. С. та зареєстровану в реєстрі за № 291;
- визнати недійсною заяву ОСОБА_2 , якою вона відмовилася від прийняття спадкового майна після померлої матері ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , складену секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області Білоус С. С., зареєстровану в реєстрі за № 77;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1625, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на спірний житловий будинок;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1707, видане 27 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на спірну земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1633, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:005:0021, площею 1,4075 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1629, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7321588800:01:008:0020, площею 2,3852 га, розташовану на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1631, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7321588800:01:008:0019, площею 2,0543 га, розташовану на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області;
- витребувати у ОСОБА_4 спірний житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вчинену 15 червня 2021 року на ім'я ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , а саме на: 1/7 частку спірного житлового будинку; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:005:0021; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:008:0020; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:008:0019;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , а саме на: 1/7 частку спірного житлового будинку; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:005:0021; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:008:0020; 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:008:0019.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заставнівський районний суд Чернівецької області рішенням від 20 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав недійсною заяву ОСОБА_1 від 06 жовтня 2016 року, якою вона відмовилася від прийняття спадкового майна після померлої матері ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , складену секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області Білоус С. С.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовив.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовив.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнив частково.
Визнав недійсною заяву ОСОБА_2 від 29 серпня 2016 року, якою вона відмовилася від прийняття спадкового майна після померлої матері ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , складену секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області Білоус С. С.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину у частині 1/7 частки спадкового майна, зареєстроване в реєстрі за № 1625, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на спірний житловий будинок.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину у частині 1/7 частки спадкового майна, зареєстроване в реєстрі за № 1707, видане 27 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину у частині 1/7 частки спадкового майна, зареєстроване в реєстрі за № 1633, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:005:0021, площею 1,4075 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину у частині 1/7 частки спадкового майна, зареєстроване в реєстрі за № 1629, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:008:0020, площею 2,3852 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину у частині 1/7 частки спадкового майна, зареєстроване в реєстрі за № 1631, видане 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:008:0019, площею 2,0543 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.
Визнав за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , а саме на: - 1/7 частку спірного житлового будинку літ. А загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 14,20 кв. м; 1/7 частку вбиральні літ. Е; 1/7 частку огорожі № 1-2; - 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076;
- 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:005:0021;
- 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:008:0020;
- 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:008:0019.
Витребував на користь ОСОБА_2 з володіння ОСОБА_4 1/7 частку спірного житлового будинку та господарських споруд та 1/7 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовив.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання недійсними заяв про відмову від прийняття спадщини, суд першої інстанції керувався тим, що заяви про відмову від прийняття спадщини підписані не позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іншими особами, що свідчить про відсутність їх волевиявлення на відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 на користь брата ОСОБА_3 , тому є підставою для визнання цих заяв недійсними відповідно до частини першої статті 215, частини третьої статті 203 ЦК України, оскільки такі заяви є перешкодою для позивачів у реалізації їх спадкових прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що позивач на час відкриття спадщини хоча і була зареєстрована в спірному будинку, однак у ньому не проживала постійно, оскільки перебувала в Італії, у визначений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса чи до консула України у Республіці Італія не зверталася, а також не зверталася до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вона не є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті матері, тому її права оскаржуваними свідоцтвами про право на спадщину, виданими на ім'я ОСОБА_3 , не порушені.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався тим, що позивач після смерті матері спадщину прийняла, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем у спірному житловому будинку. Врахувавши те, що нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також те, що заява про відмову від прийняття спадщини підписана не ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач було незаконно позбавлена права власності на 1/7 частку у належному їй спадковому майні і таке її право підлягає захисту шляхом визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих на ім'я ОСОБА_3 , у частині 1/7 частки спадкового майна та визнання за нею права власності на цю частку спадкового майна.
Також врахувавши те, що ОСОБА_3 відчужив спірний житловий будинок та земельну ділянку для обслуговування цього будинку ОСОБА_4 , суд вважав, що наявні підстави для витребування 1/7 частки спірного майна від володіння
ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок та земельну ділянку для обслуговування цього будинку, суд керувався тим, що такий спосіб захисту є неналежним та неефективним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд першої інстанції керувався тим, що такі відповідачі є неналежними, тому не мають відповідати за цим позовом.
Додатковим рішенням від 06 листопада 2023 року Заставнівський районний суд Чернівецької області частково задовольнив заяву представника позивачів
Гірчак Н. А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 грн у рахунок відшкодування судового збору, 8 117,20 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, 3 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, що в загальному становить 9 325,20 грн.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 178 грн у рахунок відшкодування судового збору, 8 117,20 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, 12 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, що в загальному становить 23 295,20 грн.
Стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 908 грн у рахунок відшкодування судового збору, 3 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, що в загальному становить 3 908,00 грн.
Відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 Поляка П. П. про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 39 120 грн.
Вирішуючи питання про розмір судових витрат на правничу допомогу позивача ОСОБА_2 , які підлягають стягненню з відповідачів, суд першої інстанції, врахувавши складність справи та виконані адвокатом роботи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), та врахувавши принципи співмірності, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 , дійшов висновку, що з нього на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід стягнути 12 000 грн. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , з огляду на обсяг позовних вимог, на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню 3 000 грн.
Оскільки позивачу ОСОБА_1 у більшій частині позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_3 відмовлено, то суд дійшов висновку, що з нього необхідно стягнути на її користь 3 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. З відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню у зв'язку з відмовою у задоволенні заявлених до нього позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні клопотання адвоката Поляка П. П. про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 39 120 грн, суд першої інстанції керувався тим, що у відзиві представника відповідача ОСОБА_3 зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 25 200 грн, і докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані представником відповідача у судовому засіданні або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України. Проте, всупереч вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі сторона відповідача не зробила ні усної, ні письмової заяви щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
24 жовтня 2023 року адвокат відповідача ОСОБА_3 Поляк П. П. надіслав суду клопотання з посиланням на частину восьму статті 141 ЦПК України про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу, без звернення до суду із заявою відповідно до статті 246 ЦПК України про ухвалення додаткового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
При цьому суд наголосив, що зазначення в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву відповідача ОСОБА_3 про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат на правничу допомогу. Саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 адвокат позивача Гірчак Н. А. подала апеляційну скаргу.
Також апеляційну скаргу подав адвокат ОСОБА_3 Поляк П. П. , в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 Поляк П. П. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнив частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 скасував. Ухвалив нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/7 частку спірного житлового будинку та 1/7 частку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, скасував. Ухвалив нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2023 року у частині розміру судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 скасував.
Додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2023 року у частині розміру судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , змінив.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 270,00 грн - у рахунок відшкодування судового збору, 8 117,20 грн - у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, 12 000,00 грн - у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, що в загальному становить 22 387,20 грн.
В іншій частині додаткове рішення суду залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 089,60 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1 089,60 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, апеляційний суд, врахувавши, що позивачі зазначені односторонні правочини не підписували, у них було відсутнє волевиявлення на їх вчинення, дійшов висновку, що такі правочини є неукладеними, а тому не підлягають визнанню недійсними, що свідчить про те, що позивачі у зазначеній частині обрали неналежний та неефективний спосіб захисту свого права.
Встановивши неукладенність оспорюваного правочину (заяви про відмову від прийняття спадщини), апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині, зазначивши про те, що позивач не надала доказів прийняття нею спадщини після смерті матері, тому її права оскаржуваними свідоцтвами про право на спадщину, виданими на ім'я ОСОБА_3 , не порушені.
Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є такою, яка прийняла спадщину після смерті матері, оскільки вона постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, а стороною відповідачів цю обставину документально не спростовано належними та допустимими доказами. При цьому, суд врахував, що протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, ОСОБА_2 не заявила про відмову від спадщини. Також, врахувавши, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті їх матері, однак свідоцтва про право на спадщину на все спірне спадкове майно видані лише відповідачу, в тому числі й на частку позивача ОСОБА_2 , дійшов висновку про порушення її права на належну їй частку у майні, успадкованого від матері, у зв'язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для визнання недійсними оспорюваних свідоцтв про право на спадщину в частині 1/7 частки спадкового майна (у межах заявлених позовних вимог), виданих 15 та 27 листопада 2016 року приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Малітовською Т. М. на ім'я ОСОБА_3 .
Крім того, врахувавши те, що оскільки суд визнав частково недійсними видані ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом, а також те, що нотаріус відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину і, що вона не може у позасудовому порядку отримати вказані свідоцтва, з метою реалізації нею своїх законних спадкових прав на належну їй частку у спадковому майні, апеляційний суд вказав про правильність висновків суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , а саме на: 1/7 частки земельних ділянок з кадастровими номерами 7321588800:01:005:0021, 7321588800:01:008:0020, 7321588800:01:008:0019. Апеляційний суд, з урахуванням фактичних обставин справи, вважав, що у спірних правовідносинах задоволення зазначених вимог є належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 , як спадкоємця, що прийняла спадщину після смерті матері, і призведе до відновлення її порушеного права.
Також апеляційний суд, врахувавши те, що ОСОБА_3 , набувши право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, здійснив відчуження цього майна на користь ОСОБА_4 , дійшов висновку про наявність підстав для витребування 1/7 частки цього майна на користь ОСОБА_2 з володіння ОСОБА_4 .
Однак, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/7 частку спірного житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, вказавши про те, що задоволення вимог позивача про витребування цього майна є підставою для внесення записів про її право власності у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Додатковою постановою від 17 квітня 2024 року Чернівецький апеляційний суд клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв Поляк П. П. , про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 482,77 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 986,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Проаналізувавши долучений до матеріалів справи звіт (акт) про надані послуги від 15 березня 2024 року, який містить опис наданих ОСОБА_3 адвокатським об'єднанням послуг, а також подані ним документи, колегія суддів дійшла висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо обсягу виконаних робіт (наданих послуг) не відповідає часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Тому, керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності, проаналізувавши обсяг наданих заявнику послуг та витрачений час, дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 482,77 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 8 986,50 грн таких витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
12 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гірчак Н. А., через засоби поштового зв'язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/2312/16, від 02 червня
2021 року у справі № 425/237/20, від 24 грудня 2019 року у справі № 716/309/14,
від 27 лютого 2024 року у справі № 688/2822/22.
Також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме чи підлягає заява про відмову від прийняття спадщини визнанню недійсною за умови її непідписання спадкоємцем.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час його смерті свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини.
Заявник зазначає, що, незважаючи на те, що вона до та на час смерті матері перебувала за кордоном, доведено, що вона підтримувала тісний зв'язок з матір'ю та з її згоди будувала житловий будинок, щоб покращити житлові умови, що свідчить про те, що вона та спадкодавець були пов'язані спільним побутом, вели разом спільно господарство. Її місце реєстрації у спірному житловому будинку є єдиним місцем її проживання. В Італії вона не проживає, а тимчасово перебуває на заробітках, у власності житла там не має, на консульському обліку не перебувала, тому не мала можливості приїжджати додому, а тому вважає, що вона є такою, яка прийняла спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.
Також звертає увагу на те, що суди залишили поза увагою те, що вона лише 5 місяців до смерті матері не проживала разом із нею, тобто не тривалий період часу. Позивач народилася та все своє життя проживала разом із спадкодавцем, а спірний житловий будинок є її єдиним житлом, з яким вона не втрачала зв'язок. На даний час позивач не має куди повернутися, оскільки майно вибуло з її володіння. Тому, вважає, що несправедливими є висновки судів, що вона спадщину не прийняла.
Крім того, заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, вважає, що висновки апеляційного суду про неукладеність спірного правочину є помилковими. Тому, враховуючи, що її заява про відмову від прийняття спадщини є недійсною та такою, що не породжує юридичних наслідків, видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину також є недійсними.
Зазначає, що вона в силу закону прийняла спадщину, отже, є власником 1/7 частки спадкового майна, а тому має право витребувати у ОСОБА_4 як добросовісного набувача належне їй майно.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_3 .
22 квітня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П. П., через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди в оскаржуваній частині неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 13 листопада 2019 року в справі № 758/5329/15, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня
2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15,
від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі
№ 923/876/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним у тому випадку, коли спадкоємець, якому таке свідоцтво видане, не має права на спадкування, коли відпала підстава закликання відповідача до спадкування.
Заявник зазначає, що він є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8 , тобто він не позбавляється права на спадкування, а лише його частка у спадковому майні підлягає зменшенню у випадку встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на день її смерті. Тому стаття 1301 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач і надалі є спадкоємцем, такого права він не позбавлений. У зв'язку з чим вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину є неналежним способом захисту та задоволенню не підлягають.
Також звертає увагу на те, що визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом порушує його права як спадкоємця першої черги, оскільки фактично позбавляє його правовстановлюючих документів, а також зумовлює необхідність повторно звертатись до нотаріуса для видачі нових свідоцтв із зазначенням 6/7 часток спадкового майна, а також понести зайві витрати на їх повторне отримання.
У випадку внесення змін до свідоцтв у порядку статті 1300 ЦК України нотаріус вносить зміни у свідоцтва, видані ОСОБА_3 , та видає ОСОБА_2 свідоцтво на належну їй частку.
Також заявник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем. Зазначає, що суди не надали оцінку показанням усіх свідків як доказам у справі та не навели мотивів їх врахування чи відхилення, чим порушили норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції як на підставу встановлення факту проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на день її смерті посилався на довідку КНП «Вікнянський Центр первинної медико-санітарної допомоги» АЗПСМ с. Товтри, яка була подана під час судового засідання у суді апеляційної інстанції. У зв'язку з чим заявник вважає, що суд порушив норми статті 367 ЦПК України, прийнявши нові докази, які не були подані до суду першої інстанції.
Також заявник звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час розподілу судових витрат на правничу допомогу. Зазначає, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу. Підставою відмови у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_3 є відсутність заяви представника відповідача під час судових дебатів про наявність наміру подати відповідні докази понесення судових витрат на правничу допомогу протягом 5 днів. Заявник вважає, що у зазначеній частині суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме пункт 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Зазначає, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про стягнення витрат на правову допомогу, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. При цьому заявник посилається на правова позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, від 13 грудня 2023 року у справі № 907/850/22,
від 21 лютого 2024 року у справі № 910/17223/19, від 02 лютого 2024 року у справі
№ 910/9714/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 905/493/22.
Звертає увагу на те, що він подавав заяву про стягнення витрат на правову допомогу у відзиві на позовну заяву та у відзиві на позовну заяву у новій редакції, зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу, що містяться в матеріалах справи. Тому висновки апеляційного суду щодо відсутності заяви у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України спростовуються матеріалами справи, які містять відповідну заяву.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2024 році адвокат ОСОБА_3 Поляк П. П. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 13 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гірчак Н. А., на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року та витребував її матеріали із Заставнівського районного суду Чернівецької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2024 року.
Ухвалою від 17 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П. П., на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року.
Ухвалою від 30 липня 2025 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Фактичні обставини, з'ясовані судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , яка постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 26).
На час смерті ОСОБА_8 їй на праві власності належало наступне майно:
- спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га, для будівництва і обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 7321588800:01:008:0019 площею 2,0543 га, 7321588800:01:008:0020 площею 2,3852 га, 7321588800:01:005:0021 площею 1,4075 га, розташовані на території Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області (т. 1, а. с. 34-40, 146, 147-166).
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_8 є її діти: ОСОБА_3 , 1963 року народження; ОСОБА_7 , 1965 року народження; ОСОБА_5 , 1967 року народження; ОСОБА_6 , 1970 року народження; ОСОБА_3 , 1975 року народження; ОСОБА_4 , 1977 року народження; ОСОБА_1 , 1972 року народження, ОСОБА_2 , 1974 року народження (т. 1, а. с. 32).
Відповідно до довідки Вікнянської сільської ради від 13 травня 2021 року № 280 на день смерті ОСОБА_8 разом з нею в одному будинку були зареєстровані та проживали: сини ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 32).
Згідно з матеріалів спадкової справи № 142/2016, заведеної приватним нотаріусом Малітовською Т. М., після смерті ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся ОСОБА_3 .
Інші спадкоємці, а саме: ОСОБА_3 , 1963 року народження, ОСОБА_5 , 1967 року народження, ОСОБА_6 , 1969 року народження, ОСОБА_4 , 1977 року народження, подали до приватного нотаріуса Малітовської Т. М. заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 , 1975 року народження (т. 1, а. с. 132, 138-140).
Спадкоємець першої черги ОСОБА_7 , 1965 року народження, закликався до прийняття спадщини шляхом повідомлення нотаріусом про право його прийняття, однак таким правом не скористався, відповідно спадщину не прийняв (т. 1, а. с. 141).
Спадкоємець ОСОБА_3 , 1963 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (т. 1, а. с. 33).
У матеріалах спадкової справи також містяться заяви про відмову від прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , складені від імені позивачів ОСОБА_1 , 1972 року народження, та ОСОБА_2 , 1974 року народження.
15 листопада 2016 року приватний нотаріус Малітовська Т. М. видала свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1625, на ім'я ОСОБА_3 на спірний житловий будинок та господарські споруди (т. 1, а. с. 167).
27 листопада 2016 року приватний нотаріус Малітовська Т. М. видала свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1707, на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га для будівництва і обслуговування спірного житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1, а. с.186).
Крім цього, 15 листопада 2016 року приватний нотаріус Малітовська Т. М. на ім'я ОСОБА_3 видала три свідоцтва про право на спадщину, а саме: № 1633 на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:005:0021 (т. 1, а. с. 177 зв.); № 1629 на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:008:0020 (т. 1, а. с. 172 зв.); № 1631 на земельну ділянку з кадастровим номером 7321588800:01:008:0019 (т. 1, а. с. 175).
07 травня 2021 року приватний нотаріус Малітовська Т. М. посвідчила договір дарування спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:02:003:0076, площею 0,0825 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до якого
ОСОБА_3 подарував зазначене майно ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 59, 60).
Згідно з висновком експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 20 січня 2023 року № 4475-Е запис « ОСОБА_1 », розташований у графі « Підпис П.І.Б. » на заяві ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини, поданій до нотаріальної контори 06 жовтня 2016 року, посвідченій секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 91, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі «Підпис П.І.Б.» після запису « ОСОБА_1 » на заяві нотаріальній конторі про відмову від прийняття спадщини від імені ОСОБА_1 , укладеній 06 жовтня 2016 року, посвідченій секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 91, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Запис « ОСОБА_2 », розташований у графі « Підпис П.І.Б. » на заяві від імені ОСОБА_2 нотаріальній конторі про відмову від прийняття спадщини, укладеній 29 серпня 2016 року, посвідченій секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 77, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_2 , розташований у графі «Підпис П.І.Б.» після запису « ОСОБА_2 » на заяві від імені ОСОБА_2 нотаріальній конторі про відмову від прийняття спадщини, укладеній 29 серпня 2016 року, посвідченій секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 77, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 2, а. с. 189-193).
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 03 грудня 2015 року до 23 травня 2021 року проживала в Республіці Італія, що підтверджується відмітками на аркушах 4-7 у закордонному паспорті громадянки України ОСОБА_1 (т. 1,
а. с. 23) та позивачем не заперечувалося.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначала, що у 2016 році вона працювала секретарем виконавчого комітету Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області. Пам'ятає, що на час смерті ОСОБА_8 з нею проживали сини ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Донька ОСОБА_1 в цей час перебувала на заробітках в Італії. Після смерті матері до неї приходили ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_2 , які виясняли як написати заяву про відмову від спадщини від імені ОСОБА_1 . Вона пам'ятає, що засвідчила справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про відмову від спадщини, яку підписав ОСОБА_3 у жовтні 2016 року. Заяву про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 особисто підписувала в серпні 2016 року, а вона засвідчила справжність її підпису.
Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 повідомили суду, що їх сестра виїхала на заробітки до Республіки Італія у 2011 році та проживає там, зароблені гроші присилала своїй сестрі ОСОБА_2 на будівництво будинку, який розташований на території господарства покійної матері в с. Товтри. У 2015 році ОСОБА_1 на декілька місяців приїжджала до с. Товтри та в кінці цього року виїхала до Італії, де перебувала до 2021 року. Після смерті матері приїжджала лише один раз, продовжує жити і працювати в Італії. Аналогічні показання надали суду свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_2 зазначала, що постійно зареєстрована за місцем проживання матері, з реєстрації не знімалася, вважає будинок матері своїм житлом, іншого житла не має. В Одеській області вона проживала тимчасово. За місцем проживання матері вела господарство разом із нею, доглядала матір перед смертю, як вдома, так і в лікарні. На земельній ділянці її матері вона разом із своїм чоловіком будували новий будинок для сестри ОСОБА_1 за кошти останньої, які та заробляла, перебуваючи в Італії. З 2015 року її старший син ходив в садок у с. Товтри. На час смерті матері вона фактично проживала за місцем своєї реєстрації та приймала участь в її похованні.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_2 тимчасово проживала в Одеській області, проте до матері часто приїжджала, допомагала, доглядала. Весною 2015 року ОСОБА_2 разом із цивільним чоловіком та двома дітьми остаточно переїхала проживати до матері, оскільки розлучилася із першим чоловіком. Її дитина відвідувала садочок в селі. Сестра ОСОБА_2 до смерті матері постійно проживала в старому будинку, варила їсти для матері, доглядала за нею. В цьому ж господарстві матері ОСОБА_2 разом із цивільним чоловіком будували будинок для ОСОБА_1 , гроші на який остання надсилала сестрі. Похованням матері також займалася ОСОБА_2 разом з ним та іншими братами.
Свідок ОСОБА_18 - дружина ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 виїхала у 2011 році на заробітки в Італію. ОСОБА_2 із чоловіком, за згодою матері на її території господарства будували будинок для ОСОБА_1 за гроші, які та висилала. На початку 2016 року, як мати захворіла, ОСОБА_2 постійно проживала разом із нею, займалася її лікуванням та в подальшому поховала.
Свідок ОСОБА_19 - дружина дядька позивачів пояснила, що з 2015 року ОСОБА_2 із своїм цивільним чоловіком будували хату для ОСОБА_1 в господарстві матері, тому ОСОБА_2 жила з дітьми та чоловіком у матері як до її смерті, так і після її смерті.
Свідки ОСОБА_22 (сват ОСОБА_8 ), ОСОБА_6 (брат позивачів), ОСОБА_4 (брат позивачів) зазначали, що на час смерті матері з нею проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Сестри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично з мамою не проживали, оскільки ОСОБА_1 біля 15 років проживала в Італії, а ОСОБА_2 із своєю сім'єю проживала в Одеській області у власному будинку. ОСОБА_2 приїжджала до мами періодично на нетривалий період. З 2015 року її чоловік на території господарства матері будував будинок для ОСОБА_1 , за кошти, які та надсилала, працюючи в Італії. Вже після смерті матері, продавши будинок в Одеській області ОСОБА_2 з дітьми та чоловіком переїхала до с. Товтри, де проживає в новозбудованому будинку ОСОБА_1 . Аналогічні показання надав суду допитаний як свідок відповідач ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2025 року у справі № 619/3484/19 (провадження № 61-16444св24) з таких підстав.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 619/3484/19 (провадження
№ 61-16444св24), врахувавши правову позицію Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц, вважала за можливе ухвалити у справі рішення, яким внести зміни до свідоцтва про право на спадщину попри те, що звертаючись із позовом ОСОБА_23 просив, поміж іншого визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/2 та 1/4 частин спадкового нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами
на АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_24 .
Тобто колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 619/3484/19 вирішила позовну вимогу, яку позивач ОСОБА_23 фактично не заявляв.
Разом із тим колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 756/11137/21 вказувала, що
ОСОБА_25 позовних вимог про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину не заявляв (т. 2, а. с. 6-8, 44-47), у зв'язку із чим відсутні підстави для вирішення питання про внесення змін в оспорювані свідоцтва про право на спадщину. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. За таких обставин в задоволенні зустрічних позовних вимог слід було відмовити з огляду на обрання позивачем за зустрічним позовом неналежного способу захисту.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті
1223 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову..
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц).
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. висновок у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі
№ 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі
№ 697/2368/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня
2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 264/4263/16-ц, зазначено, що суд обмежений вимогами диспозитивності цивільно-процесуального судочинства та не може вийти за межі позовних вимог. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, що проявляється в матеріально-правовій заінтересованості отримати певне матеріальне благо. Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах.
Враховуючи, що ту обставину, що в силу імперативного припису, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд обмежений вимогами диспозитивності цивільно-процесуального судочинства та не може вийти за межі позовних вимог, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 619/3484/19, оскільки переконана, що суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно, з власної ініціативи, вносити зміни до свідоцтва про право на спадщину, коли позивач, у поданій позовній заяві, порушує питання та заявляє позовну вимогу про визнання такого свідоцтва саме недійсним.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна, про визнання недійсними відмов від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна у добросовісного набувача, скасування реєстрації права власності на спадкове майно та визнання права власності на спадкове майно за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 13 березня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачЄ. В. Петров СуддіА. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко В. В. Сердюк