24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 295/6434/22
провадження № 61-15056св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хільчевський Сергій Олександрович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), про захист прав споживача, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», укладено кредитний договір № 280/21-958, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитними коштами на строк до 12 жовтня 2025 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я., реєстровий номер 17192, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв. м, житловою площею 51,10 кв. м.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким визначено підстави для обов'язкової реструктуризації зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті.
14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про проведення обов'язкової реструктуризації, у задоволенні якої було відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не було долучено повного переліку необхідних документів для проведення реструктуризації.
Таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки вона суперечить Закону України «Про споживче кредитування». ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки використовується як постійне місце проживання іпотекодавця, іншим нерухомим майном вона не володіє. Також іншим житлом не володіють члени її сім'ї. До заяви також додавала інформацію про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Кредитний договір, окрім іпотеки, забезпечений порукою. Договір поруки укладено між банком та ОСОБА_3 , який є поручителем. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який рішенням суду від 19 лютого 2014 року розірвано. Оскільки ОСОБА_3 не є членом сім'ї позивача, а також не є майновим поручителем, Закон України «Про споживче кредитування» не вимагає надання інформації про його майновий стан.
Просила визнати незаконною бездіяльність, яка полягає у непроведенні АТ «Альфа Банк» реструктуризації боргу за кредитним договором № 280/21-958, укладеним 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», та зобов'язати АТ «Альфа Банк» провести реструктуризацію її зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2023 року позов задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність АТ «Альфа Банк» («Сенс Банк»), яка полягає у непроведенні реструктуризації за кредитним договором № 280/21-958, укладеним 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», за заявою ОСОБА_1 від 14 липня 2021 року.
Зобов'язано АТ «Сенс Банк» провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 280/21-958, укладеним 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», за заявою ОСОБА_1 від 14 липня 2021 року, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було подано заяву до АТ «Альфа-Банк» про проведення реструктуризації кредитних зобов'язань із дотриманням вимог Закону України «Про споживче кредитування», а відповідачем у порушення вимог цього закону відмовлено в її задоволенні.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2023 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи помилково не звернув уваги на ту обставину, що до заяви про реструктуризацію боргових зобов'язань, яка була подана позивачем, не долучено документально підтверджену інформацію про склад сім'ї, офіційні відомості про розірвання шлюбу із ОСОБА_3 , який на момент укладення кредитного договору був майновим поручителем. А згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в період перебування у зареєстрованому шлюбі із позивачем ОСОБА_3 були придбані квартири № 1 та № 2 на АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 у поданій заяві від 14 липня 2021 року не у повному обсязі надано інформацію щодо права власності на нерухоме майно щодо кожного члена сім'ї позичальника та майнового поручителя, довідки про доходи позичальника, майнового поручителя і членів їх сімей.
Таким чином, відсутні правові підстави визнання незаконною бездіяльність банку у непроведенні реструктуризації боргових зобов'язань позивача та зобов'язання відповідача вчинити такі дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хільчевський С. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, просить її скасувати, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2023 року залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 592/11862/21, від 17 квітня 2023 року у справі № 381/3302/21, від 21 червня 2023 року у справі № 569/18312/21, від 21 червня 2023 року у справі 593/1509/21.
Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що позичальник не надав банку при поданні заяви про реструктуризацію кредиту документи про майно та доходи членів сім'ї, оскільки до складу сім'ї ОСОБА_1 не входить чоловік, з яким вона розірвала шлюб у 2014 році.
ОСОБА_1 в своїй заяві на проведення реструктуризації та у позовній заяві вказувала та надавала докази того, що ОСОБА_3 не є членом сім'ї заявника, додала до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву про відсутність шлюбних відносин, проте апеляційним судом наведене залишено поза увагою.
Аргументи інших учасників справи
У грудні 2023 року АТ «Сенс Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказувало, що позивач мала надати інформацію щодо нерухомості, яка належить на праві власності її колишньому чоловікові з метою встановлення переліку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, витребувано матеріали справи.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір № 280/21-958 для придбання квартири АДРЕСА_4 . За умовами цього договору вона отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США на строк до 12 жовтня 2025 року зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитними коштами. Після цього були внесені зміни до договору щодо сплати процентів річних. Вказана квартира була передана позичальником в іпотеку банку, а поручителем за кредитним зобов'язанням виступив чоловік позичальника - ОСОБА_3 .
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».
14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» із заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2005 року № 280/21-958, посилаючись на Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
У заяві зазначено, що до березня 2020 року зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконувала своєчасно та у повному обсязі. Однак, платоспроможність погіршилась внаслідок зменшення розміру доходів, що є наслідком впровадження в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території країни коронавірусу COVID-19 та встановлення режиму надзвичайної ситуації. Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_4 використовується позивачем та ОСОБА_2 як постійне місце проживання. Іншого нерухомого житлового майна у позивача немає. Також воно відсутнє у членів сім'ї позичальника. Шлюб із ОСОБА_3 розірвано, тому інформація про майновий стан не надається.
До вказаної заяви ОСОБА_1 долучила наступні документи: довідку про реєстрацію місця проживання позичальника від 02 липня 2021 року № 10-14/8679; довідку про реєстрацію місця проживання дочки позичальника від 02 липня 2021 року № 10-14/8678; довідку про склад зареєстрованих осіб від 01 липня 2021 року № 413; копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позичальника від 15 червня 2021 року № 261532237 та від 22 червня 2021 року №26235746; копію нотаріальної заяви про відсутність сімейних відносин позичальника від 18 червня 2021 року № 740; відомості з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків дочки позичальника від 01 липня 2021 року № 1843; копію картки платника податків; копію паспорту; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію паспорта та копію картки платника податків ОСОБА_1 ; копію податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за півріччя 2021 року; довідку про доходи ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року № 1932ап/06-30-55-04-08 за перше півріччя 2021 року; довідку про доходи ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року № 1935ап/06-30-55-04-08 за 2020 рік.
За наслідками розгляду її заяви, АТ «Альфа Банк» повідомило позивача, що подана нею заява не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» і відмовлено у її задоволенні. Зокрема, до заяви не долучено: розширену інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме стосовно кожного члена сім'ї позичальника та майнового поручителя; довідки про доходи позичальника, майнового поручителя і членів їх сімей за останні 6 місяців або декларація фізичної особи - підприємця за останні чотири квартали.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У статті 2 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ (далі - Закон № 1734-VІІІ) передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону № 1734-VІІІ визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Вказаний Закон регулює публічно-правові відносини, які є в цьому випадку проявом економічних відносин, направлених на захист економічних, соціальних прав людей в умовах, що склались в Україні.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 1734-VІІІ реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
Предметом справи, що переглядається, є зобов'язання АТ «Альфа-Банк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором від 13 жовтня 2005 року № 280/21-958, відповідно до Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та здійснення реструктуризації споживчого кредиту відповідно до цього Закону.
13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону № 1734-VІІІ, а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.
Крім того, зокрема, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Закон № 1734-VІІІ визначає вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків на подання заяви кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим Законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац дев'ятий підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ).
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.
У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.
Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
Суди встановили, що 14 липня 2021 року ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону № 1381-IX надіслала до «Альфа-Банк» заяву про проведення реструктуризації споживчого кредиту, до якої додала необхідні документи, а саме: довідку про реєстрацію місця проживання позичальника від 02 липня 2021 року № 10-14/8679; довідку про реєстрацію місця проживання дочки позичальника від 02 липня 2021 року № 10-14/8678; довідку про склад зареєстрованих осіб від 01 липня 2021 року № 413; копії Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позичальника від 15 червня 2021 року № 261532237 та від 22 червня 2021 року №26235746; копію нотаріальної заяви про відсутність сімейних відносин позичальника від 18 червня 2021 року № 740; відомості з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків дочки позичальника від 01 липня 2021 року № 1843; копію картки платника податків; копію паспорту; копію свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; копію паспорту та копія картки платника податків ОСОБА_1 ; копію податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за півріччя 2021 року; довідку про доходи ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року № 1932ап/06-30-55-04-08 за перше півріччя 2021 року; довідку про доходи ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року № 1935ап/06-30-55-04-08 за 2020 рік.
Підставою неможливості проведення реструктуризації відповідно до вимог Закону № 1381-IX АТ «Альфа-Банк» зазначило те, що наданий ОСОБА_1 пакет документів не відповідав переліку, встановленому підпунктом 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX, а саме не додано документи про склад сім'ї, про доходи позичальника та членів його сім'ї, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї позичальника.
Надавши оцінку всім поданим сторонами доказам та запереченням, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання, передбачені кредитним договором від 13 жовтня 2005 року № 280/21-958, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , підлягають обов'язковій реструктуризації з огляду на те, що:
станом на 23 квітня 2021 року (дата набрання чинності законом № 1381-IX від 13 квітня 2021 року) перед кредитором наявне непогашене грошове зобов'язання;
відсутня станом на 01 січня 2014 року прострочена заборгованість за кредитним договором, про що вказує позивач та не заперечується відповідачем;
виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв. м, житловою площею 51,10 кв. м);
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_3 , що доведено позивачем та не спростовано відповідачем належними доказами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції також керувався відсутністю підстав для відмови у проведенні реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на підставі Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідач на обґрунтування своїх заперечень проти позову не довів обставини ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», що є правовою підставою для звільнення кредитора від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виснував, що відмова банку у проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-IX була обґрунтованою, зважаючи на ненадання заявником необхідних для проведення реструктуризації документів.
Верховний Суд вважає, що висновок апеляційного суду про те, що в банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації в порядку та на умовах, передбачених Законом № 1381-IX, відповідно до поданої позивачем заяви та наданих нею документів, є помилковим з огляду на таке.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для підтвердження інформації, зазначеної у заяві про проведення реструктуризації, а саме прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця; дати укладення договору, яким передбачені зобов'язання; зареєстрованого та фактичного місця проживання позичальника; всіх наявних у власності позичальника на дату підписання заяви об'єктів нерухомого майна, віднесених до об'єктів житлового фонду; зареєстрованого та фактичного місця проживання майнового поручителя та про наявність у його власності на дату підписання заяви об'єктів нерухомого майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду, - у разі наявності майнового поручителя, додаються відповідні документи, зокрема розширена інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя (підпункт 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX).
При цьому у наведеному підпункті зазначено, що документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї надаються на вимогу кредитора.
У заяві про проведення реструктуризації позивач зазначила інформацію, передбачену підпунктом 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX, а саме: прізвище, ім'я та по батькові; найменування кредитодавця; дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання; зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника; наявні на праві власності позичальнику на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду.
Листом № 66884-34-б/б АТ «Альфа-Банк» повідомив ОСОБА_1 про те, що після детального розгляду АТ «Альфа-Банк» поданої заяви за договором від 13 жовтня 2005 року № 280/21-958, яка була зареєстрована у вхідній банківській документації 16 липня 2021 року за № 123717, про проведення реструктуризації, встановлено, що вона не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а саме документи, що необхідні відповідно до вимог Закону не подано, а тому на підставі підпункту 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX, зобов'язання за кредитним договором не підлягають реструктуризації. У листі вказано, що за результатами дослідження поданої заяви встановлено, що до заяви не долучено: розширену інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме стосовно кожного члена сім'ї позичальника та майнового поручителя; довідки про доходи позичальника, майнового поручителя і членів їх сімей за останні 6 місяців або декларація фізичної особи - підприємця за останні чотири квартали.
Необхідно зазначити, що Законом України «Про споживче кредитування» не визначено, яким саме документом має бути підтверджено відомості про склад сім'ї.
Верховний Суд виснує, що відповідач на обґрунтування своїх заперечень проти позову не довів обставини ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», що є правовою підставою для звільнення кредитора від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом із тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов'язки інших учасників цивільних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, відмовивши у проведенні реструктуризації, не обґрунтував свою відмову з посиланням на положення Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, тому відмова АТ «Альфа-Банк» від проведення реструктуризації без достатніх правових підстав свідчить про його ухилення від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для відмови у проведенні реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на підставі Закону України «Про споживче кредитування».
Висновок апеляційного суду про те, що до заяви про реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX ОСОБА_1 не надала документи про склад сім'ї, про доходи позичальника та членів її сім'ї, зокрема доказів розірвання шлюбу з чоловіком, а тому банк керувався наявними документами та інформацією, доданою позивачем до заяви, не узгоджується із приписами Закону України «Про споживче кредитування», оскільки такі документи подаються саме на вимогу кредитора, а не разом із заявою про реструктуризацію.
Банк не був позбавлений права уточнити запитувану позичальником інформацію, сприяючи таким чином споживачеві, як більш слабкому суб'єкту економічних відносин, у поновленні своїх прав (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 465/7930/21, провадження № 61-17935св23).
Суд апеляційної інстанції вдався до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Тому оскаржувану постанову апеляційного суду необхідно скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин шостої-сьомої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи висновки Верховного Суду щодо задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору у цій справі на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з АТ «Сенс Банк» на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1 984,80 грн (992,40 грн х 200 %).
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хільчевський Сергій Олександрович, задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2023 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюка
О. М. Ситнік