Постанова від 24.09.2025 по справі 911/2498/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Мічиган", Національного банку України та Приватного акціонерного товариства "Росава"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.03.2025

(суддя Лутак Т.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025

(Колегія суддів: Доманська М.Л. - головуючий, Остапенко О.М., Козир Т.П.)

у справі № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Приватного акціонерного товариства "Росава"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2498/18 за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Росава».

2. 09.01.2024 до Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» із заявою б/н від 09.01.2024 (вх. № 1896 від 09.01.2024) про визнання грошових вимог до Приватного акціонерного товариства «Росава» у розмірі 131 788 116, 00 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Росава».

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 (суддя Наріжний С.Ю.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» б/н від 09.01.2024 (вх. № 1896 від 09.01.2024) задоволено частково, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» до Приватного акціонерного товариства «Росава» в сумах: 6 056, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 72 000 000, 00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в іншій частині заявлені вимоги відхилено.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 залишено без змін.

5. Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 скасовано в частині визнаних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» до Приватного акціонерного товариства «Росава» в сумі 6 056, 00 грн із задоволенням у першу чергу та в сумі 72 000 000, 00 грн - із задоволенням у четверту чергу; справу № 911/2498/18 в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 залишено без змін.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

6. Оскаржується ухвала Господарського суду Київської області від 03.03.2025, якою визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Росава" у розмірі 72 006 056, 00 грн, з яких: 6 056, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 72 000 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

7. Також оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025, якою ухвалу Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2498/18 залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

8. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Мічиган", Національного банку України та Приватного акціонерного товариства "Росава" надійшли касаційні скарги у яких заявлено вимоги скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №911/2498/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "БК "Основа" від 06.02.2024 про визнання вимог до ПрАТ "Росава".

9. Доводи касаційної скарги, Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Мічиган":

1. Скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що оскаржувані рішення прийняті із порушенням норм процесуального права, ( ст. 77, 78, 80, 86, 99, ст. 236 ГПК України), неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст. ст. 257, 261, 512, 514, 517 ЦК України) та без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:

1. Щодо доведеності та обґрунтованості вимог кредитора у справах про банкрутство:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку вимогам до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20);

- заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19);

- щодо обґрунтованості відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог вказано Верховним Судом у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

2. Щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство: постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14 та постанови постанові КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.

3. Щодо правової природи Актів звірки взаємних розрахунків: постанови Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №924/232/18, від 16.12.2021 у справі №905/1769/20, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17 та від 17.10.2018 у справі №905/3063/17.

4. Щодо інституту позовної давності: постанови Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/1, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09.

Крім того, скаржник вказує, що судами не було враховано висновки, Касаційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №911/2498/18, якою цю справу було направлено на новий розгляд.

Вважає, що ТОВ "БК "Основа", намагається довести обставини, які є важливими для правильного вирішення справи недопустимими засобами доказування, а суди першої та апеляційної інстанції приймають такі докази до уваги та роблять на підставі них висновки, порушуючи при цьому приписи ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції встановлюють належність підпису одній чи іншій особі шляхом візуального порівняння зразків підписів на різних документах, до того ж, не на оригіналах таких документів, а на їх копіях.

10. Доводи касаційної скарги Національного банку України:

Оскаржувані рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:

- постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі №910/21682/15 (910/17038/21) щодо застосування п. 1-3 ч. 1 ст.237 та ст. 86 ГПК України;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц щодо застосування ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України;

- у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/21998/21, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23 щодо застосування ч. 3 ст. 269 ГПК України;

- у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 щодо застосування ст. ст. 256-265 ЦК України, а саме інституту позовної давності.

Скаржник вказує, що всупереч вказаним висновкам Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не вдалися до детального правового аналізу всього обсягу доказів наданих на підтвердження обґрунтованої необхідності та підстав заміни кредитора у справі правонаступником з огляду на перехід прав кредитора в чітких обсягах та з дотриманням порядку передбаченого спеціальним законодавством наслідком чого стало ухвалення незаконних рішень та затягування процедур банкрутства.

Вважає, що суд встановив факт внесення змін до Договору поставки в частині строку поставки товару і строку дії цього договору та визначив початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з грудня 2014 року всупереч вимогам про законність та обґрунтованість судового рішення, визначеним в частині п'ятій статті236 та в пункті 2 частини четвертої статті 238 ГПК України (пункти 8.2, 8.5).

Зазначає, що судами не було враховано положення ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України та не застосовані наслідки спливу позовної давності до грошових вимог ТОВ "БК "Основа".

11. Доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Росава"

Оскаржувані рішення прийняті із порушенням норм процесуального права, ( ст. 77, 78, 80, 86, 99, ст. 236 ГПК України), неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст. ст. 257, 261, 512, 514, 517 ЦК України) та без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:

1. Щодо доведеності та обґрунтованості вимог кредитора у справах про банкрутство:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку вимогам до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20);

- заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19);

- щодо обґрунтованості відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог вказано Верховним Судом у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

2. Щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство: постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14 та постанови постанові КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.

3. Щодо правової природи Актів звірки взаємних розрахунків: постанови Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №924/232/18, від 16.12.2021 у справі №905/1769/20, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17 та від 17.10.2018 у справі №905/3063/17.

4. Щодо інституту позовної давності: постанови Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/1, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09.

Крім того, скаржник вказує, що судами не було враховано висновки, Касаційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №911/2498/18, якою цю справу було направлено на новий розгляд.

Відзиви

12. Від ТОВ "Будівельна компанія "Основа" надійшов відзив у якому наведено аргументи щодо залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Інші заяви та клопотання

13. Від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МІЧИГАН» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання примірнику касаційної скарги Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області та Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків.

Розгляд касаційних скарг Верховним Судом

14. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд, у скасованій частині, до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

15. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

09.01.2024 до Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" із заявою про визнання грошових вимог до Приватного акціонерного товариства "Росава" у розмірі 131 788 116, 00 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Росава".

Вказана заява обґрунтована заборгованістю Приватного акціонерного товариства "Росава" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа", що виникла за договором від 05.12.2012 № 46/610, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Росава" та Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект", право вимоги за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" набуло внаслідок послідовного укладення низки договорів про відступлення права вимоги.

31.01.2024 Національний банк України подав свої заперечення щодо визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Росава", у яких зазначив про наявність заінтересованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" стосовно боржника, неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання заставним кредитором у справі № 911/2498/18, а також про сплив строків позовної давності у спірних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 (суддя Наріжний С.Ю.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" задоволено частково, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Росава" в сумах: 6 056, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 72 000 000, 00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в іншій частині заявлені вимоги відхилено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2498/18 ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 911/2498/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 скасовано в частині визнаних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Росава" в сумі 6 056, 00 грн із задоволенням у першу чергу та в сумі 72 000 000, 00 грн - із задоволенням у четверту чергу; справу № 911/2498/18 в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 залишено без змін.

Скеровуючи справу № 911/2498/18 в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.09.2024 зазначив, що: вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення вимог про позовну давність у спірних правовідносинах та наявність підстав визнання грошових вимог кредитора до боржника на визнану суму в 72 000 000, 00 грн, оскільки суди допустили процесуальні порушення під час дослідження та встановлення обставин щодо перебігу позовної давності при зверненні кредитора з такими вимогами у цій справі, а саме:

- суд першої інстанції, встановлюючи початок перебігу позовної давності з посиланням на доповнення до договору поставки від 15.12.2013 № 2, яким внесені зміни щодо строку поставки та щодо строку дії цього договору, не врахував, що цей доказ був відсутній в матеріалах справи на момент ухвалення цим судом оскаржуваного судового рішення;

- суд апеляційної інстанції, взявши до уваги доповнення № 2 до договору поставки від 05.12.2012, оригінал якого для огляду судом та копія якого для долучення до матеріалів справи були надані на стадії апеляційного провадження у цій справі, між тим не надав оцінку цьому доказу за правилами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього;

- ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не врахували наведених правил та умов переривання позовної давності (пункти 8.12- 8.15 постанови), не надавши відповідну оцінку актам звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017, від 31.10.2018 та листу від 11.07.2018 № 2612 на предмет підписання цих документів саме уповноваженими особами з боку відповідних сторін: не встановивши осіб, що підписали такий акт (прізвище, ініціали, посада тощо) та не надавши оцінку повноваженням кожної із осіб, що підписали такі акти, лист, діяти у відповідних правовідносинах як з боку ПАТ "Київсоюзшляхпроект", так і з боку боржника.

Під час нового розгляду справи ліквідатором банкрута, Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст" та Національним банком України подано до суду заперечення щодо визнання кредиторських вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Росава", у яких вони зазначають таке:

- у спірних правовідносинах трирічна позовна даність має обчислюватися з 01.01.2014 по 01.01.2017, а тому є такою, що спливла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" із грошовими вимогами у цій справі;

- акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017, від 31.10.2018 та лист від 11.07.2018 № 2612 не підписані уповноваженими особами боржника та кредитора; наявність підписів невідомих осіб у полі "Головний бухгалтер", відтиск печатки боржника "Канцелярія" та вписана сума боргу від руки не дає підстави вважати, що зазначеними актами кредитор і боржник у зобов'язанні підтвердили суму боргу та загалом наявність самого зобов'язання, а тому не можуть бути підставою для переривання строків позовної давності;

- складені акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017, від 31.10.2018 та лист № 2612 від 11.07.2018 про визнання боргу відбулись після спливу строку позовної давності;

- заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" не містить належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання, а докази надані кредитором мають суперечливий характер, що не дає суду підстав для їх визнання;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" є заінтересованою особою стосовно боржника, а тому заявлення ним грошових вимог до боржника є штучним формуванням заборгованості у справі про банкрутство.

11.11.2024 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" надійшли додаткові пояснення до заяви про визнання кредиторських вимог з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 911/2498/18. Кредитор зазначає, що при зверненні ПрАТ «Росава» до Господарського суду Київської області із заявою про порушення справи про банкрутство боржник долучив до своєї заяви перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються ним, та документи, що підтверджують такі вимоги. Серед кредиторів ПрАТ «Росава» зазначено також ПАТ «Київсоюзшляхпроект». В підтвердження вимог останнього ПрАТ «Росава» долучено заяву ПАТ «Київсоюзшляхпроект» від 18.05.2018 № 54 на ім'я голови ліквідаційної комісії ПрАТ «Росава» про заявлення грошових вимог кредитора до боржника у розмірі 131 782 060,00 грн. Як вбачається з вказаної заяви, вимоги ПАТ «Київсоюзшляхпроект» грунтуються на Договорі від 05.12.2012 № 46/610 та Доповненннях № 1 та № 2 до Договору. У відповідь на заяву ПАТ «Київсоюзшляхпроект» боржником направлено лист за підписом Голови ліквідаційної комісії ПрАТ «Росава» від 11.07.2018 № 2612, яким боржник визнав кредиторські вимоги ПАТ «Київсоюзшляхпроект» в сумі 131 782 060 грн і зазначив, що ці кредиторські вимоги будуть включені до проміжного ліквідаційного балансу ПрАТ «Росава». В подальшому, 23.10.2023 між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (первісний кредитор) та ТОВ «Будівельна компанія «Основа» (новий кредитор) укладено Договір № 23-10-2023 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п. 1.1.) первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю, у т.ч. до ПрАТ «Росава» за Договором від 05.12.2012 № 46/610 на суму 131782060,00 грн. ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», в свою чергу, придбало вказане право вимоги до ПрАТ «Росава» за Договором від 05.12.2012 № 46/610 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2023 (з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2023), укладеного за результатами аукціону між ПАТ «Київсоюзшляхпроект» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор). Ні Національний банк України, ні інші учасники справи не ставили під сумнів існування доповнень № 1 та № 2 до Договору і не заявляли клопотання про їх витребування. Акти звірки взаємних розрахунків та лист від 11.07.2018 № 2612 підписані уповноваженими на те особами, а тому є належними та допустимими доказами у справі. Таким чином, відповідно до умов договору від 05.12.2012 № 46/610, з урахуванням змін, внесених доповненням № 2 до Договору, строк поставки продукції був погоджений сторонами до 31.12.2014. Таким чином, ПАТ «Київсоюзшляхпроект», не отримавши продукцію за Договором до 31.12.2014, мав право заявити вимогу про повернення сплаченої ним попередньої оплати. Перебіг строку позовної давності для заявлення даної вимоги почався з 01.01.2015 до 01.01.2018. Однак, підписавши 30.01.2017 Акт звірки взаємних розрахунків, ПрАТ «Росава» визнало свій борг, тобто з цього моменту перебіг строку позовної давності перервався і почався новий перебіг. В подальшому цей строк перервався 11.07.2018 шляхом направлення ПрАТ «Росава» на адресу ПАТ «Київсоюзшляхпроект» листа від 11.07.2018 № 2612, яким Боржник визнав заборгованість за Договором. В подальшому ПрАТ «Росава» підписало акт звірки від 31.10.2018, яким визнало свій борг. Відповідно, з цього моменту перебіг строку позовної давності перервався і почався новий перебіг. Таким чином, в даному випадку перебіг позовної давності почався з 01.01.2015, однак, в подальшому переривався 30.01.2017, 11.07.2018 та 31.10.2018 у зв'язку з вчиненням боржником дій, які свідчать про визнання ним свого боргу.

17. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ):

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

18. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

19. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

20. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

21. Суди попередніх інстанцій встановили, що:

05.12.2012 між Приватним акціонерним товариством "Росава" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" (покупець) було укладено договір № 46/610, за умовами якого продавець продає продукцію згідно зі специфікаціями, оформленими доповненнями, що є невід'ємною частиною договору, а покупець купує її за умовами даного договору.

Кількість продукції вказується в специфікаціях до договору, оформлених доповненнями, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору № 46/610).

Відповідно до п. 4.1 договору № 46/610 загальна вартість договору визначається в гривнях та на момент укладання договору складає з ПДВ 72 000 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 12 000 000, 00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору № 46/610 ціни на продукцію є договірною і можуть змінюватися за узгодженням сторін з оформленням відповідних доповнень.

Пунктом 5.1 договору № 46/610 передбачено, що розрахунок за продукцію, що підлягає поставці, здійснюється впродовж 60-ти календарних днів з моменту поставки кожної партії продукції. Платіжні реквізити продавця для оплати вказуються у виставленому рахунку.

Відповідно до п. 5.2 договору № 46/610 відвантаження продукції відбувається впродовж шести календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення на поставку продукції.

Згідно з п. 12.1 договору № 46/610 даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2013.

У матеріалах справи міститься доповнення від 11.12.2012 № 1 до договору від 05.12.2012 № 46/610 та доповнення від 15.12.2013 № 2 до договору від 05.12.2012 № 46/610.

Доповненням від 11.12.2012 № 1 до договору від 05.12.2012 № 46/610 сторони передбачили специфікацію № 1, у якій визначили асортимент, кількість, ціну та строки поставки продукції, а також пункти 4.1 і 5.1 договору викладено у новій редакції, зокрема:

- строк поставки визначений на грудень 2012 - грудень 2013;

- п. 4.1 договору № 46/610 викладено у такій редакції: "загальна вартість договору визначається в гривнях та на момент укладання договору складає 72 013 834, 80 грн, в тому числі ПДВ 20% - 12 002 305, 80 грн";

- п. 5.1 договору № 46/610 викладено у такій редакції: "покупець здійснює авансовий платіж в сумі 72 000 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 12 000 000, 00 грн протягом 5 днів з дати підписання даного договору. Розрахунки за даним договором здійснюються покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця".

11.12.2012 Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства "Росава" 72 000 000, 00 грн за продукцію згідно з договором від 05.12.2012 № 46/610, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою за 11.12.2012.

Доповненням від 15.12.2013 № 2 до договору від 05.12.2012 № 46/610 сторони узгодили п. 4.1 та п. 12.1 договору викласти в новій редакції, доповнити договір пунктом 5.1.1, змінити строк поставки продукції згідно із специфікацією № 1, а також передбачили специфікацію № 2, у якій визначили асортимент, кількість, ціну та строки поставки продукції, зокрема:

- п. 4.1 договору № 46/610 викладено у такій редакції: "загальна вартість договору визначається в гривнях та на момент укладання доповнення № 2 складає з ПДВ 132 000 000, 00 грн, в тому числі ПДВ складає 22 000 000, 00 грн";

- доповнено договір № 46/610 п. 5.1.1 в такій редакції: "Покупець здійснює авансовий платіж в сумі 59 860 060, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 9 976 676, 67 грн протягом 5 днів з дати підписання даного договору. Розрахунки за даним договором здійснюються покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця";

- пункт 12.1 договору № 46/610 викладено у такій редакції: "даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 01.01.2015";

- змінено строк поставки продукції згідно із специфікацією від 11.12.2012 № 1 та викладено у такій редакції: "поставка на грудень 2012 - грудень 2014".

Приватним акціонерним товариством "Росава" не було здійснено поставки продукції згідно з умовами договору від 05.12.2012 № 46/610.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" долучено до матеріалів справи копії банківських виписок як докази перерахування 16.12.2013 Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" на рахунок Приватного акціонерного товариства "Росава" коштів у сумах 18 460 060, 00 грн та 41 400 000, 00 грн, які є нечитабельними.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" стверджує, що Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" всього перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства "Росава" 131 860 060, 00 грн згідно з договором від 05.12.2012 № 46/610, а 13.06.2013 Приватним акціонерним товариством "Росава" здійснено часткове повернення коштів у розмірі 78 000, 00 грн, а тому сума боргу становить 131 782 060, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням чергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Росава" (протокол від 30.04.2018 № 39) вирішено: затвердити рішення про добровільне припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації; припинено повноваження органів управління Приватного акціонерного товариства "Росава"; призначено ліквідаційну комісію в складі: голова ліквідаційної комісії Поліщук Анатолій Анатолійович, члени комісії Полюляк Микола Іванович, Астахін Юрій Сергійович, Мартиновський Олександр Валерійович , Бородавченко Ігор Борисович ; вирішено інші організаційні питання здійснення ліквідаційної процедури.

02.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про прийняте рішення акціонерів щодо припинення юридичної особи і встановлено строк для заявлення кредиторських вимог до 03.07.2018.

В травні 2018 з кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Росава" звернулося Публічне акціонерне товариство "Київсоюзшляхпроект", а саме із заявою від 18.05.2018 № 59 про визнання грошових вимог на загальну суму 131 782 060, 00 грн, яка складається із суми заборгованості за договором від 05.12.2012 № 46/610, враховуючи доповнення № 1 та доповнення № 2 до вказаного договору, а також акти звірки взаємних розрахунків.

Листом від 11.07.2018 вих. № 2612, розглянувши вищезазначену заяву Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект", голова ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава" визнав кредиторську заборгованість Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" в сумі 131 782 060, 00 грн та зазначив, що такі кредиторські вимоги будуть включені до проміжного ліквідаційного балансу Приватного акціонерного товариства "Росава".

Крім того, у матеріалах справи містяться акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 та від 31.10.2018, складені між Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" та Приватним акціонерним товариством "Росава" за результатами проведення перевірки взаємних розрахунків за договором від 05.12.2012 № 46/610, згідно з якими заборгованість Приватного акціонерного товариства "Росава" перед Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" станом на 01.01.2017 та відповідно станом на 01.11.2018 становить 131 782 060, 00 грн.

24.02.2023 між Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор), на підставі протоколу про результати електронного аукціону від 20.02.2023 № BRE001-UA-20230208-45768, укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю, зокрема, до боржника - Приватного акціонерного товариства "Росава" за договором від 05.12.2012 № 46/610 на суму 131 782 060, 00 грн.

Право вимоги до боржника у повному обсязі набувається новим кредитором з моменту підписання цього договору (п. 2.2. договору від 24.02.2023).

24.02.2023 між Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) підписано акт приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги б/н від 24.02.2023.

23.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (цедент або первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (цесіонарій або новий кредитор) укладено договір № 23-10-2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю, зокрема, до боржника - Приватного акціонерного товариства "Росава" за договором від 05.12.2012 № 46/610 на суму 131 782 060, 00 грн.

Право вимоги до боржника у повному обсязі набувається новим кредитором з моменту підписання цього договору та виконання новим кредитором належним чином та у повному обсязі вимог розділу 3 даного договору (п. 2.2. договору від 23.10.2023).

При цьому виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" належним чином та у повному обсязі вимог розділу 3 договору від 23.10.2023 підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією в національній валюті від 23.10.2023 № 697.

23.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (цедент або первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (цесіонарій або новий кредитор) підписано акт приймання-передачі документів до договору № 23-10-2023 про відступлення права вимоги.

05.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (цедент або первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (цесіонарій або новий кредитор) підписано акт № 2 приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2023 № 23-10-2023.

22. З огляду на вищевикладене, враховуючи презумпцію правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" набуло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Росава" за договором від 05.12.2012 № 46/610 на суму 131 782 060, 00 грн.

23. Верховний Суд у постанові від 24.09.2024 у справі № 911/2498/18 зазначив, що:

- Суд першої інстанції встановив факт внесення змін до Договору поставки в частині строку поставки товару і строку дії цього договору та визначив початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з грудня 2014 року всупереч вимогам про законність та обґрунтованість судового рішення, визначеним в частині п'ятій статті 236 та в пункті 2 частини четвертої статті 238 ГПК України (пункти 8.2, 8.5).

- Щодо аналогічного висновку апеляційного суду, то цей суд, взявши до уваги доповнення до Договору поставки від 05.12.2012 № 2, оригінал якого для огляду судом та копія якого для долучення до матеріалів справи були надані на стадії апеляційного провадження у цій справі (пункт 3.10), між тим не надав оцінку цьому доказу за правилами частини третьої статті 269 ГПК України, згідно з положеннями якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

- Отже апеляційний суд визначив початок і кінець перебігу позовної давності у спірних правовідносинах та дійшов висновку про відсутність порушення вимог щодо позовної давності при зверненні Кредитора із грошовими вимогами до Боржника у цій справі, врахувавши всупереч наведеним положенням ГПК України доказ (доповнення до Договору поставки від 05.12.2012 № 2), наданий на стадії апеляційного провадження, що був відсутній в суді першої інстанції, не встановивши, чи подавав Кредитор клопотання про надання додаткових доказів за правилами частини третьої статті 269 ГПК України, чи зазначив Кредитор відповідні причини неподання в суді першої інстанції відповідного доказу та не оцінивши ці причини на предмет їх відповідності наведеним положенням ГПК України.

24. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що в даному випадку, за умови, що ТОВ "Будівельна компанія "Основа" надані обґрунтовані пояснення того, чому доповнення до Договору поставки від 15.12.2012 № 2, зазначено у заяві з кредиторськими вимогами у її обґрунтування, але подано у справу пізніше, суд першої інстанції, розпочавши спочатку розгляд заяви ТОВ "Будівельна компанія "Основа" про визнання грошових вимог до боржника, вірно взяв до уваги цей доказ, наявний у матеріалах справи, уникнувши надмірного формалізму, який міг суттєво вплинути на справедливість даного провадження.

25. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

26. З аналізу оскаржуваних рішень колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що при постановленні ухвали Господарського суду Київської області від 03.03.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі № 911/2498/18 суди попередніх інстанцій, врахувавши доказ (доповнення до Договору поставки від 05.12.2012 № 2), не встановили, чи подавав Кредитор клопотання про надання додаткових доказів за правилами частини третьої статті 269 ГПК України, чи зазначив Кредитор відповідні причини неподання в суді першої інстанції відповідного доказу та не оцінили ці причини на предмет їх відповідності положенням ГПК України. Суди лише зазначили про необхідність уникнення надмірного формалізму.

27. Вказане свідчить про те, що є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення вимог про позовну давність у спірних правовідносинах та наявність підстав визнання грошових вимог Кредитора до Боржника на визнану суму в 72 млн грн., оскільки суди допустили процесуальні порушення під час дослідження та встановлення обставин щодо перебігу позовної давності при зверненні Кредитора з такими вимогами у цій справі.

28. Наведене свідчить про обґрунтованість доводів касаційних скарги про те, що судами не було враховано висновки Касаційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №911/2498/18, якою цю справу було направлено на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

28. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

29. З урахуванням того, що є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення вимог про позовну давність у спірних правовідносинах та наявність підстав визнання грошових вимог Кредитора до Боржника на визнану суму в 72 млн грн., оскільки суди допустили процесуальні порушення під час дослідження та встановлення обставин щодо перебігу позовної давності при зверненні Кредитора з такими вимогами у цій справі, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг та про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд у скасованій частині до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Мічиган", Національного банку України та Приватного акціонерного товариства "Росава" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 03.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі № 911/2498/18 скасувати.

3. Справу № 911/2498/18 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Росава" у сумі 72 006 056, 00 грн, направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік