Іменем України
29 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/740/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Монофіламент»,
код ЄДРПОУ 38137725, вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001
Відповідач: Фізична особа-підприємець Опанасенко Сергій Михайлович,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 466 041,32 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Опанасенка Сергія Михайловича, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 466 041,32 грн, з яких 359 411,21 грн заборгованості зі сплати орендної плати, комунальних послуг та гарантійного платежу, 38 098,13 грн інфляційних втрат, 8257,90 грн - 3% річних, 32 256,60 грн пені та 28 017,48 грн штрафу.
Процесуальні дії у справі.
28.07.2025 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу: п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду; учасникам справи - строки для подання заяв по суті; п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 28.07.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.07.2025 о 18:46, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 04.08.2025, а для подання відзиву - 13.08.2025.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №2/02-О від 01.02.2022 в частині сплати орендної плати, гарантійного платежу та відшкодування комунальних послуг.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
01.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (далі - Орендодавець) та Фізична особа-підприємець Опанасенко Сергій Михайлович (далі - Орендар) уклади договір оренди нежитлових приміщень № 2/02-О (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) приміщення, що розташовані в Об'єкті, вказані в Додатку №1 до цього Договору (та в наступних додатках), що є його невід'ємною частиною.
У п. 1.1.12 Договору визначено, що терміном «Об'єкт» має таке значення - об'єкт нерухомості, розташований за адресою: 14001, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 78, 999/1000 часток якого належить Орендодавцю на праві приватної спільної часткової власності на підставі Договору про поділ нерухомого майна, посвідченого 05.12.2018 Розсохою С. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №839, 1/1000 частка зазначеного об'єкту нерухомості належить ТОВ «А-РІАЛТІ» (код ЄДРПОУ 35466551), з яким оОендодавцем укладено Договір про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням №4/12-К від 05.12.2018, відповідно до умов якого Орендодавець має право на передачу у тимчасове користування Об'єкту нерухомості в цілому або його частини третім особам на умовах оренди на власний розсуд, а також на отримання доходу від використання спільного майна.
Підписання Сторонами акта приймання приміщень свідчить про фактичну передачу приміщень в оренду та тягне за собою початок нарахування орендної плати за користування приміщеннями, якщо інше не передбачене Договором (п. 3.2 Договору).
За умовами п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору плата за користування приміщеннями (орендна плата) обчислюється з моменту передання Орендодавцем приміщень за актом приймання. Не зважаючи на площу Приміщень згідно із технічною документацією та правовстановлюючими документами, Сторони, підписанням цього Договору домовились, що нарахування Орендної плати та інших платежів за Договором буде здійснюватися відповідно до оплачуваної площі приміщення, що наведена в додатку №1 Договору (та в наступних додатках).
Орендна плата за умовами цього Договору за один календарний місяць, розраховується за такою формулою: Оп = (Пп * Ос) + ПДВ, де Оп - орендна плата в гривнях, що підлягає сплаті за розрахунковий період; Ос - ставка орендної плати за 1 кв. м приміщень за місяць, наведена в додатку №1 до Договору; Пп - оплачувана площа приміщення, кв. м згідно з додатком №1 Договору; ПДВ - податок на додану вартість згідно з законодавством України на момент платежу.
До орендної плати за Договором не входять платежі за фактично спожиті комунальні послуги, які підлягають компенсації Орендарем окремо, як визначено в п. 4.5 Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору під комунальними послугами в даному Договорі розуміються послуги з надання електроенергії, водопостачання, каналізації. Плата за фактично спожиті комунальні послуги за соєю суттю не є оплатою поставки послуг від Орендодавця Орендарю, а є відшкодуванням (компенсацією) Орендарем своєї частки в витратах Орендодавця зі сплати відповідних послуг.
Орендарем компенсує Орендодавцю витрати з оплати комунальних послуг на підставі відповідних рахунків. Порядок обчислення та сплати компенсації відповідних послуг/витрат визначається:
- за наявності лічильників (електроенергія, вода тощо) - відповідно до їх показань та згідно з діючими тарифами;
- за відсутності лічильників (тепло) - розрахунковим методом пропорційно відповідним витратам до займаної оплачуваної площі приміщень та згідно з діючими тарифами (п. 4.5.1 Договору).
Компенсація витрат за послуги водопостачання та каналізації сплачуються Орендарем протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від Орендодавця (п. 4.5.4 Договору).
Компенсація витрат Орендодавця за послуги постачання електроенергії здійснюється щомісяця у розмірі 50% від заявленої Орендарем кількості кВт до 20-го числа місяця, що передує розрахунковому, 50% від заявленої кількості кВт - до 5-го числа розрахункового місяця, згідно з виставленими Орендодавцем рахунками. Фактичний розмір компенсації витрат за комунальні послуги визначається Орендодавцем відповідно до показників лічильника, встановленого на об'єкті оренди (п. 4.5.5 Договору).
Згідно з п. 4.7, 4.8, 4.9. та 4.9.1 Договору протягом 5 робочих днів з моменту підписання Договору Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за 1-й місяць оренди в розмірі, наведеному в п. 4.2 Договору, та Гарантійний платіж у розмірі орендної плати за 1 (один) календарний місяць.
Нарахування орендної плати починається від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання приміщень та припиняється з дати підписання сторонами акта повернення приміщень.
Сплачений Орендарем Орендодавцю Гарантійний платіж зараховується як орендна плата за останні періоди оренди. Орендодавець може використовувати цей платіж для компенсації будь-яких збитків, понесених в результаті використання Орендарем приміщень. У разі якщо протягом строку оренди Гарантійний платіж буде використаний повністю або частково, сума орендної плати, не покрита Гарантійним платежем за останній місяць оренди, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому цим Договором.
У разі здійснення зарахування, утримання з внесеної суми Гарантійного платежу, Орендар зобов'язаний в п'ятиденний строк, з моменту одержання письмової вимоги від Орендодавця, поповнити його розмір до сум згідно з зобов'язаннями, що випливають з умов цього Договору. Якщо Орендар не поповнює Гарантійний платіж у порядку та строки, передбачені цим Договором, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від простроченої суми на кожен календарний день прострочення.
Відповідно до п. 4.10 Договору якщо інше не передбачено цим Договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються Орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному. Попередня оплата може бути здійснена Орендарем не більше ніж за 3 (три) місяці користування приміщенням, не враховуючи Гарантованого платежу.
У п. 4.12 Договору передбачено, що орендна плата підлягає щорічній індексації станом на дату через кожен рік після укладення Договору та позачерговій індексації (перерахунку).
Формула, за якою здійснюється щорічна індексація розміру орендної плати, наведена у п. 4.12.1 Договору.
Згідно з п. 5.2.2 Договору Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, комунальні та інші передбачені цим Договором платежі відповідно до умов цього Договору.
У п. 7.2, 7.3 Договору сторони погодили, що у випадку несплати орендної плати та/або будь-яких інших передбачених Договором платежів в строки, встановлені цим Договором, Орендар зобов'язаний виплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У разі несплати орендної плати більше одного місяця - додатково до сплати пені сплатити на користь Орендодавця штраф у розмірі місячної орендної плати, передбаченої цим Договором.
Згідно з п. 9.1 цей Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до моменту повернення приміщення Орендодавцю, що визначається з урахуванням умов розділу 3 цього Договору. Припинення Договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, що виникли під час дії Договору (сплата платежів, грошових санкцій, підписання документів, тощо). В частині невиконаних зобов'язань Договір діє до повного їх виконання.
У спірний період (березень 2024 року - липень 2025 року) в оренді у відповідача перебували наступні приміщення:
- нежитлове приміщення ангару літ. 102, підліт. 1 площею 481,4 кв м. за адресою: вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів (далі - приміщення ангару), передане відповідачу згідно з актом приймання-передачі приміщень від 01.02.2022.
Відповідно до Додатку №2 до Договору від 01.02.2022 орендна ставка - 26,80 грн без ПДВ за 1 кв. м; строк оренди - з 01.02.2022 по 31.12.2022.
Додатковою угодою №3 до Договору від 02.12.2022 продовжено строк оренди на один рік - до 31.12.2023 та визначено з 01.01.2023 оренду ставку за оренду приміщення ангару у розмірі 45,00 грн з ПДВ за 1 кв. м.
Додатковою угодою №4 до Договору від 12.12.2023 продовжено строк оренди на один рік - до 31.12.2024 та визначено з 01.01.2024 оренду ставку за оренду приміщення ангару у розмірі 52,50 грн з ПДВ за 1 кв. м.
Додатковою угодою №5 до Договору від 13.11.2024 продовжено строк оренди на один рік - до 31.12.2025 та визначено з 01.01.2025 оренду ставку за оренду приміщення ангару у розмірі 58,20 грн з ПДВ за 1 кв. м.
У Додатковій угоді №7 до Договору від 30.04.2025 сторони дійшли спільної згоди з 01.05.2025 припинити оренду ангару.
Відповідно до акта повернення приміщень від 30.04.2025 відповідач повернув приміщення ангару позивачу.
- асфальто-бетонний майданчик прачечної за адресою: вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів (далі - майданчик), переданий відповідачу згідно з актом приймання-передачі асфальто-бетонного майданчику від 01.08.2024.
Відповідно до Додатку №4 до Договору оренди від 01.08.2024 орендна ставка - 19,25 грн без ПДВ за 1 кв. м; строк оренди - з 01.08.2024 по 31.12.2024.
У Додатковій угоді №5 до Договору від 30.08.2024 сторони дійшли спільної згоди з 01.09.2024 припинити оренду майданчика.
Відповідно до акта повернення приміщень від 31.08.2024 відповідач повернув майданчик позивачу.
Згідно з актом приймання-передачі асфальто-бетонного майданчику від 01.05.2025 позивач передав відповідачу в оренду майданчик.
У Додатку №5 до Договору від 01.05.2025 встановлено орендну ставку - 21,35 грн без ПДВ за 1 кв. м; строк оренди - з 01.05.2025 по 31.12.2025.
Позивач надав підписані сторонами акти надання послуг: №373 від 31.03.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №464 від 24.04.2024 на суму 7,84 грн (компенсація комунальних послуг); №524 від 30.04.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №573 від 30.04.2024 на суму 430,99 грн (компенсація комунальних послуг); №609 від 23.05.2024 на суму 7,84 грн (компенсація комунальних послуг); №669 від 31.05.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №718 від 31.05.2024 на суму 209,32 грн (компенсація комунальних послуг); №751 від 23.06.2024 на суму 31,98 грн (компенсація комунальних послуг); №828 від 30.06.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №874 від 30.06.2024 на суму 411,13 грн (компенсація комунальних послуг); №910 від 22.07.2024 на суму 64,72 грн (компенсація комунальних послуг); №971 від 31.07.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №1021 від 31.07.2024 на суму 820,34 грн (компенсація комунальних послуг); №1055 від 20.08.2024 на суму 7,84 грн (компенсація комунальних послуг); №1115 від 31.08.2024 на суму 27 583,50 грн (оренда приміщення та майданчика); №1163 від 31.08.2024 на суму 520,31 грн (компенсація комунальних послуг); №1202 від 23.09.2024 на суму 36,28 грн (компенсація комунальних послуг); №1264 від 30.09.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №1325 від 30.09.2024 на суму 171,90 грн (компенсація комунальних послуг); №1359 від 21.10.2024 на суму 178,48 грн (компенсація комунальних послуг); №1417 від 31.10.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №1469 від 31.10.2024 на суму 771,25 грн (компенсація комунальних послуг); №1503 від 25.11.2024 на суму 7,84 грн (компенсація комунальних послуг); №1567 від 30.11.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №1615 від 30.11.2024 на суму 373,64 грн (компенсація комунальних послуг); №1651 від 24.12.2024 на суму 7,84 грн (компенсація комунальних послуг); №1729 від 31.12.2024 на суму 25 273,50 грн (оренда приміщення); №1775 від 31.12.2024 на суму 553,39 грн (компенсація комунальних послуг); №18 від 24.01.2025 на суму 6,54 грн (компенсація комунальних послуг); №79 від 31.01.2025 на суму 28 017,48 грн (оренда приміщення); №125 від 31.01.2025 на суму 45,01 грн (компенсація комунальних послуг); №159 від 21.02.2025 на суму 6,54 грн (компенсація комунальних послуг); №79 від 28.02.2025 на суму 28 017,48 грн (оренда приміщення); №265 від 28.02.2025 на суму 849,34 грн (компенсація комунальних послуг); №299 від 20.03.2025 на суму 6,54 грн (компенсація комунальних послуг); №309 від 31.03.2025 на суму 28 017,48 грн (оренда приміщення); №420 від 31.03.2025 на суму 231,54 грн (компенсація комунальних послуг); №454 від 21.04.2025 на суму 6,54 грн (компенсація комунальних послуг); №533 від 30.04.2025 на суму 28 017,48 грн (оренда приміщення); №563 від 30.04.2025 на суму 253,04 грн (компенсація комунальних послуг); №702 від 31.05.2025 на суму 7,07 грн (компенсація комунальних послуг); №674 від 31.05.2025 на суму 2562,00 грн (оренда майданчика); №860 від 30.06.2025 на суму 12,91 грн (компенсація комунальних послуг); №831 від 30.06.2025 на суму 2562,00 грн (оренда майданчика).
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вказаних в актах надання послуг сум, а також рахунок №690 від 12.05.2025 на сплату гарантійного платежу у розмірі 2562,00 грн.
ТОВ «Монофіламент» та ФОП Опанасенко С. М. підписали акт звірки взаємних розрахунків за Договором, згідно з яким станом на 30.06.2025 заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням початкового сальдо у розмірі 335 668,22 грн та здійснених оплат на суму 100 000,00 грн, становить 354 287,21 грн.
Крім того, відповідач не сплатив позивачу гарантійний платіж у розмірі 2562,00 грн та орендну плату за майданчик за липень 2025 року у розмірі 2562,00 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 359 411,21 грн, доказів сплати якої відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і далі, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
Як встановив суд, на підставі укладеного між сторонами Договору відповідач прийняв в оренду від позивача нерухоме майно, за користування яким повинен був сплачувати позивачу орендну плату, а також відшкодовувати витрати з оплати комунальних послуг (за фактично спожиті комунальні послуги) на підставі рахунків Орендодавця.
При цьому орендна плата та інші платежі, якщо інше не передбачено цим Договором, підлягали сплаті щомісячно, авансом (передоплата) не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному.
Відповідач сплачував орендну плату за користування нерухомим майном, а також відшкодовував позивачу витрати на оплату комунальних послуг, однак свої зобов'язання виконав не в повному обсязі.
Згідно з підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 354 287,21 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печаткою боржника, є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати орендної плати та з відшкодування витрат на комунальні послуги у розмірі 354 287,21 грн.
Крім того, відповідач не сплатив позивачу гарантійний платіж у розмірі 2562,00 грн та орендну плату за майданчик за липень 2025 року у розмірі 2562,00 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 359 411,21 грн, доказів сплати якої відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 762 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив позивачу в повному обсязі орендну плату за Договором та витрати на оплату комунальних послуг в обумовлений у Договорі строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 359 411,21 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати орендної плати та відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, позивач заявив до стягнення 38 098,13 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2024 року по червень 2025 року, та 8257,90 грн - 3% річних за період з 26.02.2024 по 11.07.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про правильне її нарахування, а тому позовні вимоги в частині стягнення 38 098,13 грн інфляційних втрат та 8257,90 грн - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу.
Також позивач просить стягнути з відповідача 32 256,60 грн пені, нарахованої за період з 26.07.2024 по 25.01.2025, та 28 017,48 грн штрафу.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Велика палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штрафу у розмірі місячної орендної плати - у разі несплати орендної плати більше одного місяця.
Суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення пені та штрафу, дійшов висновку про правильне її нарахування, а тому позовні вимоги в частині стягнення 32 256,60 грн пені, та 28 017,48 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6990,62 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
До позовної заяви позивач додав попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу (у разі необхідності залучення до участі у засідання представника позивача), розмір яких складає 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач до ухвалення судом рішення у цій справі не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, де встановлено розмір та/або порядку обчислення таких витрат, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі.
Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.
Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Опанасенка Сергія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (код ЄДРПОУ 38137725, вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001) 359 411,21 грн основної заборгованості, 38 098,13 грн інфляційних втрат, 8257,90 грн - 3% річних, 32 256,60 грн пені, 28 017,48 грн штрафу та 6990,62 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун