8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"23" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2826/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
ОСОБА_1
представниці ОСОБА_1 - адвокатки Савченко Л.В.
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд: прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича.
У своїй заяві та доданих до неї документах ОСОБА_1 зазначає про те, що він не є фізичною особою-підприємцем; має прострочені зобов'язання перед кредиторами на загальну суму 341 430,98 грн (з яких: 315 830,98 грн - основний борг, 25600,00 грн - неустойка); працевлаштований.
Також у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає про те, що йому на праві власності належать: 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; напівпричіп Schmitz SKO 24, тягач Volvo FH 13.460, легковий автомобіль Dodge Caliber.
Крім того, ОСОБА_1 надає заяву арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича про згоду на участь у справі в якості керуючого реструктуризацією, а також угоду від 12.08.2025, укладену між арбітражним керуючим Каратуном Є.Є. та ОСОБА_1 у місті Києві, умовами якої передбачено, що ціна угоди складається із сум грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 45420,00 грн; виплата винагороди здійснюється заявником безготівковим платежем на поточний рахунок арбітражного керуючого.
Ухвалою суду від 20.08.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання у справі призначено на 04.09.2025. Викликано для участі у судовому засіданні особисто ОСОБА_1 для надання пояснень щодо заяви про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність. Ухвалено заявнику - ОСОБА_1 до дати підготовчого засідання надати суду: документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 Кодексом України з питань банкрутства, зокрема, розбірливі та належним чином засвідчені копії первинних документів (кредитних договорів), які підтверджують зазначену кредиторську заборгованість, вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності). Попереджено ОСОБА_1 , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
02.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення боржника (вх. № 20010), в яких останній зазначив про те, що не може вплинути на виконання кредиторами своїх обов'язків щодо надання всіх запитуваних документів; повідомляє суд про те, що ним вжито заходи для отримання доказів на підтвердження заборгованості, натомість, значна частина запитуваної інформації не надається фінансовими установами у зв'язку з посиланням на режим банківської таємниці та інші обмеження, передбачені законодавством.
ОСОБА_1 та присутня 04.09.2025 в судовому засіданні в режимі відеоконференції його представниця підтримали заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Арбітражний керуючий Каратун Є.Є. у судове засідання 04.09.2025 не з'явився; про причини неявки не повідомив; про дату, час та місце підготовчого засідання суду був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 04.09.2025 учасників у справі про неплатоспроможність повідомлено про відкладення підготовчого засідання у справі на 23.09.2025. Викликано для участі у судовому засіданні особисто ОСОБА_1 для надання пояснень щодо заяви про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність. Ухвалено заявнику - ОСОБА_1 до дати підготовчого засідання надати суду: довідки про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 за період із 2023 року дотепер; документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 Кодексом України з питань банкрутства, зокрема, розбірливі та належним чином засвідчені копії первинних документів (кредитних договорів), які підтверджують зазначену кредиторську заборгованість, вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).
09.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 (вх.№20651), подані його представницею, в яких зазначено, що з виписок, отриманих на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2025, вбачається, наявність окремих витрат ОСОБА_1 , пов'язаних із азартними іграми; як стверджує заявник, кредитні кошти, отримані ним від фінансових установ, не використовувались як джерело фінансування азартних ігор.
Також у наданих поясненнях заявника вдруге зазначено про те, що ОСОБА_1 не може вплинути на виконання кредиторами своїх обов'язків щодо надання всіх запитуваних документів; повідомляє суд про те, що ним вжито заходи для отримання доказів на підтвердження заборгованості, натомість, значна частина запитуваної інформації не надається фінансовими установами у зв'язку з посиланням на режим банківської таємниці та інші обмеження, передбачені законодавством.
ОСОБА_1 та присутня 23.09.2025 в судовому засіданні в режимі відеоконференції його представниця підтримали заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Арбітражний керуючий Каратун Є.Є. у судове засідання 23.09.2025 не з'явився; про причини неявки не повідомив; про дату, час та місце підготовчого засідання суду був повідомлений належним чином.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися не пізніше 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.
Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Поряд із цим, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, для надання можливості заявнику висловити свою правову позицію щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і подати додаткові докази, а також з метою встановлення істини у даній справі, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ч. 1 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання заявнику достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд дійшов висновку, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 23.09.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в даному судовому засіданні.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20.
Тобто для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено перелік документів, які мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме: довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; копія трудової книжки (за наявності); відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, абзацом 1 частини 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
У конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що має кредиторську заборгованість перед 9 кредиторами: ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "Споживчий центр", ТОВ "Авентус Україна", АТ "Таскомбанк", АТ "Універсал Банк", АТ "ПУМБ", АТ "Акцент-Банк".
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочення по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
Суд зауважує на тому, що заявником не надано договору №26255019789741 від 24.04.2015, на який ОСОБА_1 посилається як на підставу виникнення боргу перед АТ "ПУМБ"; крім того, заявник у конкретизованому списку кредиторів зазначає про те, що його заборгованість перед АТ "Таскомбанк" виникла на підставі договору №002/14701010-SP від 23.02.2022, разом із тим, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надає заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" №002/14701010-SP із іншою датою, а саме - 18.04.2024.
Також суд зауважує на тому, що заявником не надано довідок про розмір боргу / вимог про погашення боргу від ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Споживчий центр" і ТОВ "Авентус Україна".
У наданих суду поясненнях, ОСОБА_1 повідомляє про те, що на його запити необхідні документи фінансовими установами не надаються у зв'язку з посиланням на режим банківської таємниці та інші обмеження, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною другою статті 81 ГПК України передбачено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Належним та допустимим доказом надсилання документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надісланням адресату листа із описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
Відповідний правовий висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 21.12.2023 у cправі № 910/8329/22 та від 14.11.2023 у cправі № 905/2330/21.
У якості доказів звернення до юридичних осіб, зазначених ОСОБА_1 кредиторами, заявником надано запити на надання інформації про фінансові зобов'язання, дозволи на розкриття таємниці фінансової послуги та скан-копії надсилання даних документів на електронні адреси.
Таким чином, належних доказів надсилання запитів на адреси юридичних осіб, зазначених ОСОБА_1 кредиторами, (розрахункові документи встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касові чеки, розрахункові квитанцію тощо) з надсиланням адресатам листом із описом вкладення) заявником не надано.
При цьому, ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, направлених на витребування необхідних документів у юридичних осіб, зазначених кредиторами, в порядку ст. 81 ГПК України.
Заборгованість заявника, яка зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами, що позбавляє суд можливості встановити наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_1 , її дійсний розмір та складові, а також дослідити питання, чи дійсно боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за КОЖНИМ з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Також суд зауважує на тому, що заявник повідомив про свої витрати, пов'язані з азартними іграми, лише на вимогу суду.
До боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, що полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
ОСОБА_1 не наведено достатніх підстав на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість створення для доброчесного боржника сприятливих умов для погашення боргів через процедури неплатоспроможності.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників у справі про банкрутство), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за необхідне у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.
Також суд зауважує на тому, що згідно з ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 29 вересня 2025 року.
Суддя Усатий В.О.