8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3090/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
та за участю:
представник ОСОБА_1 - Данілюк О.В.
ОСОБА_2 - особисто
представник АТ "Українська залізниця" - Зибунова Ю.О.
представник ТОВ "Мавел Україна" - Литвинова А.С.
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 вх №14725 від 23.06.2025 з додатковими грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою ОСОБА_1
про визнання банкрутом Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод"
розпорядник майна:
арбітражний керуючий Гриценко Ігор Іванович
Ухвалою суду від 19.05.2025 завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод".
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 14725 від "23" червня 2025 р.) з додатковими грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 604 390,21 грн.
Розпорядником майна надано повідомлення про розгляд вимог вх. №15362 від 30.06.2025 відповідно до якого вимоги визнані в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Судом встановлено, що додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 у справі №922/3090/24, влючають в себе:
1 - інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2024 по жовтень 2024 та 3% річних за період з 17.02.2024 по 10.11.2024, які нараховані саме суму 1 011 259,88 грн заборгованості, у зв'язку з невиконанням відповідачем - КП «Харківський вагоноремонтний завод» грошових зобов'язань та складаються з основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних:
605 713,39 грн (згідно рішення у справі № 922/1165/15)
168 585,80 грн (згідно рішення у справі № 922/2910/15)
34 919,27 грн (згідно рішення у справі № 641/3784/19)
57 566,19 грн (згідно рішення у справі № 641/1055/20)
35 557,28 грн (згідно рішення у справі № 922/3818/23)
34 211,84 грн (згідно рішення у справі № 641/7038/23)
74 706,11 грн (згідно рішення у справі № 641/2045/23)
2 - інфляційні втрати за період прострочення з червня 2021 по грудень 2021 та 3 % річних, нараховані за період з 11.06.2021 по 10.01.2023 саме на суму 1 394 756,45 грн заборгованості, у зв'язку з невиконанням відповідачем - КП “Харківський вагоноремонтний завод» грошових зобов'язань та складаються з основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних:
605 713,39 грн. (згідно рішення у справі № 922/1165/15)
168 585,80 грн (згідно рішення у справі № 922/2910/15)
339 895,06 грн (згідно рішення у справі № 641/8857/18)
34 919,27 грн (згідно рішення у справі № 641/3784/19)
57 566,19 грн (згідно рішення у справі № 641/1055/20)
188 076,74 грн (згідно рішення у справі № 641/1905/21).
Судом було встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 квітня 2015 року у справі № 922/1165/15 стягнуто з Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» на користь Приватної фірми “Знак» 418 101,66 грн основного боргу, 152 970,41 грн інфляційних втрат, 34 641,32 грн - 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 116,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 червня 2015 року у справі № 922/2910/15 стягнуто з Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» на користь Приватної фірми “Знак» суму інфляційних втрат в розмірі 165 939, 47 грн, суму 3% річних в розмірі 2 646,33 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 371,72 грн.
24 лютого 2016 року між Приватною фірмою “Знак» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення право вимоги, згідно умов якого Приватна фірма “Знак» відступила Шилу Володимиру Григорійовичу право вимагати від боржника Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» виконання обов'язків, передбачених господарськими договорами, за невиконання яких з Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» на користь Приватної фірми “Знак» рішеннями судів у справах № 922/1165/15 та № 922/2910/15 було стягнуто грошові кошти.
Також цим договором про відступлення права вимоги Приватна фірма “Знак» відступила Шилу Володимиру Григорійовичу право вимагати від боржника Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» сплати пені, збитків від інфляції, 3 % річних та інших можливих виплат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням боржником своїх обов'язків за основними договорами.
12 листопада 2018 року між Шилом Володимиром Григорійовичем та Походенком Олександром Яковичем укладено договір про відступлення право вимоги, згідно умов якого ОСОБА_2 передав Походенку О.Я. право вимаги від боржника КП “Харківський вагоноремонтний завод» виконання обов'язків, передбачених господарськими договорами, за невиконання яких з Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» на користь Приватної фірми “Знак» рішеннями судів у справах № 922/1165/15 та № 922/2910/15 було стягнуто грошові кошти.
16 липня 2019 року рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі № 641/3784/19 стягнуто з Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» на користь Походенка О.Я. суму інфляційних втрат в розмірі 21 270,27 грн та 3% річних в розмірі 13 649,00 грн, а всього стягнуто 34 919,27 грн за період прострочення розрахунку Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» станом на 12.05.2019.
23 червня 2020 року рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі № 641/1055/20 стягнуто з Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» на користь Походенка О.Я. суму інфляційних втрат в розмірі 48 150,31 грн та 3% річних в розмірі 9 415,88 грн, а всього стягнуто 57 566,19 грн за період прострочення розрахунку Комунального підприємства “Харківський вагоноремонтний завод» станом на 11.02.2020.
Ухвалою КОМІНТЕРНІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ХАРКОВА від 23.03.2023 у справі № 641/1055/20, залишеною без змін постановою ХАРКІВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ від 02.08.2023, замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 63014422, відкритому на виконання цього рішення, з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на його правонаступника - Комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо».
Ухвалою КОМІНТЕРНІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ХАРКОВА від 12 жовтня 2023 року у справі № 641/1055/20, залишеною без змін постановою ХАРКІВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ від 18 січня 2024 року, замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 63014422, з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» на його правонаступника - КП «Харківський вагоноремонтний завод».
29 вересня 2021 року рішенням КОМІНТЕРНІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ХАРКОВА у справі № 641/1905/21 стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь Походенка О.Я. суму інфляційних втрат по травень 2021 р. включно в розмірі 139 974,85 грн. та 3% річних по 10.06.2021 включно в розмірі 48 101,89 грн., а всього стягнуто 188 076,74 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.04.2023 у справі № 641/1905/21 було замінено боржника у виконавчому провадженні № 70914277 з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на його правонаступника - КП «Салтівське трамвайне депо».
В подальшому, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року у справі №641/1905/21, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року замінено сторону боржника КП «Салтівське трамвайне депо» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 року у справі № 641/1905/21 по справі за позовом Походенка О.Я. до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів, на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод.
28 вересня 2020 року рішенням КОМІНТЕРНІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ХАРКОВА у справі № 641/3218/20 стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь Походенка О.Я. інфляційні втрати в розмірі 8 313,39 грн та 3% річних в розмірі 2 166,15 грн, а всього стягнуто 10 479,54 грн за період прострочення сплати судового збору згідно рішення ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ від 21.04.2015 у справі № 922/1165/15 та за період прострочення сплати судового збору згідно рішення ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ від 17.06.2015 у справі № 922/2910/15.
Через подальше прострочення КП «Харківський вагоноремонтний завод» сплати вищезазначених судових зборів рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі № 922/3818/23 стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь фізичної особи-підприємця Захарова Дмитра Михайловича 9 590,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 січня 2024 року у справі № 922/3818/23 замінено стягувача - фізичну особу-підприємця Захарова Дмитра Михайловича на його правонаступника - Походенка О.Я. у наказі Господарського суду Харківської області від 04.01.2024 у справі №922/3818/23 про стягнення 9 590,02 грн.
Отже, сума, з якої повинні обраховуватися інфляційні втрати та 3% річних через подальше прострочення КП «Харківський вагоноремонтний завод» сплати вищезазначених судових зборів має нараховуватися саме на стягнуті цими рішеннями суми.
При цьому, суд вважає безпідставним включення в базу нарахування інфляційних та річних в період з червня 2021 року по 10.01.2023 кредитором включено суму в розмірі 339 895,06 грн, що була стягнута згідно рішення у справі № 641/8857/18, виходячи з наступного.
Так, дійсно, 11 лютого 2019 р. рішенням КОМІНТЕРНІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ХАРКОВА у справі № 641/8857/18 стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь Походенка О.Я. суму інфляційних втрат в розмірі 296 324,57 грн. та 3% річних в розмірі 43 570,49 грн., а всього стягнуто 339 895,06 грн. за період прострочення розрахунку КП «Харківський вагоноремонтний завод» станом на 27.11.2018.
Однак, в подальшому ухвалою КОМІНТЕРНІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ХАРКОВА у справі № 641/8857/18 від 12.04.2023 року замінено боржника у виконавчому провадженні №58915033, відкритому на виконання цього Рішення з Відповідача, на його правонаступника - Комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо», яке й повинне було виконувати рішення у справі № 641/8857/18, а тому нарахування вимог до боржника по сплаті інфляційних та річних на цю суму є безпідставним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк його виконання. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст.598, ст.ст.599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, що також підтверджується, в тому числі, постановами Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, від 21.02.2018 у справі № 910/6984/17 та від 14.05.2018 у справі № 910/8829/17.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 р. у справі № 646/14523/15-ц, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 р. у справі № 905/600/18, постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 р. у справі № 912/2750/18 та від 03 лютого 2020 р. у справі № 569/613/19; постанова ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12). Отже, інфляційні втрати та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Таким чином, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати інфляційні втрати та 3% річних за невиконання зобов'язання є зобов'язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу. Крім того, за базу для нарахування інфляційних втрат та 3% річних після кожного чергового рішення суду за тим самим зобов'язанням слід вважати суму основного боргу з доданими до неї сумами інфляційних втрат та 3% річних, встановлених рішеннями попередніх судів.
Ця правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 р. у справі № 905/600/18 та постановами Верховного Суду від 17 липня 2018 р. у справі № 904/10242/17, від 04 грудня 2018 р. у справі № 913/63/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20 серпня 2020 у справі № 904/3546/19, від 22 вересня 2021 р. у справі № 910/5452/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 924/2/21, від 10 листопада 2021 р. у справі № 2-7250/11-ц та від 23 січня 2024 року у cправі № 910/9745/22.
В зв'язку з тим, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» зобов'язання по оплаті свого основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних згідно Рішень не виконав по теперішній час, керуючись ст. 625 ЦК України і листом Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації по застосуванню індексів інфляції при розгляді судових справ", КП «Харківський вагоноремонтний завод» зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення розрахунку щодо вищезазначених Зобов'язань.
Отже, КП "Харківський вагоноремонтний завод" повинен сплатити ОСОБА_1 :
1 - інфляційні втрати за період з червня місяця 2021 р. по грудень місяць 2022 р. та 3% річних за період з 11.06.2021 по 10.01.2023 нараховані саме на суму 1 054 861,39 грн заборгованості, у зв'язку з невиконанням відповідачем - КП “Харківський вагоноремонтний завод» грошових зобов'язань та складаються з основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних:
605 713,39 грн. (згідно рішення у справі № 922/1165/15)
168 585,80 грн (згідно рішення у справі № 922/2910/15)
34 919,27 грн (згідно рішення у справі № 641/3784/19)
57 566,19 грн (згідно рішення у справі № 641/1055/20)
188 076,74 грн (згідно рішення у справі № 641/1905/21).
що становить 329 351,10 грн інфляційних та 50 199,84 грн річних, згідно розрахунків, здійснених судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ligazakon.
2 - інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2024 по жовтень 2024 та 3% річних за період з 17.02.2024 по 10.11.2024, які нараховані суму 1 011 259,88 грн заборгованості, у зв'язку з невиконанням відповідачем - КП «Харківський вагоноремонтний завод» грошових зобов'язань та складаються з основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних:
605 713,39 грн (згідно рішення у справі № 922/1165/15)
168 585,80 грн (згідно рішення у справі № 922/2910/15)
34 919,27 грн (згідно рішення у справі № 641/3784/19)
57 566,19 грн (згідно рішення у справі № 641/1055/20)
35 557,28 грн (згідно рішення у справі № 922/3818/23)
34 211,84 грн (згідно рішення у справі № 641/7038/23)
74 706,11 грн (згідно рішення у справі № 641/2045/23)
що становить 80 326,66 грн інфляційних та 22 214,56 грн річних, згідно розрахунків, здійснених судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ligazakon.
Разом за ці періоди боржник має сплати на користь кредитора 482 092,16 грн інфляційних та річних.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 з додатковими грошовими вимогами до боржника.
Також, за результатами розгляду заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу розпорядника майна на формальне ставлення до розгляду вимог та на необхідність діяти сумлінно та неупереджено, ретельно перевіряючи кожну вимогу.
Керуючись ст. 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73, 74, 75, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 (вх. № 14725 від 23 червня 2025 р.) з додатковими грошовими вимогами частково.
Визнати додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 482 092,16 грн (4 черга задоволення) без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відхилити додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 122 298,05 грн.
Зобов'язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних додаткових вимог ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її постановлення - 29.09.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 29.09.2025.
Суддя Прохоров С.А.