65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/1668/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бойченко О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Хаджи Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Одеської регіональної торгово-промислової палати
про ухвалення додаткового рішення
по справі № 916/1668/25
за позовом Одеської регіональної торгово-промислової палати (65011, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 47)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми ,,Наш аудит'' (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Грецька, будинок 44)
про визнання договору недійсним та стягнення 100000,00 грн,
встановив:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 р. по справі № 916/1668/25: позов задоволено; визнано недійсним договір № 2024/09/23 про проведення аудиту (аудиторської перевірки), укладений 23.09.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторською фірмою ,,Наш аудит'' та Одеською регіональною торгово-промисловою палатою; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми ,,Наш аудит'' на користь Одеської регіональної торгово-промислової палати грошові кошти у розмірі 100000,00 грн та 4542,00 грн судового збору.
Одеською регіональною торгово-промисловою палатою через підсистему ,,Електронний суд'' 16.09.2025 р. подано до Господарського суду Одеської області письмову заяву (зареєстрована 17.09.2025 р. за вх. № 2-1456/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми ,,Наш аудит'' суму грошових коштів, сплачених за договором про надання правничої допомоги, у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування заяви вказано на те, що судом не вирішувалось питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, тому позивач просить ухвалити додаткове рішення по справі на підставі п.3 ч.1 ст.244 ГПК України. Підтверджуючи понесення відповідних витрат, Одеська регіональна торгово-промислова палата з посиланням на приписи ч.8 ст.129 ГПК України надала копію договору про надання правничої допомоги від 05.12.2024 р. № 05/12/24-Н, укладений з Адвокатським об'єднанням ,,Лоялті''; додаткову угоду № 1 до нього, якою встановлено строк дії договору до 05.05.2026 р.; додаткову угоду № 2, в якій встановлено вартість послуг у розмірі 20000,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2025 р., з якого вбачається, що Адвокатським об'єднанням ,,Лоялті'' надано Одеській регіональній торгово-промисловій палаті юридичні послуги вартістю 20000,00 грн; рахунок від 16.09.2025 р. на оплату названих коштів; звіт № 1 від 16.09.2025 р., за змістом якого правова допомога надавалась сукупно 10 годин та складалась з правового аналізу спірних правовідносин, підготовки проєкту позовної заяви, супроводу справи у Господарському суді Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 р. призначено вказану вище заяву позивача до розгляду в засіданні суду на 25.09.2025 р. з викликом сторін.
23.09.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми ,,Наш аудит'' надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (зареєстровані за вх. № 29603/25), в яких просить відмовити у задоволенні заяви, оскільки:
- всупереч вимогам ч.8 ст.129 ГПК України позивач не подав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, тому заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу має бути залишена без розгляду;
- компенсації підлягають лише витрати, які понесено, натомість позивачем не доведено факт сплати адвокатському об'єднанню вартості його послуг;
- заявлена до стягнення з відповідача сума витрат не відповідає критеріям розумності та співмірності із складністю справи і обсягом наданих послуг, адже: позовні вимоги були чіткими та обмеженими; доказова база не потребувала спеціальних знань чи експертиз; кількість учасників і процесуальних дій була мінімальною; справа мала стандартний характер і не вимагала значних витрат часу та ресурсів адвоката; описані у звіті роботи носять формальний характер;
- як вбачається з аналізу цін на ринку адвокатських послуг у м. Одесі та Одеській області, середня ціна для типових справ становить близько 800-1750 грн/год., а, відтак, вартість у розмірі 2000 грн/год. є завищеною;
- надані позивачем документи мають суперечливий характер, т.я. деякі з них складено в один день, натомість послуги адвоката надаються протягом певного періоду;
- адвокат Логовський В.В. зазначений як представник позивача лише у заяві про ухвалення додаткового рішення, проте не був вказаний у позовній заяві, тому це створює сумніви щодо його фактичної участі у веденні справи на всіх її стадіях;
- у відповідача є інформація про існування внутрішнього файлу позивача з переліком ,,небажаних'' членів палати, серед яких є відповідач. Така обставина ставить під сумнів добросовісність дій як керівництва Одеської регіональної торгово-промислової палати, так і його представника, та свідчить про можливі зловживання правом з метою отримання фінансової вигоди.
В судове засідання 25.09.2025 р. представник позивача не з'явився. В заяві про ухвалення додаткового рішення просив розглянути її за його відсутності.
Господарський суд вказує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч.3 та 4 ст.126 ГПК України).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п.5 ч.1 ст.237, п.2 ч.5 ст.238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч.3 ст.244 ГПК України).
Водночас положеннями ч.1 ст.221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Така норма кореспондується з ч.8 ст.129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст.124,129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 р. у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 р. у справі № 917/304/21);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 р. у справі № 161/5317/18).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у додатковій постанові від 17.12.2021 р. у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20) та постанові від 07.11.2024 р. у справі № 906/835/23.
Як вже вказано вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 р. у даній справі позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір, проте питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, не вирішено. З цією метою представник позивача Логовський В.В. звернувся до суду 17.09.2025 р. із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у сумі 20000,00 грн.
У позовній заяві вказано, що: на момент подачі позову Одеська регіональна торгово-промислова палата не може знати можливі витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи; у разі їх наявності більш детальний розрахунок витрат буде надано до суду у порядку, встановленому ч.8 ст.129 ГПК України.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач до закінчення судових дебатів не робив заяву про розподіл судових витрат у розмірі 20000,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу адвоката.
Таким чином, у цій справі позивачем невчасно визначено розмір витрат на правничу допомогу адвоката з метою їх розподілу відповідно до вимог ч.3 ст.126 ГПК України та не зроблено відповідну заяву про розподіл цієї суми. Зазначене порушує такі принципи господарського судочинства як змагальність та правова визначеність.
Враховуючи викладене, в т.ч. на підставі ч.4 ст.236 ГПК України зміст правових висновків, зроблених в описаних вище постановах Верховного Суду, господарський суд зауважує, що позивачем не дотримано процесуальних вимог стосовно заявлення до відшкодування суми судових витрат на правничу допомогу адвоката, тому відсутні правові передумови для ухвалення додаткового рішення про їх відшкодування за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.126,129,221,233-235,244 ГПК України, постановив:
У задоволенні заяви Одеської регіональної торгово-промислової палати (зареєстрована 17.09.2025 р. за вх. № 2-1456/25) про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала набрала законної сили в день її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст ухвали складено 30 вересня 2025 р.
Суддя Л.В. Лічман