Справа № 204/9825/25
Провадження № 1-кс/204/2708/25
18 вересня 2025 року слідчий суддя Чечелівський районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025047140000240 від 15.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025047140000240 від 15.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
У своєму клопотанні дізнавач просить суд, накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення огляду місця поліції за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, поблизу будинку 4А, а саме на: транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» Е63S AMG 4Matic+, державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, в провадженні відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025047140000240 від 15.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. В рамках даного кримінального провадження, дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого в ході проведення огляду місця поліції за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, поблизу будинку 4А, а саме на: транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» Е63S AMG 4Matic+, державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору. В обґрунтування накладення арешту на вказане майно, дізнавач зазначає, що 14.09.2025 року близько 15.15 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, біля буд. 4А, зупинений транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого рольору під керуванням водія ОСОБА_5 , під час огляду транспортного засобу біло виявлено відсутність номеру VIN-коду в місці його знаходження, за вказаним фактом 15.09.2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025047140000240 від 15.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. 14.09.2025 року в період часу з 16.47 год. по 17 год. 10 год. проведено невідкладну слідчу дію у вигляді огляду місця події, а саме відкрита ділянка місцевості за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, біля буд. 4А, під час проведення сказаного огляду було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» Е63S AMG 4Matic+, державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору. Також дізнавач зазначає, що вказане вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому арешт на вказане у клопотанні майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів. При цьому, дізнавач у клопотання про арешт майна не зазначає обґрунтування твердженням, що не застосування арешту на зазначений транспортний засіб призведе до знищення або перетворення майна. При цьому, матеріали справи не містять копій повідомлень про підозру жодній особі. Також, до клопотання про арешт майна дізнавачем не долучено доказів, що підтверджують обставини викладенні у клопотанні, а саме не долучено відповідних документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, таким майном. Тобто, прокурором до клопотання не додані оригінали або копії документів та інші матеріали, якими дізнавач обґрунтовує доводи клопотання.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Всупереч п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, матеріали провадження не містять відомостей, якими обґрунтовуються правові підстави арешту майна.
Відсутність належного мотивування у клопотанні дізнавача обставин, підстав, мети, мотиву накладення арешту на майно та наявності відповідних ризиків перешкоджає суду перевірити доводи та вимоги клопотання та зробити висновок про відповідність зазначеного у клопотанні майна ознакам, передбаченим ст. 98 КК України та висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна, як було заявлено у клопотанні, оскільки слідчий суддя, суд здійснює судовий розгляд в межах клопотання, не наділений процесуальними повноваженнями самостійно встановлювати, визначати обставини, які підлягають з'ясуванню відповідно до ч.2, 4 ст. 170 КПК, а має здійснювати перевірку викладених у клопотанні доводів, до змісту якого визначені конкретні вимоги, передбачені ст. 171 КПК України та робити висновки щодо доведеності особою, яка подала клопотання, необхідність такого арешту та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Невідповідність клопотання дізнавача вимогам ст.171 КПК перешкоджає перевірити можливість використання транспортного засобу як доказу у кримінальному провадженні, в якому подане клопотання, перевірити чи відповідає це майно ознакам, передбаченим ст.98 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання дізнавач не містить належних правових підстав і є необґрунтованим та недоведеним, а тому в задоволенні клопотання дізнавач про арешт майна слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 110, 234, 235, 309, 369-372 КПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025047140000240 від 15.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1